«Президенту наснилася четверта трибуна – ми взялися до роботи». «Лівий Берег» – маленький клуб з великою інфраструктурою
Ірина Козюпа побувала в клубі, на стадіоні якого зіграють три команди УПЛ.
Клуб «Лівий Берег» – перспективна і швидко прогресуюча сила в українському футболі. На новенькому і затишному стадіоні команди свої матчі УПЛ грають «Металіст 1925» та «Зоря». А сам «Лівий берег» проводить свій дебютний сезон у першій лізі України.
Перед стартом сезону Ірина Козюпа побувала на лівому березі Києва і познайомилася з цим цікавим проєктом та його інфраструктурою.
«Лівий Берег» – проєкт ексвласника «Олександрії» Миколи Лавренка
Для початку коротка передісторія. «Лівий Берег» стартував з дитячої академії у 2017 році, а згодом зібрали і дорослу команду. Хрещеним батьком проєкту називають Миколу Павлова, який змотивував Миколу Лавренка повернутися у футбол після 10-річної паузи. Раніше бізнесмен займався «Олександрією».
За «Лівий Берег» грали ветерани футболу, які паралельно тренували дітей в академії. Наприклад, Олег Карамушка та Андрій Запорожан. Навіть жартували, що середній вік у команді 34 роки. Найстаршим був воротар Віталій Рева, якому на той момент було 46 років. Ба більше, він працював тренером воротарів у молодіжній збірній України.
А ще в «Лівого Берега» стрімко розвивалася інфраструктура. Клуб побудував єдине в Україні сертифіковане поле ФІФА, де можна грати міжнародні матчі на синтетичному покритті. «Трендець» минулого року зняв про клуб окремий випуск.
Після початку повномасштабного вторгнення команда стала на паузу і пропустила сезон. Але вже у січні цього року «Лівий Берег» оголосив про плани повернутися у професійний футбол – вже з новим тренером та іншим складом.
«Лівий берег» номінально вже знаходиться за межами Києва
Приїжджаю на вечірнє тренування команди. Спочатку їду до станції метро «Славутич», а звідти 15 хвилин машиною – і вже на місці.
Цікаво, що вся інфраструктура клубу знаходиться не в одному місці, а розбита на три локації. І варто додати, що, попри статус столичного, «Лівий берег» номінально вже знаходиться за межами Києва. До адміністративної межі столиці – якихось 2 кілометри. Про це в нас був окремий пост Колі Решнюка.
Настя і Оленка – прекрасні дівчата з пресслужби клубу – проводять екскурсію по спорткомплексу. Першими проїжджаємо малу арену «Лівий Берег», де грають діти.
Мала арена «Лівий Берег» (дитячий стадіон)
Далі йде стадіон із синтетичним полем та клубна база. Робимо тут зупинку – подивитися є на що.
Стадіон «Лівий Берег» (штучний повнорозмірний)
✅ Клубна база;
✅ Стадіон на 1500 тисячі глядачів;
✅ Тренажерний зал;
✅ Манеж;
✅ Ще один манеж-трансформер, який перетворюється в льодовий каток і навпаки.
В академії займається понад 200 дітей
Всюди проходять тренування дітей різних вікових груп. Зараз в академії понад 200 юних футболістів. В манежі займаються найменші – тренер робить зауваження, щоб хлопці не розмовляли між собою, бо так втрачається увага, а стежили за м’ячем.
Всі у різній формі – «Динамо», «Шахтар», збірна Бразилії. Клуб ще не встиг зробити свою форму для дітей. Дехто тільки не так давно повернувся до тренувань.
На полі займається старша група з керівником дитячо-юнацької школи Богданом Городнюком. Саме він написав методичку, за якою тренують дітей в академії «Лівого Берега». Наводимо основні принципи:
☑️ Кубки і медалі в дитячому віці – це утопія;
☑️ Філософія – навчання дітей і якість гри. Футболістам не можна просто вибивати м’яч, в треба виходити з оборони в атаку через пас;
☑️ Головна ціль – навчити дітей думати і розуміти футбол.
