"Northern vs Southern" - порівняння спортивних систем США та Австралії

Коли відмінності не мають значення.

Спорт має багатогранність. Вона вимірюється у різних видах, де змагаються різні атлети та атлетки. Так, спорт не має гендеру. Ним може займатися кожен, хто його любить.

Найчастіше все починається з дитячих років, коли маленькі хлопчики і дівчатка вступають до відповідних секцій, де вони починають робити свої перші спортивні кроки. Така тенденція триває протягом навчання у школах, а потім - в університетах. Їхні зусилля підтримують близькі та небайдужі для них люди.

Принаймні так це має працювати в ідеалі. Зокрема, саме так світ отримав багатьох чемпіонів світу і Європи, а також призерів Олімпійських ігор.

Сьогодні у цьому матеріалі хочеться розглянути і порівняти системи двох успішних спортивних країн - Сполучених Штатів та Австралії, і побачити кількість досягнень, які вибороли їхні атлети.

Головний маркер - кількість медалей на Олімпіадах (літніх і зимових). Мета - прослідкувати, як системи сприяють спортсменам у реалізації цієї мрії.

Let's go to the game!

Короткий екскурс до історії: Америка

Розвиток студентського спорту у США має давнє коріння, яке бере початок із середини ХІХ століття. Почавши із легкої атлетики, далі набули поширення такі види як веслування та бейсбол. Спершу змагання мали характер переважно внутрішніх змагань між студентами одного навчального закладу, але з плином ті почали об'єднуватися в єдиний рух.

Перший відомий випадок такого турніру - веслувальний заїзд між командами Гарвардського та Єльського університетів у 1852-му році.

До кінця століття боротьба між різними американськими ВНЗ набули запеклого характеру. Саме на цей період припало створення спортивних конференцій. Першою з них була Західна конференція, яку ви можете знати зараз за назвою "Big Ten". Рік її заснування співпав із часом проведення перших ОІ сучасності - 1896 рік.

Скоро тенденції розвитку студентського спорту набули такого масштабу, що виникла потреба у належному контролі за безпекою та чесністю змагальної боротьби. Саме так у 1906-му і виникла Національна спортивна асоціація американських коледжів (NCAA).

Спершу це була лише урядова група, яка відповідала за розробку правил для захисту студентів-атлетів та стежила за принципом фейр-плей. А вже пізніше NCAA перетворилася на головну організацію, яка керує розаитком студентського спорту у Сполучених Штатах.

З часом додавалися чемпіонати до усе більшої кількості видів спорту, виникали дивізіони - наразі їх три. Переможець першого з них отримує статус національного чемпіона.

Пізніше з'явилася потреба у належному фінансуванні спортивних змагань та зобов'язаннях. Зокрема, NCAA встановила правила щодо того, хто має можливість називатися спортсменом, принципи отримання спортивних грантів та ще низки кроків, які зробили студентський спорт тим, яким ми його знаємо нині.

Короткий екскурс до історії: Австралія

Спорт на далекому південному континенті сягає корінням культури аборигенів та населення островів у районі Торресової протоки. Пізніше, у зв'язку з тим, що Австралія належала тоді до колоніальної системи Британської імперії, європейські поселенці, які прийшли сюди на початку 1800-х років, поширили на новому місці такі види як крикет, кінні перегони та вітрильний спорт.

Ближче до середини позаминулого століття почав розвиватися футбол, регбі, а потім з'явився новий вид спорту, який ми знаємо як оззі рулз - австралійський футбол.

Відразу треба сказати, що студентський спорт хоч і сприяв розвитку окремих видів, не взяв курс на американську модель, а залишився близьким до державних організацій. На відміну від США, основний шлях для майбутніх австралійських професіоналів лежить через громадські спортивні клуби, які потім потрапляють до збірних свого штату та національних команд.

Якщо ж розглядати спортивну систему Австралії загалом, то це комплексна структура із чітким акцентом на залучення громад та клубів за фінансової підтримки держави на усіх рівнях.

Ключові компоненти - національні та державні спортивні організації, місцеві клуби та державні органи (відповідальні за інфраструктуру та політику). Також існують Австралійська спортивна комісія (ASC) та Австралійський інститут спорту (AIS), основна функція яких - національний нагляд та підтримка спортсменів високого рівня.

До речі, виникненню вищезазначених організацій сприяв провал олімпійської збірної Австралії, яка на Іграх-1976 у Монреалі не спромоглася вибороти бодай однієї золотої нагороди. Під такої ганьби, уряд країни вирішив докорінно змінити підхід до управління австралійським спортом. Результат - покращення.

Досягнення систем на Олімпійських іграх

Як відомо, загальний рівень розвитку спорту в певній країні визначається досягненнями на Олімпіадах та кількості атлетів-олімпійців. Давайте подивимося на деякі статистичні дані, щоб підтвердити цю тезу.

Наприклад, на Літніх ОІ-2024, 75% олімпійської команди США мали студентський бекграунд. Цей показник включає програми NCAA, молодші коледжі, та різні клуби. А 65% від вищевказаних даних (385 з 592) змагалися в університетських видах спорту NCAA у всіх трьох дивізіонах. Загалом, NCAA була представлена 151-ю школою, які мали хоча би одного представника в олімпійській збірній "зірково-смугастих".

Йдемо далі. У Парижі-2024, двадцять одна команда складалася щонайменше із 80% спортсменів зі студентської системи США, включно із 14-ма командами, які були повністю сформованими з атлетів NCAA. Це збірні з баскетболу 3x3 (чоловіча і жіноча), баскетболу 5x5 (жіноча), гольфу (чоловіча), пляжного волейболу (чоловіча і жіноча), стрибків у воду (чоловіча і жіноча), фехтування (чоловіча і жіноча), спортивної гімнастики (чоловіча), хокею на траві (жіноча), звичайного волейболу (чоловіча і жіноча), сучасного п'ятиборства та водного поло (чоловіча і жіноча).

Наостанок до вашої уваги дві світлини статистичних даних. Перша - загальна кількість олімпійських медалістів, які навчалися в американських університетах та їхніх випускників (топ-10):

А це - кількість медалей представників системи NCAA (колишніх і теперішніх) на Іграх у Парижі:

Найтитулованіший олімпієць: плавець Майкл Фелпс - 28 медалей, з них 23 золоті. Він відвідував заняття в Мічиганському університеті під час тренувань за керівництва тренера Боба Боумена.

Щодо Австралії, яка вперше почала свої виступи ще на Іграх 1896-го року, то її олімпійська збірна виборола 619 медалей ("золото" - 188).

Найтитулованіша олімпійка: плавчиня Емма МакКеон - 14 медалей, з них 6 - золоті. Вона тренувалася у клубу Університету імені Гріффіта під керівництвом тренера Майкла Бола.

Замість довгого епілогу

Як ви певно вже зрозуміли, системи підготовки майбутніх атлетів в США та Австралії різні, але в цьому полягає їхня сутність. Вони формувалися за різних історичних умов та обставин. Рішення, які забезпечували прогрес теж відрізнялися.

Головне значення цього порівняння - показати, що незважаючи на відмінності, ці спортивні системи сприяли рівноцінному успіху на Олімпійських іграх. Спосіб різний, а блиск такої бажаної медалі був однаковим як для американських, так і для австралійських спортсменів.

А радість від спортивної перемоги не можна виміряти нічим. Вона безцінна і неповторна. В цьому - її краса.

Фото: Getty Images, NCAA.com, скріншоти.