«У голові я вже тримав «Золотий м’яч». 5 гравців, які швидко засяяли та різко здали
Від «нового Мессі» до «гидкого каченяти».
Нульові та 2010-ті подарували світу багато великих футболістів. Варіанти топ-10 можуть бути різними – це вже в кого, який смак. Але в таких підбірках точно будуть прізвища таких монстрів, як Роналду, Мессі, Хаві, Іньєста, Рібері, Роббен, Ібрагімович, Суарес, Ноєр та Буффон.
Цей текст не про них, а про тих, чия зірка яскраво спалахнула і майже миттєво згасла. Ось наш топ каліфів на годину.
Зламаний талант Аднана Янузая
Людський мозок дивна штука. Інколи він генерує зовсім рандомні питання типу: «О, а куди подівся той талановитий тінейджер з «МЮ», якого хотіли заграти відразу кілька національних збірних». Зараз Аднану Янузаю вже 29 років. Він належить «Севільї», але сидить в глибокому запасі, в цьому сезоні має лише 11 матчів. Вінгер вже давно нагадує бліду тінь від футболіста, який подавав великі надії.
Це було в 2013 році. 18-річний Аднан забив свої дебютні голи за «МЮ», підписав з клубом контракт на 5 років, його назвали «новим Роналду» та «новим Кройфом». За увагу уродженця Брюсселя косоварського походження боролися збірні Бельгії, Косово, Туреччини, Албанії, Сербії і навіть Англії. Спойлер – зіграв лише 15 матчів за бельгійців.
«Це чудовий гравець, я шанувальник його таланту. Ще перед початком сезону я помітив, що він має особливі якості. За роки своєї кар'єри я бачив дуже багато молодих гравців, але Аднан у списку знаходиться на першому чи другому місці. Він особливий виконавець, який допоможе забити команді багато голів», – захоплювався Робін ван Персі молодим партнером по команді.
Але далі трапилося відхилення від курсу на успішну кар’єру на топ-рівні. Прихід Луї ван Гала замість Девіда Моєса, травми, критика ЗМІ та вболівальників, які зробили його винним у всіх бідах «МЮ», призвели до спаду. Янузай почав тинятися орендами поки не перейшов на повноцінний контракт в «Реал Сосьєдад», де йому вдалося трохи реанімувати кар’єру, але стати одним з найкращих у світі він так і не зміг.
Маріо Ґьотце – золотий хлопчик Німеччини
Футбол знає чимало випадків злетів та падінь гравців, але історія Маріо Ґьотце – готова спортивна драма. Німецький «золотий хлопчик» яскраво спалахнув в «Боруссії» Дортмунд Юргена Клоппа, де вже у 20 років став одним з ключових факторів в боротьбі за чемпіонство.
У 2013 році він зважився на перехід в «Баварію». Не обійшлося без скандалу – півзахисник підписав попередній контракт з мюнхенцями за два місяці до відкриття трансферного вікна. Для фанатів в Дортмунді Маріо враз з героя став зрадником. Зате його клуб заробив для себе рекордні на той час 37 мільйонів євро. А «Баварія» раділа, що виграла боротьбу за «нового Мессі». До речі, клуб тоді обирав між німцем та Неймаром.
Маріо відіграв непоганий перший сезон за «Баварію» і поїхав на ЧС-2014. У фіналі проти Аргентини 22-річний футболіст вийшов на поле лише на 88 хвилині. В додатковий час Ґьотце став героєм нації та застовбив за собою місце в історії.
«Вийди і доведи всім, що ти кращий за Мессі», – сказав футболістові на вушко тренер Йоахім Льов.
Маріо вийшов і забив єдиний м’яч у фіналі чемпіонату світу. Фантастика! Але далі у молодого футболіста почалося повзуче падіння вниз. Хосеп Гвардіола з часом втратив довіру до гравця, погіршилися результати, почастішали травми, побільшало критики. Згодом у Ґьотце взагалі діагностували серйозні проблеми з обміном речовин.
Після «Баварії» не надто успішно намагався реабілітувати кар’єру в рідній «Боруссії», потім був перехід в ПСВ, зараз 31-річний Маріо виглядає цілком щасливим в «Айнтрахті» з Франкфурта.
Едер – футболіст одного фіналу
Є виконавці однієї пісні чи актори однієї ролі. А є футболісти одного матчу чи навіть одного голу. Епічний фінал Євро-2016 запам’ятався сльозами Роналду через травму коліна, нашестям метеликів та перфомансом Едера. Його м’яч у ворота Франції після виходу на заміну зробив збірну Португалії чемпіоном Європи.
Особиста історія Едера вражає, але вона не про великий талант чи шалену перспективу. Тут зовсім інше. Хлопець народився в Гвінеї-Бісау, мав бідне дитинство, виховувався у католицькому притулку, а його перше футбольне поле було всіяне склом. Його батько відбував ув’язнення в Британії з 1999 року за вбивство мачухи Едера.
