Сікан розчаровує – «Шахтар» давно не мав настільки обмеженого форварда
Розбираємо проблеми Данила та чим він їх компенсує.
З огляду на усі пертурбації «Шахтаря» у поточному сезоні, індивідуальні перформанси трохи відходили на задній план – проблему у першу чергу шукали у тренерських/менеджерських рішеннях. З приходом Марино Пушича ситуації трохи стабілізувалася – клуб наче пережив період турбулентності та працює у спокійному ритмі. Внаслідок цього увага зміщується вже на більш детальні речі, як от форма окремо взятих гравців.
Один з таких випадків – критика на адресу Данила Сікана. Певний період часу при Пушичі форварду вдалося виправдовувати довіру, але довга дистанція показала, що претензії до його гри не є безпідставними.
У Сікана дуже низька результативність – у команді, яка має домінувати як мінімум в УПЛ
Перше, що впадає у вічі в питанні нападників – їхня результативність. У Сікана з цим у сезоні все погано: 7 голів та 3 асисти у 27 матчах. Так, тут можна згадати, що Данилу було складно під керівництвом Патріка ван Леувена, коли доводилося грати на фланзі чи у відтяжці. Втім, ситуація кардинально не змінилася й після звільнення нідерландця та повернення на рідну позицію.
З позитиву – лише неочікувано хороша група Ліги чемпіонів з 4 голами (якими б вони не були). Однак зайвий акцент на цей здобуток може бути оманливими у контексті загального сприйняття Сікана як результативного футболіста.
Річ у тому, що перебуваючи в команді, яка намагається грати в атакувальний футбол та діяти першим номером, Данило відзначається результативними діями тільки у 33% матчів. Забиває ще рідше – у 22% ігор.
Продовжуючи тему хибного враження від голів у ЛЧ, подивимось на загальні цифри. Перше – у 17 турах УПЛ Сікан забив тричі. Друге – після серії з двома поспіль матчами з голами проти «Барселони» та «Дніпра-1» Данило «притих». Це стосується навіть спарингів на зборах.
Тобто напрошується виняток, що результативність на євроарені – це виняток та феномен, який був зумовлений ігровими умовами та іншими факторами. Наприклад, обережніший стиль «Шахтаря» та везіння, як у моменті з м‘ячем проти «Порту» після дивних дій арбітрів. Але це аж ніяк не закономірність.
Показники Сікана – не проблема виключно реалізації. У нього загалом малий вплив на гру
Важлива ремарка при оцінці виступів Сікана стосується ймовірних причин його низької результативності. Якщо копнути глибше, то річ насправді не у поганій реалізації, а у тому, що Данило загалом має мало моментів. Наприклад, впродовж вище наведеної серії з 16 матчів він лише одного разу зробив понад два удари за гру – тричі з «Порту», коли відзначився голом.
І це доволі суперечливий момент, бо спихнути всю провину на нападника було б неправильно, адже не секрет, що у «Шахтаря» останнім часом загалом є труднощі у завершальній стадії. Пушич, схоже, почав побудову команди з проходження пресингу та доведення м‘яча у другу зону для розвитку атак.
Данило за таких умов ще сильніше губиться, причому як у складних матчах, так й у легких. Два яскраві приклади трапились зовсім нещодавно – нічия з «Марселем» (2:2) та розгром «Кривбаса» (5:2). З французами форвард виконав 13/48 успішних дій (27%) за 81 хвилину, а з криворіжцями – 11/41 (27%) за 76 хвилин.
Проблема, здається, у тому, що тренерський штаб на позиції нападника хоче мати гравця, який багато рухатиметься по полю та відіграватиме у різних зонах. Карти дій Сікана доводять це:
проти «Кривбаса» (5:2)
проти «Марселя» (2:2)
Він не прикріплений до конкретної позиції, не є тим форвардом, який повинен просто чекати поблизу воріт, щоб партнери створили для нього моменти. Проте Сікан не здатен виконувати схожий обсяг функцій – візуально помітно, що йому для цього трохи бракує мобільності, креативності, техніки та, можливо, розуміння гри.
