«Тактика не працює, а заміни провальні». В сезоні 00/01 Петраков і Порошенко рятували «Вінницю» від вильоту в Другу лігу
Український футбол бачив чимало прикладів успішної співпраці тренера і президента. Суркіс і Лобановський одразу порозумілися між собою, у Ахметова була повна синергія з Луческу, а Маркевич зміг достукатися до Ярославського.
Однак поруч зі звитягами завжди крокували і болючі провали. На зорі нульових їх локацією стала Вінниця, де Петро Порошенко зацікавився футболом і довірив реалізацію амбітних планів Олександру Петракову.
Перспективний дует натякав на світле майбутнє, проте дуже швидко зазнав тотального фіаско.
В 90-х Петраков був непопулярним тренером. Невдало працював в дублі ЦСКА, а з сумського «Спартака» звільнився через брак інвентарю
Хоча тодішні Перша і Друга ліга були щедрими на кількість учасників, у Петракова виникали труднощі з пошуком роботи. Подолати їх вдалося лише в 96-му, коли тренер отримав посаду в резервній команді столичного ЦСКА.
Тоді міністр оборони Валерій Шмаров створював з «армійців» конкурента для київського «Динамо», однак потонув в кулуарних чварах і обмежив амбіції. В підсумку ЦСКА затвердився в ролі середняка Вищої ліги, а їх дубль середняком Першої.
Попрацювавши декілька років в помічниках Петраков «дослужився» до посади головного. В сезоні 98-99 ЦСКА-2 лише на очко врятувався від вильоту в Другу лігу, що було сприйнято як відвертий провал, адже на вогник дублюючого складу заглядали маестро Закарлюка і Віталій Рева.
«На поразки керівництво іноді закриває очі. Моя основна місія – підготовка кадрів для першої команди» - виправдовувався Петраков. Однак і з цим виникали проблеми. Резерв ніяк не давав потрібного врожаю, що в симбіозі з кепськими результатами призвело до відставки.
Новий виклик вдалося знайти влітку 2000. Петраков разом з сумським «Спартаком» хотів запалити в Першій лізі, але протримався лише 3 тури і виступив з жорсткою критикою керівництва - «Президент клубу мене обдурив. Обіцяв гроші на трансфери, натомість у нас навіть немає інвентарю для тренувань».
Тренер вкотре залишився без роботи і лише спостерігав, як його наступник вибиває «Динамо» Лобановського з Кубку України. Бекграунд не приваблював роботодавців і шанс потрапити в крутий проект був відверто мізерним.
Однак несподіваний дзвінок з Вінниці повернув все догори дригом.
Порошенко взявся рятувати вінницький футбол, щоб підняти рейтинг перед парламентськими виборами 2002. Реалізувати проект запросили Петракова
На зламі століть Порошенко затвердився статним бізнесменом. Його концерн «Укрпромінвест» (куди входив і славнозвісний «Рошен») встановив монополію у більшості сфер і стрімголов розширювався через приватизацію.
Водночас старт політичної кар’єри дався сивочолому меценату складно. В 98-му він вперше взяв участь у виборах до Верховної Ради і лише на 58 голосів випередив конкурента по вінницькому округу. Невпевнена звитяга підштовхувала до більш активної участі в політиці, а згодом поставила її вище бізнесу.
Порошенко зблизився з Віктором Ющенко і на парламентські вибори 2002 рушав видною фігурою в складі блоку «Наша Україна». Однак високого місця в списках партії не отримав та знову почимчикував в Раду через терени мажоритарки.
Цього разу Порох вирішив краще попрацювати з електоратом і побудувати рейтинговий проект. Позаяк нічого крутішого за футбол у Вінниці не бачили з часів Коцюбинського - ідея з фінансуванням помираючої «Ниви» напрошувалася сама.
Перейменований у «Вінницю» клуб вже рік жив без власників і обходився копієчними пожертвами з міського бюджету. Останні інтерв’ю віце-президента Гатаулліна були суцільним криком про допомогу - «На трансфери нам виділили тисячу гривень, преміальні не виплачуються взагалі. Навіть не маємо коштів, щоб відремонтувати клубний автобус Volvo».
За таких умов допомогу «Укрпромінвеста» охрестили прибуттям Месії. В березні 2001 преса звітувала про ренесанс «Вінниці», а їх гендиректор щебетав – «Після розмови з Порошенком немає жодних сумнівів, що ми повернемося у вишку. За сприяння Петра Олексійовича готуємо трансфери і вирушаємо на збір в Крим. Там до команди приєднається новий тренер – Олександр Петраков».
Спочатку у Вінниці було весело. Порошенко роздавав футболістам сувеніри, а Петраков бив «Чорноморець» перед 10-тисячною аудиторією
Настільки футбольної атмосфери у Вінниці не відчували давно. Камбек екс-гравця в ролі тренера, вирішення фінансових проблем – все це топило негаразди, наче той пізній весняний сніг.
