В чому проблема сучасних тренерів?
Сезон 22/23 став не лише одним з найцікавіших на події, які відбуваються на футбольному полі, але й став каталізатором багатьох проблем поза ним. Особливо це стосується тренерського амплуа. Радикальні звільнення менеджерів, які якоюсь мірою стали шоком для всіх. Напевно найбільш обговорюваними є звільнення Юліана Нагельсманна та відхід Лучано Спалетті від тренерства в «Наполі» (хоча повідомляється, що він це зробив через конфлікт з керівництвом).
І тут виникає питання, чи насправді до тренерів ставляться справедливо, чи можливо вони втратили свій статус "Боса". Подивімося, як ставилися до тренерів раніше та тепер, що змінилося та чи йде це на користь футболу?
Сер Алекс Фергюсон
Напевно одна з перших осіб, які спадають на думку при слові футбольний тренер є сер Алекс Фергюсон. Це людина, яка не просто створила «Манчестер Юнайтед», але й також видозмінювала його залежно від обставин, які складалися у світовому футболі. Він прийшов у «Манчестер Юнайтед» у 1986 році, а покинув тренерську діяльність у 2013 році. 27 років у один тренер тренує команду. Зараз таке уявити майже неможливо.
На додачу до цього варто відзначити, що перший трофей сер Алекс завоював лише у 1990 році. Це був кубок Англії, коли «Юнайтед» зіграв з «Крістал Пелес» перший матч 3:3, і другий виграв 0:1. Тобто більше трьох років взагалі без трофеїв. Ба більше, позиції «Манчестер Юнайтед» у турнірній таблиці виглядають жахливо. Сезон 86/87–11 місце, 87/88 – 2 місце, 88/89 – 12 місце, 89/90 – 13 місце. Це не просто погані результати, це жахливі результати для такої команди. Проте загадка, ніхто його не чіпає, ніхто не звільняє Фергюсона, не зважаючи на те, що цього вже вимагають фанати, які приходять на стадіони з банерами, що тренера потрібно змінювати.
Надалі він разом з командою виграє кубок Володарів Кубків та Суперкубок УЄФА у 1990 році. Проте чемпіонами Англії вони стануть лише у 1993 році, тобто лише через 5 років після перебування Фергюсона в клубі. Що було далі, ми всі знаємо. За 26 років в клубі 13 чемпіонств, 2 перемоги в Лізі Чемпіонів, требл в сезоні 1998/99, зміг виховати людей, які зараз є легендами світового футболу.
Загалом, коли говорять про сера Алекса визначають його жорсткий характер та вимоги до дисципліни гравців як на футбольному полі, так і за його межами. Він зазначав, що:
"Як тільки ви попрощаєтеся з дисципліною, ви попрощаєтеся з успіхом".
А гравці одночасно його боялися та поважали за його безкомпромісність. Ось спогад Ріо Фердинанда:
"Ми грали з «Бенфікою» на виїзді, і я думаю, що нас перемогли. Ми погано грали, і він кричав на мене, хоча я думав, що я один із найкращих гравців. Тож я йому відповів. І проблема полягає в тому, що мені не вдалося швидко зрозуміти, що чим більше ви кричите на нього, тим голосніше він стає, тим агресивнішим стає, і тим ближче наближається до вас".
Або слова Гаррі Невіла:
"Я сказав йому «від***сь» наприкінці виїзної гри в Ліллі. Він оштрафував мене на тижневу зарплату, побив мене після матчу. Зробив це знову наступного дня у своєму кабінеті. Потім він залишив мене на наступні два тижні, посадивши на лаву запасних. Він щось прокричав мені [у грі]. Я провів наступні 15 хвилин матчу, думаючи: Я закінчив. Я задовбався.'"
А тепер постає питання, в нинішніх реаліях, чи топові клуби дали б такому тренеру шанс, залишитись в команді на 2-3 сезони хоча б. Чи вигнали б після першого ж сезону, або в середині другого через незадовільні результати. Раніше на роботу футбольного тренера дивились ширше. Так, сер Алекс не виграв трофеї в перші сезони, проте в той же час він знав кожного гравця академії, і саме тоді з’явився клас-92, який виграв усі можливі титули. Так, сер Алекс міг накричати та навіть кинути бутсу в гравця, проте в той же час він мав такий авторитет, що ніхто не мав навіть на думці протиставити себе йому, а хто намагався одразу йшов з команди та керівництво з цим погоджувалось.
Зараз на тренерові обов’язки такі ж, але вимагають аби все було виконане за один або два сезони, а яким чином – начхати. Проте, якщо задуматись, для того аби виховати гравців, потрібно мінімум 5 років, аби він пройшов всі юніорські команди та мав можливість виступати за першу команду.
Якби Алекс Фергюсон існував би зараз, можливо він і не був би сером, а був би простим тренером середньої команди, який не виправдав очікувань керівництва топ-клубу.
Луї ван Гал
Іншим прикладом залізного тренера є нідерландський спеціаліст Луї ван Гал. Він тренував у багато клубів і скрізь досягав результату. В «Аяксі», «Барселоні», «Баварії», навіть «Манчестері» він не був без трофея. Проте також варто звернути увагу на період його кар’єри «АЗ Алкмар».
