Суперечлива трансферна кампанія «МЮ»: Маунт та Онана – позитив, але є труднощі з продажем баласту та закриттям проблемних позицій
Проміжні підсумки роботи клубу викликають змішані емоції.
Трансферні вікна грандів завжди цікаві, але стількома подіями, якими щоліта «радує» «Манчестер Юнайтед», можуть похизуватися хіба що одиниці.
У чому секрет? У хаосі, який останнім часом панує у клубі. І хоч з приходом Еріка тен Гаґа помітні зрушення в сторону системності та певної структури, але спортивний директор Джон Мерто та усі його вищі керівники досі тут, а отже комплектування складу знову стає справжнім випробуванням (шана всім, хто минулого року витерпів новини про Марко Арнаутовича та Адріана Рабйо).
На це впливають 2 важливих фактори. Перший – бажання тен Гаґа зібрати команду під своє бачення, зробивши висновки щодо деяких гравців за підсумками першого повноцінного сезону в Манчестері. Другий – це все ще «літо Глейзерів», а не «літо нових власників».
Розбираємося у найголовнішому – як зараз поводяться манкуніанці на ринку, які цілі переслідують та як їх вдається виконувати. Гучних подій вистачає – трансфер Мейсона Маунта, робота над підписанням Андре Онана та прощання з Давідом Де Хеа.
В «МЮ» роздутий склад, але Тен Гаґу дуже потрібні нові гравці
Якщо подивитись на кадрову ситуацію, то як мінімум кількісно становище не виглядає настільки критичним. Практично з цим же складом тен Гаґ сходу виконав 2 найголовніших завдання: виграв трофей та кваліфікувався у Лігу чемпіонів.
Зворотна сторона медалі – робив він це подекуди в кризових обставинах, особливо в епідемію травм та під час тривалих дискваліфікацій Каземіро.
Згідно з різними інсайдами, частина футболістів «МЮ» не вписуються у філософію тренера. Через це команда іноді підлаштовується під умови, а не диктує свої, як тен Гаґ звик це робити в «Аяксі».
Перші ознаки цього стали помітні ще по ходу сезону 2022/23 – спочатку історія з Кріштіану Роналду, потім мінімізація ігрового часу Гаррі Маґвайра, а тепер офіційний відхід Давіда Де Хеа, про який варто згадати окремо.
Іспанець – справжня легенда клубу. Він впродовж декількох років був єдиною світлою плямою, а якщо у рейтингу голкіперів й поступається Петеру Шмейхелю чи Едвіну Ван Дер Сару, то лише тому, що у них попереду був справжній колектив-переможець, а у Давіда – люди, які «допомагали покращувати» статистику відбитих ударів.
Втім, прощання з Де Хеа не стало несподіванкою. Все просто – він не відповідає трендам, від яких намагається не відставати тен Гаґ: залучення воротарів до білд-апу, де потрібно добре грати ногами. А це далеко не козир Давіда.
Тому заміна на Андре Онана, який також є непоганим шотстопером (що довів у ЛЧ за «Інтер»), однак куди краще діє в розіграшах – хороший хід для «МЮ».
Інша річ – те, як клуб медійно відпрацював відхід Де Хеа. Про що говорити, якщо навіть віцекапітан Бруну Фернандеш приховано розкритикував керівництво в інстаграмі: «Ти заслужив попрощатися на стадіоні із вболівальниками, які скандували б твоє ім’я».
Де Хеа – 6-й, хто покинув команду влітку: слідом за Філом Джонсом, Алексом Туанзебе (вільні агенти), Джеком Батлендом, Марселем Забітцером, Ваутом Веґгорстом (не викупили після оренд).
Сильно на планувальник складу це поки не вплинуло:
Тепер точково та більш детально.
Найбільш проблемними є три позиції – трансфери Маунта та Онана не закривають жодну з них
Загалом локальні журналісти за підсумками сезону писали про як мінімум три критичних зони, які потребують підсилення.
У порядку пріоритетності:
1. Форвард
Все доволі очевидно – після відходу Роналду у клубі залишилися лише Маркус Решфорд, який все ж віддає перевагу атакувати з лівого флангу, та Антоні Марсьяль, якого частіше наживо бачить медичний штаб, ніж тренерський. Проблему в умовах обмеженого бюджету взимку взялися вирішувати орендою Веґгорста – вийшло так собі (0 голів в АПЛ за пів року).