Порошенко почав продуктивно. В команду повернулися преміальні, а з приходом Петракова було підписано десяток нових гравців. Левова частка прийшла з київського ЦСКА і мала досвід виступу у Вищій лізі, декілька людей прибули з дублю «Шахтаря», переманили і основного воротаря «Волині».
«Ми не збираємося боротися за виживання. Хочемо фінішувати в середині таблиці і створити плацдарм для підвищення» – так резюмував Петраков напередодні другого кола. Не бентежило його і проміжне передостаннє місце.
Перед стартовим матчем Порошенко навідався до команди з мотиваційним посиланням. Руслан Забранський (тодішній форвард) згадував, що промова була вкрай переконлива і справила приємне враження. Проте почала оновлена «Вінниця» з поразки 4-3 в Черкасах, що було списано на незіграність.
Через тиждень у Вінницю приїхало «Динамо-2» і спровокувало справжнє свято. Звісно ж на стадіоні засвітився Порох, який після кінцевих 0-0 виплатив подвійні преміальні та захоплено відзначив 10000 глядачів на трибунах.
Ще більше прийшло на «Чорноморець». Петраков видав чи не найкращий перформанс в клубній кар’єрі і прибив одеситів 3-0. Це ідеально вписувалося в загальну картину відродження вінницького футболу,бо ж розгром найбільш статусного колективу Першої ліги випадковим бути не міг.
На фоні таких звитяг Петро Олексійович взагалі пустився берега. Він вже не обмежувався засіданнями у VIP-ложі чи психологічними атаками, а виступав одразу з поля і показово роздавав гравцям сувеніри.
Певно навідався б і в роздягальню, тільки святкових приводів для цього ставало все менше.
Успіхи змінилися серією провалів. В команді критикували тактику Петракова і той пішов в розпал боротьби за виживання
В квітні «Вінниця» видала серію невиразних мирових і втрачала перемоги через безхарактерність. Порошенко дедалі рідше з’являвся на стадіоні, а до штабу почали виникати питання.
«Мені незрозумілі сьогоднішні дії тренера. Очевидно, що тактика Петракова не працює, а заміни були провальними» – випалив після нічиї з «Борисфеном» гендиректор Семен Ханук. Керівництво клубу боялося, що кепські результати відлякають Пороха і тому відверто нервувало.
Сам Петраков лише вчився публічно мочити підопічних і паралельно потрапив в болючий цугцванг. Критиці піддавався його занадто архаїчний (навіть для Першої ліги) стиль гри та провальні дії зимових новачків.
Так придбаний у «Волині» голкіпер Сергій Собещаков творив якийсь треш і без шансів присів на лавку, водночас отримуючи гігантську зарплатню. Управлінський хаос перемістився і на результати, то ж в наступних 7 турах команда набрала красномовні 7 балів.
Довго так тривати не могло, позаяк «Укрпромінвест» не збирався в Другу лігу. На початку червня «Вінниця» поїхала в Суми грати матч за виживання. Після чергової бездарної поразки вони опустилися на передостаннє місце, а Петраков повернувся з виїзду безробітним.
На вирішальні 5 турів «Вінницю» вивів Володимир Рева, який набрав 12 балів і піднявся аж в середину таблиці. Тут добивати Петракова вирішив і віце-президент Гатауллін - «Дуже прикро визнати, але в березні ми помилилися з вибором тренера. З такими гравцями можна було досягти значно кращих результатів».
Більше Петраков не працював головним тренером в клубах, а Порошенко впевнено виграв вибори і згодом забив на «Вінницю»
Декілька років тому один з вінницьких діячів видав пекельне інтерв’ю, де назвав Порошенка г*ндоном, адже той кинув команду одразу після звитяги на парламентських виборах 2002. Чи правда це? Частково так.
Футбольна кампанія себе виправдала і Порох здобув беззаперечну перемогу на мажоритарному окрузі (набравши 49,99 відсотків голосів). З цього моменту політичні справи стрімко рушили вверх, посунувши футбол на задній план.
Проте не миттєво. Наступні півтора сезони у Вінниці все ще трималося стабільне фінансування, а парфуми Марини Порошенко чарували ароматом прилягаючі до VIP-ложі сектори. Остання згадка про сивочолого мецената датується зимою 2003, коли Ігор Гатауллін відзвітував, що за кошти «Укпромінвест» відновлено молодіжну академію. Надалі відвідування стадіону були цікаві Пороху лише під час виборів 2019.
У Петракова справи пішли тернистим шляхом. Він відмовився від посад в клубному футболі і після кількох років в академії «Динамо» (і роботи в олімпійському коледжі) взявся за молодіжні збірні.
Куди життєва стежка завела обох – вже зовсім інша історія.
