«Мій батько захищає країну на фронті – це привід, щоб він мною пишався»: перші слова українських шорт-трекістів на Олімпіаді

Першими, хто зі збірної України приїхали в олімпійське селище в Мілан, стала українська команда з шорт-треку. Поспілкувалися зі спортсменами Єлизаветою Сидьорко, Олегом Гандеєм та тренером збірної Віталієм Сіваком.

Про перші емоції, селище, підготовку до Олімпіади, перші кроки у спорті, ситуацію з шорт-треком в Україні. В Єлизавети окремо запитали про відповідальність нести прапор збірної України на церемонії відкриття.

Єлизавета Сидьорко: «Коли батько дізнався, що я точно поїду на Олімпійські ігри, то сказав: «Це супер». Він у мене ще тоді питав: «Можливо, тебе зроблять прапороносицею?»

– Як пройшла дорога, які ваші перші враження перед стартом Олімпіади?

– Дорога в нас пройшла нормально, проте було трошки важко через те, що у Варшаві наш літак затримали, наш рейс. Ми приземлилися трохи пізніше, проте в Італії нас зустріла наша делегація українців, які тут мешкають у Мілані. Вони нас привітали, подарували невеличкі подаруночки символічні, зробили фото, провели нас.

Потім ми ще чекали десь хвилин 40, можливо, на інших спортсменів, які мали бути на нашому рейсі, але їх не було. І потім вже сіли на автобус, приїхали, заселилися нормально, пішли до їдальні, яка, на щастя, була відкрита 24/7, тому ми змогли все ж таки поїсти об 11-й вечора.

В принципі, мені все подобається, кімната простора. Я живу сама, Олег живе з Кирилом, а тренери живуть по одному. В принципі, передчуття чудові. Мені подобається ось така атмосфера, дуже багато спортсменів.

Я знаю, що потім це містечко передадуть під студентів, це буде як студентське містечко. В принципі, є все, що потрібно: є ліжко нормальне, є шафа нормальна, ванна кімната теж зі всіма потрібними речами.

Проте помітили, що немає маленьких столиків, де можна було б, наприклад, покласти ноутбук, попрацювати трохи, щось позаписувати. Це можна, звичайно, попросити, але базово їх там немає в комплектації. А так, в принципі, комфортно, мені подобається.

Ще на території селища є дуже багато всяких приколюх. Наприклад, від Coca-Cola можна зробити пляшку з фото і своїм ім’ям – лазер вигравіює на цій пляшці твоє фото. Потім звичайно, обмін пінами. Знаю, тут є партнер Samsung, звичайно, дають телефони і від цього партнера. Також можна виграти якісь додаткові призи.

Ще є – ми, правда, ще сьогодні там не були, але плануємо туди потрапити – також для атлетів Athlete365. Там можна пройти якісь квести, теж отримати якісь призи. І, звичайно, є зона для відпочинку, де ти можеш прийти, просто в тиші посидіти, можливо, помедитувати або ж помалювати, відправити листівку додому теж можна.

Також ми ще сьогодні завітали до спортивної зали. Є абсолютно всі тренажери, які ти хочеш. Також є конкретні тренажери під спорт, типу, що, в принципі, полегшує тренування.

Ще була релакс-зона, де можна було пограти в якісь приставки, можна скористатися VR-окулярами, щоб трохи розрядити свою обстановку, щось змінити, щось нове спробувати.

Так, в принципі, доволі непогано, тому що саме в такій атмосфері ти відчуваєш себе якось трошки по-іншому, трошки по-новому, нові емоції, нові враження – і це допомагає якби підтримувати позитивний настрій.

– Ви будете прапороносицею збірної України на відкритті в Мілані. Як дізналися про це? Відчуваєте якусь супервідповідальність від цього чи навпаки?

– Дізналася я про це на тренуванні, мені сказав тренер. Йому зателефонували і запропонували мою роль, він сказав, що навіть не питатиме мене, тому що я 100 відсотків погоджуся. Тому він одразу затвердив, сказав, що я готова.

Я була вражена, тому що шорт-трек не дуже популярний в Україні, в принципі, в нас немає аж таких вагомих нагород, щоб ми були якимись топовими спортсменами.

Для мене було трошки дивно, чому я – тому що знаю, що в нас є більш титуловані спортсмени, які дійсно також заслуговують на таку роль.