У просторому тренажерному залі кілька футболістів відпочивають на килимках. Їх можна зрозуміти – це був один з тих шалено спекотних днів літа, а тут така бажана прохолода.
Поряд з цим комплексом знаходиться ставок з фонтанами, але до клубу він не належить. Втім, тренер воротарів любить там порибалити у вільний час.
На стадіоні «Лівого Берега» матчі УПЛ гратимуть «Зоря», «Металіст 1925» і навіть «Шахтар»
Нова арена «Лівий Берег» (стадіон з натуральним газоном, де зараз грають першу лігу та УПЛ)
Рухаємося далі – до нової арени «Лівого Берега» на майже 5 тисяч глядачів, яку відкрили у жовтні минулого року. Там якраз тривала підготовка до матчу «Металіст 1925» – «Шахтар».
Стадіон «Лівого Берега» став домашнім не тільки для харків'ян, але і для «Зорі». Також цього тижня стало відомо, що «Шахтар» теж зіграє свою гру проти «Олександрії» на цій арені.
Арена виглядає дуже симпатично, затишно і сучасно. Перше, на що звертаєш увагу – великий синьо-жовтий банер зі словами, які зараз знає весь світ: «Слава Україні – Героям Слава».
Ще цікаве ноу-хау – сітка, яку натягнули перед трибунами. За кордоном таке роблять, щоб фанати не змогли кидати на поле файєри та пластикові келихи з пива. Тут – для безпеки глядачів від м’яча, який може прилетіти з поля.
Також стадіон інклюзивний – всюди є доступ для людей на інвалідних візках. По периметру компактно розміщені фуд-корти, каса та фан-шоп. Всі трибуни під накриттям. Біля стадіону ростуть ялинки та кущі калини, які Микола Лавренко садив разом з гостями на відкритті арени.
«Лівий Берег» шукає шляхи та веде перемовини щодо будівництва нових полів»
За словами Лавренка, головним завданням та ідеологією «Лівого Берега» є розвиток власних вихованців, які в перспективі гратимуть у професійному футболі та поповнять першу команду.
«Для юних футболістів, яких в академії клубу з кожним роком все більшає, і розбудовується інфраструктура «Лівого Берега» – щоб усі вихованці мали змогу займатися на якісних полях та в комфортних умовах. Саме розвинута інфраструктура дає можливості для зростання, і ми вдячні батькам, які довіряють нам своїх дітей.
Наразі «Лівий Берег» шукає шляхи та веде перемовини щодо будівництва нових полів – як натуральних, так і штучних. Клуб працює над пошуком інвесторів, зацікавлених у розвитку українського футболу, які б також хотіли долучитися до цього проєкту», – каже Лавренко.
Подивитися футбол на стадіоні поки не вийшло, але Андрій Сеньків у випуску KDK розповів про свої враження.
«Найзручніші пластикові стільці, на яких я сидів в українському футболі. Біля стільців м'якенькі плити. Там навіть ходити зручно. Трибуни не біля самого поля, а трохи всередині самої конструкції – трохи схоже на «Олд Траффорд». Дуже хороший фуд-корт з величезним вибором. Але їхати мені туди далекувато. В суботу увечорі були великі корки», – сказав Сеньків.
«У нас все зроблено під Лігу Європи»
Детальніше про інфраструктуру говоримо з Олександром Сакарою – директором спортивних споруд «Лівого Берега».
– Кажуть, що у «Лівого Берега» полів більше, ніж у «Динамо».
– Буде більше. На «Динамо» нічого поганого не будемо говорити – вони нам давали свої поля, коли в нас було з цим скрутно. Наша команда десь місяць назад перейшла на свої поля.
– Яка зараз інфраструктура у «Лівого Берега»?
– Кожен день міняється і з’являється щось нове. Планується ще багато всього – дещо я знаю, а є багато чого, про що навіть я не знаю. Давайте поки не будемо про це говорити.
Для якісного футболу треба багато полів. Якщо занести на газон якусь заразу, то треба 300-400 доларів, щоб його вилікувати. І треба це робити швидко, щоб грибок не поширився. Якщо ні – то поле піде плямами.
