«Ньюкасл» йде на 3-му місці перед поновленням АПЛ – і в цьому немає заслуги саудівських грошей

Вперше цей текст було опубліковано 11 листопада

Наприкінці вересня на нашому сайті вийшов пост «У кожній з топ-5 ліг є несподівані лідери». Там був «Брайтон», «Уніон», «Фрайбург», «Осасуна», «Удінезе» та ще низка клубів, які ми не звикли бачити на високих місцях. У тому списку не було «Ньюкасла», який на той момент йшов лише 10-м в АПЛ. Минуло трохи більше місяця, а «сороки» непомітно увірвалися не просто до єврокубкової зони, а одноосібно посідають третє місце у найсильнішому чемпіонаті світу.

Цьому передував чудовий жовтень у виконанні підопічних Едді Хау. Вони набрали 16 із 18 можливих очок, перемігши п'ять разів, зігравши внічию на «Олд Траффорд» та забивши за шість матчів 16 голів. Листопад почали розгромом «Саутгемптона» у гостях та перемогою над «Челсі» вдома. А рівно рік тому «сороки» посідали 19-те місце. Про той переломний момент, коли команда з безпросвітного аутсайдера перетворилася на впевненого середняка, ми вже писали навесні.

Сьогодні розповімо, за рахунок чого «Ньюкаслу» вдався такий прорив у поточному сезоні – як у плані гри, так і у плані результатів. А також – чи будуть вони боротися за місце у зоні Ліги чемпіонів за підсумками сезону. ЧС закінчився, «сороки» повертаються до боротьби матчем проти «Лестера».

Мають лише одну поразку та найкращий захист у АПЛ. За багатьма показниками поступаються лише «Арсеналу» та «Сіті»

Перше і головне, що впадає у вічі – місце «Ньюкасла». Вони йдуть третіми одразу після двох космічних команд, які розіграють між собою титул цього сезону – «Арсеналу» та «Манчестер Сіті».

Але за цим третім місцем стоїть цілий набір цікавих цифр та фактів, що дозволяють команді заслужено бути серед лідерів. У деякі з них досить складно повірити, якщо ви стежили за цією командою останні десять років.

Отже:

◉ У «Ньюкасла» найкращий захист в АПЛ разом із «Арсеналом» – лише 11 пропущених. Для порівняння: рік тому за 14 матчів вони пропустили 30 разів. Ех, а якби не помилилися Манкільйо та Еліот Андерсон, які вийшли на заміну наприкінці гри з «Саутгемптоном» (4:1), то прямо зараз «сороки» одноосібно носили б звання найкращого захисту ліги.

Поуп, Ботман, Тріпп'єр, Берн та Шер

◉ У 7 із 15 матчів команда зберегла свої ворота «сухими». Це найкращий результат у лізі.

◉ У «Ньюкасла» четверта за результативністю атака в АПЛ – 29 голів. Більше забили тільки «Тоттенгем» (31), «Арсенал» (33) та «Сіті» (39). Для порівняння: рік тому у «сорок» було 16 голів після 14 матчів. Але тут варто зауважити, що атаку «Ньюкасла» прорвало лише у жовтні. До цього успішного місяця у них було лише 8 забитих у семи матчах. Хау намагається виправляти недоліки і протягом сезону.

◉ Виходячи з результативності, цілком логічно, що у «Ньюкасла» також доволі високий xG. Цього сезону становить 23,3. За цим показником також поступаються тільки «Арсеналу» (24,1) та «Сіті» (26,0).

◉ «Ньюкасл» четвертий одразу за декількома показниками: за кількістю ударів у середньому за матч – 14,7, за відсотком голів після ударів у площину воріт – 35%, за кількістю дотиків у штрафному майданчику суперника в середньому за матч – 29,5, а також за кількістю допущених моментів біля своїх воріт – 14,1 (четверті з кінця, що є добре).

