21 найкращий трансфер XXI століття
Here we go!
Після найгірших трансферів ми вирішили визначити найкращі. У рейтинг не увійшли вільні агенти, тому, наприклад, Пірло ви тут не знайдете. Також рейтинг складався із урахуванням вкладу гравців в історію клубу та дуже суб’єктивного критерію «очікування -реальність».
Як відбувалися легендарні переходи, які змінили футбол.
21 місце – Роберт Левандовський
«Лех» → «Боруссія» Д, 2010 рік
💶 4,75 млн євро
Поляк міг опинитися в «Блекберні», але ісландський вулкан Ейяф'ятлайокютль завадив перельоту на переговори. Боси «Боруссії» Д зметикували, що забрати найкращого бомбардира чемпіонату Польщі за 4,75 млн євро – чудова ідея.
Поляк у першому сезоні не реалізовував купу моментів, Bild називав його Lewandumbski через бліду гру, а основним нападником був парагваєць Лукас Барріос, який штампував голи пачками. В той момент можна було подумати, що дарма Роберт не поїхав у «Блекберн».
Але травма парагвайця на Кубку Америки дала форварду шанс, який він використав сповна. Левандовський почав забивати, асистувати, пресингувати – як вчив Клопп. Покер «Реалу» став найкращим подарунком за усі старання.
20 місце – Веслі Снейдер
«Реал» → «Інтер», 2009 рік
💶 15 млн євро
У середині 2000-х «Реал» різко включив нідерландський вектор трансферної політики: Снейдер, Роббен, ван Ністельрой, ван дер Ваарт, Хунтелаар – далеко не увесь список футболістів «ораньє», що побували в Мадриді. Але на відміну співвітчизників у «Барсі», ці нідерландці не сильно допомогли столичній команді.
Своє чемпіонство Веслі з «Реалом» виграв, але коли влітку 2009 року прийшли Кріш, Кака, Бензема та інші зірки, когось довелося продавати. Снейдер не дуже хотів йти, намагаючись довести керівництву клубу, що він теж топ, але Моурінью знайшов потрібні слова, аби переконати гравця. Ображений на «Реал» Веслі перейшов в «Інтер» під кінець трансферного вікна всього за 15 млн євро.
В наступному сезоні він став одним із ключових гравців, які принесуть требл «нерадзуррі», і претендуватиме на «Золотий м’яч».
19 місце – Неймар
«Сантос» → «Барселона», 2013 рік
💶 88 млн євро
Цей трансфер ще довго супроводжувався скандалами і судами, темними відкатами та мутними справами, але в сухому залишку «Барселона» отримала одного з найкращих футболістів світу, який допоміг їй взяти требл, і ще й продала його за досі рекордну суму.
Мутні справи екс-президента «Барси» Сандро Роселя врешті привели його майже на два роки в тюрму, але це вже точно не проблеми Неймара, тим більше, що Сандро мав і інші гріхи. Ней став лідером у «Барсі», видавав шедевральні голи, а коли на полі не було Мессі, брав гру на себе. У 2015-му здавалося, що він вже майже на рівні Мессі і Кріша, треба лише трохи часу.
Але бразилець вирішив піти в «ПСЖ», залишивши після себе чималу суму компенсації і вічний мем «Se queda».
18 місце – Ар'єн Роббен
«Реал» → «Баварія», 2009
💶 25 млн євро
У той самий час, що і зі Снейдером, схожа драма розвивалася із Роббеном. Спортдир Вальдано та тренер Пеллегріні оголосили Ар'єну, що йому краще шукати новий клуб, хоча гравець відчував в собі сили бути основним у «Мадриді». «Я провів тоді найкращу передсезонну підготовку в кар'єрі», – згадував вінгер.
28 серпня 2009-го гравець перейшов у «Баварію», щоб стати справжньою легендою клубу: 144 голи, понад 100 асистів, один требл і безліч титулів в Німеччині. «Найкраще рішення в моїй кар’єрі – перейти в «Баварію». Все завдяки ван Галу». У Мюнхені гравець не лише вигравав титули, але й довів до ідеалу свій фірмовий прийом: зміщення із флангу в центру і удар по воротах.
Завдяки Луї, цей трюк став смертельним, адже він побудував зв’язку Роббена із Ламом і Мюллером – картина домальована. І ось футболіст, на якому було клеймо лузера, забиває вирішальний гол у фіналі ЛЧ.