– Зараз поле стадіону «Лівого Берега» виглядає ідеальним.
– Ні. Десь на 6 з 10. Три дні після матчу пройшло, але з ним попрацювали, тому не скажеш, що тут хтось грав недавно. Ви знали, що не можна поганих слів говорити біля поля? Воно тоді гірше себе почуває. Президент у нас емоційний, і я йому кажу: «Микола Миколайович, не можна тут, давайте відійдемо».
– А звідки трава?
– Нідерландська. Її всі люблять.
– Розкажіть про стадіон – скільки він коштує і хто там гратиме цього сезону?
– Можу розповісти, скільки це здоров’я мені коштувало, – сміється Сакара. – Гратимуть на ньому «Зоря», «Металіст 1925» та «Лівий Берег».
– Газон витримає такий графік матчів?
– Сподіваємось, що витримає.
– Скільки будували цю арену?
– 4 серпня було два роки, як тут почали рити яму. Впевнений, що ніде немає такого стадіону, як у нас. Ми велику увагу приділили маленьким деталям – тут все для вболівальників. Знайдіть хоч один бур’ян.
– А хто розробляв проєкт стадіону?
– Президент. Буває, що він прибігає і каже: «Мені таке приснилося». Цієї трибуни не мало бути, – Сакара показує на четверту трибуну з написом «Слава Україні – Героям Слава». – Вже були готові три інші, а тоді президент сказав, що йому наснилася четверта. Ми видихнули – і взялися до роботи.
У нас дуже багато задумок, але ми не встигаємо все реалізувати.
– Чому вирішили зробити стадіон на 4700 місць?
– У нас буде більше. Як тільки побачимо, що стадіон не вміщає вболівальників, то обов’язково щось придумаємо, щоб збільшити місткість. Або побудуємо більшу арену.
У нас все зроблено під Лігу Європи. Приймати матчі цього турніру нам кількість не дозволить, але сама інфраструктура, всі приміщення, система безпеки – відповідає регламенту міжнародних матчів. Можливо, жіночі команди гратимуть. У нас все так, як книжка пише.
– Питання з майбутнього. Коли вболівальникам дозволять відвідувати матчі, як їм добиратися сюди?
– До нас можна їхати від метро «Славутич» через село Вишеньки. У планах, що тут будуть круїзні лайнери заходити по каналу з київського річвокзалу, – сміється Сакара. – Я шефу подав одну ідею, але він її зарубав. Сказав, що дорого. Я завжди хотів, щоб на манежі зверху був напис ФК «Лівий Берег». Тут аеропорт «Бориспіль» недалеко – і з літаків всі бачили б нас.
– Як з безпекою під час повітряних тривог?
– Біля стадіону розташований готель, а під ним укриття на 250 людей. Воно також укомплектоване для всіх вимог.
Кого тут не запитай про загальну кількість полів чи що ще планується, то всі відповідають дуже дипломатично. Мовляв, не хочемо говорити поки це не буде зроблено, а тоді все покажемо та розкажемо.
Тренер «Лівого Берега»: «Команді потрібно наздоганяти інфраструктуру клубу»
Поряд зі стадіоном тренується перша команда «Лівого Берега». Персонал і гравці дуже привітні, коли бачать трьох дівчат, які спостерігають за їхнім тренуванням. Є тут якийсь вайб з «Теда Лассо» – душевно, з посмішками і по-домашньому.
Оленка жартує, що ми з тренером точно знайдемо спільну мову – Віталій Первак грав і працював у тернопільській «Ниві». А коли очолив «Лівий Берег», то запросив у команду гравців з Тернополя.
«Це воротарі Олександр Чернятинський і молодий Вадим Сташків, якому тільки 16 років. Ми його взяли на велику перспективу. Він заявлений за нас і тренується з нами, а гратиме за нашу старшу групу. Захисник Роман Андрієшин з Тернопільського регіону. А з «Ниви» я взимку запросив до нас Даню Сухоручка, Сашу Дударенка, Руслана Дедуха. Коли знаєш футболіста, то з ним легше працювати.