◉ «Сороки» треті ще за одним цікавим показником – PPDA. Він дозволяє оцінити інтенсивність пресингу, показує кількість передач, які робить суперник перед втратою м'яча. Чим він нижчий, тим краще команда пресингує. У «Ньюкасла» в поточному сезоні він становить 11,2. У цьому їх переважають тільки «Челсі» (9,8) і «Лідс» (9,3). У попередніх сезонах, ще під керівництвом Стіве Брюса, команда була однією з найпасивніших команд у пресингу, маючи показник у середньому аж 19.

◉ Сумарно лише 80 хвилин цього сезону «Ньюкасл» провів у ролі команди, що відіграється. Це 6% від усього ігрового часу. Кращий відсоток має лише «Арсенал» (5%). 35% часу у сезоні 2022/23 «сороки» вели у рахунку. Більше тільки у «Сіті» (54%) і тих же «канонірів» (60%).

◉ «Сент-Джеймс Парк» став для команди справжньою фортецею – хоч як би банально це не звучало. «Ньюкасл» набрав удома 18 очок, жодного разу не програв.

◉ «Ньюкасл» забив 4+ голи у чотирьох з останніх семи матчів. Раніше на досягнення такого ж результату вони витратили 226 ігор.

◉ Різниця голів команди на даний момент – плюс 18. Востаннє таке було у 2003-му, тоді під керівництвом Робсона фінішували третіми.

Команда йде у топ-4 не лише за очками, а й за головними ігровими показниками. Але можна і не заглиблюватися в статистику, щоб побачити, наскільки додав «Ньюкасл» у новому сезоні. Достатньо просто включити трансляцію їхнього матчу.

Хау хоче, щоб команда домінувала на полі: більше володіння, більше пресингу, домашні заготовки

«Якщо ви подивитеся на кількість очок минулого сезону та підсумкове місце, то може здатися, що все було непогано. Але ключові показники – володіння м’ячем, удари, допущені удари по своїм воротам – були досить низькими. Ми виграли багато ігор навесні, але не були домінуючою командою.

Ми намагаємося змінитися. Це має відбуватися поступово, але ми намагаємося втілити стиль, у якому будемо прогресивними та домінуючими. Саме це, а не очки у таблиці, буде моїм найбільшим маркером з точки зору того, як ми вдосконалюємося», – говорив Хау в інтерв'ю у вересні. У поточному сезоні він справді зробив багато, щоб команда змінилася.

Вперше за багато років дивитися поєдинки «сорок» стало ненудним заняттям. Особливо останні півтора місяці. Якщо під керівництвом Стіва Брюса філософією гри була обережність і відсутність ідей в атаці (хоча ні, одна ідея була – пасуй Сен-Максімену, він щось вигадає), то головна вимога Хау – грати першим номером. І хоч за показником володіння м'ячем «Ньюкасл» зараз лише дев'ятий в АПЛ, маючи 50,8% у середньому за гру, але це вже великий прогрес, адже в попередніх чотирьох сезонах в середньому було 40%.

Також у команди з'явилися чотири помітні фішки, які допомагають в атаці. Розповім про кожну з них на двох-трьох прикладах, що втілилися у голи.

Перше – високий пресинг. Одна з вимог Хау – активний тиск на захист суперника. Чим вище, тим краще. У цьому напрямку працюють усі гравці атаки (тепер навіть Сен-Максімен) та півзахисту. Якщо вам колись знадобиться приклад чудового матчу з вдалим пресингом на половині поля суперника, то згадайте про гру «Ньюкасл» – «Брентфорд» (5:1).

У середині першого тайму Мерфі атакував воротаря гостей Давіда Раю, який поспіхом був змушений віддати неточний пас, котрий перехопив Вілсон. А далі все просто.

У другому таймі Бруно Гімараес спочатку з Берном, а потім із Мерфі атакував двох гравців «Брентфорда» на лівому фланзі. У результаті бразильцеві вдалося відібрати м'яч, протягнути його майже до штрафного майданчика і забити точним дальнім ударом у кут.