Данило очевидно був би кориснішим в іншій системі. Наприклад, у ролі «таргетмена». Зараз йому натомість не вдається ставати адресатом передач у карний, бо через обов‘язки в інших зонах він іноді банально не встигає підтримувати швидкі атаки:
перебуває на куті карного перед ймовірним прострілом
перебуває позаду партнерів при входженні команди у карний
не встигає підтримати швидкий випад (останній зліва на скріні)
Усе це у результаті стає ознакою малого впливу на командну гру – Сікан не встигає бути ефективним там, де вміє це робити, бо паралельно має додаткову роботу там, де йому складно виконувати вимоги тренерів.
У «Шахтаря» давно не було такого обмеженого в атаці форварда – менше бив лише Траоре, але більше забивав
Наслідки перерахованих «перешкод» відображаються у головних для форварда цифрах – удари, голи, моменти. У поточному сезоні Сікан у середньому пробиває по воротах по 1.92 рази за 90 хв. Середнє xG становить 0.29, а забиті м‘ячі за 90 хв – 0.24.
Якщо порівняти Данила з попередніми основними нападниками «Шахтаря» з 2015-го (до цього періоду є дані WyScout), то за двома останніми показниками він найгірший, а за ударами випереджає лише Лассіну Траоре, який частіше забивав.
Випереджаючи заперечення «яким був той «Шахтар», а яким є сьогоднішній» варто зазначити, що не тільки рівень гірників просів після повномасштабного вторгнення РФ, а й рівень спротиву в УПЛ. А отже це все ж є доволі показовою статистикою.
На інфографіці можна помітити ще одразу декілька цікавих моментів:
➡️ Келсі минулого сезону був активнішим та ефективнішим, але у поточній кампанії перестав отримувати багато ігрової практики. Ймовірно, він заслуговує на новий шанс, але з поверненням Траоре виграти конкуренцію буде складніше;
➡️ Цифри Лассіна натомість ставлять під сумнів те, що він виправить становище та виглядатиме краще, ніж Сікан – навпаки є впевненість, що з роллю форварда, який багато рухається та бере участь у розіграшах, легіонер поратиметься гірше;
➡️ Феррейра, до гри якого колись було неоднозначне ставлення, насправді давав необхідні для своєї позиції хороші метрики;
➡️ Данило зараз має нижчі показники залученості в атаці, ніж Гладкий 8 років тому.
А також останній та найголовніший пункт – помітно, що «Шахтар» банально не звик грати з настільки обмеженим гравцем попереду, як Сікан. І, можливо, труднощі гірників у завершальній стадії частково залежать якраз він цього.
Сікан компенсує недоліки боротьбою та діями у пресингу. Але такий профайл навряд підходить під бачення «шахтарівського футболу»
Сильні сторони у Сікана, звісно, є. Головна чеснота – пресинг-дії, які стилю «Шахтаря» теж потрібні. З-поміж усіх наявних форвардів Данило явно найкращий у цьому компоненті. Втрата довіри до Келсі, до речі, може бути пов‘язана саме зі звичкою грати на «чистих м‘ячах». Окрім цього, Данило впевнено почувається у наземних та верхових єдиноборствах. Щоправда, після зимових зборів трохи просів у відсотку виграних дуелей.
Тут постає питання – а чи відповідає такого профайлу нападник «шахтарівському футболу», про який постійно говорить керівництво? Навряд Пушичу сьогодні настільки важливо, щоб його форвард знімав у повітрі м‘ячі, але при цьому випадав з комбінацій через брак технічних навичок, а потім ще й не встигав повертатися на свою позицію.
Єдиний серйозний контраргумент – пресинг та обсяг роботи. До цього моменту Данилу вдавалося перекривати цим свої недоліки, але зовсім не факт, що так продовжуватиметься й надалі.
Сумнівів повинні додавати місця Сікана у різних рейтингах нападників УПЛ – він, перебуваючи у команді, яка домінує на полі, поступається за ключовими аспектами багатьом тим, хто робить ставку на прямолінійний футбол, гру другим номером та контратаки:
У тренерського штабу «Шахтаря» давно має бути дилема щодо сильних/слабких сторін своїх форвардів. Переведення туди Егіналдо свідчить, що певні думки про зміни у Пушича та його асистентів таки існують. З повноцінним поверненням Траоре та Келсі (їздив у збірну взимку) ситуація стане цікавішою, але не надто перспективною для Сікана – йому у найближчих матчах треба нарешті забивати.
Фото: інфографіка Tribuna.com, WyScout, «Шахтар»