Він приєднався до команди 1 липня 2005 року. За два роки його діяльності у цьому клубі він досягнув другого та третього місця в чемпіонати Нідерландів. І ніби все йде непогано, проте вкінці сезону 07/08 керівництво клубу вирішує звільнити головного тренера, адже за підсумками сезону вони на одинадцятому місці в таблиці, що є неприпустимим. І ніби на цьому все, кар’єра ван Гаала як в клубі, так і загалом мала закінчитись. Проте тут абсолютно несподівано, зірки «АЗ» йдуть до керівництва та вимагають залишити тренера, який також за словом до кишені не залізе.
Керівництво дослухалося до гравців і наступний сезон став історичним. «АЗ» – чемпіон Нідерландів, вперше з сезону 80/81.
А тепер розглянемо випадки звільнень, які є доволі неоднозначними.
Клаудіо Раньєрі
Одним з найбільш пам'ятних випадків неоднозначної відставки стало звільнення Клаудіо Раньєрі з посади головного тренера «Лестера» після історично Чемпіонського сезону 15/16.
Команда не просто стала переможцем найскладнішої ліги світу, але й зробила це достроково після того, як головний переслідувач команди «Тоттенгем Хотспур» втратив очки у матчі з «Челсі», що дало можливість «Лестер Сіті» стати чемпіонами Англії за два тури до кінця сезону.
Проте наступний сезон починається неочікувано не найкращим чином. Поразки від «Халу», «Сандерленду», «Вест Брому» та «Уотфорду», а гравці, які ще минулого року були суперзірками (Варді, Марез) і на половину не показують своєї чемпіонської гри. Раньєрі зміг вивести «Лестер» в плей-офф Ліги Чемпіонів, проте 23 лютого 2017 року він був звільнений з посади головного тренера «Лестера». Останнім матчем у ролі наставника «Лисиць» для італійця став перший матч 1/8 фіналу Ліги чемпіонів 2016/17 у гостях проти «Севільї» (2:1).
Керівництво прокоментувало зміну головного тренера так:
"Керівництво з небажанням змушене визнати, що зміна тренера, хоч би якою хворобливою вона була, необхідна в інтересах клубу".
Тобто керівництво не захотіло звільняти тренера, а чому тоді звільнило? І почали з’являтися новини про те, що до звільнення Раньєрі, доклали руку гравці, яким не подобалося рішення головного тренера.
На запитання "Чи варто звільнити Раньєрі?" усі футболісти «Лестера» відповіли: "Так, інакше вильоту нам не уникнути".
Однак гравці не визнають свою причетність до звільнення тренера, на чий бік стали його авторитетні колеги: Юрген Клоп, Жозе Моурінью, Антоніо Конте.
Після звільнення італійського спеціаліста ще більше почали ширитися чутки про «злив» тренера гравцями, адже одразу після відставки «Лестер» виграє 2:0 у «Севільї» та йде далі в Лізі Чемпіонів, де команда на рівні боролася з «Атлетіко Мадрид», хоча це не допомогли її вийти далі. Та й загалом команди виглядає краще за всіма показниками.
Гарний коментар на цю ситуацію надав Стівен Джерард:
"Думаю, гравці «Лестера» могли б показати за Раньєрі той характер, бажання грати та боротися, які показали в останніх матчах. Тоді вони б, можливо, врятували б його від відставки. Однак вони цього не зробили та виявили неповагу до тренера. Ви граєте за клуб, а не тренера. Я не можу зрозуміти їхню поведінку. Два тижні тому вони страшенно працювали, але, як тільки Раньєрі пішов, почали намагатися і грати, як минулого року".
Тобто, що можна сказати, тренер, який досягнув нереального результату з командою, яка до того вешталася у другій половині турнірної таблиці, дав гравцям можливість відчути себе зірками, адже доволі малий відсоток любителів футболу знали, хто такий Варді, Марез, Канте. Звісно, не потрібно також принижувати заслуги гравців, вони справді виконали прекрасну роботу, проте, якщо вони такі круті, що їм заважало грати так завжди. Можливо тренер теж важливий. Проте керівництво вирішило встати на бік гравців, і просто викинуло тренера, який досягнув того, про що цей клуб буде ще довго мріяти, враховуючи, що наступний сезон він проведе все у Чемпіоншипі.
Юліан Нагельсманн
Випадок Юліана Нагельсманна та «Баварії» є доволі недавнім, проте не менш незрозумілим.
Німецький спеціаліст прийшов у команду літом 2021 та був звільнений з посади весною 2023, за це період він виграв одне чемпіонство та два суперкубки Німеччини. Загалом 71% виграних матчів, що переважає його результати в «Хоффенхаймі» та «Лейпцигу». У сезоні 2022/23 він взагалі йшов на требл, адже він виграв 8/8 матчів у Лізі Чемпіонів, та мав готувати команду до матчу з Сіті, був у чвертьфіналі кубка Німеччини, та боровся з «Боруссією» за чемпіонство Німеччини. До речі Нагельсманна звільнили, якраз перед їхнім очним протистоянням, яке мюнхенці все одно виграли.