17 місце – Серхіо Рамос
«Севілья» → «Реал», 2005 рік
💶 27 млн євро
Перехід Серхіо Рамоса досі неймовірно злить фанів «Севільї», вони впевнені, що їхній вихованець просто втік із клубу в «Реал». Усе літо 2005 року йшли переговори між Пересом та Дель Нідо. Президент «Севільї» вимагав видати йому суму прописану в клаусулі – 27 млн євро і не на песо менше. Рамос так сильно хотів у Мадрид, що на перший матч Ла Ліги у складі «Севільї» приїхав у класичному білому костюмі. Він знав, що усі будуть дивитися на нього, тому придумав такий маніфест.
30 серпня, коли до закінчення трансферного вікна залишалися навіть не години, а хвилини. Рамос був викликаний у збірну, а контракт підписував за десять опівніч у внутрішньому дворику готелю прямо на стоянці. Брат Рамоса Рене встиг принести в офіс Ла Ліги чек на 27 млн, який звільняв Серхіо від контрактних зобов’язань із «Севільєю».
На «Санчес Пісхуан» йому досі не раді, але хіба це має значення, коли ти став капітаном однієї із найсильніших династій в історії футболу?
16 місце – Дідьє Дрогба
«Марсель» → «Челсі», 2004 рік
💶 38,5 млн євро
Зараз велич Дрогба на «Стемфорд Брідж» не обговорюється. Його місце в пантеоні «синіх» поруч із Джоном Террі та Франком Лемпардом ніхто не забере, але було безліч моментів, коли кар’єра івуарійця в «Челсі» могла обірватися. Перші два сезони він часто травмувався, був наче «сирим» для АЛП (а на момент переходу Дідьє було вже 26) та забивав менше, ніж Френк Лемпард, який і форвардом ніколи не був.
Імпульс стався після приходу Шевченка та смс від Френка Лемпарда під час відпустки: «Я хочу, щоб ти залишився». Новий Дідьє змітав всіх на своєму шляху і став палачем для всіх захисників ліги. Навіть залізобетонна пара Фердинад – Відіч віддала належне івуарійцю, а Каррагер називав найнезручнішим суперником.
Дрогба міг піти з клубу при ще Сколарі та Боаші, але йшли вони, а бомбардир залишався, аби дійти до фіналу ЛЧ в Мюнхені і навічно вписати своє ім'я в історію «Челсі».
15 місце – Павел Недвед
«Лаціо» → «Ювентус», 2001 рік
💶 45 млн євро
Того літа Моджі продав Зідана за рекордну суму, тому дивився на трансферний ринок, як на меню ресторані – тепер він міг дозволити собі майже будь-який чек. «Він завжди забивав нам, коли грав за «Лаціо», тому я вирішив закрити цю проблему», – говорив Моджі про перехід чеха, хоча всі розуміли, кого він має замінити у Турині.
Чех чудово розкрився у Ліппі, опанувавши гру під форвардами, і став одним із найяскравіших футболістів Серії А. У півфіналі ЛЧ 2002/03 сталась очна дуель Зідана та Недведа, у якій переміг чех, але на фінал не вийшов через перебір карток. Фани «Юве» досі пригадують це, коли хтось розповідає про перемогу «Мілана» на «Олд Траффорд».
Його «Золотий м’яч» дуже схожий на нагороду Модричу, обидва більше знаходилися в тіні своїх форвардів, але саме вони визначали гру команди.
14 місце – Луїс Суарес
«Ліверпуль» → «Барселона», 2014 рік
💶 82 млн євро
Зараз трансфер уругвайця видається однозначним успіхом, але у 2014-му так думали далеко не всі. «Барса» віддала колосальну за гравця, який щойно покусав К'єллліні і не міг грати ще декілька місяців, також питання викликала і адаптація футболіста. Чи не стане він новим Іброю, що не сприйме стиль «Барселони»? Пол Скоулз говорив, що Луїсу треба йти в «Реал», адже він не поміститься на полі поруч із Мессі.
Вже в першому сезоні стало зрозуміло, що страхи марні. Луїс та Лео стали найкращими друзями, форвард зумів підлаштуватися під гру «Барси» і не тільки не втратив у результативності, але й зробив неймовірне – одноосібно взяв «Золоту бутсу» в епоху Мессі та Кріша (вперше він завоював її у «Ліверпулі», але на пару зі Роналду). Його 100 голів за перші 114 матчів стали рекордом клубу, швидше не забивав навіть Лео.
13 місце – Кевін де Брюйне
«Вольфсбург» → «Ман Сіті», 2015 рік
💶 70 млн євро
24-річний півзахисник повів шалений сезон за «Вольфсбург», став найкращим футболістом Німеччини і привернув до себе увагу усіх топ-клубів. «Баварія» вже навіть провела домовленості з Кевіном, але боси вирішили, що бельгієць переоцінений. Мюнхенці готові були платити не більше 50 млн євро, а «Сіті» оновив свій рекорд, віддавши всі 70 млн. За декілька днів до закриття трансферу вискочив «ПСЖ», який давав на 10 млн більше, але туди не захотів переходити сам гравець.
