Збірна України – чемпіонська команда. Але потрібні уточнення
Головні думки про наш диво-порятунок у вчорашній грі.
Вчора збірна пройшла шлях коментарів в соцмережах від «жахлива гра, краще б не виходили на поле» до «чудовий камбек, сильний характер, геніальна гра лідерів» усього лише за 45 хвилин – від перерви матчу з Північною Македонією (0:2) до його фінального свистка (3:2). У таких умовах єдиного підсумку щодо гри бути просто не може, проте цілий розсип цілком обґрунтованих, проте все ж суб’єктивних мініпідсумків – цілком.
1. Суддя трохи попсував гру нашій збірній своїми постійними свистками. Він свистів будь-який дотик, не дозволив грати у безлічі ситуацій, у яких би 9 з 10 рефері дозволили б. І це не претензія до арбітра – констатування його стилю. У команд, як підсумок, на двох 18 фолів лише за перший тайм, в України – 13 за 45 хвилин, хоча збірна й не грала грубо. Це зручний арбітр для колективів, які «ставлять» на повільний футбол (Хорватія, якщо б її матчі судив виключно він, виграла б 3 ЧС поспіль), проте для темпових команд – ні. Мова про жодний темп гри не може вестися, коли свистків так багато. Збірна України – більше темпова, аніж Північна Македонія. Повільний футбол – футбол македонців, а не Циганкова, Мудрика, Довбика, Судакова… Їм би бігти – з м’ячем чи без. Але не стояти. Рефері не був упередженим, проте зробив для нас гру складнішою, для наших суперників – простішою.
2. Вертикальний стартовий план Реброва – поганий. У перерві всі писали, що «ми програли центр поля». Альтернативна думка: ми й не намагалися його виграти. Я гадаю, Ребров був готовий пожертвувати центром заради перемоги. Ймовірно, план був у тому, щоб команда швидко доставляла м’яч до чужої третини поля. Навіщо тобі взагалі вигравати центр, якщо ти регулярно створюєш моменти у швидких атаках? Володіння у цій зоні було принесено в жертву заради створення більшої кількості шансів, проте… не спрацювало. Вибігати в атаку одразу не вдавалося, постачати м’яч Довбику (на правах центрфорварда повинен був стати головним адресатом для вертикальних пасів у швидких атаках) – не вдавалося у квадраті (11 дотиків м’яча за тайм – найменше на 2 команди). Як підсумок, центр насправді було програно, але ми не отримали з цього жодного зиску. План провалився.
Тут треба проговорити: план має право на існування, проте не в грі з Північною Македонією. Коли ти виходиш у такому, як учора, складі проти Німеччини, то плануєш 2 основних сценарії на гру – сценарій своїх швидких атак та сценарій позиційної оборони. Ти не закладаєшся на те, що будеш володіти м’ячем проти німців, тож граєш у лише 2 центральних півзахисники. Гра з македонцями – це й про позиційний напад також. Ми не могли перевірити ані цей склад, ані свої навички у сценарії з затяжними атаками проти німців. Проте це такий собі привід відмовлятися від володіння зовсім. Судаков та Степаненко на двох не могли гарантувати нам стабільне просування круглого вперед. Їм потрібен був третій. Вихід з центральною трійкою з Малиновським з перших хвилин виглядав би логічніше.
В матчах, де маємо володіти м’ячем, є сенс грати саме так, а не розбивати команду на групу атаки (4 футболісти), групу захисту (воротар, оборонці, Степаненко) та бідного Судакова, який повинен якось ці групи зв’язати. Не зв’язав. Та й не міг впоратись з цим сам, якщо чесно.