2. Динамічний бокс-ту-бокс у центр поля
У ростері тен Гаґа немає півзахисника, який міг би бути корисним попереду, але при цьому якісно допомагати Каземіро позаду. Фред з цими функціями не може впоратися, Крістіан Еріксен – іншого профайлу гравець, як і Донні ван де Бек, а Скотт Мактоміней – швидше підміна для бразильця, ніж напарник. Навесні все це хоч трохи збалансував Забітцер.
3. Центральний захисник
Регулярні травми Рафаеля Варана та Лісандро Мартінеса довели, що глибини на цій позиції немає. У Віктора Ліндельофа ідентичні до Фреда труднощі – відсутня стабільність. Маґвайр – хто завгодно, але не центрбек для високої лінії захисту, що використовує Ерік.
Так, підписання Маунта та Онана – це потенційно хороші угоди, проте станом на сьогодні вони не закривають жодну з перелічених потреб (тен Гаґ був готовий йти у сезон з Де Хеа).
Що стосується Онана, то за бажанням тут легко знайти негатив. Андре – це складний характер, а фани тільки от нещодавно почали забувати часи турбулентності з Роналду, Полем Погба та Джессі Лінгардом. Пригадайте хоча б, з яким скандалом він покидав збірну Камеруну на ЧС-2022.
З іншого боку, тен Гаґ добре знає Онана за спільною роботою в «Аяксі». Ба більше, в Еріка добре розвинуті скіли мен-менджменту, тому під його керівництвом навіть у Погба були б шанси на переродження.
Прихід Маунта сприймається неоднозначно з огляду на декілька причин:
➡️ 55+5 млн фунтів за гравця, у якого через рік закінчується контракт;
➡️ 55+5 млн фунтів за гравця, який провів свій найгірший сезон у кар‘єрі;
➡️ футболіст, на рідній позиції якого грає майбутній капітан Бруну Фернандеш (а на флангах взагалі перебір кадрів);
➡️ якщо це все ж опція для конкуренції Еріксену, то «вітаємо» Каземіро з тим, що вся оборонна робота в центрі поля досі залишається повністю за ним.
Натомість аргументи на користь Маунта – універсальність та безсумнівний талант, який він демонстрував до настання хаосу у «Челсі». Найголовніший же аспект – це ініціатива тен Гаґа, а Ерік кампанією 2022/23 заслужив на те, щоб повністю довіряти його рішенням.
Клуб нікого не продає – і це викликає побоювання щодо провалу трансферної кампанії
Щоб купити щось потрібне, спочатку треба продати щось непотрібне. Тим паче у випадку «МЮ», який ще взимку економив через ліміти правила фінансового фейр-плею. На вулиці вже 15 липня, а за гроші клуб встиг віддати аж одного гравця – за 1 млн євро Зідана Ікбала в «Утрехт».
І це вкотре нагадує стан справ, який повторюється із року в рік – керівництво надто затягує процеси, а тоді перед дедлайнами у поспіху йде ва-банк (приклад трансферу Антоні за 100 млн євро наприкінці серпня, коли у липні «Аякс» вимагав за нього 70).
Баласту у команді ну дуже багато – за багатьма підтвердженими даними, майбутнього в «МЮ» точно немає в Еріка Баї, Алекса Теллеса, Брендона Вільямса, Донні ван де Бека, Ентоні Еланги, Антоні Марсьяля.
Просування якщо й є (Еланга в «Евертон», Баї в «Бетіс»), то все одно досить далекі від завершення угод. Саме тому «МЮ» теоретично готовий наважитись на продаж тих футболістів, яких тен Гаґ був би не проти залишити для ротації.
Воротар Дін Гендерсон бажає мати постійну практику – він з великою ймовірністю знайде іншу команду. У «Лутон» не відпустили ще одного голкіпера – досвідченого Тома Гітона, але у цій сазі не все втрачено після інтересу від «Евертона».
Сюди ж відносимо Маґвайра та Ліндельофа, доля яких залежить від придбання нового центрбека. У Гаррі, до речі, після виходу в ЛЧ знову автоматично піднялася зарплата.
Не виключений відхід Аарона Ван-Біссаки – англієць непогано провів кінцівку сезону, проте в атаці не здатен робити те, чого вимагає тренерський штаб.
Влітку може піти ціла епоха – пара «МакФред». Мактомінея ведуть «Вест Гем» та «Брайтон», ексхавбека «Шахтаря» – «Галатасарай» та «Фулгем», і цей трансфер близький до узгодження (15-20 мільйонів фунтів).
