Як лисина тренера впливає на офсайди його команди? Дослідження АПЛ
Запевняю, що бриті правлять грою.
Блог «Лимони Почеттіно» вже дослідив взаємозв’язок круглих логотипів та результатів команд ось тут. Тепер час нового дослідження.
Волосся – це природньо. Це, так би мовити, гра за правилами матінки природи. Проте деякі з нас, за власною ініціативою чи вимушено, відмовляються він цих природніх стандартів – бриються налисо. Такі борці проти системи є і у футболі. Зокрема в АПЛ – найкращій лізі світу. До чого призводить їхня боротьба? Очевидно, до офсайдів. Якщо порушуєш правила природи та бриєш волосся – порушуєш й інші правила. Чим дужче бриєш, тим більше стаєш схильним до ламання гри у футбол (а хіба офсайди – то не ламання?). Не віриш? Тоді ця стаття – саме для тебе.
Хто з лисих у АПЛ?
4 тренери: Гвардіола («Ман Сіті»), Компані («Бернлі»), тен Гаґ («Ман Юнайтед») та Дайч («Евертон»). Усі працюють зі своїми командами з самого старту сезону. Через це: 1) їх досить легко обрахувати; 2) можна впевнено заявити: вони встигли нав’язати своїм підопічним лисо-офсайдну філософію.
Що по офсайдах в команд?
В «МЮ» найбільше – вже 42 у сезоні. Найменше у виборці – у «Ман Сіті», лише 20. Середній показник офсайдів в обраної четвірки – 31.25, а в інших клубів ліги – лише 30.25. Тобто можна констатувати: голені голови – до положень «поза грою». Заради наочності порахував також й матчі команд з 4+ офсайдами – ті, у яких вони порушували правила таким чином більше ніж вдвічі за середнє по лізі. Тут також перевага в клуба лисих – в середньому 2.5 матчів з 4+ офсайдами, середнє по чемпіонату – лише 2.19. «Манчестер Юнайтед» так взагалі планку пробив аж 5 разів, а усі інші 16 клубів ліги (ті, що мають тренерів з волоссям) робили це в середньому більш ніж вдвічі рідше. І як взагалі сперечатися з такими аргументами?
Зіграно лише 17 турів – чи можна вважати вибірку об’єктивною?
Так, адже 17 – це досить багато. Якщо б на голові будь-якого з наших тренерів-героїв було стільки волосинок, його б вже не можна було назвати лисим. Тож для нашого дослідження 17 – достатньо. Проте для особливо прискіпливих можу підняти статистику минулого сезону. У ньому «МЮ» – третій у лізі за показником офсайдів на гру (2.14), а за різницею потраплянь-ловів – взагалі найкращий у дивізіоні (+0.98 за матч). У той же сезон «Бернлі» – кращий за потрапляннями до офсайду у ЧШ, аж 98 епізодів. Це зайвий раз доводить: наша теорія працюю не лише для Прем’єр-ліги. Наразі офсайдами керують ті, хто без волосся.
Ще якісь тренди?
Взимку лисим холодно – і це напряму впливає на їхній потяг до офсайдів. Цієї зими їхні клуби опинялися «поза грою» 29 разів – в середньому по 7.25 офсайди на команду. А ось середнє по лізі – 7.56. Тобто на дистанції в літо-осінь лисі тренери допомагали своїм командам потрапляти до офсайдів частіше за середнє по чемпіонату, а взимку – навпаки. Це пов’язано зі зниженням температури повітря. Простий ланцюжок формується: температура падає – голова без волосся мерзне – зменшується тяга тренера до гри на межі порушення правил – падає середній показник офсайдів. Не просто так «10 обіймів» останнім часом почав одягати кепку: мерзне та не може чаклувати офсайди. Цієї зими він програв за показником 50% своїх матчів, до неї – лише 3 рази у 13 поєдинках. Пора року впливає.
Тут можна навіть зробити певний прогноз: найближчим часом сезонний показник офсайдів у команд з лисими та «волохатими» тренерами зрівняється. Все через те, що зима вступає у свої законні права. Але вже навесні сніг розтане, дерева позеленішають, а лисини зігріються – і знову посипляться офсайди.
«Лиса» статистика:
А чи впливають лисини тренерів на персональні показники гравців?
Авжеж впливають! Цього сезону лідер за офсайдами – Еланга з «Ноттінгема». Потрапив у положення «поза грою» аж 15 разів – впевнено йде на побиття рекорду ліги минулого сезону (29). А все чому? Через клубну приналежність. Увесь минулий сезон він провів у «Манчестер Юнайтед» з лисим керівником – той повпливав на його стиль. Еланга поїхав від тен Гаґа, та тен Гаґ залишив відбиток у його футбольній душі. Наразі в АПЛ 7 гравців з 10+ положеннями «поза грою», а серед них 4 – ті, що дотичні до лисин. Сон грав під керівництвом Конте (був лисим, та наростив волосся), Вісса – сам по собі лисий, у Боуена був лисий тренер під час його гри у ЧШ, про Елангу вже згадали. Це просто не може бути випадковістю. До речі, знаєте, скільки офсайдів у Голанна з його завидною шевелюрою? Лише 1. Його довге волосся допомагає йому боротися з лисо-офсайдною філософією тренера. Цікаво: чи надовго його вистачить?
«Найофсайдніші» гравці сезону АПЛ:
Висновки
Офсайд у сучасному футболі – зброя. Наприклад, «Астон Вілла» з її фірмовою офсайдною пасткою наразі йде у трійці лідерів АПЛ. Проте можна використовувати положення «поза грою» й по-іншому. Наприклад, грати на межі офсайду, використовуючи регулярні паси врозріз за спину захисникам суперника. Такі забігання – спосіб «підірвати» гру, пришвидшити її. Навмисна ж передача в офсайд – спосіб зупинити гру, сповільнити її. Якщо правильно управляєш офсайдами – отримуєш контроль над темпом, а тоді – й над грою. Недарма Гвардіола – переможець останньої ЛЧ. Його «Ман Сіті» контролює усе, навіть офсайди. Хочеш вміти так само – запрошуй до свого клубу гладко вибритого тренера/голись та ставай топ-тренером сам. Лисий гарантує тобі гру на межі офсайдної лінії. Окрім того, виховає гравців, які тяжітимуть до такого футболу… А, і ще: ОБОВ’ЯЗКОВО купи йому теплу шапку на зиму, щоб «лиса магія» працювали круглий рік.
