Tribuna/Футбол/Блоги/Англія, Англія/Зінченко – не на першому місці. Рейтинг футболістів, які грали і за «Сіті», і за «Арсенал»

Зінченко – не на першому місці. Рейтинг футболістів, які грали і за «Сіті», і за «Арсенал»

Популярний маршрут.

31 березня, 18:39
13
Зінченко – не на першому місці. Рейтинг футболістів, які грали і за «Сіті», і за «Арсенал»

Перед поєдинком «Манчестер Сіті» проти «Арсенала», який обіцяє бути одним з ключових в боротьбі за чемпіонство, ми вирішили загадати героїв, які встигли пограти за обидві команди. Наш рейтинг складатиметься з 10 футболістів. 

До нього увійшли не далеко всі відомі гравці, як, наприклад, Найджел Квін або Сілвіньо, Річард Райт, Девід Сімен та деякі інші.

Але десятка виглядає справді солідно. 

10 місце – Патрік Вієйра

«Арсенал» – 405 матчів

«Ман Сіті» – 46 матчів

Розповідати про значимість Вієйра для «Арсенала» абсолютно безглуздо, за гру у складі лондонців він увійшов у Зал слави АПЛ. Патріку здобув 11 трофеїв в «Арсеналі», але не вистачало перемоги в ЛЧ, тому він зробив ставку на «Ювентус». Символічно, що в тому ж сезоні «каноніри» таки вийшли у фінал, а по ходу турніру вибили «Юве». Після «Арсенала» Вієйра не мав такої значимої ролі у жодній команді, а в 2010 році неочікувано повернувся в АПЛ в якості дядька-наставника для молодого «Сіті» Роберто Манчіні. 

Тут він виграв Кубок Англії, майже весь фінал просидівши на лаві, але наприкінці сезону 2010/11 все ж вирішив зав'язати. 

9 місце – Емануель Адебайор

«Арсенал» – 142 матчі

«Ман Сіті» – 45 матчів

Емма прийшов у Лондон в 2006-му, за рік із клубу пішов Анрі, тому шанси закріпитися в нього були. У сезоні 2007/08 Адебайор став другим бомбардиром в АПЛ. Ману повірив, що він може не просто замінити Анрі, але й отримувати зарплатню його рівня. Щоправда, триматися на рівні француза він не зміг, а шейхи із «Сіті» поклали око на гравця.

Далі версії Адебайора та Венгера розходяться: француз звинувачував форварда в тому, що той спокусився на більшу зарплатню, а сам футболіст каже, що його просто виперли з команди, бо їм прийшла надто хороша пропозиція. Пізніше Емма зізнавався, що ненавидить Венгера.

Очна зустріч відбулася вже у п'ятому турі, а до того Емма знищував переможними голами суперників «Сіті». На 80-й хвилині він розібрався у штрафній «канонірів», забив гол, а далі все відбувалося так, наче ним керував тоголезький шаман. Футболіст мчався через усе поле до гостьової трибуни, де сиділи вболівальники «Арсенала». Адебайор показав їм своє фірмове святкування і вбирав в себе енергію їх прокльонів. Першим забирати навіженого партнера прибіг колишній «канонір» Коло Туре. «Навіть снайпер мене б не зупинив», – згадував Ману.

Після матчу були вибачення від гравця, але у масовій свідомості фанів «Арсенала» він тепер втілення всього найгіршого, що є у світі. Адебайор отримав жовту, а потім ще й штраф у 25 тисяч фунтів. Гравець виправдовувався: «Вони кричали, що моя мати шльондра, а батько миє слонів». Перепрошувати у роздягальню «Арсенала» приходив Коло Туре.

8 місце – Габріел Жезус

«Ман Сіті» – 236 матчів

«Арсенал» – 59 матчів

Бразилець переходив разом із своїм товаришем Олександром Зінченком. Обоє, окрім величезного досвіду, відзначилися великою кількістю пропущених ігор через травми. Бразилець мав закрити для «канонірів» позицію забивної «девятки», проте його часті ушкодження так і дали змоги поки розкритися. Хоча в Лондоні він продовжив своє знамените досягнення: коли Габріел забиває в АПЛ, його команда ніколи не програє. Інше питання, що за майже два сезони у нього лише 15 голів в АПЛ, очевидно, що від нього чекали трішки кращої результативності. 

А ще саме Жезус допоміг Зінченку остаточно обрати перехід в «Арсенал»: «Я щасливий, якщо трохи допоміг йому в цьому, тому що він мені подобається як гравець, як людина. Я ставлюся до нього як до брата і дуже радий, що він прийшов».

7 місце – Бакарі Санья 

«Арсенал» – 284 матчі

«Ман Сіті» – 86 матчів

Француз став безумовною легендою «Арсенала», граючи за клуб, коли його стали називати вічно четвертим. Свій єдиний титул Бакарі здобув вже тоді, коли нагострив лижі із «Емірейтс». Тоді «каноніри» обіграли у фіналі «Галл» із рахунком 3:2. В «Арсеналі» він був одним із лідерів, а коли був здоровим, то грав із майже 100% вірогідністю, однак у «Сіті» такою стабільністю француз похвалитися не міг.

