Чому «Челсі» має шанси виграти Лігу Чемпіонів?
«Челсі» - один з найтитулованіших клубів Англії, зараз переживає не найкращий час у своїй історії. В Прем’єр Лізі команда не просто не бориться за чемпіонство, а навіть виникають сумніви стосовно спроможності «Челсі» потрапити в зону єврокубків. Кредит довіри Грема Поттер невпинно зменшується, і єдине, що рятує тренера «Челсі» - Ліга Чемпіонів, де команда пройшла до ¼ фіналу. А тут ситуація вже зовсім інша.
Тренери «Челсі» та євротрофеї
За всю історію клубу, тренувало тридцять дев’ять тренерів (не враховуючи повернення Жозе Моурінью у 2013 році). Менеджером, який найдовше протримався на цій посаді був Девід Колдерхед, який тренував команду ще у минулому сторіччі (1907-1933). За останні п’ятнадцять років, клуб змінив одинадцятьох тренерів, що не дуже може здивувати враховуючи, що наставника цілком можуть звільнити через пів року роботи в клубі.
Але до чого тут єврокубки? Річ у тому, що за свою історію Челсі виграв вісім міжнародних трофеїв: два кубки Володарів Кубків, два Суперкубки УЄФА, дві Ліги Європи та дві Ліги Чемпіонів. Що цікаво серед усіх тренерів, які вигравали ці титули, лише один прийшов у міжсезоння. Ім’я цього тренера – Мауріціо Саррі, який став головним тренером Челсі у липні 2018 року, та виграв з клубом Лігу Європи у 2019 році. Всі інші тренери вигравали міжнародні трофеї, прийшовши до клубу під час сезону. Це час який здавалося б найгірший для зміни тренера, адже вимагає від наставника моментальної зміни в якості гри, на даючи можливості познайомитися з командою в спокійній атмосфері.
То, що це за тренери? Коли та звідки вони прийшли в «Челсі»? Який євротрофей вони виграли? Та найцікавіше, як розвивалася їхня кар’єра після Челсі?
Дейв Секстон
Свою тренерську кар’єру Девід починав у нішевому клубі «Лейтон Орієнт». Проте пропрацювавши в команді майже рік (був на посаді з січня 1965 до грудня 1965), не зміг підняти команду на інший рівень.
Через два роки, а саме 9-го жовтня 1967 року, Дейв став головним тренером «Челсі». Загалом його період у лондонському клубі можна вважати більш ніж вдалим. Під керівництвом Дейва, клуб на національному рівні виграв Кубок Англії у 1970, а у 1971 році виграв Кубок Володарів Кубків, у фіналі обігравши «Реал Мадрид». Команди зіграли два матчі: перший 19 травня, який завершився з рахунком 1:1, а другий 21 травня, який закінчився за рахунком 2:1 на користь «Челсі», що й принесло команді перемогу в турнірі. Також у Дейва була можливість виграти Кубок англійської ліги у 1972, проте дійшовши до фіналу Челсі поступився Сток Сіті з рахунком 2:1. Після цього справи почали йти не найкращим чином. Якщо до сезону 1971/72 «Челсі» входив у топ-7 команд Англії за підсумками сезону, то у сезоні 1972/73 клуб посідає дванадцяте місце в таблиці. Проте це тільки початок. У сезоні 1973/74 клуб зайняв сімнадцяте місце в таблиці, а у сезоні 1974/75 клуб взагалі понизився у класі. На правду, Дейв менш причетний до вильоту, адже його було звільнено на початку сезону, 3 жовтня 1974 року.
Того ж місяця Дейв був призначений тренером «Квінз Парк Рейнджерс», де провів більше трьох років. Головним досягненням клубу в цей час стало друге місце у Чемпіонаті Англії в сезоні 1975/76. Лише поразка в останній виїзній грі сезону проти «Норвіч Сіті» не лише перериває безпрограшну серію «КПР» з чотирнадцяти матчів, але й дає можливість Ліверпулю обійти команду Дейва всього на одне очко.
Надалі Дейв провів сімдесят вісім матчів як тренер «Манчестер Юнайтед». За цей період (1977-1981) найбільшими досягненнями Дейва були фінал Кубка Англії в сезоні 1978/89, який був програний «Арсеналу» з рахунком 3:2 та друге місце в Чемпіонати Англії в сезоні 1979/80. Звісно, для «Манчестер Юнайтед» ці результати не можна назвати вдалими. У сезоні 1980/81 команда посідає підсумкове восьме місце в таблиці та Дейв Секстон знову покидає посаду головного тренера.