Проте для мене це теж особливо, тому що, можливо, ви вже знаєте, що мій батько захищає країну на фронті, – і це ще один додатковий привід для того, щоб він мною пишався.

Коли він дізнався, що я точно поїду на Олімпійські ігри, то сказав: «Це супер». Він у мене ще тоді питав: «Можливо, тебе зроблять прапороносицею?»

Я кажу: «Мабуть, ні, тому що ми як би ні на що толком не претендуємо». Але, коли він дізнався, то був радий, усі були раді – я, в принципі, теж

– Спілкувалися з ним, коли вже приїхали сюди?

– Ще не дзвонили, тільки обмінювалися повідомленнями, що ось доїхала, тому що вчора ввечері приїхали дуже пізно. Зараз він трохи зайнятий, тому планую зідзвонитися вже більш під вечір, щоб поговорити.

– Розкажіть, як ви потрапили в шорт-трек? Це ж незвичний вид спорту.

– Моя перша тренер Наталія Сергіївна в Сумах ходила, набирала собі групу дітей по школах і зайшла до мого класу. Запропонувала, що є набір на секцію шорт-трек – влітку катаємося на роликах, взимку, коли дозволяє погода, заливається лід у хокейних коробочках і катаємося на ковзанах.

Мене це зацікавило, тому що на роликах я вміла кататися, і думаю, ну, схоже, спробую. Це розташовувалося доволі близько від мого дому – буквально 5 хвилин пішки. Тим паче, це було безкоштовно, думаю, чому б ні.

– Скільки років вам було?

Це був третій клас, мені було вісім років. Почала тренуватися, в мене почало виходити. На роликах було трохи складніше – була така худенька, маленька, але на ковзанах у мене виходило краще. Потім, коли мала переходити до дев’ятого класу, змінила школу і переїхала до Києва, там навчалася в спортивному інтернаті і продовжила тренуватися активніше, розвиватися. І ось на цьому рівні зараз виступаю.

– Чим відрізняється шорт-трек від класичних ковзанів?

– Доріжка в нас різна. Класичні ковзани – 400 м, у нас шорт-трек – 111 м. Також у класичних ковзанах люди стартують парами або квартетами. У нас – від п’яти до, можливо, навіть дев’яти спортсменів можуть стартувати водночас.

У ковзанярському спорті ти змагаєшся більше з собою – маєш просто покращити свій результат і пробігти на свій максимум. Якщо ти фізично сильніший за інших, у тебе є всі шанси виграти. Якщо ж у шорт-треку ти сильніший фізично, то фортуна може скластися так, що тебе може хтось збити, ти можеш просто сам впасти, або коли підеш на якийсь маневр на випередження, то припуститися помилки і можеш отримати дискваліфікацію – і все, твої змагання завершуються.

Шорт-трек він більш драйвовий, тому що ти дійсно не знаєш, що може статися під час твого забігу. Навіть якщо ти претендуєш вийти в наступний раунд або показати класний результат, то хтось інший може зробити так, щоб ти просто це не зробив – просто збили тебе і все, ти впав і не маєш результату. З іншого боку, шорт-трек більш стресовий, тому що під час дистанції ти дійсно не знаєш, що трапиться. Маєш аналізувати вже під час свого забігу і швидко приймати рішення, і найкраще, щоб ці рішення були правильні.

– Це ж була та історія на Олімпіаді, коли австралієць Стівена Бредбері так виграв медаль – всі попадали, а він просто доїхав першим?

– Всі попадали, і він просто доїхав першим. Це був той випадок, коли він і до фіналу дійшов у такий самий спосіб – трошки на фарті, скажімо так, або ж завдяки суддівським рішенням. Бо якщо, наприклад, тебе підпихнули чи збили, то суддя може провести тебе в наступний раунд, бо він подумав, що ти претендував на якісь гарні результати, дає тобі шанс проявити себе ще раз.

І ось так він у фіналі їхав на останній позиції, і просто почалася заруба між лідерами. Сталося падіння, і він просто фінішував першим. Таким прикладом можна описати, в принципі, шорт-трек: ти можеш бути не сильнішим, але якщо проїдеш тактично чудово, знатимеш своїх суперників, на що вони здатні, аналізувати – ти можеш виграти. І можеш виграти через те, що просто хтось дуже хотів виграти і пішов на такі крайні міри

– Ви вже були на міланській арені, де будуть змагання?