Санья потребував нових викликів: «Я засмутився, але не тоді, коли пішов Фабрегас, тому що це було досить очевидно, не тоді, коли пішов Насрі, а коли пішов Робін ван Персі. Це одразу підставило під сумнів позицію клубу».

Іронія долі полягає в тому, що ідучи із «Арсенала» за титулами, він так і не зумів за три роки виграти із «Сіті» чемпіонства. У 2017-му гравець покинув «Сіті» у ролі вільного агента, але дуже довго не міг знайти собі клуб.  

6 місце – Пол Діков 

«Ман Сіті» – 187 матчів

«Арсенал» – 23 матчі

Пол Діков – нагадування фанам «Сіті» про темні часи кінця 1990-х, коли команда навіть не могла вийти в АПЛ. Та що там говорити, якщо у 1999-му «МЮ» грав свій знаменитий фінал проти «Баварії» на «Камп Ноу», то «Сіті» грав фінал на «Вемблі», але за вихід у Чемпіоншип. Сезон команда провела у Другій лізі (третій за силою дивізіон), намагаючись бодай якось піднятися з англійської трясовини, поки вона остаточно не засмоктала їх. 

Часто люблять згадувати про ефект метелика, коли помах крила на одному кінці світу може спровокувати бурю на іншому. Можливо, саме таким метеликом став шотландець Пол Діков, гол якого врешті привів до треблу «Сіті». Форвард пройшов молодіжки «Арсенала», але так і не став там ключовим гравцем, граючи в орендах. Переможний фінал КУЄФА проти «Парми» Діков просидів на заміні. У 1996-му він перебрався до «Сіті», коли команда падала у прірву: виліт із АПЛ в останньому турі, виліт із Чемпіоншипа в передостанньому. 

Фінал плей-оф проти «Джиллінгема» складався жахливо, команда грала дуже погано, на 95-й хвилині поступалася 1:2. Пол Діков запоров декілька моментів, але залишався на полі через відсутність альтернативи. Його удар під перекладину за декілька секунд до свистка став тим самим помахом крила метелика. Далі був вихід в АПЛ через рік, важкі сезони на межі вильоту і зрештою прихід шейха Мансура. 

5 місце – Коло Туре

«Арсенал» – 326 матчів

«Ман Сіті» – 102 матчі

Коли івуарієць лише був на перегляді в «Арсеналі», його залучили до тренування із першою командою. Мартін Кіоун згадує це із жахом та сміхом, адже Туре примудрився своїми довжелезними ногами спочатку вирубати в підкаті самого Анрі, потім Бергкампа, а наприкінці дісталося й Арсену Венгеру, який теж брав участь в тренуванні. Тренер звернувся до лікарів, його щиколотка сильно набрякла, але юнак отримав контракт і став однією з легенд клубу. У 22 вже був основним у чемпіонській команді. 

У «Сіті» івуарієць додав до своєї колекції ще одне чемпіонство, хоча зіграв в тому сезоні лише 8 матчів. Зате рідний брат був справжнім лідером команди, Яя Туре свого часу не опинився в «Арсеналі» тільки через те, що не зумів отримати дозвіл на роботу. 

4 місце – Ніколя Анелька 

«Арсенал» – 90 матчів

«Ман Сіті» – 103 матчі

Попри те, що юний Анелька не потрапив до заявки на ЧС-1998, вже у наступному сезоні він вважався найталановитішим французьким форвардом, затьмарюючи талантом навіть Анрі з Трезеге. Вже у 19 років Ніколя забив 17 голів в АПЛ. 

«Моє найбільше відкриття в «Арсеналі» – Анелька. Так, найкращим гравцем я вважаю Тьєррі Анрі. Але на той момент Анелька допоміг мені побудувати гру команди по-іншому, показав мені справжні можливості форвардів. Він мав успіх і його зірка зійшла саме в «Арсеналі». Я пишаюсь ним», – говорив Венгер у 2006-му.

Кар'єра француза була короткою, але дуже яскравою. Вже перед сезоном 1999/00 французький пілігрим відправився у «Реал». Коли в 2002-му «Сіті» оновив клубний рекорд, віддавши за Анелька 12 млн фунтів, багато хто вважав Кігана божевільним, адже француз сварився з усіма і всюди. Навіть земляк Ульє не захотів його залишити в «Ліверпулі». 

Але Анелька став головною примою «містян» та насолоджувався своєю роллю. Саме тут стався його найефективніший період кар'єри.

«Якщо ти граєш із гравцями нижчого рівня, ти маєш забивати голи, ти маєш робити щось, щоб люди бачили тебе, сідали та говорили: «Гей, йому не місце в такій команді», – саме так говорив про «Сіті» француз. 

