Відбір на ЧС у Південній Америці вмер: за ним нема сенсу навіть слідкувати
Пояснюю, чому ця кваліфікація на континенті – суцільне розчарування
Про це ніхто не говорить, проте я буду: рішення збільшити кількість білетів на ЧС, які розігруються у південноамериканський кваліфікації, є щонайбільше помилковим, а щонайменше – недостатньо продуманим. Як було? Відбір на 10 команд, які грають кожна з кожною двічі – на своєму та чужому полях. За підсумками 18-и турів 4 найкращі отримували путівку на мундіаль, ще 1 – путівку у плей-оф з одного/двох матчів з одним суперником. Цим суперником була у 2022 Австралія, у 2018 – Нова Зеландія, у 2014 – Йорданія (як ви розумієте, шанси кваліфікуватися на турнір були високі навіть через плей-оф). Отже, було 4.5 путівки. Як воно є тепер? Та ж сама кваліфікація з 18 матчів, проте білетів на ЧС вже 6, ще 1 – до плей-оф. 6.5 путівок. Ви скажете: «Усього лише +2 місця». А я у відповідь скажу, що такі зміни остаточно зламали кваліфікацію в Південній Америці. Далі пояснюю, що не так.
1. На ЧС вийде хоча б одна слабка команда
Попсовий аргумент, проте він справді робочий. Не беремо Болівію та Венесуелу: вони посідали останні 2 місця у 2 останніх кваліфікаціях, набираючи в середньому по 0.61 очка за гру без урахування особистих зустрічей. Ось ці 2 команди на ЧС не поїдуть, і не мрійте. Проте усі інші можуть. В Аргентини є Мессі і не тільки, в Бразилії – 2 склади з суцільних зірок, в Уругваю – Нуньєс, Бентанкур та Вальверде, у Колумбії – Борре, Куадрадо, Діас та Міна, в Еквадору – Валенсія, Кайседо та Еступіньян. Та це лише 5 команд. А далі? Претенденти на останні 1.5 путівки – Перу, Чилі та Парагвай. Усі – проблемні.
Всі ми пам’ятаємо, як команда Чилі вигравала Кубок Америки. Та це було давно – тепер вона значно слабша. В останньому матчі єдиний м’яч збірної забив Відаль – 36-річний півзахисник, який вже другий сезон грає поза межами Європи. Команда все ще сподівається на Санчеса, якому зараз вже 34, а на момент старту ЧС буде 37. Є захисник Маріпан з «Монако», проте чи є він зіркою? Сумніваюсь. Найкоштовніший – Бреретон з «Вільярреалу», який до цього сезону грав у Чемпіоншипі, а влітку перейшов на новий рівень – не зробив жодної гольової дії в 4 офіційних поєдинках. Наразі склади збірних Косово та Боснії дорожчі за той, що є в Чилі.
Перуанці починають відбір з найстаршим складом: середній вік гравця у ньому складає 28.4 роки. Тож чи варто дивуватися, що наразі збірна Перу дешевше за збірну Венесуели? На останній матч перуанці виставили склад, 7 з 11 гравців у якому були щонайменше 30-річні. На момент старту ЧС багатьом буде далеко за 30. Це ті ж самі гравці, які не змогли пробитися на минулий мундіаль, поступившись у плей-оф Австралії. То був їхній максимум. Далі буде ще гірше. Наприклад, в основі збірної досі грає Герреро – 39-річний нападник, який минулого сезону забив лише 1 м’яч у 15 матчах ліги за «Расінг». Та він може поїхати на ЧС: путівок забагато.
Нічого не маю проти Парагваю, серед цих калік він точно найкращий. Проте трансферна вартість його складу без Альмірона – 87 млн. євро, а це вже те ж саме, що є в збірної Чилі. Звісно, є футболісти з МЛС та, наприклад, «Греміо» й «Палмейраса», проте зірки як такі відсутні. Команда не сильніше за складом, ніж умовні Румунія чи Албанія, проте ці на ЧС не поїдуть, а от Парагвай майже точно там буде. Адже нема конкурентів. Хотілося б бачити на мундіалі конкурентні команди, а не такі, які навіть у грі з Шотландією були б явними аутсайдерами. Не так важливо, хто саме з названих збірних поїде на ЧС, адже кожна з команд вилетить вже за підсумками групового етапу.