– Так, минулого сезону були, тут у нас був тест-івент, де організація була плюс-мінус така сама, як зараз у Мілані – нас постійно просили носити з собою акредитації, перевіряли їх. Також вже каталися на тій ковзанці, де будемо виступати.

Мені сподобалося – арена велика, лід був класний, було багато місця для розминки, для того щоб зробити тренування якісно. Буває таке, що приїжджаємо на змагання, а там маленька ковзанка, розрахована тільки на глядачів, а ти як спортсмен не маєш місця, де елементарно зробити собі розминку. Тому дуже сподобалося.

– На якій дистанції виступатимете? Коли старт?

– Мій старт 10 лютого, і я буду змагатися в найшвидшій дистанції – це 500 м, вона спринтерська. Знаю, що останнього разу на цій дистанції виступали в 98-му році на Олімпіаді, серед жінок саме.

Щоб кваліфікуватися на цю дистанцію, потрібно дійсно бігати на одному рівні й постійно займати стабільне місце в рейтингу, щоб отримати ліцензію. Для мене це найулюбленіша дистанція. Я на ній виступаю найкраще, показую найкращі результати, тому сподіваюся, що цього разу теж щось вийде.

– Чи цікавитесь якимись іншими видами спорту?

Звичайно, буду вболівати за Олега Гандея, який також виступає на дистанціях 500 м та 1500 м. Також з нами тут буде фігурист Кирило, за нього теж буду вболівати, тому що фігурне катання мені подобається – вони так красиво відкатують свої програми зі стрибками, з різними штучками. Також цікавлюся іншими нашими командами і дистанційно буду вболівати за біатлон, скелетон, фрістайл. В принципі, де виступають українці, мені будь-який спорт подобається, і буду вболівати за кожного.

– Позавчора в Україні був знов великий обстріл. Маєте якісь слова підтримки нашим фанатам, вболівальникам?

– Звичайно, хочеться побажати терпіння та витримки, тому що дійсно розумію, що зараз у нас не найкращі часи. Потрібно просто згрупуватися. Буває таке, що українці можуть один до одного ставитися трохи з негативом, я думаю.

Також, звичайно, потрібно подякувати ЗСУ за те, що вони роблять все можливе, щоб ми могли виступати тут і продовжувати тренуватися. Тому що, якби не вони, то можна було б забути не тільки про Олімпійські ігри, а в принципі про спорт в нашій країні. Це дійсно важливо. Те, що вони роблять все можливе для того, щоб українці далі могли проживати своє більш-менш якесь життя, продовжувати вести свою справу, свій бізнес або займатися тим, чим вони люблять.

Олег Гандей: «У нашому спорті вирішує дуже багато досвід і тактика»

– Розкажіть, як долетіли? Це ваш перший день? Які емоції від перебування в Олімпійському селищі?

– Так, це перший день. Вчора я приїхав автобусом з командою Польщі, бо був на зборах у Борміо – десь 10 днів до того. Тому приїхав машиною.

– Який план підготовки до Олімпійських ігор? Ще маєте тренувальну програму?

– У нас ще будуть льодові тренування та тренування в залі. План передбачає специфічні тренування під специфіку змагань. Все це передбачено.

– Ви були на тестових змаганнях в минулому році на цьому треку. Як вам враження від льоду тут?

– В тому році якість льоду була непогана. Я хотів кращого від льоду, було що було, але потрібно усвідомлювати, що лід можуть перероблювати, покращувати, погіршувати. Я від завтра буду його випробувати, і тому це для мене буде сюрпризом.

– Як проходила ваша підготовка до Олімпіади?

– Трошки важко, тому що кожні декілька тижнів маю переїжджати в інші місця, в інші готелі. Тренуюся з командою Польщі, підлаштовуюся під їхній графік, під їхні тренування. Тому життя останні 4 роки – я його називаю життя на валізах. Постійно кудись потрібно переїжджати.

– Чи задоволені фізичною формою перед Олімпіадою?

– Трошки ще маю підкоригувати мої леза, потрібно зробити певні зміни. А в цілому фізичною формою задоволений.

– Ви будете виступати у двох дисциплінах – 500 метрів і 1500 метрів. Яка вам більше подобається?

