Хлопець із канадських прерій

Історія Марка МакМорріса, яка мотивує.

Життя - річ непередбачувана. Ніколи не знаєш, що воно тобі готує. Проте ми точно маємо усвідомлювати одне - за жодних умов, що б не сталося, не треба опускати рук. Навіть у найтяжчі миті, коли здається, що все втрачено, потрібно боротися, боротися, й ще раз боротися. І тоді наприкінці темного тунелю замиготить маленький, але яскравий промінчик світла.

Ця розповідь про спортсмена, який довів свій талант і силу духу.

Дитинство і натхнення

Отож, Марк Лі МакМорріс народився 9 грудня 1993-го року в місті Реджина, яке є столицею канадської провінції Саскачеван. Його батько, Дон - місцевий політик (був представлений у провінційному уряді), за родом занять - хлібороб. Мати, Сінді, працювала медсестрою в Головному госпіталі Реджини, тож в його родині знали дещо про здоровий спосіб життя.

У Марка є ще й старший брат - Крейг. Він зацікавився спортом у дитинстві, причому молодший захоплювався тим, що робив старший й намагався його наслідувати. Вони дружать й нині.

Крейг був членом національної збірної зі сноубордингу, він всіляко намагався підкорити Олімпійські ігри, однак, незважаючи на схожість із Марком у стилі виступів, завоював небагато нагород. Можливо справа, в психологічному налаштуванні на змагання. За словами їхньої матері, Крейгові завжди хотілося мати хоч трохи внутрішніх іскорок, як у свого молодшого сиблінга.

Змалечку Маркові подобалося займатися сноубордингом (крім нього, захоплювався скейтбордингом і вейкбордингом), тому часто ходив тренуватися на місцевих майданчиках - як влітку, так і взимку. Окрім братового прикладу, він застав еру домінування американця Шона Вайта, який в 2000-х виступав просто неперевершено - чого лише варті “золото” ігор у Турині-2006 та Ванкувері-2010 у хафпайпі. Однак, намагаючись взяти медаль найвищого ґатунку в слоупстайлі, несподівано наштовхнувся на протистояння із молодим МакМоррісом, який на ОІ-2014 виграв “бронзу”.

Старт кар'єри та перші успіхи

На великих турнірах молодий канадець дебютував ще 2009-го року, коли йому виповнилося 15. Його неймовірні відео тренувань, яким він приділяв достатньо багато вільно часу дав й інші результати: побачене не пройшло повз увагу спонсорів (особливо його фантастичний тріпл-корк на 1440 градусів), і ті, звісно ж, поширили їх у медіа, зокрема у “Фейсбуці”.

На іграх в Аспені Марк дебютував у 2011-му році, після того, як у блискучому стилі переміг на етапі Кубка світу в Калгарі. Свій перший виступ на “X Games” канадець підсумував срібною нагородою у слоупстайлі. За рік прогрес продовжився - 2 “золота” - вперше з 2009-го року, коли стільки ж взяв Шон Вайт.

Як ви вже знаєте, на ОІ-2014 МакМорріс посів 3-ю позицію, хоча від хлопця із канадської глибинки очікували боротьби за престижніші титули, однак не завжди все складається докупи, і не так, як того очікуєш. Успіхи на трасах Екстремальних ігор поступово ставали ознакою високого класу спортсмена і ніщо не передбачало суттєвих змін. Але невдовзі сталася річ, яка ледь не вартувала Маркові не лише кар’єри, а й усього життя.

Ключовий момент і незламність духу

Ця подія сталася 25 березня 2017-го року біля Вістлера, місцевості, де розміщувалося багато об’єктів ігор у Ванкувері-2010. Там вони разом із братом знімали відеоролик про катання на місцевості. Раптом Марк, виконуючи один із чергових трюків взяв доволі ризиковану траєкторію, не впорався із нею й на височенній швидкості влетів у дерево усією лівою частиною тіла. Справи були серйозними. Попри те, що в горах складно викликати допомогу, їм, а передусім Крейгу вдалося викликати рятувальний гелікоптер і Марка забрали до лікарні.

Наступні дві доби його життя висіло на волосині - весь той час він перебував у комі.

Якщо ви зараз прочитаєте лише кілька пунктів із діагнозу Марка, то просто вжахнетесь: перелом щелепи, перелом лівої руки, розрив селезінки, пневмоторакс (пошкодження лівої легені), перелом тазу, чисельні переломи ребер, внутрішня кровотеча… Лікарі гадали, що спортсменові, після низки надскладних операцій знадобиться як мінімум кілька місяців на відновлення, однак, він вийшов з-за стін шпиталю вже за 2 тижні. Всі були просто вражені тим, як молодий організм настільки швидко здолав наслідки страшної травми.

За спогадами самого МакМорріса, спершу він боявся померти, і якби не підтримка рідних, друзів і всіх тих, хто щиро вболівав за його одужання й надсилав купу листів, хтозна як би йому вдалося впоратися із усім тим. Вже за кілька тижнів він почав ходити. Далі, канадець боявся, що ніколи не стане на снігову дошку, але вже за півроку він на ній таки поїхав. “Золото” на етапі Кубка світу, чергові призи у Аспені і нарешті дві бронзові медалі у Пхьончхані-2018 та Пекіні-2022, відповідно, стали для нього справжнім звершенням і перемогою над самим собою.

Епілог

Наразі Марк МакМорріс є 24-разовим медалістом “X Games”, побивши здавалося б вічний рекорд не менш легендарного Шона Вайта. Паралельно, вони із братом заснували й опікуються організацією “McMorris Foundation”, одним із пунктів діяльності якої є сприяння розвитку інклюзивної спортивної культури.

У свій 31 рік Марк зумів довести, що все неможливе може стати реальністю, якщо наполегливо працювати й вірити в себе, незважаючи ні на що.

Історія Марка МакМорріса - не тільки спортивна складова, кількість завойованих медалей, титулів а ще й демонстрація сили духу, незламності волі, вміння долати надскладні життєві труднощі. Спортсмени такі ж люди, як і всі гомо сапієнси планети, зі своїми чеснотами й вадами. Але така оповідь, що описана вище варта того, аби ділитися нею й надихати інших, а також ніколи й нізащо, за жодних обставин не здаватися.

Фото: redbull.com, Facebook, Getty Images.