Розраховуємо, що ми максимально готові до сезону. Але тільки перші 5 турів це покажуть. У нас буде зустріч з президентом, де він скаже свою думку, до чого нам треба рухатися. Головне – це ж результат. Звісно, хочеться, щоб гра всім подобалася, але це тривалий процес. Зараз у нас команда, де є поєднання досвіду та молодості. Вважаю, що це така собі золота серединка. У нас є гравці, які багато пограли у першій лізі, а є в кого такого досвіду менше.
Сказав футболістам, що ще ніхто так, як ми, не був на зборах пів року. 23 січня ми зібралися і почали готуватися до сезону: грали товариські матчі, брали участь у Зимовому Кубку ПФЛ. Але це все одно не офіційні ігри. Результати можуть бути різні, але ми впевнені у своїй команді і футболістах.
Наша інфраструктура розвивається – у нас з’явилися натуральні тренувальні поля. На нашу головну футбольну арену взагалі треба дивитися і охати. Ми сьогодні тренувалися зранку, і я сказав нашому адміністратору: «28 квітня цього року це поле тільки засіяли, а яке воно вже зараз гарне». Президент про все це дбає, будує і це заслуговує на величезну повагу.
Команді потрібно наздоганяти інфраструктуру клубу. Коли ми взимку зібралися, я сказав президенту: «Микола Миколайович, ви стільки набудували, що нам потрібно вас доганяти». Він каже: «Так, доганяйте».
Зараз в нас в академії займається понад 200 дітей. Наші тренери дуже продуктивно працюють. Деяких футболістів ми вже тримаємо на олівці – і будемо до нас залучати. Ми з ними граємо контрольні ігри, дивимося за ними, адже вони в нас фактично під вікнами тренуються на базі. Ми їх знаємо і бачимо. Звісно, завдання академії, щоб власні вихованці підростали з року в рік і йшли в першу команду.
Головне, щоб Україна перемогла. Решта все одно переходить на другий план. Але завдяки ЗСУ ми маємо змогу тренуватися і грати чемпіонат. Ми їм дуже за це вдячні», – сказав Первак.
Капітан «Лівого Берега» працював у Португалії – займався дахами
Після тренування повертаємось на базу «Лівого Берега», щоб ще поспілкуватися з гравцями. Там команда ділиться з нами холодним смачним узваром та цікавими історіями. Капітан «Лівого Берега» Андрій Співаков – один з тих гравців, хто залишився з минулої ветеранської команди.
«Окрім мене ще є нападник Ванька Петренко, але він зараз травмований – відновлюється після розриву ахіллового сухожилля.
Тепер у нас зовсім інша команда. Тоді ми жартували, що нашій лінії захисту в офіційному матчі на п’ятьох людей 200 років. А зараз, якщо 50 років набереться, то нормально буде. Команда омолодилася, тренерський штаб бачить футбол по-своєму. Тоді робили ставку на досвід, клас та майстерність. А зараз більше на обсяг роботи, швидкість, витривалість.
Ми були на зборах в Туреччині, коли почалося повномасштабне вторгнення. Нам сказали, що ми будемо пропускати сезон. Я з дружиною і дитиною провів пів року у Португалії. Влаштувався там працювати на звичайну роботу – займався дахами. Знаю, що багато футболістів, навіть з УПЛ, поїхали в Канаду – і зараз там працюють.
Мій друг давно поїхав у Португалію. Коли почалася війна, то я з ним списався. Він сказав, щоб я приїжджав. Дружина з сином приїхали до мене з України. Ми зустрілися в невеличкому місті Лейрія. Пам’ятаю ті часи – чекали, що все швидко закінчиться. А коли зрозуміли, що війна надовго, то почали влаштовувати побут. Написав у фейсбук, чи є якась робота. Відповів дуже добрий чоловік – ми з ним і зараз підтримуємо зв’язок. Взяв мене помічником у свою фірму, яка будує дахи. Ми навіть робили дах для мініфутбольного поля в Лісабоні.