В кінцівці гри Альмірон довів рахунок до розгромного, атакувавши захисника Ітана Піннока. Той віддав слабкий пас на воротаря, Мігель перехопив, обвів кіпера і вразив порожні ворота.

Такий активний пресинг можна побачити в кожному матчі «Ньюкасла», але саме в тій грі ці дії мали найвищу ефективність.

Друге – розіграші кутових. У цьому сезоні «Ньюкасл» – одна з найкращих команд АПЛ за ударами після стандартів. І це стало реальністю завдяки новому підходу до виконання кутових. Ні, Хау не відмовився від стандартних подач з кута поля, але їх значно поменшало, адже є й інші варіанти виконання.

Наприклад, розіграш через пас на партнера у штрафному майданчику. Так зробили Альмірон і Тріпп'єр у грі з «Астон Віллою» (4:0), після чого Вілсон оформив дубль.

Або так – пас не фланг, після чого йде подача на дальню штангу. У грі з «Брентфордом» це зробили знову Альмірон та Тріпп'єр, а Бруно вдало пробив головою.

Таким ходом «Ньюкасл» намагається застати суперника зненацька. При цьому пас із кута поля може йти в різні точки: у центр штрафного майданчика, на фланг, короткий розіграш. Головне – подача на дальню штангу. Команда використовує цей прийом у кожній грі, подивіться наступний матч – обов'язково помітите.

Третє – передачі зі своєї половини. «Ньюкасл» намагається атакувати швидко, тому пошук коридорів у обороні суперника стає одним із важливих завдань захисників. На щастя, у команди досить багато швидких гравців у півзахисті та атаці, які можуть ефективно цим користуватися.

Так було у грі з «Тоттенгемом». Шер зробив довгий пас на Вілсона, Льоріс вийшов, щоб перехопити, але зіткнувся з форвардом, а той дограв до кінця і влучив у порожні ворота.

А минулими вихідними Тріпп'єр перехопив м'яч на своїй половині і запустив уперед на Віллока. Той вдало реалізував вихід віч-на-віч, відірвавшись від захисників «Саутгемптона».

Четверте – дальні удари. Якщо в минулих сезонах голи з-за меж штрафного майданчика були рідкістю і у виконанні в основному Шелві, то тепер це часте явище, причому у виконанні різних гравців.

Шер, Сен-Максімен, Бруно Гімараес, Альмірон, Вілсон цього сезону забили дальніми ударами 8 з 28 голів команди. Чому б не використовувати цю зброю, якщо є гравці з класним ударом? А навіть якщо їх немає, то можна навчити. Наприклад, з Альміроном тренерський штаб спеціально працював над дальніми пострілами – просили його цілитися у дальню дев'ятку. У результаті – краса в матчах з «Евертоном» (тут) та «Астон Віллою» (тут), сюди можна занести й класний удар у грі з «Фулгемом» (тут), хоч там він вже забіг у штрафний майданчик.

Нарешті «Ньюкасл» – команда з відмінними рисами, а не просто бий-біжи з одним вимученим голом за матч. «Сороки» намагаються відсунути гру від своїх воріт, швидко доставляти м'яч на чужу половину, використовувати простір. Кожен гравець має свої функції при різних ситуаціях на полі. Той самий Альмірон вже практично на автоматі робить забігання, якщо бачить Тріпп'єра з м'ячем на своїй половині. А Жоелінтон, Бруно та Лонгстафф без слів розуміють, коли необхідно підтягнутися вище, щоб разом із гравцями атаки пресингувати суперника на чужій половині.

Після безідейних страждань під керівництвом Брюса слідкувати за нинішньою грою – задоволення. Хоча, звичайно, це ще далеко не рівень «Сіті» чи «Арсеналу».

