Артета – головний послідовник Гвардіоли. Як у тактичних, так і в особистісних моментах
Мікель вперше переміг Пепа в АПЛ.
«Арсенал» нарешті переміг «Манчестер Сіті» в АПЛ. Це сталося у неділю на «Емірейтс» у центральному матчі восьмого туру англійської прем'єр-ліги (1:0).
Чимало топових гравців не змогли взяти участь у матчі через травми та вилучення, але головне протистояння усе ж було між тренерами – Мікель Артета знову зустрічвся із Пепом Гвардіолою.
Пеп готує не лише крутих футболістів, а й тренерів. Артета – його головний учень
Пепа Гвардіолу недарма називають одним із найкращих тренерів у історії світового футболу. Окрім постійного успіху, з яким його асоціюють всюди, де він працював, іспанець витискає зі своїх футболістів максимум та постійно виводить їх на новий рівень. Кевін Де Брюйне, Джон Стоунз, Рахім Стерлінґ та багато інших (колишніх) гравців «містян» стали видатними якраз під керівництвом Пепа.
Втім, як виявилося згодом, Гвардіола спонукає розвиток не лише своїх футболістів, а й тренерів, які працюють разом із ним. Нещодавно Енцо Мареска, який був частиною тренерської команди Пепа минулого сезону, очолив «Лестер» – і мчить із ним до повернення в АПЛ, здобувши 9 перемог у 10 матчах сезону в чемпіоншипі.
Але найяскравіший приклад – звісно ж, Мікель Артета.
Іспанець пропрацював 3,5 роки асистентом у «Ман Сіті», набрався досвіду, очолив «Арсенал» та вже стартував у своєму четвертому повноцінному сезоні у лондонському клубі. Артета прийшов до майже безнадійних «канонірів» та за відносно короткий час повернув їх не лише у Лігу чемпіонів, а й у боротьбу за перемогу в чемпіонаті.
41-річного спеціаліста вже заслужено називають одним із найкращих тренерів у лізі, але у контексті успіхів Артети просто неможливо не згадувати Гвардіолу, адже Мікель – головний учень Пепа.
Артета – головний послідовник Гвардіоли у світовому футболі. Це стосується як тактичних моментів, так і особистісних
Мікеля Артету і Пепа Гвардіолу часто порівнюють – за стилем гри, тактикою, неочікуваними та нестандартними рішеннями, дисципліною та авторитетом у роздягальні тощо.
Сам Мікель ніколи не заперечував, що робота із Гвардіолою протягом 3,5 років сильно вплинула на його становлення у ролі тренера – що він яскраво і підтверджує на чолі «Арсенала».
Гвардіола ще до зустрічі із Артетою успішно працював у «Барселоні» та «Баварії», де просував ідею позиційного футболу. У концепції такого стилю гри поле уявними лініями ділиться на декілька спеціальних зон, в яких у той чи інший момент під час контролю м'яча повинні знаходитися відповідні футболісти. При цьому у позиційному футболі не можна, щоб відразу три гравці знаходилися на одній горизонтальній лінії та два – на одній вертикальній. Таким чином вони постійно рухаються, розривають лінії захисту суперника та створюють один для одного вільний простір.
У «Ман Сіті» (тоді ще при стабільній грі із фулбеками) це виглядало приблизно ось так:
Саме таким Артета хотів бачити футбол «Арсенала» з першого ж дня, коли очолив команду, але зіткнувся із серйозною проблемою – у нього зовсім не було підходящих футболістів у складі.
Мікель знав, що керівництво підтримує його і дасть йому час на будування нової команди, тож саме після його призначення розпочався багаторічний процес перебудови «канонірів». Єдиний футболіст (окрім вихованців клубної академії), що був на контракті, коли іспанець очолив клуб і все ще залишається гравцем команди зараз – Мохамед Ельнені, який залишить клуб або після завершення контракту влітку 2024-го (або навіть у зимове трансферне вікно).
І от, після декількох років невпинної роботи Мікеля на усіх фронтах (трансферному, тактичному, мотиваційному тощо) «Арсенал» минулого сезону нарешті заграв так, як Артета навчився у Гвардіоли:
Те ж саме стосується і 2-3-5 у атакувальних діях:
Та 4-4-2 у середньому...
