"On the rise" - жіночий хокей на злеті, що не спинити

Майбутнє зі швидкістю польоту шайби.

... Світло прожекторів на арені. Оплески глядачів на трибунах, які вітають свої улюблені команди. І ось чутно звук ковзанів, які торкаються поверхні людового майданчика. На стадіоні з'являються 12 хокеїсток, які готуються розпочати свій черговий матч.

Ні, вам не почулося - жіночий хокей вже давно не міф і не виставкова подія. Всупереч усталеному, м'яко кажучи, застарілому стереотипу, це гра для всіх, незалежно від гендеру. Дане твердження є аксіомою, без можливості спростування.

Сьогодні йтиметься про те, чому жіночий хокей має право посісти своє законне місце у спортивному світі й отримати належне ставлення до себе.

Однак спершу треба розпочати трохи звіддаля, щоб ви зрозуміли контекст цього питання.

Коротка історія розвитку жіночого хокею

Існує думка, що саме в Національній хокейній лізі (НХЛ) було зіграно перший організований хокейний матч. Однак, пані Історія, яка дуже не любить умовного способу, каже, що ще за кілька десятиліть до виникнення чоловічої ліги було проведено поєдинок такого статусу між жіночими командами. Сталося це у 1892-му році на теренах Онтаріо, однієї із сучасних провінцій Канади.

Понад це, є свідчення тогочасних новинних видань, що подібні ігри відбувались і раніше. За чутками, навіть сам лорд Стенлі (так, той самий, на чию честь названо добре відомий трофей), однієї холодної зими залив водою свій газон перед урядовим будинком в Оттаві, аби його дружина і доньки мали змогу взяти до рук ключки та зіграти в хокей на ковзанці.

Якщо навіть цих доказів недостатньо, то тут я маю додати від свого імені факт, який каже, що жіноча гра на льоду набула неабиякої популярності після описаних вище подій. Перші хокейні команди було створено там же в Канаді (якщо точно - у кількох університетах), як і перший організований турнір (1914 рік). Хоча не можна сказати, що все минуло досить нормально і без проблем, якщо говорити про реакцію у суспільстві. Проте, а в якому виді спорту жінкам дозволяли спокійно грати у той історичний період? Отож бо й воно.

Власне це, а також похмурі часи двох світових воєн завадили подальшому закономірному злетові жіночого хокею, який зумів повернутися на авансцену лише в другій половині 60-х - початку 70-х років минулого сторіччя. Спершу почали з'являтися хокейні програми для жінок в різних канадських провінціях, потім - команди шкіл та університетів у Північній Америці (переважно у США). Держави Старого світу (передусім - Північна Європа) намагалися не пасти задніх.

А в 1992-му році було написано епохальну сторінку в історії жіночого хокею, коли Міжнародний олімпійський комітет вирішив включити його до програми Зимових Ігор. Дебютний турнір відбувся у Нагано-1998.

Сучасність, перспективи і майбутнє

Зараз майже фініш 2025-го року, а отже є можливість поглянути на події минулого і побачити, що гра, попри різні штучні перепони, невпинно розвивається. Наприклад, найбільша кількість зареєстрованих хокеїсток знаходиться у двох країнах Північної Америки, які є історично важливими в контексті оцінки прогресу жіночого хокею.

Зокрема, станом на 2024-ий рік у Сполучених Штатах було 98 394 гравчині, із щорічним показником зростання у понад 5,1 %. Слід відзначити штат Міннесота, де зареєстровано близько 16 000 хокеїсток. Даним профільної американської федерації не можна не повірити.

Подібна ситуація спостерігається і в Країні кленового листка. Більш того: головна організація, що відповідає за розвиток гри із шайбою на території Канади (Hockey Canada) поставила собі за мету до 2030-го року збільшити кількість жінок та дівчат, які займаються хокеєм до цифри у понад 170 тисяч осіб.

Ціль чудова і заслуговує на повагу й практичну підтримку.

Ще один сплеск популярності жіночої гри стався і досягнув свого апогею 1 січня 2024-го року, коли було зіграно перший матч у рамках новоствореної Професіональної жіночої хокейної ліги (PWHL). Звісно, це не перша спроба організувати таке змагання на теренах американського континенту, але саме тепер є підстави вважати, що нинішній турнір здатен затриматися надовго й цілком успішно.

Для підтвердження даної тези, візьмемо до уваги статистичні дані порталу "Front Office Sports", у яких йтеться про те, що шість команд ПЖХЛ на початку цього року (середина другого сезону ліги) мали відвідуваність домашніх матчів у понад 50 000 глядачів, з них більшість побувало на аренах колективів з Канади - понад 37 тисяч. Командам зі Штатів над цим варто попрацювати трохи краще.

Як бачите, тут наявне зростання цифр.

У цьому місці я маю сказати, що вікно можливостей лишається відкритим для нових етапів розвитку в будь-який час, але завжди треба пам'ятати, що прогрес неможливий без належного ставлення та популяризації самої гри. Банальні слова, втім, хіба у них немає зерна правди?

...Кадри того, як хокеїстки збірної Канади трімфують на олімпійському турнірі у Пекіні, чи емоції гравчинь "Міннесоти" після завоювання Кубка Волтера (аналог Кубка Стенлі в жіночому клубному хокеї Америки), або ж реакції гравчинь з Чехії та країн Північної Європи, обраних на драфті ПЖХЛ - ще одне свідчення щирого захоплення грою, прагнення реалізувати свої задуми і займатися тим, що обожнюєш понад усе.

Бажання зробити щось правильне і розумне можна й потрібно вітати, водночас засуджуючи викривлення та недосконалості, які призводять лише до повернення у темні часи. Коли бачиш, як маленька дівчинка вперше стає на ковзани, бере до рук хокейну ключку та з ентузіазмом прагне забити гол - душа наповнюється щирою радістю за неї, та за її мрію.

Мрія - лише перший крок до мети. Мета - досяжна. Майбутнє можливе коли йому не намагатимуться нашкодити.

Чудовий гол у верхній кут воріт - це те майбутнє, до якого треба прагнути.

Фото: Getty Images, Proud past, bright future: one hundred years of Canadian women's hockey by Brian McFarlane, Front Office Sports.