5 найважливіших гравців «Ньюкасла» у цьому сезоні

Варто виділити і персоналії. Хоча в даному випадку це вкрай складно зробити, оскільки чудово грає вся команда. Але давайте міркувати так: недоступність кого із гравців може найбільше вдарити по грі «Ньюкасла».

Можна виділити наступних виконавців:

Нік Поуп, воротар

Велике везіння, що «сорокам» вдалося підписати кіпера збірної Англії всього за 11,5 млн євро. Після другої половини минулого сезону здавалося, що воротарська позиція точно не потребує посилення, Дубравка був у відмінній формі. Але Поуп показав, що можна бути ще кращим кіпером.

Він ділить перше місце з Рамсдейлом за кількістю матчів без пропущених голів (7). Він також ділить перше місце з кінця з кіпером «Арсеналу» за кількістю пропущених (усього 11). Але на відміну від колег із топклубів, Нік ще й іде у топ-7 за кількістю сейвів у поточному сезоні. Їх у нього 41, у той час як Рамсдейл та Едерсон мають 26 та 20 відповідно.

Лише одна поразка «Ньюкасла» – багато в чому заслуга Поупа, тому що були ігри, коли вдавалося зберегти нічию тільки завдяки його старанням (сейв у поєдинку з «Брайтоном» визнали найкращим в АПЛ у серпні). А посеред тижня він видав «сухий» матч у Кубку ліги проти «Крістал Пелес» (0:0, по пен. 3:2), більше того – ще й відбив 3 удари в серії пенальті. Травма чи дискваліфікація Ніка змусить переживати вболівальників «сорок».

Ден Берн, лівий захисник, центральний захисник

Хотілося перерахувати у списку незамінних всю захисну лінію, з Шером та Ботманом, але тоді не вистачило б місця для двох найважливіших гравців атаки. А якщо вибирати когось з задньої четвірки, то точно варто відзначити Дена Берна. Він прийшов у січні як центральний захисник, вдало грав навесні і планував продовжити робити це в новому сезоні.

І він це робить, але вже у ролі лівого захисника. Берн став ще одним гравцем, для якого Хау знайшов нову роль на полі. Це було вимушеним кроком, оскільки влітку був підписаний перспективний Свен Ботман. Всаджувати на лавку бійця Берна, який точно входить у топ-3 за самовіддачею на полі, було б злочином. Тож тренер перевів Дена на лівий фланг. Берн, до речі, мав досвід гри на цій позиції, у сезонах 2019/20 і 2020/21 він бігав за «Брайтон» саме на лівому фланзі. Після травми Чиллвела в Англії заговорили навіть про те, що Берн може замінити його у заявці «трьох левів» на чемпіонат світу. Але ні, він не потрапив до списку.

Він не з тих флангових захисників, хто активно працює в атаці, проте дуже надійний в обороні. Цього поки що достатньо.

Кіран Тріпп'єр, правий захисник

А ось головний козир Тріпп'єра – це саме підключення до атак. Хоча й у захисті Кіран встигає непогано відпрацьовувати. Хау достеменно знав, що робить, коли просив керівництво витратити 15 млн на правого 31-річного захисника. Кіран швидко отримав капітанську пов'язку, але так само швидко травмувався. «Ньюкасл» на правому фланзі з Тріпп'єром і без нього – дві різні команди. Навесні він пропустив майже півтора десятки матчів через травму, тому різниця була помітна.

Кіран – найважливіша фігура при побудові атак. Має відмінну швидкість і футбольний інтелект, але головна зброя – стандарти. Усі три голи за «сорок» він забив зі штрафних. Стандартами, після яких йде подача, теж займається саме капітан. Якщо продовжуватиме грати так само, то можна навіть не заглядати в його паспорт.

Мігель Альмірон, правий вінгер

Парагваєць став гравцем місяця за підсумками жовтня, а також виграв у номінації на звання автора найкращого гола (перший у ворота «Фулгема»). Але результати були відомі ще до офіційного оголошення. Мігель забив 6 голів у 6 матчах, половина з яких стали переможними. Усього ж на його рахунку 8 голів цього сезону, що вже вдвічі більше, ніж найкращі його показники за сезон у минулі роки.