– Якщо брати з цих двох – то 500 метрів. Але до вподоби, звичайно, також 1500, тому що це тактична дистанція, завжди цікаво себе на ній випробовувати, незалежно від рівня змагань, незалежно від своїх суперників. Завжди цікаво випробувати різні тактики – а їх може бути багато. І цікаво, чи зможу я дотримуватися тих установ, що є в моїй голові.

У нас вирішує дуже багато досвід і тактика. Певні моменти, в яких ти можеш бути сильним, це тобі допомагає, але якщо ти дієш не тактично, не розумно, то те, що ти сильний, те, що ти був готовий, тут уже не ні до чого взагалі.

– Як ви взагалі потрапили в шорт-трек? Це ж не перший вибір, скажімо, не футбол умовно.

– Футболом моя сім’я не цікавилася. Було зацікавлення саме льодовими видами спорту. До того було фігурне катання, але воно в певний момент стало задорогим для моєї сім’ї фінансово.

А шорт-трек був на тій же арені, тренер на той момент спілкувався з моєю мамою. Так само діти мого тренера були моїми друзями. Тому вибір був очевидний – перейти на шорт-трек було простіше, це не був такий складний вибір.

– Де ви робили перші кроки, де тренувалися, де змагалися?

– Перші кроки я робив саме в шорт-треку на арені, якої вже не існує в Києві. Її декілька десятиліть тому знесли. Це був Палац спорту в центрі Києва, біля «Олімпійського». Там були перші кроки в шорт-треку, перші досягнення, перші поразки. Зараз основний розвиток дітей іде на арені «Шалетт» в Києві, на Дарниці.

– Пам’ятаєте перші міжнародні виїзні змагання?

– Саме в юніорському віці перші – це була Польща, якщо не помиляюся. Особливо запам’ятались, тому що багато чого дізнався в той момент. Зрозумів, що існує інший світ, існують інші діти, інші спортсмени. Є до чого рости, є інше розуміння шорт-треку в цілому.

– Наскільки в Польщі це популярний вид спорту? Там багато клубів приватних?

– Так. Останні роки це розвивається. Я просто бачу, якими темпами це розвивається, як це будується в цій країні. Клубна система працює в Польщі дуже гарно, дуже цілеспрямовано на результат. Багато нових клубів з’являються, будуються нові арени, в яких з’являються нові діти, відкриваються нові регіони.

Є можливість вдосконалювати. Сама національна команда Польщі проводить збори іноді в різних містах задля розвитку цих міст, задля привернення їхньої уваги. Тому в Польщі це великий рівень, і це майже виходить на національний спорт.

– Багато вболівальників ходить?

– У Польщі здебільшого це сім’ї – брати, сестри, мами. Але також це стає цікавим, тому що багато зірок з’являється в Польщі. Дуже молодих зірок. І зірки, які були раніше, вони ще так само тримають високу планку, тому зростає інтерес до шорт-треку в країні.

– Знаємо, що у вас велика дружня родина. Як вони вас підтримують, вболівають? Дзвоните перед змаганнями?

– Звичайно, є дзвінки, є відеодзвінки. З мамою постійно на зв’язку. Сестри маленькі ще не розуміють, що я роблю, не розуміють, що таке шорт-трек. Деякі з них навіть пробують шорт-трек – вже подобається чи не подобається комусь, але пробують.

Тому потихеньку дізнаються, чим я взагалі займаюсь по життю. Старші і молодші брати так само цікавляться, так само ми на зв’язку, вітають з перемогами, підтримують, коли є поразка. Я дуже вдячний своїй сім’ї, вдячний, що вона велика, тому що багато є думок, багато є підтримки.

– Ви в кімнаті живете з Кирилом Марсаком?

– Так, я буду жити з ним.

– Будете ходити на його виступи вболівати?

– Звичайно буду ходити. У мене є в планах піти вболівати за Кирила, за тих спортсменів, за якими спостерігаю останні роки. Буду підтримувати.

– Якими ще видами спорту цікавитеся взимку?

– Мені цікавий кожен вид спорту. Я б хотів потрапити на змагання з ковзанярського спорту. У шорт-треку є мої фаворити – команда Польщі, яких я знаю, з якими тренувався. Щодо інших видів спорту – це біатлон.

