😱 «Спочатку ми трохи були шоковані»: як виглядає олімпійське селище в Кортіні

Сідаю в олімпійський шатл (великий автобус) біля залізничного вокзалу материкової частини Венеції. Четверта ранку, злива, темінь. Ціль – приїхати в Кортіну, щоб показати, як виглядає олімпійське селище – єдиний день, коли там дозволено перебування медіа.

Дорога не така вже й довга – трохи понад три години. Але контрастна – венеційська злива змінюється серпантинами гір та снігопадом.

Олімпійське селище, що складається з кількох адміністративних будівель та модульного містечка спортсменів, знаходиться за 15 хвилин від самого містечка Кортіни.

Кортіна – це такі собі дорогі фенсі Альпи, тут пройде значна частина змагань ОІ-2026, зокрема, медалі розіграють у санному спорті, бобслеї, скелетоні, будуть матчі з керлінгу. На керлінговій арені все ще проводять будівельні роботи.

Як, за словами українських атлетів, і на санній трасі.

До олімпійського селища просто рандомно підвозить тренер зі скелетону Лавренюк – впізнав з машини по синьо-жовтому одягу.

У селищі багато журналістів з різних країн. Ще більше – спортсменів. Бачив і китайців, і фінів, і легендарних ямайських бобслеїстів, і аргентинців з бразильцями.

У пральні вийшло поспілкуватися зі швейцарською бобслеїсткою Надєю Пастернак. Виявилося, що вона має українське коріння. На запитанні про блекаути в Україні вона не стримала сліз. Щемко. Обійняв.

Перші з українців, які приїхали до селища – це санкарі (велика команда з 10 атлетів), скелетоніст Владислав Гераскевич та гірськолижниця Анастасія Шепіленко. З багатьма вдалося поспілкуватися – детальні коментарі читайте за тегом Олімпіади на Tribuna.com (підписуйтеся, контенту буде багато).

Тут же залишу відео для вболівальників від Качмара:

Стецків та Мох:

І Гераскевича:

З цікавого, у селищі зараз проходить голосування за атлетів, що увійдуть до комісії МОК. Серед кандидатів – український олімпійський чемпіон з лижної акробатики Олександр Абраменко.

Ось, як виглядає їдальня спортсменів:

Це – спортивна зала:

Приміщення для відпочинку та розваг:

Ну, і родзинка – помешкання збірної України. Вид ззовні:

Вид зсередини:

Огляд у форматі відео:

По факту – це малі модульні будинки з ліжком, парою шаф, душовою кабінкою, раковиною, унітазом та кондиціонером. Словом, аскетично.

З проблем – погана шумоізоляція, неоднозначна терморегуляція (треба «топити» кондиціонером).

Тут передаю пряму мову нашим атлетам.

Владислав Гераскевич: «В порівнянні з іншими Олімпіадами трішки тут логістика гірша. У нас були затримки великі по автобусах. Сподіваюсь, що в наступні дні це буде виправлятись.

Проживання теж: номери дещо менші, ніж були на минулих Олімпійських. Але не нам жалітись. Все ж умови прийнятні, жити можна. Ми налаштовуємось на змагання, для нас це вже побічна історія».

Антон Дукач: «Перші враження цікаві, тому що було незвично вперше побачити саме наші кімнати. А організація загалом…

У кімнатах очікувалося, що буде трохи більше простору – було не так багато. Але це не так страшно, речей у нас не так багато, вже пристосувалися. Також вже зрозуміло, як вибудувати температурний режим у кімнатах: у першу ніч комусь було холодно, хто не вмикав кондиціонер, а в нас було все окей. Але трохи пересушене повітря – трохи важче спати. Але подивимось, можливо, щось продумаємо з цим всім.

Загалом дуже гарна локація. Саме організація теж класна. Трохи проблемно, напевно, з транспортом на трасу та з трас нашого об’єкта. Вчора [2 лютого] виникли проблеми саме з цим: довелося довго чекати машину з траси після її огляду. Це не сподобалось точно. Ми вже поспілкувалися, мабуть, вирішать питання. Не знаю, можливо, почнуть давати більше машин».

Назарій Качмар: «Незвично. Всі будиночки один на одному. Спочатку здалось, що місця недостатньо, але як заселились, пожили, то все нормально, комфортно, класно. Всі разом, всі спортсмени дружні. Ходимо, спілкуємось, міняємось пінами з іноземцями, розмовляємо. Велика територія – живемо трішки далеко від їдальні, потрібно трішки пройтись пішки. Але загалом все гарно».

Ігор Гой: «Я дуже сильно задоволений. По-перше, що я тут є, на цій Олімпіаді, що я кваліфікувався. Чим мені подобається олімпійське селище? Тут дуже дружня атмосфера, всі країни разом, є про що поспілкуватись, чогось дізнатись нового.

Сама інфраструктура дуже мені імпонує, дуже гарна, такі неординарні модульні будиночки. Багато чого є цікавого для спортсменів, як провести свій вільний час, дуже цікаво провести свій вільний час. Загалом я дуже задоволений».

Андрій Мандзій: «Селище тут дуже цікаве. Розкидане, з модульними будиночками. Тому що всі ми жили в багатоповерхівці: перший поверх – одна країна, другий – друга, Україна – інший поверх. Тут по-інакшому, розділено на секції. В кожної країни своя секція. У нас десята секція.

Нам треба йти, напевно, один кілометр від воріт. 15 хвилин – досить довго. А так в принципі нічого незвичайного, стандартно. Акредитацію видали. Столовка, їжа – для всіх однакові умови, нічого особливого. Для італійців ті самі будиночки, ті самі умови, що й для нас».

Олена Стецків:

– Спочатку ми трохи були шоковані, якщо чесно, тим модульним будиночком.

– В хорошому чи поганому сенсі?

– Спочатку, напевно, трошки в поганому. Бо тут ми проживаємо в модульних будиночках. Це просто незвично порівняно з іншими Олімпіадами. Але ми пожили, походили вже декілька днів. Можна сказати, звикли. В принципі все добре.

– Мені казали спортсмени, що є проблеми зі звукоізоляцією. Відчуваєте таке?

– Так. Вчора особливо ми чули наших сусідів, що вони там гримали. Трохи є таке. Хлопці розповідали, що вони в берушах сплять, бо їм заважає. І ще холодно буває трохи. Нормально.

***

Скидаю редакції фото та відео, збираюся вертатися у Венецію, щоб зранку їхати в Мілан на тамтешній медіадень та церемонію відкриття Олімпіади. Чую дзвінок – виявляється, у камері схову персонал селища переплутав мій рюкзак та Антона Дукача – з зовні вони ідентичні. Добре, що санкар це вчасно помітив – інакше ще б довелося вирішувати складний логістичний квест.

***

Дорогою назад, коли друкую цей текст, ловлю себе на думці, що відчуваю себе трохи сюрреалістично після київських блекаутів на такому великому святі спорту. Їдемо, спілкуюся з італійцями та розповідаю про нічну атаку на Україну, що в нас по всій країні «ноу флай зон». Кожен раз дивуюся, що іноземці з цього дивуються.

Більшість виходять на зупинці в Кортіні. Просять передати привіт українським читачам. Виконую.

Цікаві форми Олімпіади: шедевр від Монголії, вʼязані шарфи від Тома Дейлі та надувна куртка

Арена, збудована дияволом, довгобуди та «Сан-Сіро»: локації зимової Олімпіади-2026

Фото: Станіслав Орошкевич/Tribuna.com