В заявку на Євро-2016 він потрапив з французького «Лілля» через дефіцит центральних нападників – виграв заочну боротьбу з хлопцем, який грав в Тайланді. А тепер вжух – і фінал проти Франції в Парижі. 28-річний нападник виходить на поле на 79 хвилині. В екстратаймі він завдає потужного удару по воротах Уго Льоріса – і дарує титул Португалії.
«Едер сказав мені, що заб'є, і це «гидке каченя» забило. Тепер це прекрасний лебідь!» – був щедрим на метафори після фіналу тренер португальців Фернанду Сантуш.
Після фіналу працівники англійської в’язниці дозволили батьку зателефонувати синові і привітати його з перемогою. За словами Едера, тато плакав від щастя.
Португалець зробив щось справді грандіозне та історичне, але навіть переможний гол у фіналі Євро глобально не змінив його кар’єри. Едер так і далі залишився середнім гравцем.
«Я переглядав цей гол разів 15. Ну, добре, більше! Іноді я просто заходжу на YouTube, щоб ще раз його побачити. А чому ні?» – каже нападник.
Зараз Едеру 36 років. Грати у футбол він завершив ще два роки тому – в команді «Аль-Раєд» із Саудівської Аравії.
Кар'єру Бояна Кркіча зламали панічні атаки
Зараз все частіше у футболі говорять про ментальне здоров’я і приділяють йому більше уваги. Не всі молоді талановиті футболісти можуть витримати тиск великого футболу і реалізувати свій талант. Всі знають про кейс Бояна Кркіча, чию кар’єру буквально зламали панічні атаки.
Він стрімко увірвався у дорослий футбол. Здавалося, ось він, футболіст, який точно стане новим Мессі. Але тиск виявився надто сильним для 17-річного юнака.
«У липні я поїхав на чемпіонат світу серед юнаків до 17 років, і ніхто мене не знав. Після повернення, я навіть не міг пройтися вулицею», – зізнався пізніше Боян.
Слава і популярність зіграли з ним злий жарт. Хлопець мав все, щоб стати одним із найкращих у своєму поколінні, але тривога, стрес, страх не виправдати очікування заважали йому грати і навіть виходити на поле. «У мене було запаморочення, почуття болю, постійне, 24 години на добу», – пояснив футболіст свій стан багато років по тому.
Але тоді ніхто не наважився відкрито говорити про його ментальні труднощі. Відповідно, він не отримав ні кваліфікованої допомоги, ні підтримки, а лише критику та тиск за те, що не грав, як Мессі.
Після «Барселони» Кркіч зіграв у 8 клубах, але ніде надовго не затримувався. Завершив кар’єру в 32 роки в японському «Віссел Кобе» минулого року. Після футболу займається здоровим харчуванням, велосипедами та працює в «Барселоні» футбольним координатором з розвитку молоді. Про свої панічні атаки розповів лише у 2018 році в інтерв’ю для The Guardian.
Алешандре Пату не став «новим Шевченком» для «Мілана»
В це важко повірити, але Алешандре Пату лише 34 роки. А здавалося, що він вже був зіркою «Мілана» цілу вічність тому назад. Молодий форвард приєднався до італійського гранда ще у 2007 році. Класно почав свою кар’єру, крутив роман з донькою власника клубу і прем’єр-міністра Італії Барбарою Берлусконі, виграв премію Golden Boy-2009 (найкращий молодий гравець року).
«Пату – гравець світового рівня. Якщо виходити з його віку і ціни на ринку, то краще мати в команді його, ніж Кака», – говорив тодішній власник «Мілана» Сільвіо Берлусконі.
Пато мав стати для клубу «новим Шевченком», але не склалося. Футболіста переслідували м’язові травми. Він не впорався зі славою, яка впала на його голову, і з тиском відповідальності.
«Як футболіст я був готовий до світу. Як людина, я не був навіть близький до цього. Мені сподобалася увага. Я хотів, щоб про мене говорили. Але ви знаєте, що сталося? Я почав занадто багато мріяти. Я все ще наполегливо працював, але моя уява брала гору наді мною. У голові я вже тримав «Золотий м’яч». Моя голова застрягла в майбутньому», – писав Пату у своїй колонці для The Players` Tribune. Варто почитати весь текст – там багато одкровень про свою кар’єру.
Після «Мілана» бразилець повернувся в рідний «Корінтіанс», далі були «Сан-Паулу», оренда в «Челсі», «Вільярреал», поїздка в Китай, спроба зіграти в MLS, чергове повернення в «Сан-Паулу». З першого січня цього року Пату без клубу – поки про завершення кар’єри мова не йде. Футболіст перебуває в статусі вільного агента. Паралельно розвиває свою мережу фітнес-клубів, грає в гольф та теніс, проводить час з коханою дружиною.
Кілька днів тому виклав в інстаграм цитату з Біблії: «Бо я знаю, що маю на вас задуми, – говорить Господь, – плани дати вам процвітання, а не шкодити вам. Плани дати вам надію та майбутнє».
Фото: УЄФА, The Guardian, мережа X Oluwashina Okeleji, Wang Lili/Global Look Press