Також багато знайомих, багато друзів, багато з ким навчався. Хотілось побачити інші види спорту. Але це залежить від мого графіка, залежить від графіка тих змагань. Важко це передбачити.

– Зараз в Україні важка ситуація зі світлом, нові обстріли. Маєте слова підтримки українським фанатам, вболівальникам?

– Слова підтримки, звичайно, є. Звичайно, це болить, коли читаєш новини, коли спілкуєшся з мамою, бо вона в Києві. Важко віддавати всього себе на змаганнях, на тренуваннях, коли в цей самий момент, у цю саму секунду розумієш, що йде обстріл. І ти не знаєш, чи добре з мамою, чи добре з сестрами, тому що вони в школі в різних районах Києва. Важко думати про змагання, коли є така ситуація.

Я б хотів сказати, що ми не маємо права здаватися. Скажу від себе як спортсмен – ми не маємо права здаватися. Як цивільний – ми не маємо права здаватися, тому що є військові, які за нас стоять, завдяки кому у нас є майбутнє, завдяки кому ми живемо, спимо. Так, немає світла, але принаймні є ліжко, принаймні є куди піти на роботу, заробити грошей, купити собі елементарну їжу. Те ж саме стосується спортсменів – завдяки військовим у нас є можливість тренуватися, є можливість виїжджати за кордон, є можливість представляти цю надзвичайно прекрасну країну і віддавати всього себе.

– Яка ситуація зараз з росіянами та білорусами в шорт-треку? Їх допускають до змагань?

– Щодо них – є позитивні моменти. Їх взагалі не допускають до чемпіонатів Європи, чемпіонатів світу. Але є певні мінуси, тому що є нейтральні спортсмени. Їх небагато було представлено на Кубках світу, на відбіркових змаганнях, але їх ще менше в олімпійському селищі, в олімпійському спорті – маю на увазі в шорт-треку. Зараз, якщо не помиляюся, одна дівчина, один хлопець. Їх було більше на кваліфікаційних змаганнях, а відібралося менше. Тому це також плюс, це також трошки гріє душу.

Тренер збірної України з шорт-треку Віталій Сівак: «Місяць-півтора тому прилетіли «шахеди» і розбили залу в Шостці. Так само в Харкові зруйновані всі льодові арени»

– Розкажіть, як добралися, які перші емоції?

– Добралися нормально. Трохи там вчора в аеропорту ввечері нас затримали, то ми спізнилися до Олімпійського селища, повинні були тут бути о 9.00 вечора. Нас тут чекали на Welcome Meeting, ми спізнилися, на початку 11-ї тільки приїхали. Ну так, добре, розмістилися.

Перші враження – приємні. Велике, чисте, нове, красиве селище зроблено, так. Дуже-дуже інфраструктура розвинута добре.

– Вже встигли потренуватися?

– Не встигли потренуватися. Я вчора ввечері десь о 12:00 прийшов тільки подивитись тренажерну залу. Вона була відкрита, доступна, можна було прийти і потренуватись. Та вже було пізно. Вчора ми відпочивали, а сьогодні маємо тренування о 17:20.

– Вже на арені?

– На арені, так.

– До цього ви були тут на тестовому івенті рік тому?

– Так, рік тому були на тестовому Кубку світу. Арена була ще в проєкті реконструкції. Там стара арена, але вона в проєкті реконструкції була. Проте наша льодова арена, де ми виступали, дуже добра була, дуже якісний швидкий лід. Роздягальні ще в проєкті будівництва були. Ну так, добре було.

– Як оціните підготовку зараз наших атлетів фізично – Олега Гандея і Єлизавети Сидьорко?

– Ну, в добрій формі знаходяться і Олег, і Єлизавета. Олег приїхав зараз зі збору. Він був на зборі разом зі збірною Польщі в Борміо. Він тільки повернувся. А Ліза готувалась в Білостоку зі юніорською збірною Польщі, разом з ними тренувалася. Ну і добре на тренуваннях, хороші секунди показували.

– У Польщі це дуже популярний вид спорту, та в Україні, я так розумію, не настільки?

– Я не скажу, що він аж так дуже популярний, але, звісно, більше займаються, ніж в Україні. В Білостоку, там, де ми знаходимося на зборах, тимчасово проживаємо, то там дуже хороша людина — президент клубу місцевого. Він дуже любить цей спорт, він дуже переживає за нього.

