"Зробіть це, або я піду". Як Йоган Кройф пішов проти диктатури?
Йоган Кройф – легендарний футболіст, який на футбольному полі, був людиною, яка нікому не віддасть і метра футбольного поля. В житті Йоган теж завжди відстоював свої інтереси перед керівництвом, перед партнерами та навіть перед державами. Ось приклад з життя голландського форварда, коли він відстояв право назвати свого сина так, як хоче він. Зараз це може видатись дивним, але все по порядку.
З 1939 року в Іспанії фактично була встановлена диктатура, довічним главою держави був Франсіско Франко, який дуже велику увагу приділяв національному єднанню Іспанії. Відповідно під його удар одразу потрапили два регіональні групи, які мали сепаратистські погляди та вимагали їхнього визнання як окремою нації від іспанців нації. Мова йде про басків та каталонців. І ніщо не було для Франко таким важливим інструментом контролю цих груп, як футбол.
До прикладу Франсіско наказав аби всі назви клубів писалися кастильською мовою (так би мовити, мовою «центру»). Таким чином «Football Club Barcelona» перетворився на «Club de Fútbol de Barcelona». Так само вони були змушені змінити ініціали на своєму гербі з F.C.B. на C.F.B.
Клуб з Більбао також не був обділений увагою, та був вимушений змінити свою назву з Athletic на Atlético.
Чому Франко настільки велику роль приділяв футболу. Відповідь на це питання може дати тодішній президент «Атлетіко Мадрид» Вісенте Кальдерон, який зазначив:
«Я сподіваюся, що вони (люди) думають про футбол за три дні до і три дні після гри. Таким чином вони б не думали про інші речі».
Звісно під «інші речі» Кальдерон мав на увазі політичні рішення влади. Також футбол використовувався як спосіб налагодження стосунків з іншими країнами. Не даремно Фернандо Марія де Кастіелья, міністри закордонних справ часів генерала Франко, називав мадридський «Реал» «найкращим посольством, яке тільки можна вигадати».
Загалом іспанський футбол використовувався режимом Франко двома способами:
- як засіб просування іспанського націоналізму;
- як опіум, щоб заспокоїти біль іспанського народу спричинений громадянською війною, та відвернути їхню увагу від політичних процесів.
Режим Франко проіснував з 1939 по 1975 роки, Йоган Кройф грав у Барселоні у період з 1973—1978, а його син Йорді народився у 1974 році. Тобто всі події відбувалися вже в останні роки диктаторського режиму.
Йоган Кройф любив «Барселону» та Каталонію, поважав жителів цього краю та підтримував їхнє бажання на самоідентифікацію. Тому для того аби продемонструвати свою вірність з цим народом він вирішує назвати свого сина Йорді на честь святого Йорді - покровителя Каталонії.
Проте коли Йоган намагався офіційно зареєструвати свого сина в Іспанії він отримав відмову від іспанських державних службовців, адже каталонські імена були заборонені. І замість Йорді (Jordi) йому потрібно було назвати сина за іспанським відповідником, а саме Хорхе (Jorge) .
Вирішення та коментарі щодо цієї ситуації залишимо самому Йогану Кройфу:
«Йорді народився в Нідерландах, а потім ми приїхали сюди (в Іспанію). Йорді — це ім’я, яке нам подобалося. Не через якісь політичні причини, нам воно просто подобалося. Коли ми пішли до голландського реєстру актів цивільного стану, ми записали його як Йорді. Нам сподобалося ім'я, ми нічого не знали про наслідки чи щось інше.
Але потім я прийшов сюди, і вони сказали: "Це ім’я є забороненим"
Я сказав: «Що є забороненим? Я вирішую: я голландець. Я вирішую ім'я свого сина».
Вони сказали: "Ми не можемо це ім’я написати тут".
Я сказав: «Ну, тоді не пишіть. Це Ваша проблема, а не моя. У всіх моїх офіційних документах це ім’я. Якщо ви його скопіюєте це буде ідеально! Але зробіть це, або я піду".
Зрештою вони це зробили. (Це був перший «Jordi», офіційно зареєстрований у Барселоні)».