Очевидно було, що надовго він тут не затримається: «Матчі за восьме місце – це добре, але я сумую за ЛЧ. Я брав її з «Реалом», мені треба знову грати у ній». Але уявити, що лідер «Сіті» йде на підвищення у «Фенербахче», аби грати в ЛЧ, зараз просто неможливо. 

3 місце – Олександр Зінченко

«Ман Сіті» – 128 матчів

«Арсенал» – 62 матчі

Українець став одним з останніх переходів між клубами. Зінченко виграв із «містянами» силу-силенну титулів, хоча й не дотягнув до омріяної перемоги в ЛЧ. Зате тут він отримав статус основного гравця (коли здоровий) та лідера команди. Особливо помітно це було в минулому сезоні, вже у «Арсеналі», коли Сашко прямо посеред матчу міг зібрати партнерів в коло.

Цього переходу могло і не відбутися, якби не давнє знайомство із Мікелем Артетою, що був асистентом Пепа Гвардіоли. «Рішення було непростим. Після стільки років у «Манчестер Сіті» мене переповнюють емоції, але мені потрібен новий виклик. Я впевнений, що ще можу розвиватися як футболіст в «Арсеналі». Зроблю все, щоб рішення виявилося на 100% правильним. Ні про що не шкодую», – казав українець влітку 2022-го. 

Період Зінченка в «Арсеналі» дещо важко оцінювати через хронічні проблеми зі здоров'ям, проте за впливом на гру – це однозначний крок вперед. Якщо ж команда Артети зможе здобути чемпіонство, то перше місце Олександра в цьому списку навіть не підлягатиме сумнівам. 

«Його менталітет і здатність робити певні речі дозволяють нам бути непередбачуваними і створювати багато загрози щоразу, коли ми володіємо м’ячем. Він грав проти команд з низьким блоком 200 разів, і це дуже допомогло» – сам Мікель Артета високо оцінював цей трансфер. 

2 місце – Гаель Кліші

«Арсенал» – 264 матчі

«Ман Сіті» – 203 матчі

У середині нульових здавалося, що Кліші – це топ-гравець на багато сезонів. У 2004-му він став наймолодшим серед чемпіонського складу «Арсенала». Вже у сезоні 2007/08 Кліші потрапив до символічної збірної АПЛ. Гаель замінив Ешлі Коула після його переходу в «Челсі», а фанати «канонірів» співали: «Gael Clichy, Clichy, he’s better than Ash-e-ley!». Думаю, що тут і перекладу не потрібно. 

Коли Адебайор перейшов у 2009-му в «Сіті», Гаель видав дуже душевну промову: «Якщо футболіст думає лише про гроші, то він рано чи пізно опиниться у «Манчестер Сіті». Краще грати за великий клуб і бути шановним футболістом, аніж виступати за посередню команду». До переходу Кліші в «Сіті» залишалося два роки. 

В Манчестері француз здобув ще два чемпіонства, конкурував з Коларовим за місце в основі, але врешті був змушений піти після року роботи з Пепом. Усі тренери відзначали, що Гаель не той крайній захисник, який покращить вашу атаку, але в обороні він давав необхідну надійність. 

1 місце – Самір Насрі 

«Ман Сіті» – 176 матчів

«Арсенал» 125 матчів

Француз вважався одним з головних талантів покоління. Перейшовши у 21-річному віці в «Арсенал», Насрі швидко зрозумів суть гри Венгера і став одним з лідерів команди. Він багато забивав та асистував, а ще чудово підходив під типовий комбінаційний футбол Венгера. Здавалося, що це був ідеальним метч для успішної кар'єри, але не будемо забувати, що в перші сезони шейхів у «Сіті» вони майже кожного літа забирали когось в «Арсенала», обіцяючи титули. 

Насрі пішов особливо цинічно, адже до кінця трансферного вікна залишався тиждень, команда мала грати кваліфікацію ЛЧ проти «Удінезе», а Самір чухнув у Манчестер на медогляд.

«Маленький принц» забив за «Сіті» 27 голів (так само як за «Арсенал») та віддав 40 гольових передач. Його роль у двох чемпіонствах «Сіті» була дійсно великою, але фани «канонірів» так і не пробачили йому зради, а Насрі любив додати масла у вогонь.

«Сподіваюся, вони бачили мою золоту медаль. При цьому самі не можуть нічого виграти вже багато сезонів. Якби мене цікавили лише гроші, то найлегше було б залишитися в «Арсеналі», спокійно отримувати щотижня зарплату та місце у стартовому складі. До речі, таких футболістів в «Арсеналі» зараз достатньо.

Але я зробив вибір на користь труднощів – виборювати місце у великому клубі, який ніколи не погодиться на другі ролі. І я довів, що вчинив правильно. Сподіваюся, тепер уболівальники «Арсеналу» забудуть про мене. Їм треба святкувати третє місце, а я продовжу вигравати трофеї», – казав Насрі.

Фото: Global Look Press/STUDIO FOTOGRAFICO BUZZI SRL, .imago-images, Манчестер Сіті

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты