Мудрик багато створював проти «Борнмута» – партнери залишили без асистів
Забарний відпускав Джексона, але не критично.
Український день в АПЛ розпочався із зустрічі «Борнмута» Іллі Забарного та «Челсі» Михайла Мудрика.
Команди розписали нульову, проте не нудну нічию (хоча вболівальникам лондонців від цього не легше).
Оперативно реагуємо на гру обох збірників в очному матчі.
Мудрик фактично замінив Чілвелла – але виконував зовсім інші функції
З огляду на те, які гібридні схеми використовував Маурісіо Почеттіно у попередніх матчах, коли номінальна 5-3-2 у різних фазах гри перетворювалася на щось інше, це було темою номер 1 для обговорення перед стартовим свистком.
Тим паче що Мудрик у старті замінив не когось з центрбеків з очевидним переходом на 4-3-3, а саме Бена Чілвелла. Тобто могло трапитись так, що Михайло опинився б у ролі вінгбека.
Але ні, українець зіграв на звичній для себе позиції вінгера, а «Челсі» трохи перебудувався. Ще перед матчем на це натякнув Почеттіно:
💬 «Ми зіграємо з Мудриком на тій позиції, на якій грав Чілвелл, збираємося зіграти з більш атакувальним гравцем».
І правда, функції Мудрика дуже сильно відрізнялися від обсягу Чілвелла у попередніх матчах. Бен все ж не мав такої свободи, щоб постійно залишатися у високих позиціях – при обороні він стягувався у п’ятірку, а попереду до кінця йшов лише за хороших можливостей.
Михайло ж стабільно розташовувався високо, а позаду його страхував Леві Колвілл у ролі чистого лівого фулбека. До слова, його поява, а не того ж Чілвелла, ймовірно, могла бути пов’язана з необхідністю страхувати простір на фланзі Мудрика, тобто більш академічний підхід у цій зоні.
Приклад розташування Мудрика:
1. При білд-апі опускався під пас аж з настільки високої позиції
2. При вдалому виході з оборони займав аж настільки широку та високу позицію:
Мудрик не був однотипним – часто зміщувався у центр, звідки розганяв атаки
Напевно, найцікавіше спостереження за грою Михайла. Попри те, що більшу частину часу він проводив безпосередньо біля бокової лінії, іноді він зміщувався у центр, звідки успішно розвивав атаки.
Це було ефективним з огляду на декілька причин:
➡️ Мудрик висмикував за собою одного із захисників, при цьому класно у перший дотик відклеюючись від нього;
➡️ Одразу після цього з’являвся простір для просування м’яча ближче до карного;
➡️ Невеликий хаос в обороні «Борнмута», який утворювався внаслідок цих рухів, дозволяв обігруватися з Ніколасом Джексоном (їхня зв’язка виглядала якісною та органічною).
Приклад зміщень Мудрика та розворотів:
Ці моменти – важливі у контексті Забарного у протилежній команді. Саме йому доводилося поратися з відкриваннями Джексона.
Забарний персонально стежив за Джексоном – було складно встигати за форвардом
Функції Іллі не були схожими на те, що було у попередніх матчах – зараз він персонально грав по Джексону, постійно тримаючи його перед собою:
Вищезгадані рухи Ніколаса були ключовими – у Забарного, скоріш за все, була вказівка не висмикуватися за ним з лінії оборони. І часто це ставало проблемою.
Наприклад, найяскравіший епізод першого тайму, коли Мудрик віддавав на Галлахера на 11-метрову позначку – все почалося якраз з відтягування Ніколаса, його пасу у фланг та миттєвого вбігання, з чим захист «Борнмута» (зокрема Забарний, який вдруге пішов за своїм гравцем) не розібралися:
Згадуючи цей момент, варто зазначити, що Михайло у схожих ситуаціях був проактивним.
Мудрик нарешті успішно тягнув на себе – віддавав, обігрував, створював гостроту та навіть відбирав (!)
Перші 45 хвилин у Мудрика вийшли вкрай вдалими. Про це говорить навіть суха статистика – 2 створених шанси (найбільше з усіх), 3 відбори (теж найбільше) та 5 виграних єдиноборств (найбільше), а також 2 з 2 успішних спроб дриблінгу.
Загалом він був одним з двох найпомітніших на полі – впевненим та ініціативним. Це стосується як переміщень по периметру атаки, так і спроб брати гру на себе.
Підходів до карного, як того разу з передачею на Галлахера, було ще декілька. А також класні обіграші з Джексоном з глибини, один з яких привів до дальнього удару форварда у штангу (до слова, знову відклеївся від Забарного):
Суб‘єктивно, таким чином три дії Михайла могли завершуватися асистами.
На старті першого тайму був ще прохід у карний та простріл на Галлахера, але Конор не зміг акцентовано пробити через незручну висоту пасу:
Сюди ж – зароблений штрафний у 17-18 метрах, з якого Стерлінг влучив у хрестовину, а Колвілл добив м‘яч у сітку, щоправда, з офсайду:
А далі – заміна на 62-й, яка здалася зовсім нелогічною.
За незгаданою статистикою: 6 з 11 вдалих наземних дуелей, 1 винос м‘яча у захисті, 40 дотиків та, найголовніше, 2 зафіксованих ключових передачі.
У Забарного теж був позитив – звична холоднокровність під тиском
У чому до Іллі претензій точно не має бути, так це до роботи з м‘ячем. Чергова холоднокровна поведінка проти фаворита – з помилок можна відзначити хіба що одну неточну передачу у другому таймі в опорну зону, але на цьому все.
А так – 35 зі 43 виконаних пасів (81%), 3 успішних діагоналі з 7 спроб, зароблений фол, 1 успішна спроба дриблінгу, всього 8 втрат на 51 дотик. В обороні – 3 з 4 виграних єдиноборств, 2 виноси, 1 перехоплення, 1 відбір.
Та і труднощі з Джексоном не вилились у пропущений гол – тому цей матч Забарний швидше занесе собі в актив, ніж у пасив. Ба більше, епізодично тиск «Челсі» був справді якісним.
Фото: скриншоти трансляції Setanta, Robin Jones/AFC Bournemouth