На флангах атаки зовсім цікаво через велику кількість гравців.
Тен Гаґ виступає проти продажу Мейсона Грінвуда, однак загравати його до кінця внутрішнього розслідування клубу не має права. Один з варіантів – оренда. Це або Туреччина, або «Аталанта» у рамках угоди по форварду Расмусу Гойлунду.
У Бергамо може відправитися й Амад Діалло, який круто проявив себе у «Сандерленді». Щоправда, на відміну від Грінвуда, у нього буде шанс закріпитися в «МЮ» – Ерік прагне побачити його у справі на зборах та аж тоді прийняти рішення. Оренди натомість на 99% не уникне Факундо Пельїстрі – ймовірно, в «Твенте».
Остання невизначеність – Джейдон Санчо. Інтерес до вінгера є, але це тільки орендні запити. Так зірвалося повернення в дортмундську «Боруссію», якщо вірити німецькій пресі.
«МЮ» активно веде Гойлунда, наступні можливі цілі: Амрабат та Фрімпонг
Без виручки коштів з продажу гравців доукомплектувати склад під бачення тен Гаґа буде майже нереально. В «МЮ» є розширений список потенційних новачків, але всі ці історії вимушено поставлені на паузу (трансфер Онана за 42 млн фунтів + бонуси тепер просто є питанням часу).
Інше виключення – Расмус Гойлунд з «Аталанти». Інсайди дуже різняться, тут покладемося на Фабріціо Романо – він заперечує, що «дияволи» робили офіційну пропозицію, однак зазначає, що з самим 20-річним гравцем домовилися у травні. Наразі все на стадії процесу обговорення структури (зворотна оренда Діалло/Грінвуда або обмін інших) та ціни (тут складніше, бо італійці просять 80+ млн євро, а «МЮ» розраховує на суттєву знижку).
Втім, шалених трансферів, як от Антоні у серпні 2022-го, очікувати не варто. Клуб вже вибув з боротьби за Гаррі Кейна, Деклана Райса та Мойсеса Кайседо, бо не в змозі витратити близько 100 млн євро на одну з позицій (хоч всі ці виконавці й були планом «А», як і центрбек «Наполі» Кім Мін Чже, якого перехопила «Баварія»).
І коротко про чутки:
🛑 «МЮ» може відпустити Гітона з Гендерсоном та взяти нового бекап голкіпера – 20-річного японця Зіона Сузукі з «Урави» або Юстіна Бейло з «Феєноорда». Давід Рая з «Брентфорда» розглядався виключно як запасний варіант на випадок невдачі з Онана;
🛑 На правому фланзі відбудеться ротація, якщо знайдеться покупець на Ван-Біссаку – манкуніанці не втратили інтерес до Джеремі Фрімпонга з «Баєра», за яким уважно стежать ще з жовтня (кандидатура тен Гаґа);
🛑 У центрі захисту після факапу з Кімом трохи глухо, тільки от останніми днями з‘явилася інформація, що Ерік дав добро на трансфер Акселя Дісасі з «Монако». Також раніше згадувався Жан-Клер Тодібо з «Ніцци»;
🛑 Найбільш конкретна історія після Гойлунда – опорник Соф‘ян Амрабат з «Фіорентини». «МЮ» веде попередню роботу та має хороший прогрес у перемовинах з самим марокканцем. Проте все за класикою – до італійців клуб офіційно не звертатиметься, поки когось не продасть.
Серед іншого – є інтерес до Ромео Лавіа, за яким полюють «Ліверпуль» і «Арсенал», та до 18-річного хавбека «Бенфіки» Жоау Невеша, якого оцінюють у 60 млн євро;
🛑 Реальної альтернативи Гойлунду поки не видно – нехай про Рандала Коло-Муані та Гонсалу Рамуша повідомляли надійні джерела, але все знову впирається у непідйомну зараз суму у 100 млн євро.
***
Загалом проміжні підсумки літа «МЮ» викликають суперечливі почуття. Маунт та Онана – це, звісно, добре, але ключові питання дотепер не закриті.
І є ризик залишити їх такими, якщо керівництво не почне активніше рухатись у бік трансферів на вихід.
Фото: «Манчестер Юнайтед», інфографіка Tribuna.com, Reuters, Jonathan Moscrop/Getty Images, Robin Jones/Getty Images