Альмірон розкрився, потрапивши до рук розумного тренера. Декілька місяців пішло на те, щоб допомогти знайти йому правильні налаштування (Бенітес і Брюс пробували його на восьми позиціях, у тому числі і на правому фланзі. Але тільки зараз він почав діяти там ефективно) і змінити психологію. Нині тренерський штаб пожинає плоди. Іронічно, що влітку однією з трансферних цілей клубу був пошук гравця на правий фланг атаки. Але з покупкою вінгера «Евертона» Ентоні Гордона тоді не зрослося.

У травні на святкуванні чемпіонства Джек Гріліш пожартував над Марезом, сказавши: «Приберіть Мареза з поля якнайшвидше. Він грає як Альмірон». Зараз у Альмірона у 8 разів більше гольових дій у сезоні, ніж у Джека.

Каллум Вілсон, центрфорвард

Коли бачите Каллума у ​​старті, то можете бути впевнені, що у «Ньюкасла» точно будуть гольові моменти. Вілсон із тих форвардів, які вміють самі собі створити момент майже з нічого, а також максимально ефективно розпорядитися подарунками від партнерів.

На рахунку 30-річного форварда 6 голів та 2 асисти у десяти матчах цього сезону. У серпні та вересні він пропустив чотири поєдинки, без нього команда зуміла забити лише тричі і жодного разу не виграла. А повернувшись на поле, Каллум грає з подвійним зусиллям, адже наприкінці літнього трансферного вікна клуб підписав перспективного та дорогого Ісака. Гравець за 70 млн може сидіти на лавці тільки у разі дуже крутої гри його конкурента. Хоча не виключено, що Хау знайде місце на полі для обох, коли швед відновиться.

Показовий момент – Вілсон потрапив у заявку збірної Англії на ЧС-2022. До 30 років у нього було усього 4 матчі за національну команду. Саутгейт особисто приїжджав на останні матчі «сорок», а Каллум зумів його вразити. На турнірі у Катарі форвард двічі виходив на поле та встиг зробити асист.

Чи варто сподіватися на Лігу чемпіонів уже наступного сезону

Відповідь на це питання дав матч з «Челсі» (1:0). «Сороки» зустрінуть Boxing Day та свій 130-й день народження (9 грудня) у зоні ЛЧ, чого з командою не було майже 20 років. Ігри з прямими конкурентами поки що вселяють оптимізм: по ділу обіграли «Тоттенгем» та «Челсі», зіграли внічию з «Юнайтед» та «Сіті». Але головне – команда нарешті почала брати очки в поєдинках із суперниками, нижчими або рівними собі за рівнем.

Після 15 матчів у АПЛ «Ньюкасл» можна посварити лише за другий тайм із «Ліверпулем». Але не через два пропущених та втрачену перемогу (уявляєте – зараз були б єдиною непереможеною командою ліги), а через зовсім вже непристойне затягування часу та боягузливу гру в атаці, за що врешті-решт поплатилися пропущеним на останніх секундах. Це був «Ньюкасл» старого зразка – який зубами чіпляється за результат та боїться йти вперед. Але видно, що після тієї гри команда зробила висновки, у матчах із «МЮ» та «шпорами» автобуса на останніх хвилинах вже не було. Якщо з «Челсі» та «Арсеналом» (останні команди з топ-6, з ким ще «Ньюкасл» не грав) буде такий же солідний футбол, то вже скоро у Англії з'явиться новий термін – «Велика сімка».

