Максим Михайлов: «Нікіта Воєвода кожному з нас дає багато корисної інформації»

Напередодні виїзду до Івано-Франківська, де на нашу команду очікує складний та дуже важливий поєдинок проти «Прикарпаття-Говерли», поспілкувалися з гравцем «Старого Луцька» Максимом Михайловим.

Харків’янин розповів, як змінився волинський колектив під керівництвом Нікіти Воєводи та з появою нових легіонерів у складі. Також – про внутрішню атмосферу, боротьбу за плей-оф і вільний час поза баскетболом.

– Ти проводиш свій другий рік у команді. Сезон доволі складний – багато критики та тиску ззовні. Як зберігаєш фокус на баскетболі у таких умовах?

– Мені здається, що все залежить від самої людини. Якщо ти стійкий до стресу, маєш сильний характер, то на критику буде байдуже. Також позитивну роль відіграє атмосфера в команді, де всі підтримують один одного. Звісно, ми у складній ситуації, але намагаємося з цим справлятися та рухатися далі.

– «Старий Луцьк-Університет» на старті сезону і зараз – це дві різні команди. Погоджуєшся?

– Так. Нині у нас більш розумний та швидкий баскетбол, тренер завжди змушує швидко ухвалювати рішення на майданчику. Також він кожному з нас дає багато корисної інформації. Особисто я від Нікіти Воєводи дізнався дуже багато нового, мені приємно працювати з цим тренером. Тому, це справді дві різні команди, зважаючи на появу непоганих легіонерів, з якими можна вигравати матчі.

– Як американці впливають на гру та атмосферу в команді?

– На атмосферу в команді значно більше впливають українці. Ми надаємо легіонерам багато підтримки. А коли вони самі починають заводитися на майданчику – це також додає енергії нам.

– До речі, нещодавно команда здобула першу перемогу. Якими були емоції та думки тоді? Особисто для мене це було як маленьке свято у той день. А що ви?

– В першу чергу скажу за себе. Я дуже зрадів, мені було приємно виграти перший матч за довгий час. Емоції у всіх були класні, але це як крапля у морі – наче й легше, проте все одно дуже складна ситуація і непросто вийти в плей-оф. А перед нами поставлено саме таке завдання. Тому ми пораділи, але за день-два всі забули про це.

– У вас багато ігор, ще більше тренувань. Чим займаєшся у вільний час?

– Зазвичай відпочиваю вдома, готую їсти та чекаю на дівчину з роботи.

– А якісь комп’ютерні ігри, книги, серіали?

– Ні, ігри не люблю. Але фільми – так. Дивлюся на різну тематику, будь-які жанри. Але в більшості – просто відпочинок.

– Щодо «Говерли». Що скажеш про цю команду?

– Дуже перспективна команда з сильним характером. Там хороші хлопці, непоганий легіонер, вони мають командну атмосферу. Серйозний опонент, але під силу нам, якщо ми зберемося. Зараз працюємо над цим, готуємося ретельно до матчу. Всі повинні викладатися на повну – це запорука позитивного результату.

– Від кого найбільша загроза у складі суперника?

– Кабацюра та Рід.

– Нікіта Воєвода – який він тренер? Як би ти описав детальніше?

– Він фахівець, який окрім основної роботи, може підійти до тебе після тренування і нормально поспілкуватися. Може підтримати, порадити. Ти й сам можеш у будь-який момент до нього звернутися і він Нікіта допоможе. На тренуваннях в нас є дисципліна, всі намагаються виконувати те, що він вимагає, оскільки, якщо цього не робити – йому не подобається. В таких ситуаціях тренер може і накричати. Це дуже корисно для команди.

– Складне питання наостанок. Як вважаєш, чи зможете під його керівництвом таки вирвати своє місце у плей-оф? Чи відчуваєш, що є в команди є сили для цього?

– Я думаю, що можна. Так, у нас складні ігри залишилися з сильними командами, але як показує практика – ми програємо у кінцівках з різницею до п’яти очок. Якщо правильно зіграємо в «клатч-таймі», то зможемо «зачепити» не одного суперника і виграти.