У мене з собою була тільки моя екіпіровка – навіть працював у ній. Так вийшло, що на перші збори взяв з собою багато цивільних речей, щоб було в чому красиво ходити, а так нічого і не одягав. Тому на другі збори вирішив нічого не брати. Так і залишився зі своєю формою. Перепрошую за деталі, в одних кросівках півтора року проходив. Працював у них, бігав і футбол грав.
Спочатку було важко в Португалії, але потім звик. Дружина записалася на курси португальської мови, вже навіть думали сина в садок влаштувати. Але прийшло розуміння, що хочеться ще пограти у футбол. Звільнився з роботи і почав готуватися – бігав, шукав людей, які грають футбол в парках. Дружина і син підтримали моє рішення.
Ближче до літа мені зателефонував колишній тренер «Лівого Берега» Анатолій Бузник і запросив на студентський турнір в Польщу. Ми там зайняли друге місце. Потім з’явився варіант з Литвою – команда вищої ліги, яка перебувала у зоні вильоту. Хотілося повернутися у футбол та отримати якийсь досвід. Провів там пів року та повернувся в Україну.
Як з’ясувалось, практично ніщо не має значення, окрім здоров’я та миру на нашій землі. Завдяки нашим Збройним силам ми зараз можемо грати у футбол, отримувати позитивні емоції від футболу, годувати свої сім’ї і допомагати нашій армії. Дякую за таку можливість».
Запитую, яке місце в майбутньому у футбольній екосистемі Києва хоче зайняти «Лівий Берег».
«Ми тільки на початку нашого шляху. В майбутньому хотілося б боротися з такими грандами, як «Динамо». Думаю, з «Оболонню» ми можемо вже в найближчому майбутньому конкурувати за звання ТОП-2 чи ТОП-3 команд Києва. Ми будемо намагатися відповідати тій інфраструктурі, яку для нас зробили. А також виправдати очікування та інвестиції президента команди. Думаю, у нас все вийде.
У нас була дуже довга підготовка. Більшість хлопців з команди, близько 15 футболістів, зібралися ще у лютому. Дуже чекаємо на старт сезону – ми голодні до перемог і хочемо перемагати. Конкретних завдань нам ніхто не ставив, але ми будемо намагатися перемагати, не дивлячись, хто проти нас грає. Спочатку треба вийти у першу п’ятірку, а там побачимо», – говорить капітан.
«Хочу, щоб ми були в трійці за підсумками сезону»
А серед новачків «Лівого Берега» брати-близнюки Іван та Микола Когути з «Карпат». Обидва – півзахисники, які грають на різних флангах.
«Ми просто нікуди окремо не переходимо – завжди разом. Зазвичай, нами двома цікавляться. Я не жартую. Ми з братом розуміємо один одного з півслова. Мені так зручно грати», – розповідає Іван Когут.
Цікавлюся, як одноклубники розрізняють братів.
«Можу сказати, що тут нас почали найшвидше розрізняти. Я трохи вищий за брата. А в нього родимка на обличчі є».
Цікавий факт – цей склад «Лівого Берега» вже виграв свій перший трофей, хай і товариський. Мова йде про Зимовий Кубок ПФЛ. Ба більше, команда перемагала у всіх своїх спарингах перед сезоном.
«У нас молода команда – всі хлопці голодні до футболу. Навіть у таких матчах всі доводять, що ми не хочемо програвати, а бути корисними для команди.
Хочу, щоб ми були в трійці за підсумками сезону. А як воно вийде, то це вже чемпіонат покаже, але очікування саме такі», – сказав Іван. І ще раз наголосив на тому, що він саме Іван, а не Микола.
***
«Лівий Берег» бадьоро стартував у першій лізі – перемога над командою «Гірник Спорт» з рахунком 5:0. Далі була перемога в Кубку над «Черніговом» – 2:1. А в другому турі команда програла «Полтаві» - 1:3. Це була перша поразка «Лівого Берега» за останні пів року.
Зараз команда йде у трійці лідерів групи Б першої ліги. Наступний матч «Лівий Берег» проведе сьогодні на домашній арені проти «Чернігова».
Фото: «Лівий Берег», Ірина Козюпа/Tribuna.com