Останнім клубним досвідом для Дейва Секстона стали два роки в «Ковентрі Сіті», проте без особливих успіхів. В сезоні 1981/82 клуб посідає чотирнадцяте місце в таблиці, а у наступному сезоні був за один крок від зони вильоту, вигравши лише одне гру з останніх п’ятнадцяти. Таким чином історія клубного тренера Секстона закінчується.
У Дейва був непоганий захід як головного тренера збірної Англії до 21-го року (U-21). Він тренував команду з 1977 по 1989, тим самим поєднуючи роботу в збірній з роботою в клубі. Тоді він тренував «МЮ» (1977-1981) та «Ковентрі Сіті» (1981-1983). З цією командою молодих гравців Дейв двічі виграв Чемпіонат Європи у 1982 та 1984 роках.
Джанлука Віаллі
Кар’єра Віаллі як тренера почалася 13-го лютого 1998 року та одразу у «Челсі», коли клуб звільнив Рууда Гулліта, і призначив Віаллі на посаду граючого тренера. Таким чином він став першим італійським менеджером в історії Прем’єр Ліги. І цього ж року Віаллі виграє свій перший євротрофей, а саме Кубок Володарів Кубків, де у фіналі перемагає «Штутгарт» з рахунком 1:0. Тим самим він на той момент стає наймолодшим тренером-переможцем турнірів під егідою УЄФА. У тому ж сезоні Челсі виграв Кубок англійської ліги, обігравши Мідлсбро з рахунком 2:0.
Сезон 1998/99 починається з ще одного євротрофея, коли команда перемогла «Реал Мадрид» з рахунком 0:1 в матчі за Суперкубок Європи. Більше міжнародних турнірів Челсі не виграє близько 10 років.
Сезони 1999/00 та 2000/01 запам’яталися перемогою в Кубку Англії та Суперкубку Англії відповідно. Загалом, п’ять трофеїв за три роки, що могло піти не так? Насправді коли гравець або тренер виграє так багато титулів у короткий час, дуже складно тримати голову холодною. Віаллі почав дистанціюватися від гравців і перестав аргументувати команді рішення, які він приймав. Звісно, в клубі, де роздягальня велику владу, і це не могло тривати довго. Тоді в основі «Челсі» грали Дідьє Дешам, Дзола, Грем Ле Со. Франк Лебеф - тодішній гравець «Челсі» сказав: «З ким із гравців у Віаллі був конфлікт? З усіма». Таким чином внутрішні чвари та небажання команди грати під керівництвом головного тренера, змусили керівництво реагувати. Віаллі було звільнено на самому початку сезону 12-го вересня 2000 року.
1-го липня 2001 року, йому запропонували попрацювати з «Вотфордом», який тоді виступав у Першому Дивізіоні (зараз Чемпіоншип). Проте це було провалом, чотирнадцяте місце за підсумками року, і Віаллі звільнений з клубу пропрацювавши лише рік. Більше він не тренував.
Роберто Ді Матео
Роберто Ді Матео розпочав свою тренерську кар’єру британському клубі «Мілтон - Кейнс Донс.» Там він пропрацював один сезон 2008/09, де його найбільшим досягненням стало третє місце в Першій Футбольній Лізі (йде після Чемпіоншипа). 1 липня 2009 Ді Матео був призначений тренером клубу «Вест Бромвіч Альбіон», і в перший же сезон вивів команду в Прем’єр Лігу, де у вересні отримав титул найкращого тренера місяця. Проте успіхи на цьому закінчилися. В грудні-січні команда виграла всього два матчі з десяти та після поразки від «Манчестер Сіті» з рахунком 0:3 Роберто Ді Матео було звільнено з посади головного тренера.
