Виграш АПЛ стане казковим завершенням щемкої кар’єри Клоппа в «Ліверпулі»
Емоції Володимира Гарця на відхід німецького тренера.
Це буде сумбурна колонка.
Але інакше ніяк – сьогодні вкотре відчув на собі всю силу приказки «як сніг на голову». Те, що Юрген Клопп дійсно вирішив піти наприкінці сезону і дійсно вже офіційно про це оголосив, не вкладається в голові навіть через декілька годин після публікації новини.
Клопп і «Ліверпуль» в загальній уяві вже зрослися докупи і подальша операція їх від’єднання буде болісною не тільки для найхардкорніших вболівальників клубу. Це дуже рідкісне відчуття для сучасного топового футболу – зараз тренерів міняють пачками і навіть не думають про побудову якоїсь філософії, коли на кону величезні гроші та потреба в постійних перемогах.
Зараз вболівальники «Ліверпуля» відчувають себе після оголошення від Клоппа, як відчували себе у «Ноттінгемі», коли йшов Браян Клаф, у «Динамо» – коли йшов Валерій Лобановський наприкінці 1980-х, у знову ж таки «Ліверпулі» – коли йшли Шенклі, Пейслі та Далгліш. Біль від усвідомлення, що єдина постійна величина у житті – це невідворотність змін.
Арсен Венгер для «Арсенала», так. І, звісно, Алекс Фергюсон для «МЮ». Клопп поступово все більше став нагадувати саме останнього – у кількості команд, яких він побудував всередині одного клубу, у розмовах з пресою, у побудові тонких людських відносин всередині колективу. Слухав свіжий подкаст Джеймса Мілнера, в якому він розповів, як гравці сумнівалися – чи варто проводити різдвяну вечірку після поразки «Вотфорду» (0:3) у перший сезон німецького тренера в клубі.
Відповідь Клоппа – звісно проводити, адже це вечірка не для вас, гравців, а для всього персоналу клубу, який невпинно працює для того, щоб у футболістів і тренерів було все найкраще.
Оці деталі – це ж найважливіше.
І Юрген Клопп знає про це, і Алекс Фергюсон знав про це. Неможливо втриматися великий проміжок часу на одному місці, якщо ти тільки тактичний гік без розуміння важливості людських почуттів навколо. Але задля цього треба віддати всього себе – без виключень і без останку емоцій.
Юрген Клопп не став ховатися за пустими черговими словами. Він сміливо і чесно назагал визнає насамперед перед вболівальниками, що знову вигорів. Що він вже не може продовжити робити одне й те саме знову й знову. Так вже було в «Дортмунді», так стається і в «Ліверпулі».
І там, і там його добре зрозуміють. У кожного в житті були такі моменти.
Відмінність від 2015 року у тому, що зараз Клопп може піти на позитивній ноті. На ноті перемоги у кількох турнірах, серед яких і найважчий трофей у сучасному футболі – АПЛ.
Виграш АПЛ стане казковим завершенням щемкої кар’єри Клоппа в «Ліверпулі», бо...
...клуб отримає 20-те чемпіонство в історії і знову зрівняється за цим показником з «МЮ» – і це відповідь на давнє фергюсоновське «скинути їх з довбаного сідла»;
...вболівальники у місті отримають шанс відсвяткувати чемпіонство так, як ніколи до цього – перше чемпіонство Клоппа пройшло без гучності через ковідні обмеження;
...сам Клопп отримає сатисфакцію того, чому він залишився у клубі ще на сезон. Сатисфакції у моменті пресконференції минулого року, коли на його слова «нинішня гра команди – це моє недопрацювання» у нього запитали, чи «є у нього сили виправити ситуацію самостійно».
«О, так, абсолютно», – і цю відповідь Юрген з душею поклав у «Ліверпуль» 2.0, який зараз лідирує в чемпіонаті. Він виправив ситуацію, він зробив так, що його командою знову захоплюються, але що найважливіше – він зробив так, що у цієї команди знову є шлях до класного майбутнього.
Тому знову й знову повертаючись до заголовку – чи титул АПЛ буде правильним завершенням, від якого завмиратиме серце? Безумовно. Чи буде він найважливішим моментом кар’єри Юргена в Англії – ні, зовсім ні.
Бо навіть якщо Клопп програє все – та й плювати на ті трофеї. Важливіше те майже незриме, що він подарував і клубу, і місту, і вболівальникам у всьому світі. Кожен матч, кожна хвилина на «Енфілді» тепер має супроводжуватися оплесками та скандуваннями на честь Юргена. Вболівальникам треба повернути боржок перед Клоппом за сумніви минулого сезону – і у них є на це ще 4 місяці.
«Майнц», «Дортмунд» і тепер «Ліверпуль» – повсюди Юрген залишає абсолютну повагу і любов до себе. І хоч я з величезним сумом прощаюся з ним, як вболівальник «червоних», але як людина, яка просто любить футбол, я сподіваюся побачити його при справі ще не один сезон. Навіть якщо зараз він сам себе у цій ролі не бачить.
57 років для футболу – є ще час для як мінімум однієї незабутньої подорожі. Головне, відчути в собі сили на цю історію.
Вперед, Юргене. Дякую за ці майже 9 років.
А як тепер тебе замінити – подумаємо якось іншим разом.
Фото: «Ліверпуль»
