Передбачення вторгнення Росії на матчі у Києві 1998 року
Вторгнення Росії в Україну шалено вплинуло на футбольну спільноту в тому числі. Всі одразу почали вимагати відсторонення російський клубів, гравців та збірну Росії від участі у будь-яких міжнародних змаганнях. Проте чи міг футбольний світ передбачити ці дії держави терориста? Відповідь - так. Побачити її можна у матчі 1998 року у Києві між збірними України та Росії.
Цей матч називають «матчем століття», і насправді це була не просто товариська гра, а відбір на Чемпіонат 2000 року, який проводився у Бельгії та Нідерландах. Ба більше, масло у вогонь підкидав політичний підтекст. Україна – держава, яка сім років тому здобула незалежність. Те до чого ішов український народ через довгі роки боротьби проти поневолення (у тому числі російського). Звісно це впливало на ставлення до росіян, які приїхали на цей матч. Вигуки «москалі» та мати не були чимось незвичним, адже до тебе додому знову прийшов кат, зараз з футбольним м’ячем. З іншого боку, Росія – країна з імперіалістським стилем мислення та неможливістю прийняття того, що СРСР вже не існує. І звісно їм, як колоніалістам, хотілось продемонструвати свою силу перед новою державою, яку вони до 1991 приписували у своє володіння.
Коли команди вийшли на поле, почав грати гімни країн. Звічайно, російську пісню українці не могли слухати спокійно, тому під час виконання ввесь стадіон поринув у звуки свисту. Чи можна сказати, що це неповага – дискусійне питання. Але під час виконання, українці піднялися на ноги, чим показово, але повагу продемонстрували. А що росіяни? Як тільки почав співати гімн України купка фанатів почала просто сідати на свої місця, тим самим демонструючи, що це грає не гімн держави, а пісенька губернії, яку вони втратили.
Проте був ще один момент, набагато серйозніший, та якоюсь мірою пророчий. Як виявилося одним з атрибутів російських фанатів був маленький значок, який вішають на одяг. Там чітко видно тризуб, який, на фоні кольорів російського прапора, ламають з обох боків, та надпис навколо «Российское вторжения на Украину 1998». Думаю ці слова не потребують перекладу. Це не просто неповага до країни, це повноцінна заява, яка пропагує її поневолення та знищення. Так, це всього лише близько 3-х тисяч фанатів, які приїхали у Київ, проте скільки подібних думок було у головах росіян ще тоді?
Цей матч є доволі показовим у тому сенсі, що шовінізм росіян є набагато глибшим ніж здається на перший погляд. Ці значки та ця неповага до державного гімну свідчить про абсолютне несприйняття ними української ідентичності, української нації як окремого суб’єкта. І ще тоді це необхідно було сприймати як гучний дзвін до українського суспільства та української влади, що потрібно якимось чином реагувати на такі дії. А зараз це є просто символом, символом того, що росіяни не стали такими одразу після того, як прийшов Путін, а їхні намагання підкорити Україну не будуть зменшуватися ні з часом, ні з людськими життями. Проте сам матч також став знаковим, він показав, що щоб Росія не намагалась зробити, результат завжди буде один – перемога України.
Фото: fanatukr.com, Згадати Все. Матч Україна – Росія (1998-й). Перший, суперпринциповий