3. Коли зі збірною працював Ротань, у цей короткий період, вона краще розігрувала м’яч від воріт. Так, усе інше робила гірше, аніж нинішня команда, проте у цьому аспекті та збірна сильніше за збірну Реброва. Коли твої володіння закінчуються занадто швидко, а центр поля програний (чи краще «відданий»), критично важливо тримати контроль над м’ячем хоч десь – біля своїх воріт, як варіант. Якісний розіграш від воріт – запорука вдалої позиційної атаки. Ми то самі відмовлялися починати атаки коротко, то не могли цього зробити достатньо якісно – просто дарували м’яч македонцям. Не маю відповіді, чому саме так. Проте вимушений проговорити: у дуелі з Англією у березні збірна розігравала від воріт м’яч краще, хоча б не боялася цього робити. Треба найняти Ротаня «тренером по сміливості» на півставки.
4. Македонці не награли на 2 голи у першому таймі – нам трохи не пощастило. Перший пропущений гол – з пенальті, другий – після дальньої спроби, а найбільший момент після цього – у результаті виконання штрафного та добивання після нього. Суперник не створював шанси стабільно, а у перші 30 хвилин не створював взагалі. З гри – зовсім нічого в Північної Македонії. Язик не повернеться назвати наш захист надійним, проте за такого непродуктивного футболу у виконання атаки суперника пропустити 2 голи за тайм (навіть 2 голи за його останні 15 хвилин) – саме невдача. Ми заслуговували піти на перерву з рахунком 0:1. Перший тайм було програно, але не «в одні ворота». Футбол був поганим, але рахунок – набагато гіршим.
5. Збірна Північної Македонії – все-таки дуже обмежена класом гравців команда. Вперше вона пропустила на 62-й хвилині, тобто майже півгодини вела в рахунку в 2 м’ячі. І контролювала гру з перших секунд: українці 61-у хвилини взагалі не били у площину воріт опонента, не створювали шансів. І суддя був комфортний саме для неї, а не для нас. І в наших лідерів не пішла гра. Проте все одно за увесь цей час команда мала один сплеск геніальності – від Елмаса, коли той пробив здалеку та забив. Усе. Для порівняння: в українців здебільшого нічого не виходило, проте один лише Мудрик створив 2 голи на рівному місці. Коли гра йде до твоїх рук, а залікові бали так і благають, щоб ти їх забрав, потрібно створювати більше маленьких шедеврів. Проте Македонія просто не змогла: було ніким.
6. Якщо вже заговорили про Мудрика, то одразу про головне: він ніколи не зможе грати у команді Гвардіоли та у командах тренерів-фанатів ідей Гвардіоли. Просто не той типаж. Тренери володіння та контролю – це про збереження м’яча, скоріше про закриття, а не відкриття гри (відкритий футбол – це не про контроль над суперником). Мудрик – скарб для відкритого футболу. Він чергує сплеск геніальності з 3+ невдалими діями на полі поспіль. Кожне реалізоване геніальне рішення – гольовий момент біля чужих воріт, кожна невдала дія – втрата та потенційно гольовий момент на свої ворота. Вчора було необхідно ризикувати – ризикований стиль Мудрика дав зиск. Проте умовному «Сіті» здебільшого не треба так ризикувати – йому такий Михайло не знадобиться ніколи.
Задача Мудрика – зробити вищою концентрацію таких геніальних моментів у своїй грі та нижчою концентрацію невдалих дій. Якщо зможе, буде елітним гравцем. Погана новина: футболісти такого типу у свої погані дні скоріше шкодять команді, аніж допомагають (є втрати, та нема загострення). Хороша новина: Почеттіно, для якого не такий вже й важливий контроль над грою, Мудрик повинен сподобатись. Ще одна хороша новина: якщо в Англії у Михайла не вийде, то в нього буде запасний план – їхати у Бундеслігу. Там гравців, які відкривають гру в обидві сторони, носять на руках. Там Мудрика б любили всі.