Проте питання залишається в силі, навіщо змінювати тренера, коли його команда бере участь у всіх турнірах, та має шанси на перемогу? Теорій щодо звільнення Нагельсманна є багато. Однією з причин, є його конфлікт за Мануелем Нойером через звільнення його друга та тренера воротарів, через можливе розповсюдження інформації, яка мала бути конфіденційною. Іншою причиною називають можливий «злив» інформації від його дівчини, яка працювала в німецькому виданні Bild, де з’явилися детальна тактика гри «Баварії» на матч з «Бохумом», яку мюнхенці 11 лютого виграли 3:0.
Проте ось, що заявили ключові персони в керівництві «Баварії»
"Влітку позаминулого року ми підписали контракт із Юліаном Нагельсманном і були впевнені, що працюватимемо з ним на довгостроковій основі, оскільки Юліан поділяв наше прагнення грати в успішний і привабливий футбол. Але зараз ми прийшли до усвідомлення того, що сильні якості нашої команди, попри торішній чемпіонський титул Бундесліги, проявлялися все рідше. Після чемпіонату світу ми грали дедалі менш і менш успішно та привабливо, і це поставило під сумнів не тільки наші цілі в цьому сезоні, а й у майбутньому. Тому зараз ми відреагували саме таким чином. Від себе особисто та від імені «Баварії» хотів би подякувати Юліану та його тренерському штабу і побажати їм удачі в майбутньому", – зазначив Олівер Кан, голова правління мюнхенської «Баварії».
"Це було моє найскладніше рішення на посаді спортивного директора «Баварії». У мене з першого дня були відкриті, довірчі та дружні стосунки з Нагельсманном. Шкода, що вийшло саме так, але після ретельного аналізу спортивного розвитку нашої команди, особливо з січня цього року, і з урахуванням досвіду другої половини попереднього сезону, ми ухвалили спільне рішення розлучитися з Юліаном. Дуже вдячний йому за все те, що він зробив для «Баварії», і бажаю йому всього найкращого", – заявив Хасан Саліхаміджич, спортивний директор клубу.
Тобто, керівництво не задовільнив розвиток команди, проте, як вже зазначалося раніше, «Баварія» скрізь має шанси на перемогу, в усіх турнірах.
На заміну Нагельсману приходить Томас Тухель і на цьому можна забути про аргумент, що Юліана звільнили через його характер, адже характер Томаса не кращий. Він теж постійно конфліктував з керівництвом клубів, де працював. Тухель був бажаним кандидатом на посаду головного тренера. Баварія ним цікавилася, ще коли він працював у «Боруссії» та «ПСЖ». І через те, що з Нагельсманном не склалися відносини, вони подумали, що Тухель може його якісно замінити.
Ще не пройшло достатньо часу для того аби гідно оцінити роботу Томаса у «Баварії». Проте поки, результати не дуже радують. Виліт у чвертьфіналі кубка Німеччини від «Фрайбурга», виліт в Лізі Чемпіонів від «Манчестер Сіті», де «Баварію» просто знищили, та чемпіонат, який вони виграли, проте від другого місця їх відділяв лише один гол «Боруссії» або Кельну. Показовим також є те, що люди, які приймали рішення по Нагельсманну (Кан та Саліхаміджич) вже в команді не працюють.
***
Тобто що можна сказати, раніше до тренерів ставилися з більшою повагою ніж зараз. Вони були авторитетом не лише в очах гравців, але й в очах керівників клубу. Їм довіряли, давали час та не звільняли після перших невдач. Зараз з же тренер стає людиною, на кого легко можна повісити всі невдачі команди. Програємо – погана тактика тренера, виграємо – гравці молодці, а отже і керівники, адже вони їх купили. А тренер, що тренер, він просто на бровці стоїть і все. Єдині хто досі тримає авторитет тренерства – Юрген Клоп, та Пеп Гвардіола. І можна просто порівняти, чого досягає команда, яка довіряє тренеру, і чого не досягає, коли просто викидує його як непотріб. Вони не приносять стільки грошей, як гравці не є настільки медійними, тому з ними можна не рахуватись.
Звісно не можна знімати відповідальності з тренерів, справді деякі з них не тягнуть рівень топ-клубу, тому їх і самі йдуть розуміючи, що в них немає подальших перспектив, або самі не поважають керівництво, за що також потрібно накладати якісь санкції.
Проте те, з якою легкістю можуть вигнати тренерів, які досягають хороших, а інколи історичних результатів, негативно впливає на розвиток тренерства загалом, оскільки людина, яка приходить буде знати, що знаходиться в найбільш вразливій позиції, і навіть трофеї не завжди гарантують тобі безпеку в клубі.
Також я запустив свій телеграм канал "Канал ФВ┃Футбольна Вікторина", який пропонує захоплюючі вікторини з футбольної тематики, де ви зможете перевірити свої знання про команди, гравців, історію та цікаві факти про футбол. Наші вікторини мають різні рівні складності, щоб задовольнити як новачків, так і досвідчених футбольних експертів.
