Збірна України знову показала, що вміє тримати удар. Програти Італії – це ще не кінець світу
1 очко в матчі з топами – хороший результат.
Можливо, ви знову скажете, що я живу в Барбіленді і бачу світ у рожевих тонах, але немає нічого жахливого в тому, щоб програти Італії в неї на полі 1:2. Не буду знову розповідати те, що було в наших передматчевих текстах. Так, суперник нагадував пораненого звіра чи команду, яку нагодували сирим м’ясом десь в Скоп’є.
Але я просто в кайфі від того, як наша команда тримає удар. Італійці возили наших хлопців перші півгодини просто без варіантів і в одні ворота. Я добре знаю відчуття апатії, коли команда безвольно пропускає 7 голів – і чекає фінального свистка. Це зовсім не той варіант.
Збірна, як могла, так і боролася до кінця. Можна скільки завгодно критикувати Ярмоленка та його теперішню форму, але Андрій вийшов, знайшов свій момент і забив гол. Судаков посковзнувся і міняв бутси, але вже ні в кого немає сумнівів, що це наступний великий трансфер «Шахтаря» на вихід.
Так, помилок у збірної ще багато і є над чим працювати, але в цієї команди є характер. Ця спарка з Англією та Італією показала, що ми здатні грати з топ-командами, але поки не в промислових масштабах. 1 очко проти цих суперників – це хороший результат. Могло бути значно гірше, могло бути десь краще. Шкода, Конопля не реалізував свій момент наприкінці матчу. Але найважливіше, що команда зробила все, що могла.
А якщо ви чекали якогось дива від України на «Сан-Сіро», то не варто. Дива у цьому світі трапляються не так часто, а ми з вами не в кіно.
Тому все ок – працюємо далі. В наступних матчах буде краще.
Фото: Оксана Васильєва/Tribuna.com