У «Ньюкасла» буде явна перевага за рахунок легшого календаря. Серед команд, які зараз посідають перші вісім місць, тільки у «сорок» та «Брайтона» не буде єврокубкових матчів навесні. Хоча це, звичайно, тимчасова перевага, яка зникатиме по мірі вибуття команд із турнірів. Також на боці «Ньюкасла» той факт, що лише п'ятеро гравців покидали розташування клубу, щоб вирушити на ЧС-2022 (зате всі важливі – Поуп, Тріпп'єр, Шер, Бруно Гімараес, Вілсон). У клубів великої шістки представництво у національних командах було явно більшим, іноді в рази. А у Хау ще й Сен-Максімен з Ісаком перед відновленням АПЛ будуть повністю доступні (хоча Аллан вже) та голодні до ігрових хвилин.

Але є й момент, у якому «сороки» поступаються конкурентам. Мова про багаторічну відсутність боротьби за місце у ЛЧ. Востаннє «Ньюкасл» був близьким до топ-4 десять років тому, але тоді в результаті стали п'ятими. З тієї команди до сьогоднішнього дня, звичайно, нікого у клубі не залишилося. У нинішньому ж складі лише Тріпп'єр має досвід перемог дійсно великих трофеїв – чемпіонство з «Атлетіко». Для інших такі високі позиції – це щось нове. Хоча поки що не помічалося, щоб у гравців «Ньюкасла» тремтіли ноги від четвертого чи третього місця. Отже, цілком можливо, що вони навіть по-новому розкриються в таких умовах і це стане їхньою перевагою.

На даний момент «Ньюкасл» набирає в середньому 2 очка за матч. Якщо продовжуватимуть в такому ж темпі (це реально, адже були не тільки яскраві перемоги, а й прикрі нічиї з «Крістал Пелес» та «Борнмутом»), то математично можна спрогнозувати, що «сороки» наберуть 76 очок. Цього вистачило б, щоб фінішувати на четвертому місці у 9 із 10 минулих сезонах.

Але є передчуття, що команда ще матиме спади. Клуби, які можуть провести сезон, підтримуючи високий темп на всій дистанції, можна порахувати на пальцях однієї руки. Завдання Хау – зробити так, щоб цей потенційно можливий період спаду тривав якомога менше.

3-те місце – справжній прорив для «Ньюкасла». І тут точно не варто говорити, що це заслуга саудівських грошей. Так, за два трансферні вікна клуб витратив 200 млн, що досить багато, але третину з цього віддали за одного гравця. Трансфер Ісака – справді та ситуація, коли все вирішили гроші. Однак швед ще майже не грав за клуб, з 28 очок він приніс лише одне, а потім травмувався. Інші трансфери – розумний підхід до посилення. Кого «Ньюкасл» перебив своїми грошима, підписуючи Поупа за смішну для АПЛ суму? А чи була битва за Тріпп'єра чи Берна? 37 млн ​​за Ботмана – цілком адекватна ціна, яку могли запропонувати й інші клуби.

Тому справедливо буде стверджувати, що нинішнє положення «Ньюкаслу» – заслуга Хау. Як показав досвід, навіть якщо хтось із лідерів вибуває через травму (Сен-Максімен, Тріпп'єр, Бруно тощо), тренер здатний знайти і психологічно налаштувати іншого гравця так, щоб ця втрата була непомітною. Саме Едді – головний секрет успіху та головна надія цього «Ньюкасла». Як і у випадку з Альміроном, результат голосування за найкращого тренера жовтня в АПЛ був відомий заздалегідь.

Хау – найкращий тренер жовтня в АПЛ, Альмірон – найкращий гравець та автор найкрасивішого гола жовтня в АПЛ

У вересні в інтерв'ю Алану Ширеру Хау казав: «Я тут не для того, щоби просто існувати, я хочу змінити ситуацію. Щоб через роки люди говорили про команду, яку ми намагаємось створити зараз». Поки що йому це вдається.

І так, можна констатувати: «Ньюкасл» – претендент на топ-4 АПЛ у сезоні 2022/23.

Фото: Mark Cosgrove/Global Look Press; Jane Stokes/Global Look Press; «Ньюкасл»