2. На ЧС вийде команда, яка програватиме у відборі частіше, ніж виграватиме
Це взагалі шокує. Футбол – це гра, де потрібно перемагати. Перемагаєш багато – граєш на крупних форумах, перемагаєш замало – не граєш. Все просто. Було. Тепер по-іншому. Достатньо вигравати… ем… інколи. Минула кваліфікація була конкурентною, але з потужними Бразилією та Аргентиною – аж 6 з 10 команд програли більше поєдинків, ніж виграли. П’яте місце посіла команда Перу (7 перемог та 8 поразок) – не кваліфікувалася на мундіаль, адже програла в плей-оф. Проте за більшої кількості путівок вона б вийшла на ЧС без проблем. Вийшла б і Колумбія, яка стала шостою з 5-ма перемогами у 18-и матчах. А от Чилі, який поступився у 50% поєдинків кваліфікації, зіграв би у плей-оф.
У позаминулій кваліфікації було щось схоже: лише 5 команд перемагали частіше, аніж програвали. Той же Чилі посів 6-у позицію з мінусовою різницею голів. Цілком логічним є його невихід на ЧС: він пропускав більше, аніж забивав, тобто погано грав у футбол. Проте якщо він зробить те саме у новій кваліфікації, то його пропустять на мундіаль, адже він грав у футбол недостатньо погано. Так треба розмірковувати, виходить? Раніше вихід на ЧС був певною нагородою для збірної, яка робить щось якісне на полі. Тепер у Південній Америці можна не робити якісне – достатньо видавати посередній продукт. Тепер невихід на ЧС – покарання, якого ти можеш уникнути. Відчуваєте різницю? Цінність путівки на турнір падає.
3. Бразилія та Аргентина можуть гарантувати собі вихід на ЧС за підсумками першого кола
Беремо минулу кваліфікацію. В 6-го місця 23 бали, в 7-го – 19. У більш ранньому відборі було 26 та 24 пункти відповідно. Отже, для виходу на ЧС достатньо 9 перемог, для гри у плей-оф – 8. Припустимо, Аргентина програє особисту зустріч Бразилії у першому колі відбору, проте переможе у кожній з восьми інших (24 бали), а Бразилія переможе у 9 з 9 (27 очок). Нащо тоді командам грати далі? Престиж? Не мотивує. Перше місце не дає жодних привілеїв перед шостим: і переможець відбору, і середняк будуть стартувати у 2026 році з групового етапу, не пізніше. Тож у такому випадку Аргентина та Бразилія проведуть без жодного бажання аж 9 матчів другого кола – усі. Навіщось будуть робити вигляд, що збираються на офіційну гру, проте де-факто – на товариську.
Звісно, за перші 9 турів команди можуть не встигнути пробити планку у 24 пункти, проте за 11-12 – цілком. Навіть більше: вигравши у слабких Болівії та Венесуели у 4 з 4 зустрічей, Аргентина та Бразилія опиняться у становищі, коли для кваліфікації на ЧС їм буде достатньо перемогти ще у 5 з 14. Навіть звучить смішно. Аргентина вже здолала Еквадор (1:0) – якщо впорається з аутсайдерами, то ще 4 вікторій у 13 поєдинках (менше третини від максимуму!) буде досить. Можна програти обидва матчі Бразилії, обидва матчі Уругваю, обидва матчі Колумбії, обидва матчі Чилі та все одно кваліфікуватися на ЧС з певним запасом. Умовна Португалія у легкій групі відбору на ЧС може розслабитися після 5-6-го турів – на останні 4-5 матчів. У латиноамериканських збірних таких матчів буде вдвічі більше.
4. Вже щонайменше 3-4 немотивованих колективи замість 2-х
Проте життя стане легким не лише для Бразилії та Аргентини. Вони гарантують собі вихід на ЧС рано – це майже напевно. Вони так робили і у минулій кваліфікації: випасти з топ-4, коли виграєш у більшості матчів, неможливо навіть за бажання. Проте тепер «постраждають» ще щонайменше 1-2 колективи, які підуть у відрив від 7-го щабля таблиці. Наприклад, Уругвай минулої кваліфікації зробив +9 від 7-ї строчки – міг би собі дозволити «не грати» декілька останніх турів у новому форматі, а от у старому з +4 від 5-ї строчки – не міг. А якщо таких Уругваю буде 2? Наприклад, він та Колумбія виграють в аутсайдерів та ще в когось, хто провалиться (нехай це буде умовна команда Перу). Тоді вони вже точно будуть знати, що у топ-7 чи навіть у топ-6 за 5-6 турів до фінішу.
Є перспектива, що на останній третині турніру буде 30-40% немотивованих команд, а тоді у від 40% до 80% матчів буде грати хоча б одна така збірна, якій все одно на результат. Чи це взагалі футбол?