Шлях у «Челсі» як тренера, у Ді Матео розпочався, як помічника, за часів Андре Віллаша-Боаша. Це сталося у червні 2011. Наступного року, а саме 4-го березня 2012, Андре було звільнено через незадовільні результати, і посаду в.о. (виконуючого обов’язки) головного тренера посів Роберто. І цей час тренер використав на максимум. Він зміг перевернути ситуацію у Лізі Чемпіоні, обігравши «Наполі» у матчі відповіді з рахунком 4:1 тим самим нівелювавши поразку першому матчі з рахунком 3:1. Потім обігравши «Бенфіку» та «Барселону», Ді Матео та команда потрапляють у заповітний фінал проти Баварії на Альянц Арені. І «Челсі» виграє той фінал у серії післяматчевих пенальті. Роберто стає першим тренером в історії Челсі, кому підкорився цей трофей, а Челсі стає першим лондонським клубом, який переміг у Лізі Чемпіонів. Також у тому ж сезоні він виграв Кубок Англії, у фіналі обігравши «Ліверпуль» з рахунком 2:1, проте звісно на фоні міжнародного досягнення цей трофей не сильно виділяється.
Проте одна справа досягнути вершини, а інша справа на вершині втриматись. І Ді Матео дарував надію на те, що він зможе. Так, на початку сезону 2012/13 він програв у Суперкубку Європи мадридському «Реалу «з рахунком 4:1, проте у Прем’єр Лізі Челсі не програвав 8 турів підряд (сім перемог та одна нічия), програвши в дев’ятому «Манчестер Юнайтед» з рахунком 2:3. В Лізі Чемпіонів не все було гладко. З шести матчів команда програла лише двічі, Шахтарю та Ювентусу. Така статистика цілком дозволяє продовжувати боротьбу у турнірі, проте не у цьому випадку. Саме поразка у Турині з рахунком 3:0 нівелювала будь-які шанси лондонців на вихід з групи. У підсумку третє місце та путівка в Лігу Європи. Результат вважається провальний та Ді Матео звільняють після восьми місяців у ролі головного тренера. Титул володаря Ліги Чемпіонів не допоміг.
У жовтні 2014 року його призначають головним тренером «Шальке-04», де пропрацював лише один сезон. В Гельзенкірхені Ді Матео не може похвалитися досягненнями. Вивівши команду з групи Ліги Чемпіонів, він потрапляє на мадридський «Реал», та у виїзному матчі навіть обігрує іспанського гранда з рахунком 4:3. Проте домашня поразка у першому матчі з рахунком 0:2 не дає можливість «Шальке» пройти далі. В останніх матчах сезону «Шальке» виграє лише два матчі з десяти, внаслідок чого втрачає місце в зоні Ліги Чемпіонів (потрапили в Лігу Європи) і Ді Матео подає у відставку в травні 2015 року.
У липні того ж року Ді Матео призначили головним тренером «Астон Віллі», останній клуб у його тренерській кар’єрі. Тоді команда вилетіла з Прем’єр Ліги та мала надії на повернення в елітний дивізіон Англії. Роберто призначили на цю посаду в червні 2016 та звільнили у жовтні того ж року через незадовільні результати (одна перемога в одинадцяти матчах).
Рафаель Бенітез
Іспанський спеціаліст розпочав свою тренерську кар’єру у 1993 в команді «Реал Мадрид Б». Протягом наступних восьми років він встиг потренувати команди не дуже високого рівня, які як: «Реал Вальядолід», «Осасуна», «Естремадура» та «Тенерифе». Кар’єра Бенітеза як топ тренера почалася у 2001, коли він почав працювати у «Валенсії». Тренер підкорив гравців своєю скромністю та повагою, тим самим дав можливість гравцям довіритись йому. У перший ж сезон у клубі «Валенсія» виграла перше за 31 рік чемпіонат Іспанії. Другий рік у команді видався не таки успішним – п’яте місце в турнірній таблиці та чвертьфінал Ліги Чемпіонів. Апогеєм роботи Бенітеза у «Валенсії» став сезон 2003/04, коли команда повторила досягнення дворічної давнини - стала чемпіоном Іспанії, та виграла Кубок УЄФА, у фіналі обігравши «Марсель» з рахунком 2:0. Не зважаючи на добрі результати 30 червня 2004 року, Бенітез покидає Валенсію через конфлікти з керівництвом клубу, які пов’язані з неможливістю узгодити трансферну політику.