І він зробив таку інфраструктуру в своєму місті, що школи, які близько знаходяться від арени льодової… Там замість уроку фізичної культури, як у нас, у них урок шорт-треку. І тренери — так, тренери-вчителі — приводять дітей на тренування між уроками в школі, і вони мають там 45 хвилин-годину тренування на льоду. І після тренування вони знову повертаються до школи.

– А скільки у нас загалом, якщо ви маєте якусь інформацію, займається в Україні шорт-треком?

– Ну, станом на зараз я не можу того сказати, а до війни ми мали в нашому місті, в Харкові, займалося десь близько 80, 100, 120 діток із старшими разом у різні періоди.

Наприклад, на початку сезону, коли ми активно набирали дітей, звісно, було більше, до кінця сезону трохи дітки відсіювались. Ну і так по Україні: в Києві десь, може, займалося на той момент коло сотні дітей, і в Шостці, може, там 50 десь. Ну, разом, може, на всю Україну там близько 200–250 спортсменів було.

А в Польщі, в тому клубі в Білостоку, де ми знаходимось, там тільки в тому місті, в одному клубі близько 300 дітей займається — дітей, дорослих.

– Це, наскільки розумію, більша частина підготовки в Україні – на роликах, якщо діти приходять займатися?

– На роликах дуже багато мають тренувань у Шостці, на жаль, бо вони не мають штучного льоду і вони залежать тільки від температури повітря зовні.

Якщо є мороз, то вони мають лід, якщо нема, то льоду немає, і вони дуже багато мали тренувань на роликах. Але, на жаль, буквально скільки там, місяць-півтора тому, прилетіли «шахеди» і розбили ту залу, в якій вони тренувались на роликах. Що зараз вони будуть робити, я не знаю взагалі.

Хоча у нас так само в Харкові зруйновані всі льодові арени, на яких ми тренувались, тому у нас взагалі в нашому рідному місті немає можливості тренуватися.

– Чим шорт-трек відрізняється від класичних ковзанярських перегонів? Це більш контактний вид спорту, має бути тактична складова?

– Так. Перша різниця в тому, що ми тренуємось і виступаємо на різних доріжках. У ковзанярському спорті — 400 метрів коло, а в нас — 111. Ми можемо тренуватися і бігати в хокейній коробці, а вони — тільки на великих аренах.

І ми маємо забіги, в яких біжать одночасно не менше п’яти спортсменів. У ковзанярському спорті на одній доріжці є один спортсмен, а другий — на паралельній доріжці. Ну, вони так само зараз мають і мас-старт, і естафети, але взагалі-то у нас більше спортсменів знаходиться на одній доріжці. Це більш контактний вид спорту і, як на мене, більш видовищний, бо весь час змінюється лідер, весь час боротьба, такі дуже непередбачувані обгони.

Зрозумійте: на колі 111 метрів разом можуть бігти вісім спортсменів – і уявіть, які там переміщення!

– А є якісь обмеження чи штрафи за великі контакти?

– Звісно, звісно. Якщо спортсмени штовхаються — це пенальті. Якщо зміщуєшся з однієї лінії на іншу, перетинаєш траєкторію руху іншого ковзаняра, і це призводить до контакту або падіння, то рефері розглядає кожен момент на відео. І якщо він бачить порушення, то 100% дають пенальті.

– На яких дистанціях будуть представлені українці на цій Олімпіаді?

– Гандей Олег буде бігти 500 м і 1500 м, а Сидьорко Єлизавета буде бігти 500 м.

– Як ви думаєте, хто з іноземних збірних буде фаворитом?

– Розумієте, фаворити на Кубках світу — це одна річ, а Олімпійські ігри — зовсім інша. Це дуже велика конкуренція. Як завжди, на Кубках світу у хлопців були дуже сильні спортсмени з Канади, Італії, Кореї, Китаю. У дівчат — ті ж самі країни, спортсменки з Японії.

😱 «Спочатку ми трохи були шоковані»: як виглядає олімпійське селище в Кортіні

Фото: Andre Weening/BSR Agency\Getty Images, yelyzavetasydorko, handeioleh, Francesco Scaccianoce/Getty Images, Christian Kaspar-Bartke - International Skating Union/International Skating Union via Getty Images