... та низькому блоці під час оборони:
А зацінили рішення «Арсенала» підписати Давіда Раю? Артета не просто так звернув увагу саме на іспанця.
У порівнянні із тим же Ремсдейлом, Рая дуже непогано грає ногами, тому автоматично став важливим для Мікеля не лише на лінії, але і у білд-апі «канонірів».
Вже у матчі із «Борнмутом» було помітно, як голкіпер впевнено притримував м'яч та змушував суперників пресингувати – а після того, як вони висмикувалися зі своїх ліній, Рая знаходив вільного партнера (принаймні один точно був уже звільнений від опіки) та давав можливість своїй команді впевнено контролювати м'яч і розпочинати атаки на початкових стадіях.
Це, звісно ж, косплей на Едерсона, який завжди любив і далеко від воріт погуляти, і з м'ячем повозитися. Але за це зокрема Гвардіола і цінує бразильця – а сам голкіпер кайфує від настанов Пепа брати участь у білд-апі:
Ідеї Артети почали майже ідеально працювати лише у його третьому повноцінному сезоні на чолі «канонірів», але протягом усього часу він маленькими кроками йшов до цієї фінальної картини. Іспанець експериментував із схемами та позиціями футболістів (пригадуєте, як Сака або Джака грали зліва в обороні?) і зовсім не цурався прощатися із тим, хто не підходив у його структуру.
Так Артета без проблем відпустив Ектора Бельєріна, Шкодрана Мустафі, Сеада Колашинаца та Александера Ляказетта – усі залишили команду на правах вільних агентів.
І тут вимальовується іще одна паралель з Гвардіолою.
Для Пепа структура завжди була важливішою від футболістів у складі його команди (можливо, винятком був лише Лео Мессі), тож іспанець не соромився відкрито критикувати Серхіо Агуеро, Яя Туре або Джо Гарта, коли ті не грали так, як він від них вимагав. А у випадку, якщо з'являлися проблеми зі ставленням до роботи або дисципліною (як, наприклад, у того ж Гарта), майбутнє того футболіста під керівництвом Гвардіоли миттєво зникало.
А пам'ятаєте, що було із П'єром-Емеріком Обамеянгом в «Арсеналі»? Артеті вистачило хоробрості та яєць, щоб відсторонити від команди капітана, лідера та бомбардира, коли той знову порушив дисципліну та запізнився на тренування команди. А вже через деякий час габонця відпустили безкоштовно посеред сезону – щоб не псував атмосферу в роздягальні.
Як і Гвардіола, Артета вимагає від футболістів максимальної поваги як до себе, так і до команди, але якщо у команді знайдуть того, хто не поділяє цих поглядів – він одразу страждатиме.
Вболівальники, звичайно, помічають усі ці тонкощі та жартома (а часом і ні) стверджують, що Артета аж занадто хоче бути Пепом – як-от під час післяматчевого інтерв'ю, коли видає фірмові «I'm so happy!» Гвардіоли.
Артета лише вдруге переміг Гвардіолу у основний час
Порівняння Артети з Гвардіолою неминучі – окрім того, що Мікель працював під керівництвом Пепа та багато чому навчився у нього, обидва – іспанці, які історично захоплюються технічним футболом і тактичним вирішенням проблем на футбольному полі.
Часом гвардіолівські риси можна побачити не лише у футболі Артети, а й у Луїса Енріке, Хаві, Хабі Алонсо та інших спеціалістів, які свого часу перетиналися із Пепом.
Утім, враховуючи цю послідовність, дербі Гвардіоли та Артети – одне із найцікавіших (якщо не найцікавіше) нині протистоянь в АПЛ. І поки що у цьому протистоянні тотально переважає Пеп.
«Арсенал» і «Сіті» 12 разів зустрічалися один з одним після призначення Артети – і «містяни» здобули аж 9 перемог. А на рахунку «канонірів» навіть не три, а дві з половиною перемоги, адже лондонці, окрім виграшу з рахунком 2:0 у півфіналі Кубка Англії в сезоні 2019/20 та нещодавні 1:0 у лізі, святкували звитягу у нещодавньому матчі за Community Shield – там, щоправда, основний час завершився з рахунком 1:1, а перемогти вдалося у серії пенальті.
Фото: Manchester City FC, Nathan Stirk/Getty Images, totalfootballanalysis.com, David Price/Arsenal FC