Наступного дня, а саме 1-го липня Бенітез офіційно стає головним тренером «Ліверпуля». І період його перебування у клубі, а саме з 2004 по 2009, можна назвати золотим у кар’єрі Бенітеза. У перший сезон 2004/05 команда займає п’яте місце в турнірній таблиці, та виходить до фіналу Кубка ліги де поступається «Челсі» з рахунком 2:3. Проте це не основне. Головним досягненням цього року, та взагалі в кар’єрі Бенітеза, є фінал Ліги Чемпіонів у Стамбулі проти «Мілану». «Ліверпуль» після першого тайму програє з розривом у три м’ячі, проте у другій половині гри відігрується та переводить матч у додатковий час. Там команди зіграли по нулях, і лише в серії пенальті, «Ліверпуль» виграє Лігу Чемпіонів.
Сезон 2005/06 також приносить «Ліверпулю» трофеї. Клуб виграє Суперкубок Уєфа, перемагаючи московське «ЦСКА «з рахунком 3:1, виграє Кубок Англії, в фіналі обігруючи «Вест Гем» в серії пенальті. Клуб також доходить до фіналу клубного Чемпіонату світу, де програє «Сан Паулу» з рахунком 1:0.
Сезон 2006/07 запам’ятався перемогою «Ліверпуля» у Суперкубку Англії , де команда обіграла «Челсі» з рахунком 2:1, та реваншем «Мілану» за стамбульський фінал, коли «Ліверпуль» був обіграний з рахунком 2:1. Після цього досягнення команди під керівництвом Бенітеза закінчилися. Найкращим результатом було друге місце в чемпіонаті Англії в сезоні 2008/09, коли відставання від лідера «Манчестер Юнайтед «було всього лише чотири очка. І останній сезон Бенітеза у «Ліверпулі», а саме сезон 2009/10 не можна назвати вдалим взагалі. Жодного титулу на національному рівні, сьоме місце в таблиці Прем’єр Ліги та виліт на груповому етапі ліги Чемпіонів, поставили Рафаеля у дуже непросте положення. Не лише керівництво, але й фанаті були незадоволені грою команди та роботою тренера, тому в червні 2010 Рафаель залишає посаду головного тренера «Ліверпуля» за згодою двох сторін.
Опісля Бенітез підписав контракт з міланським «Інтером», який нещодавно став переможцем Ліги Чемпіонів. Не зважаючи на те, що Рафаель виграв Суперкубок Італії, обігравши Рому з рахунком 3:1 та здобув перемогу у клубному чемпіонаті світу, це не могло нівелювати невдачі на національному рівні. Поразки від «К’єво», «Лаціо» та «Мілану» стали ключовими у рішенні клубу звільнити Бенітеза у грудні 2010, давши йому пропрацювати всього лише пів року.
Повернувся Бенітез у листопаді 2012 року, року, коли Роберто Ді Матео звільнили з посади головного тренера «Челсі». Рафаеля призначала у ролі в. о. головного тренера, з контрактом до кінця сезону. Фанати його прийняли, м'яко кажучи не дуже, адже вони пам’ятають його кар’єру за «Ліверпуль», і як сильно Бенітез говорив про любов до «червоних». Масло у вогонь підливав той факт, що фанати були проти звільнення Ді Матео, адже вважали, що тренер, який виграв для клубу Лігу Чемпіонів, повинен був отримати ще один шанс. Не зважаючи на нелюбов шанувальників та впевненість у тому, що в клубі тренер проведе максимум сезон, Бенітез допоміг клубу завершити сезон на третьому місці в турнірній таблиці, що гарантувало путівку в Лігу Чемпіонів, та виграв Лігу Європи у фіналі обігравши «Бенфіку» з рахунком 2:1. Після такого навіть фанати почали його поважати.
Після «Челсі» Бенітез провів два сезони в «Наполі», де у сезоні 2013/14 виграв Кубок Італії, а на початку сезону 2014/15 Суперкубок Італії. Після цього він пів року потренував «Реал Мадрид», і був звільнений після поразки від «Барселони» з рахунком 0:4 на Сантьяго Бернабеу. 11-го березня 2016 року Бенітез став тренером «Ньюкаслу». Не зважаючи на те, що команда закінчила той сезон серією з шести безпрограшних матчів, це не допомогло їм зберегти місце у Прем’єр Лізі. Бенітез зумів повернути клуб до елітного англійського дивізіону, вигравши Чемпіоншип наступного ж року. У сезоні 2017/18 «Ньюкасл» посідає десяте місце в таблиці, а у сезоні 2018/19 тринадцяте, після чого Бенітез йде з команди не знайшовши спільної мови з керівництвом. Потім він проведе у ролі головного тренера всього шістедсят матчів, тридцять вісім бувши тренером китайського клубу «Далянь Про», звідки піде через небезпеку Covid-19, а двадцять два у ролі тренера «Евертону», звідки його було звільнено через незадовільні результати та нелюбов фанатів.
