Ексгравець «Волині» розповів про свій дебют у футзалі (інтерв’ю)

Богдан Гладун у футболі з раннього дитинства. З шести років займався у ДЮФШ «Волинь» та поступово йшов до дебюту за «хрестоносців». Це сталося у вересні 2016 року в матчі проти полтавської «Ворскли». Гладуну тоді було 17 років. Сьогодні йому 25. Богдан розпочав абсолютно нову сторінку своєї спортивної кар’єри: долучився до футзального клубу «Любарт» та дебютував у Екстралізі. Нині він – один із найкращих бомбардирів своєї команди.

– Богдане, ти проводиш свій дебютний сезон в «Любарті». Розкажи, як взагалі потрапив до клубу? Чи сумнівався, коли отримав пропозицію?

– Перш за все хочу подякувати керівництву клубу та тренеру за можливість приєднатись до команди.  Окремо виділити теплий прийом партнерів від одноклубників. У мене була зустріч з головним тренером та розмова про плани команди на сезон і на майбутнє. Я сумнівався, чи варто, бо все життя займався футболом . А тут треба перейти у футзал, ще й одразу в найсильнішу лігу України. Завдання було надскладним. Проте наступного дня я погодився і став частиною «Любарта».

– Ти починав сезон у ранзі запасного стовпа і прогресував упродовж сезону. Забив декілька важливих голів. Як ти особисто відчуваєш свій «ріст» на паркеті?

– На жаль, початок сезону був важким для мене через травму, яку отримав за місяць до початку чемпіонату. Після відновлення почав набирати форму та все частіше виходити на майданчик. Згодом вдалось віднайти ігрові зв’язки з партнерами по команді та приносити користь. Я намагаюсь прогресувати з кожним тренуванням та матчем.

– Скажи, а чи важко тобі було адаптуватися до футзалу після футболу на великому полі?

– Звичайно, футбол і футзал – це зовсім різні види спорту. Дуже важко адаптуватися, але роблю все, що в моїх силах. Також дуже важливу роль відіграє тренер та партнери, які допомагають мені в цьому.

– Які матчі в цьому сезоні тобі запам’яталася найбільше? Чим саме?

– Найбільше – протистояння  з «Авророю» вдома через дебютний гол. А також дві важких перемоги  над «Ураганом» та «Кардиналом» . Звісно, відзначу і наше кубкове протистояння проти «Фурнітури».

– У березні команду відвідав наставник національної збірної України. Які враження від такого візиту?

– Враження максимально позитивні. Олександр Петрович дав нам поради та провів декілька розмов з командою, щоб ми ставали кращими та сильнішими. Дуже радий був познайомитись з тренером національної збірної України.

– Ну і наостанок: «Любарт» - домашня команда, якщо оцінювати результати. Яку роль у цьому відіграють вболівальники? Чи додає вам наснаги те, що зала в ДЮСШ щоразу забита вщент?

– Чесно кажучи, перед сезоном не думав, що на кожну гру буде приходити так багато вболівальників, які палко підтримуватимуть команду. Зал кожну гру забитий вщент і це дає нам наснагу грати та здобувати позитивний результат. Хочу подякувати за це нашим вболівальникам та окремо ультрас «Любарта», вони створюють шикарну атмосферу. Також я дуже вдячний  моїм рідним та коханій людині, яка завжди вірить та підтримує.

Окрема та найбільша подяка нашим захисникам і захисницям за невпинну боротьбу, героїзм, силу та незламність.  Лише завдяки вам ми можемо робити те, що любимо. Дякую!

Читайте також: Олександр Косенко: «Коли я починав, футзалу ще не існувало»