Жахлива гра Зінченка у захисті – міф: проблеми є, але помилки є наслідком спаду усього «Арсенала»
Артета все усвідомлював ще на початку сезону.
Варто було «Арсеналу» ввійти у традиційне круте піке наприкінці сезону, як риторика про Олександра Зінченка, який диригує грою, перетворилася на риторику про Олександра Зінченка, який погано захищається та привозить голи.
Постало завдання розібратися та вияснити, що не так (або так) з роботою українця в обороні в останніх матчах. Але в процесі збору інформації ідея просто представити аналітику успішних та невдалих дій повністю згасла. Все тому, що це ж було вже. Ще з часів «Манчестер Сіті» ні для кого не секрет, що Зінченко за своїм стилем – далеко не умовний Бен Вайт на протилежному фланзі «канонірів».
А от в контексті «Арсенала» потрібно говорити саме про те, чому ця історія знову випливає на поверхню та стає темою для дискусій.
Так, у Зінченка були та є проблеми у захисті
Почнемо з того, що Зінченко так-то і не є типовим захисником. Готовий парирувати аргументи, мовляв, він грає в обороні понад 5 років та працює з найкращими тренерами світу, тож мусив звикнути. Однак це все ж поверхневе мислення.
По-перше, базові навички освоюються на юнацькому рівні, коли закладається розуміння свого місця на полі та обов’язків. Олександр, нагадаємо, в академії «Шахтаря» діяв на позиції десятки.
По-друге, те, як Зінченка використовував Хосеп Гвардіола у «Манчестер Сіті», складно назвати звичною для захисників роллю. Коли твоя команда у 90% випадків домінує та пропагує проактивний футбол з контролем м’яча, то говорити про адаптацію до оборонної роботи не доводиться.
У підсумку немає нічого дивного у тому, що Олександр поступається іншим колегам по амплуа за певними вміннями. Окремо виділяємо 2 основних проблеми, які були раніше та нікуди не зникли.
1. Гра 1 в 1 на просторі
Ситуації 1 в 1 проти вінгерів, коли немає якісної підстраховки та можливості обмежити простір для маневрів – це непростий виклик для будь-кого, якщо ви не умовний Аарон Ван-Біссака. Що тоді говорити про Зінченка, чиї сильні сторони полягають зовсім в іншому.
При чому, труднощі виникають навіть в спробах обіграти «з місця», як, наприклад, робив Ноні Мадуеке з «Челсі»:
2. Звичка дивитись на м’яч, а не собі за спину
А це вже прямий доказ, що Зінченко за своєю природою – плеймейкер, який першочергово стежить за рухом м’яча та зонами попереду, а не за переміщенням суперників у себе за спиною. Тут важливо додати, що йдеться про переміщення суперників, які не збираються зближуватися (до чого в атакувальних виконавців навпаки є чуйка), а які дистанціюються та відклеюються.
Так Олександр часто дає опонентам свободу:
Приклад №1.
Приклад №2.
Приклад №3.
Однак слід запитувати не «Чому ж Зінченко робить невдало те, що завжди робив невдало?», а «Чому це стало помітнішим?».
До початку весняної частини АПЛ претензій не виникало – працювали чіткі ідеї Артети
Було цікаво почитати, що про це думають вболівальники «канонірів». Так от довелося наткнутися на масштабну гілку у твіттері, де обговорювалося порівняння Зінченка та Кірана Тірні. У підсумку все звелося до найбільш популярного коментаря, який звучав приблизно так: «Тірні – кращий захисник, ніж Зінченко? Однозначно так. Тірні – кращий гравець, ніж Зінченко? Однозначно ні».
І це ледь не викриття усієї суті. Лише одиниці з сучасних фулбеків здатні виконувати на полі ті функції, які спадають на плечі Олександра. Про деякі з них ми у деталях розповідали раніше: зокрема, про вплив на атаку, а також про білд-ап та просування м’яча у матеріалі, де намагалися пояснити усю крутість українця.
Щоб ефективно використовувати такого футболіста – потрібно приховувати його слабкості та надавати комфортні умови. Мікель Артета це, здається, розумів ще до трансферу, бо працював з Олександром в «Ман Сіті». Зі стартових матчів він створював для Зінченка умови, щоб той отримував свободу попереду.
У першій половині сезону та взимку серйозних претензій до захисної роботи Зінченка не було – місцева преса захоплювалася роллю інвертованого фулбека, а структура «Арсенал» не давала збоїв. Ігри розгорталися буквально за двома сценаріями:
➡️ «Арсенал» домінує (у чому величезна заслуга Зінченка) та не дозволяє суперникам навіть перейти центральну лінію;
➡️ «Арсенал» домінує, але час від часу натрапляє на неефективні контратаки.
Таким чином мінімізовувалися ситуації, які перечислені у першому пункті – епізоди гри Зінченка 1 в 1 на просторі та персональна опіка опонентів.
Що конкретно для цього робив Артета?
1. Особлива роль Зінченка при контратаках суперника
Зінченко безпосередньої участі у захисті проти контратак на власні ворота не брав, адже при втратах переважно знаходився в опорній зоні та біг перекривати простір та лінії для передач, а не відбирати м’яч. Вміння читати гру тут дуже допомагало.