7. Приємне, що нарешті (!) Циганков котирується у збірній вище за Ярмоленко. Вже років 5 зріє думка про те, що Віктор повинен замінити Андрія – і по позиції на полі, і по ролі лідера в команді. Проте цього не сталося ані за Шевченка, ані за Петракова. З останнім тренером взагалі було кумедно: той ставив Циганкова на незручний для нього лівий фланг, щоб Ярмоленко грав на зручному для себе правому, а ще першого майже завжди замінював раніше за другого. Андрій вже повзав по полю, проте наставник не наважувався замінити лідера… Тепер по-іншому, тепер зміна пріоритетів нарешті відбулася! Вчора Ярмоленко пішов з поля за рахунку 1:2, а Циганков залишився та забив переможний м’яч. Ви вірите, що таке б сталося за умови, якщо б збірну й надалі очолював Петраков? Я – ні.
Дяка Реброву за те, що ухвалив рішення, ухвалення якого напрошувалося вже роки щонайменше 2-3, щонайбільше – усі 5.
8. Не можу сказати, що гра стала кардинально іншою після замін у перерві та замін взагалі. На момент, коли ми забили перший гол, ми поступалися за ударами у другому таймі 0:1 (з 46 по 61 хвилину). Тобто гра не стала кращою – хіба що ми позбулися нервів та мандражу, який переслідував нас протягом останніх хвилин першого тайму. Бувають такі камбеки, коли тренер тактичними перебудовами перевертає гру та виграє її. Так от, вчорашній матч не з таких. Нам пощастило з порятунком: ми забили 2 голи з 2 перших своїх моментів у матчі, 2 голи з 2 своїх перших ударів у площину. Це 100-відсоткова реалізація. Навіть 200-відсоткова, якщо враховувати, що обидва голи прийшли з нічого – зі стандарту та після того, як Мудрик побіг у натовп. Ми не зробили достатньо, щоб відігратися, проте відігралися.
Українці виграли другий тайм та заслужили на перемогу окремо у другому таймі, проте на різницю в 3 голи за 45 хвилин точно не награли. В нас 3 удари в площину та менше одиниці xG за півтори години – зовсім небагато. У 99 випадках зі 100 того, що ми зробили після перерви, не вистачило б для перемоги. Проте вчора вистачило.
9. Однак панікувати «гри немає, ми все всім програємо» зарано. Чому? Адже Ребров не вгадав з планом на гру, матч йшов до рук македонців, вони забили випадковий гол, суддя уповільнював гру, але ми все одно перемогли. Наступного разу план буде більш вдалим, суддя буде більш підходящим, у лідерів збірної одразу піде гра – стане набагато краще. Це перша гра Реброва зі збірною – недивно, що сьогодні команда провела один зі своїх найгірших матчів за останні роки. Вони, колектив та наставник, ще знайомляться один з одним, ще звикають один до одного. Потрібен час. Цілком можливо, вчорашня гра команди у першому таймі – найнижча точка для цієї збірної. Набагато гірше у такому складі вона точно не може. А ось набагато краще – так.
10. Зважаючи на те, що описано у пункті вище, робимо висновок: ми можемо вигравати навіть за умови поганої гри. Це риса чемпіонської команди. Наприклад, «Ман Сіті» цього року переміг у фіналах ЛЧ та Кубка Англії, проте обидва матчі програв за xG. А «Ліверпуль» у свій чемпіонський сезон АПЛ аж 14 перемог здобував з мінімальною різницею у рахунку. Лише кращі здатні переламувати гру, коли ця гра не йде в тебе чи йде в твого суперника. Вчора був саме такий випадок. Допомогли індивідуальні перформанси – сейви Трубіна, вдалий удар з відстані від Коноплі, асисти з нічого від Мудрика, якісна подача з кутового від Циганкова, правильне рішення Ваната у моменті, після якого Україна залишилася у більшості… Ну й трохи характер.
Так, чемпіонська риса. Це добре. Правда, поки що ми чемпіонська команда лише на фоні Північної Македонії. Щоб грати на Євро, потрібно більше. Проте початок покладено.
