АПЛ збожеволіла: до 8 з 12 відставок цього сезону є питання. Навіть до звільнення Поттера!
Вже є рекорд ліги.
«Челсі» зіграє проти «Ліверпуля» з виконувачем обовʼязків тренера на чолі – Грема Поттера, у якого ще місяць тому керівництво нібито безмежно вірило, звільнили.
Це була 12-та відставка в АПЛ цього сезону – рекорд ліги. По два рази тренерів звільняли «Саутгемптон» та «Челсі», з наставниками також прощалися «Тоттенгем», «Астон Вілла», «Крістал Пелес», «Вулвергемптон», «Евертон», «Борнмут», «Лідс» та «Лестер». Єдиний тренер, який ішов з клубу добровільно – це той-таки Поттер з «Брайтона».
Одразу зазначу: абсолютно нема жодних питань до обох звільнень у «Саутгемптоні» (відставка Хазенхюттля перезріла ще до старту цього сезону, а Нейтан Джонс був просто повним провалом), «Борнмуті» (як показав сезон далі, проблема у тих 0:9 була не стільки і не лише у гравцях) та «Астон Віллі» (так, Джеррард не потягнув, а Емері дав потрібний команді буст). А от в усіх інших є нюанси – підемо хронологічно.
• «Челсі», звільнення Томаса Тухеля. Відставка сталася після сенсаційної поразки від загребського «Динамо», але не цей матч став причиною. Нове керівництво клубу від початку ледь-ледь уживалося з німцем: той не хотів підписувати Роналду, уникав (на думку керівників) зустрічей із ними, та й з роздягальнею були проблеми. А ще не хотів грати за легендарною вже схемою 4-4-3.
У чому проблема: тут, як і в більшості інших звільнень – таймінг. Відставка сталася 7 вересня – через тиждень після закриття трансферного вікна і через два місяці після пресконференції Томаса, на якій вже було зрозуміло, що щось іде не так. За тиждень до відставки керівництво «Челсі» навіть привело гравця чисто «під Тухеля» – Пʼєра-Емеріка Обамеянга.
• «Вулвергемптон», звільнення Бруну Лаже. Відставка ніби й логічна – 6 очок до жовтня, зона вильоту (а Жорже Мендешу ж потрібна команда в АПЛ!)
У чому проблема: замість португальського тренера клуб призначив Хулена Лопетегі, якого звільнили з «Севільї» за те, що він довів команду до боротьби за виживання. Власне, якісно нічого «вовки» не змінили: так, здатні виграти у «Ліверпуля», але й далі цілком реально можуть вилетіти з АПЛ.
• «Евертон», звільнення Френка Лемпарда. Звільнення абсолютно і повністю заслужене. Питання, знову-таки, до таймінгу.
У чому проблема: керівництво здійснило відставку 23 січня, у розпал трансферного вікна. По-перше, це вплинуло на рішення Арно Данжуми щодо переходу в «Евертон» (той буквально втік з підписання контракту). По-друге, клуб вже не підписував новачків Лемпарду, бо той пішов, і не підписав новачків наступнику Дайчу, бо не встиг.
• «Лідс», звільнення Джессі Марша. Це сталося 6-го січня – клуб весь сезон, попри симпатичний футбол, не відображав його результатами і загруз у боротьбі за виживання.
У чому проблема: «Лідс» під Марша фактично провів трансферну кампанію, привівши йому «своїх» гравців – і не дав тренерові добути хоча б сезон. Також багато питань викликає далекоглядність рішення – після відставки Марша клуб кидався буквально на будь-кого: Гаррі Реднапп, Філіпп Клеман, Маурісіо Почеттіно, Марсело Гальярдо, Арне Слот, Карлос Корберан. Усі вони відмовили – призначати тимчасово довелося дістаного із забуття Хаві Грасію. Це точно якісна зміна?
• «Крістал Пелес», звільнення Патріка Вієйра. Звільнення ніби й логічне – клуб станом на 17 березня не вигравав з початку 2023-го й загруз у боротьбі за виживання. І навіть таймінг ніби добрий: є час і до паузи на збірні заміну знайти, і на матч з «Арсеналом» навряд би присутність Вієйра сильно вплинула.
У чому проблема: клуб неначе спеціально затролив тренера – звільнив у День Святого Патріка. А якщо серйозно, то ніхто просто не зрозумів керівництво «Пелес»: звільнили Годжсона, щоб відійти від примітивізму, у підсумку повернулися до Годжсона.
• «Тоттенгем», звільнення Антоніо Конте. Воно вже дуже сильно напрошувалося – ще з кінця минулого року було зрозуміло, що італієць навряд лишиться на наступний сезон, а після останньої пресконференції було ясно, що працювати йому лишилися лічені дні.
У чому проблема: знову таймінг! Конте звільнили наприкінці міжнародної паузи – тобто, клуб одночасно і змушував гравців працювати із тренером, який їх розніс (і це чомусь погано), і не давав їм до останнього зрозуміти, як рухатимуться далі.
• «Лестер», звільнення Брендана Роджерса. Ще одне рішення, яке перезріле і незрозуміле водночас. Незрозуміле – бо стагнація «Лестера» цього сезону виходить далеко за межі повноважень тренера.
У чому проблема: якщо і вішати усіх собак на тренера та призначати його винним (а не гравців, які андерперформлять увесь сезон), то треба було це робити раніше, коли усе про це кричало – після 0 перемог у стартових 7 турах, наприклад. А так і ніби й довіру виказали (і Роджерс витягнув же команду з останнього місця!), але при цьому і довіра виявилася якоюсь фейковою.
• «Челсі», звільнення Грема Поттера. Ні, воно не було помилковим – відставка назрівала ще у лютому. Але питань воно викликало все одно дуже багато.
У чому проблема: таймінг. Будь-хто б сприйняв нормально відставку Поттера у січні-лютому, коли команда грала у бозна-що, видала один з найгірших місяців в історії, а тренер на післяматчевих пресконференціях розповідав, що «хлопці виклалися». Після того «Челсі» ніби навіть почав грати у щось притомне, здобув три перемоги поспіль, клуб «висловлював йому повну довіру». Та й у матчі з «Астон Віллою» тренерові радше не пощастило – а забий Мудрик ті два моменти?
А якщо причина у появі Нагельсманна на ринку, то це рішення взагалі повне безглуздя. Численні інсайди стверджують, що той не планує повертатися до роботи цього сезону – навряд у «Челсі» про це не знали.
***
Так і маємо, що Роберто Де Дзербі, який працює у «Брайтоні» лиш з вересня, вже входить у десятку тренерів АПЛ, які працюють у своєму клубі найдовше.
Фото: Federico Gambarini, Li Ying, Mark Cosgrove, Paul Marriott/Global Look Press