Клаус Аллофс хотів зберегти КДБ ще на рік у «Вольфсбурзі», але англійці були надто настирні. Вже першому своєму сезоні він став одним з лідерів, а з приходом Гвардіоли його роль тільки посилювалася. Зараз бельгієць вже став однією з легенд клубу, не меншою, ніж його співвітчизник Компані.
12 місце – Джанлуїджі Буффон
«Парма» → «Ювентус», 2001 рік
💶 52 млн євро
Навіть зараз 52 млн євро виглядають дуже солідною сумою за голкіпера, але влітку 2001-го сума була просто гігантською. Перед тим «Інтер» купив у «фіалок» Тольдо за 21 млн, але тут сам Буффон. Блискуча «Парма» вже йшла на спад, зірки розбігалися по інших клубах, Джіджі теж хотів змінити обстановку.
Спочатку інтерес виявляла «Рома», але побачивши цінник, римляни вирішили, що краще буде взяти Пеліццолі. Далі на горизонті з’явилася «Барселона», яка була готова платити цілих 56 мільйонів євро. Але всіх переграв Моджі, який навів контакти з батьками Буффона – колишніми спортсменами, які дуже хотіли, аби син був в Італії. Буффон-старший вдарив по руках із Моджі.
Із відпустки голкіпер збірної Італії повернувся вже гравцем «Ювентуса», а тодішній кіпер туринців ван дер Сар був змушений перейти у «Фулгем». Далі Джіджі вже сам написав історію, яку ми всі добре знаємо.
11 місце – Мохаммед Салах
«Рома» → «Ліверпуль», 2017 рік
💶 42 млн євро
Після того, як сторони домовилися про перехід, президент «Ліверпуля» Джон Генрі говорив своєму колезі з «Роми» Джеймсу Паллоті: «Ми переплатили, так? Так, ми точно переплатили». Паллота, згадував це з усмішкою, адже судячи з того, що було далі, англійці ще недоплатили.
Мо до того не заграв у «Челсі», але завжди хотів повернутися в АПЛ. Тодішній спортдир «Роми» Мончі пояснював, що продаж Салаха був вимушеною мірою через фінансовий фейр-плей: «Якби не той трансфер, ми б не грали у наступному сезоні в півфіналі ЛЧ».
У тому самому півфіналі вже єгиптянин запалював вже проти «джало-россі». Салах вже встановив купу рекордів у «Ліверпулі» і допоміг повернути на «Енфілд» омріяне чемпіонство та ЛЧ.
10 місце – Роналдіньо
«ПСЖ» → «Барселона», 2003 рік
💶 32 млн євро
У 2003-му в «МЮ» приїхав Кріш, але головна трансферна сага крутилась навколо Бекхема. Девід намагався змінити обстановку, а обидва іспанські гранди намагалися використати його як гравця-франшизу. Причому, якщо «Реал» просто на додачу до «галактікос», то Лапорта на трансфері Девіда будував свою свою президентську кампанію. Керівництво «МЮ» майже домовилось з каталонцями, але Бекхем бачив себе тільки в «Реалі» («Барса» тоді навіть в ЛЧ не змогла вийти).
А де ж тут Роналдіньо? Бразилець вже навіть не одною, а майже двома ногами стояв на «Олд Траффорд», а Фергюсон бачив в ньому ідеальну заміну Бекхему. Далі потенційне керівництво «Барси» почало діяти, як типові українські політики: «Ми вам обіцяли Роналдіньо, буде вам Роналдіньо». Хоча до того Лапорта говорив про Бекхема, Анрі, але точно не вважав своїм козирем Ронні.
Далі за діло взявся компаньйон Лапорти Россель, який раніше керував Nike на бразильському ринку і чудово знав місцеву кухню. Він вмовив бразильця нічого не підписувати до закінчення виборів у «Барселоні», а якщо Лапорта переможе, то його точно куплять. Жоан переміг, бразильця викрали прямо з-під носу «МЮ», а сам Роналдіньо у всіх інтерв’ю говорив, що щасливий грати в команді, де виступали Ромаріо, Роналдо та Рівалдо. Саме тут він провів свої найкращі роки у футболі.
9 місце – Зінедін Зідан
«Ювентус» → «Реал», 2001 рік
💶 77,5 млн євро
У 2001 році «Юве» та «Реал» були в одній ваговій категорії по грошах та статусу. Тоді переїхати з «Юве» у «Мадрид» зовсім не означало підвищення. А за столом переговорів зійшлися дві акули, які могли відкусити руку по лікоть будь-кому: Лучано Моджі та Флорентіно Перес, обоє генії трансферних шахових партій.