Томас Тухель
Тренерська кар’єра німецького спеціаліста розпочалася у 2000 році, коли він став менеджером молодіжної команди «Штутгарта». Після того була академія та друга команда німецького клубу «Аугзбург». Проте ми розпочнемо дивитися на кар’єру Томаса з 2009 року, коли він був призначений головним тренером «Майнцу».
Звісно, у той період говорити про можливі перспективи команди на чемпіонство було неможливо, адже до «Баварії», яка стабільно є одним з фаворитів турніру, тоді ще приєдналася дортмундська «Боррусія» під керівництвом Юргена Клопа. Проте найбільше керівники клубу цінували в тренер детальний аналіз суперника та дисципліна в команді. Сам Томас в «Майнці» практикував тактику створення тиску на суперника, для того аби не давати йому простору для розвитку власних атак. Загалом, за чотири роки в клубі, його найкращим досягненням було п’яте місце Бундесліги в сезоні 2010/11. Це дало змогу «Майнцу» брати участь у третьому кваліфікаційному раунді Ліги Європи, проте команда не змогла пройти першого ж суперника, румунську команду «Газ Метан». Сезон 2013/14 став останнім для Томаса на посаді головного тренера «Майнца», за результатами якого, команда зайняла сьоме місце в Бундеслізі.
1-го липня 2015 року, Томас Тухель стає головним тренером «Борусії» з Дортмунду, змінюючи Юргена Клоппа, який перейшов до «Ліверпулю». Дортмундцям сподобалося вміння Томаса працювати з молодими гравцями, що було одним з основних завдань команди. Саме за час Томаса Тухеля у світовому футболі почало висвітлювати ім’я Крістіана Пулишича, Генріх Мхітарян прогресував та став одним з найкращих півзахисників світу, а П'єр-Емерік Обамеянг розглядався як гравець, трансферна ціна якого перевищує 100 млн. євро. У перший сезон Томаса у клубі, команда досягає другого місця у Бундеслізі, доходить до чвертьфіналу Ліги Європи, де програла «Ліверпулю» (якраз під керівництвом Клоппа) та до фіналу Кубка Німеччини, де програє «Баварії» в серії післяматчевих пенальті. Також у цьому сезоні, завдяки розвитку атакувальних гравців, команда забила вісімдесят два голи, що стало клубним рекордом.
Наступний та останній сезон Томаса на посаді головного тренера був ще більш вдалим. Третє місце у Бундеслізі, чвертьфінал Ліги Чемпіонів, де команда поступилася «Монако» та перемога у Кубку Німеччини, де у фіналу був обіграний «Айнтрахт» з рахунком 2:1. Що ж могло піти не так? Річ у тім, що Томас також вирізнявся непростим характером. Він конфліктував з генеральним директором клубу Ватцке у питаннях трансферів, та взагалі менеджменту в клубі. На підставі цих проблем, Томас покинув клуб у 2017 році.
Після року безробіття 1-го липня 2018 року він приєднався «ПСЖ», де він провів два з половиною роки. У першому сезоні 2018/19 він виграв Суперкубок Франці та чемпіонат, а у сезоні 19/20 Суперкубок Франції, чемпіонат Франції, Кубок Франції, та Кубок ліги, простіше кажучи повний французький комплект. Проте, ці перемоги, не повинні викликати якогось здивування, а є більше буденністю, через різний рівень фінансування «ПСЖ» та інших команд французької ліги. Справжнім досягненням для Томаса стало підписання Кіліана Мбаппе, який вже тоді зарекомендував себе як один з найкращих форвардів, та його перший фінал Ліги Чемпіонів у сезоні 2019/20, де у Лісабоні команда поступилася «Баварії» з рахунком 1:0. Ніби знову прогрес є, але проходить половина третього сезону і Томас покидає посаду головного тренера «ПСЖ», не зважаючи на те, що команди займає перше місце у групі Ліги Чемпіонів та добре виступає на національному рівні. Причина – знову характер Томаса, та небажання керівників клубу йти на зустріч. У результаті, не змігши вирішити внутрішні чвари, шляхи тренера та клубу знову розходяться через неспортивні причини.
