Jumpdafuckup у матчі «Старого Луцька» та «Кривбаса» (репортаж)

Вирушаючи працювати в рамках домашнього баблу, я слухав драйвову і дещо шалену пісню гурту Soufly «Jumpdafuckup». Вже тоді якісь віщі сили у моїй голові казали: саме така гра буде з «Кривбасом» – з драйвом, драмою та трішки дикими емоціями.

За «дикість» у «Старого Луцька» відповідав Нікіта Воєвода. Учора, зазвичай доволі тихі домашні трибуни, були змушені вмикатися і гнати команду вперед - цього від них особисто вимагав головний тренер волинської команди і особисто для мене це виглядало епічно.

Проте не варто забігати наперед настільки далеко. Розпочнімо все ж зі старту матчу, який несподівано затягнувся через проблеми з секундоміром над кільцем. Коли несправність ліквідували, команди вийшли на паркет і одразу ж почали тішити вболівальників яскравим баскетболом.

Полетіли трійки, лей-апи, флоутери. За нас очки набирали Рональд Мур та Самі Роу, їх доповнили Ніколайчук, Горобченко, Лесик. Хлопці вийшли на рахунок 17:9, але наростити перевагу не змогли – увімкнулася команда навпроти. Криворіжські американці відповідали влучними дальніми, ефективними середніми. Їх класно доповнював Водолазький власними «пострілами» з-за лінії. У підсумку команда Ісакова забрала першу чверть – 23:24.

Другий період Воєвода розпочав із тріо американців на паркеті. Загалом, ми вкотре побачили хороший та достатньо стабільний виступ легіонерів. Єдине побажання – робіть менше надто складних кидків, які ви, друзі, все одно не влучаєте, але дозволяєте супернику у відповідь набирати легкі очки.

У якийсь момент «Кривбас» зробив міні-ривок, закинувши дві трійки підряд. Луцьк пішов на тайм-аут. А вийшовши з нього – скоротив відставання до мінімальних показників. Відзначу Ніколайчука, який спокійно та надійно набрав 6 очок підряд.

На перерву пішли за несуттєвої переваги гостей – 47:49.

У третій чверті лучани почали «чудити». Найбільш дивний баскетбол демонстрував Лоренцо Андерсон: втрати, зайві фоли, невдалі проходи та кидки. Занадто складно в окремих епізодах діяв і Рональд Мур. Стабільно влучав лише Самі Роу, але цього було недостатньо. У підсумку – «Кривбас» пішов у відрив. Чесно, здавалося, що це все.

Але команду в гру повернув Воєвода. Спершу «виписавши» мовчазним вболівальникам (памʼятаєте початок репортажу, так?). Потім – включивши режим Тома Тібодо. Я не знаю, що він сказав команді, але такого захисту від «Старого Луцька» я ще не бачив. І на периметрі, і під щитом хлопці просто розривали опонентів, провокували втрати та набирали очки, швидко зʼїдаючи солідний відрив «Кривбаса». Один з місцевих журналістів написав, що це публіка гнала команду. Але я би сказав навпаки: команда змусила глядачів зробити «Jumpdafuckup».

Буду відвертим, на такій хвилі, зрівнявши рахунок, команда була зобовʼязана виривати перемогу. Завадили, вкрай невдалі дії окремих виконавців в «клатчі». У вирішальні секунди нерви не витримали. Тоді як лідер криворіжців Мартін Хілл свою роботу виконав ідеально. Його очки виявилися ключовими для важкої, але яскравої перемоги над нашою командою (82:86).

Звісно, відзначимо Алекса Пікока – важкий форвард вперше за чотири роки оформив тріпл-дабл з лінійкою 14/10/10. Вітаємо американця з цим досягненням!