2. Передача вінгерів партнерам по команді
Якщо суперник таки проходив у небезпечні зони на фланзі, то 1 в 1 грав не Зінченко, а один з хавбеків/Мартінеллі, які стрімко поверталися назад. Не тому, що вони захищаються краще, а тому, що Олександр у такому випадку розміщувався ззаду, звідки йому легше аналізувати становище для страхування.
Якби сам українець йшов зустрічати суперника, то такої якісної підстраховки сам не мав би – це могли б робити хіба центрбеки, але ніхто у здоровому глузді не ризикнув би так ламати лінію захисту.
Схожі напрацювання «Арсенал» використовує й зараз, але проблема полягає у тому, що не на регулярній основі.
3. Колективний відбір
У розборі матчу з «Манчестер Сіті» помилково було вказано, що Артета вирішив вдатися до кількісного насичення флангу Зінченка після його нещодавніх помилок. Неточність цього твердження довелося зрозуміти за повторним переглядом декількох турів першого кола за участю Олександра – насправді таку стратегію Мікель використовував й тоді, а в зустрічах, де українця розривали на флангах, вона чомусь була відсутня. Тобто тренерський штаб не придумав щось нове, а нарешті повернувся до ідеї, яка забезпечувала надійність.
Помилки в останніх матчах – наслідок ігрового спаду «Арсенала»
Усі плани тренерського штабу зламались з настанням серйозного ігрового спаду команди, який марно заперечувати:
➡️ На відміну від першої зустрічі з «Ман Сіті», у останньому очному матчі АПЛ «містяни» знищили конкурента за титул;
➡️ «Ліверпуль» у другому таймі затис «канонірів» та тільки чудо врятувало від третього пропущеного;
➡️ «Арсенал» після перерви розслабився з «Челсі» та дозволив виглядати гострими навіть команді Френка Лемпарда (!!!);
➡️ «Саутгемптон» та «Вест Гем» у статусі аутсайдерів з радістю використовували численні помилки в центрі поля.
Загалом зруйнувалася уся структура та модель гри, через що «Арсенал» контролює ситуацію на полі не 60-70% ігрового часу, а значно менше. Звідси – більше атак суперників, звідси – більше тиску на оборону, звідси – розсинхрон у захисті, звідси – результативні помилки.
І йдеться не лише про Зінченка – постійні забіги Голанда та Де Брюйне 2 в 3 та пасивність захисників «Арсенала» не можемо повністю списати на проблематику лівого флангу.
Що стосується Олександра, то прогнозовано, що його недоліки будуть помітні за наявності таких провалів та розривів між лініями:
Гол «Ліверпуля»
Індивідуальна помилка – погана гра 1 в 1 проти Трента.
Командна помилка – ніхто не підстрахував Олександра та не накрив Фірміно у карному.
Гол «Челсі»
Індивідуальна помилка – увага на м’ячі, а не на суперникові за спиною.
Командна помилка – розрив між лініями та відсутність тиску на гравця з м’ячем.
Гол «Саутгемптона»
Індивідуальна помилка – програне верхове єдиноборство.
Командна помилка – футболіст зі зростом 1.75 відповідає за футболіста зі зростом 1.92.
Який виникає парадокс – для Зінченка його індивідуальні помилки є досить типовими, а для «Арсенала» зразка поточного сезону такі командні помилки – максимально нетиповими. Восени їх майже не було, весною у складних матчах з «Борнмутом» та «Астон Віллою» вже почастішало, а під час серії з втрат очок вони стали регулярними.
Зінченко все ще виконує великий обсяг, але тепер це виходить на другий план
На тлі результативних помилок ігнорується чорновий обсяг Зінченка впродовж усього матчу. Під час пошуку наочних прикладів недопрацювань Олександра склалося відчуття, що буде несправедливо не згадати про інші 85-90% його дій в обороні.
Він досі чудово порається з обов’язками, що за очевидних причин привертають менше уваги, ніж епізоди з Трентом чи Мадуеке. Сюди відносимо перекриття вільних зон та ліній для передач, виходи для створення штучного офсайда, перехоплення, створення більшості на окремих ділянках поля тощо.
Окремо ж зупинимось на створенні тиску на суперників. Миттєвий пресинг у момент втрати м’яча також належить до захисної роботи, а тут до Зінченка жодних претензій бути не може.
Приклад №1.
Приклад №2.
Підтвердженням цього також є статистика – за цифрами повернення м’яча Зінченко завжди серед лідерів навіть у невдалих матчах.
Є інша цікава інфографіка єдиноборств, яка демонструє різницю між періодами до початку спаду «Арсенала» та після.
І попри невдалу серію Олександр дотепер знаходиться на вершині рейтингу серед захисників ліги за ключовими показниками контрпресингу.
А 67% виграних дуелей у захисті та 64% виграних верхових єдиноборств зі своїм зростом – настільки солідно, що міф про погану гру в обороні можна розвіювати й без інших вищенаведених аргументів. Тільки за умови, що «Арсенал» знову почне грати у свій найкращий футбол, не підставляючи ні себе, ні Зінченка на фланзі.
Фото: «Арсенал», скриншоти трансляції Setanta, football365.com, інфографіка Tribuna.com