І останній на цей час клуб німецького тренера - лондонський «Челсі». Томас вступив на цю посаду 26-го січня 2021 року, замінивши Френка Лемпарда. І одразу починав давати результат. Після приходу Тухель встановив клубний рекорд, який полягав у серії з тринадцяти безпрограшних матчів. Також він зумів вивести команду в фінал Кубка Англії, де «Челсі» програв команді «Лестер Сіті», та допоміг клубу фінішувати на четвертому місці у Чемпіонати Англії. Найголовніше досягнення Томаса з «Челсі» це звісно фінал Ліги Чемпіонів, який проходив у Порту. Таким чином Тухель став першим тренером в історії, якому вдалося вивести дві різні команди у фінал Ліги Чемпіонів два роки підряд. У вирішальному матчі «Челсі» обіграв «Манчетстер Сіті» з рахунком 0:1, а до того подолав таких суперників як: «Атлетіко», «Порту» та «Реал Мадрид».
Наступний сезон 2021/22 був також багатим на події. На початку сезону Челсі, обігравши «Вільярреал» в серії післяматчевих пенальті стає володарем Суперкубку Європи. Також Томас стає першим тренером в історії «Челсі», який зумів разом з командою виграти клубний чемпіонат світу, здобувши перемогу у фіналі над «Палмейросом» з рахунком 2:1. У цьому сезоні Челсі займає третє місце у турнірній таблиці, та виходить у два фінали – Кубок Англії та Кубок ліги. Обидва матчі, на жаль, програє в серії пенальті та обидва «Ліверпулю». В загальному заліку, «Челсі» на третьому місці у турнірній таблиці за підсумками року.
Сезон 2022/23 починається зі скандалу. Внаслідок зміни керівництва у Челсі, свої посади покинули директор клубу Марія Грановська, та Петр Чех, який був радником з технічних питань. Внаслідок цього велика кількість бюрократичних процесів впала на плечі Томаса, який не дуже горів бажанням всім цим займатись. Масло у вогонь підливав той факт, що на трансферному ринку, клуб не звертав у вагу на бажання тренера, а мав своє бачення того, кого необхідно купляти. В результаті, коли Томас хотів підписати Де Йонга, Рафінью Кімпембе, клуб марив Габріелем Жезусом та Кріштіану Роналду, що є більше маркетинговим рішенням ніж спортивним. Така атмосфера впливала на футбольне поле. У другому турі Прем’єр Ліги була відома сварка між Антоніо Конте та Тухелем під час та після матчу «Челсі»-«Тоттенгем», який закінчився з рахунком 2-2. Після гри у німецького тренера були великі претензії до суддівства, за що він був оштрафований. Потім були поразки від «Лідсу» та «Саутгемптона», та у Лізі Чемпіонів від команди «Динамо Загреб». Через це, 7-го вересня Томас Тухел залишає посаду головного тренера «Челсі», і поки що залишається без клубу.
Висновки
Але, що це може дати Грему Поттеру? Чи можна сказати, що ця закономірність може мати для нього якусь цінність? З одного боку, так, він може використати цей момент, як мотивацію для гравців, адже футболісти є одними з найбільш забобонних людей, тому цей знак не може просто пройти повз них. З іншого боку, такі збіги не додають швидкості, сили удару та різкості, а замість розслаблюючого елементу, можуть навпаки перетворитися на тягар.
Проте «Челсі» насправді має шанси виграти Лігу Чемпіонів. Вони не можуть конкурувати в Чемпіонаті Англії. Вони вилетіли з двох національних кубків. І найголовніше, Челсі не є фаворитом Ліги Чемпіонів. Зараз всі говорять, про «Манчестер Сіті» та Пепа Гвардіолу, цікаву «Баварію» Нагельсмана та «Реал Мадрид», який завжди є одним з головних фаворитів. Челсі зараз на другому, це завжди допомагала їм вигравати Лігу Чемпіонів, що при Тухелю, що при Ді Матео.