5. «Договірні» матчі в останній третині кваліфікації
Це найогидніше. Без урахування матчів Болівії та Венесуели у минулій кваліфікації на ЧС у Південній Америці 69% поєдинків містили не більше 2-х голів. Отже, сам турнір – нудний. А тепер давайте припустимо, що Аргентина, Бразилія, Уругвай та Колумбія підходять до турів з 13 по 18 без мотивації. В них там буде ще 4 особистих зустрічі – ми «втратимо» усі, адже у них команди навряд чи будуть боротися за перемогу. Там і ротація може бути, і тренерські експерименти… Ще будуть матчі проти Болівії, яка на той момент втратить усі шанси на те, що поїхати на мундіаль. Воно то треба Уругваю битися проти болівійців за ті непотрібні 3 бали? Та ні. Вийде та скатає 0:0, адже умовний форвард Нуньєс не доїде: скаже, що хоче відпочити та не грати у зайвих матчах. І, назвавши їх зайвими, буде правий.
А ще буде багато розмов про несправедливість. Наприклад, Еквадор вже програв у першому турі Аргентині (0:1) – ще мотивованій. Наприкінці відбору він, можливо, буде боротися з Чилі за 6-е місце, а Аргентина йому завадить: програє чилійцям у 15-му турі, адже їй той матч буде вже непотрібен. От і вийде, що комусь пощастить грати з немотивованою топ-збірною. І це нормально, так буває у футболі, проте тут таких випадків «так буває» буде рекордно багато. Якщо долю путівки на ЧС вирішуватимуть 1-2 бали, то дуже пощастить тому, хто гратиме з топами саме в останніх турах: він раз за разом виходитиме на матчі з суперниками, яким ті матчі не потрібні. А потім Чилі поїде на ЧС. Завдяки чому? Не гарній грі – зручному календарю.
Що маємо?
Турнір, який зовсім нецікаво дивитись та за яким не дуже цікаво слідкувати. Дехто жаліється на замалу привабливість відборів на ЧС та ЧЄ у Європі. Розумію їх, проте не на 100%: особисто я завжди знаходжу якийсь привід слідувати за європейським кваліфаєм. Ось, наприклад, справді в одній з груп вболіваю за Люксембург (довгий шлях від збірною, над якою сміються, до ЧЄ), в іншій – за Швецію (простий футбол з компактною 4-4-2 – класика, яка має доїхати до Євро), в третій – за Норвегію (втрачати Голанда вже на груповому етапі відбору – прикро), в четвертій – за Шотландію (доказ того, що посередньою збірною можна грати у класний футбол). Але за що вболівати у відборі на ЧС у Південній Америці? За рекорди Мессі та Неймара? За перемоги топів над Болівією та Венесуелою? Інтрига – лише місця з 5 по 8, і це у найкращому випадку. Я не те щоб збирався дивитися усі матчі кваліфікації, проте зустріч умовних Колумбії та Уругваю подивився б. Б. Але тепер не буду: навіщо, якщо обидві все одно зіграють на ЧС навіть у випадку, якщо відмовляться виходити на поле один проти одного?
Що можна змінити?
Найпростіший варіант – «вкрасти» ці гарантовані додаткові 2 путівки на ЧС для Південної Америки та віддавати після кожного мундіалю їх континенту, який проявить себе найкраще. Якщо виявиться, що в команд з ПА справді такий фантастичний рівень, що 60-70% з них повинні грати на ЧС, то добре – нехай відбір буде таким позбавленим сенсу. Якщо ж ні – нехай боротьба за путівки буде такою ж запеклою, як і раніше. Альтернативний варіант вирішення проблеми – кооперуватися з якимсь іншим континентом. Підказка: він зверху. Північна Америка також отримала додаткові білети на ЧС через розширення. Можна було б грати групові етапи разом з північноамериканськими збірними на 5-6 команд, по 2-3 з яких кваліфікувалися б на ЧС. Так, все ще залегко для Бразилії та Аргентини, проте матчів вже 8-10 замість 18 – розслаблятися у 50% матчів не вдасться, а поєдинків без сенсу стане трохи менше.
Можна ні з ким не кооперуватися, а придумати щось своє – хоча б ті ж самі 2 групи по 5 команд та турнір на 8 турів. Проте треба щось робити, бо те, що ми отримали тепер, не має сенсу. Південноамериканський відбір на ЧС точно захворів, йому безумовно потрібен лікар. Зміни – питання часу. Часу, протягом якого слідкувати за футболом збірних на цьому континенті ставатиме все менш цікаво. 42-річний Герреро на ЧС-2026 – приємно, проте нецікаво.
P.S. В Еквадору вже -3 бали на старті кваліфікації. Не можу сприймати це як покарання для збірної – скоріше схоже на спробу організаторів обхідними шляхами додати інтриги відбору. Та цього замало – треба ще по -8 для Колумбії й Уругваю та -15 для Аргентини й Бразилії. Ось тоді так – буде цікаво, буду дивитися. Сучасні проблеми потребують сучасних рішень, так?