На гала-вечері перед Суперкубом УЄФА-2000 Перес передав Зідану записку зі словами французькою «Ти хочеш грати за нас?». У відповідь лише сухе, але зрозуміле: «Так». Гра почалась.
Агенти розповідали дружині Зізу, які чудесні французькі школи є в Мадриді, Перес спочатку називав суми, а потім запускав слухи, що його насправді більше цікавить Мендьєта та Віейра. Тим часом Вальдано з Пересом зустрічалися з гравцем у затхлій кімнаті ліонського аеропорту, аби ніхто не бачив. Там він почув остаточне «Так» на свою пропозицію.
Моджі розумів, що француз піде, тож мав готовий план-капкан із покупкою Недведа. На зустріч у Лугано приїхала туринська «коза ностра» у повному складі: Моджі, Беттега, Джираудо. Не вистачало хіба Аньєллі, але він ніколи особливо не цінував Зізу: «Завдяки йому ми просто продаємо більше «Фіатів» в Алжирі та «Марселі».
Італійці просили 120 млн, Перес розвернувся і поїхав. По телефону іспанці давали 60, Моджі нижче 100 не опускався. 4 липня знову зустріч, цього разу на віллі Умберто Аньєллі, в таких місцях закривають серйозні угоди. Переса з Вальдано до кімнати вели сторожові собаки, на стінах були картини Пікассо. У повітрі буквально висів запах великих грошей, навіть свої говорили Пересу, що давати стільки за футболіста – безумство.
Підписи поставили на сумі 77,50 млн євро – абсолютний рекорд.
«Ми б віддали вам його і за 60», – потирав руки Моджі. «Я б заплатив вам навіть 100», – відповів Перес. Того літа Моджі привіз у Турин Буффона, Тюрама. Недведа та Саласа. А Зідан через рік забив той самий гол за «Реал» у фіналі ЛЧ у ворота «Баєра».
8 місце – Серхіо Агуеро
«Атлетіко» → «Ман Сіті», 2011 рік
💶 35 млн євро
Якщо англійський клуб встановлює статую аргентинцю – значить він таки зробив щось екстраординарне. Перехід форварда «Атлетіко» став рекордом для «Сіті» (ненадовго), але Кун відпрацював кожен фунт свого трансферу.
Агуеро завершив виступи найкращим бомбардиром історії клубу, найкращим іноземним бомбардиром в АПЛ та автором 12 хет-триків в премєр-лізі (теж рекорд). Із часів Джиммі Грівза ніхто в Англії не забивав 28+ голів у вищому дивізіоні шість сезонів поспіль. Чемпіонський гол у ворота «КПР» – вічна класика, що подарувала статус легенди.
Коли Кун заявив, що хоче покинути «Атлетіко», то майже вся Європа неслась з грішми до «матрацників»: «Челсі», «Юве», «Ліверпуль», «Баварія», «Інтер» .
Марадона сватав Серхіо в «Реал» – сімейство хотіло залишитись в Мадриді. «Атлетіко» найменше хотіло посилювати ворогів, тому запропонувало Куна у «Сіті». 12 мільйонів на рік – «Реал» такого не дав. Гравець, який називав себе Че Геварою сучасного футболу, поїхав в АПЛ творити історію, а до Мадриду вже прямував Радамель Фалькао.
7 місце – Кріштіану Роналду
«МЮ» → «Реал», 2009 рік
💶 94 млн євро
Існує красива клубна легенда про цей перехід, яка розповідає про смс від Флорентіно Переса після програного «Барселоні» фіналу: «Хочеш виграти Лігу Чемпіонів? Давай до нас». Зараз мало хто згадує, але Кріштіану попив крові в «МЮ» та особисто у Фергюсона не менше, ніж Мбаппе у босів «ПСЖ».
Рамон Кальдерон мінімум тричі намагався підписати гравця. Мама Кріша ще у 2007 році говорила, що мріє бачити сина у Мадриді. Португалець каже, що перехід в «Реал» був би кроком вперед і чекає, поки іспанці зроблять достойну пропозицію «МЮ». Президент ФІФА Зепп Блаттер звинувачував «МЮ» у рабстві, а Роналду підтверджував слова швейцарця. Фергюсона вибісила поведінка мадридців, тому він пропонував гравця «Барсі». Усі скандали закінчилися тим, що угоду таки підписав Кальдерон взимку 2008-го, але вона була таємною, тому профіту з неї він не отримав.
Влітку 2009-го Кріша на «Бернабеу» презентував вже Перес, який навіть хотів стопнути трансфер, оскільки це була не його домовленість, але його вмовили не робити цього. А далі – космічні цифри Кріша і дуже вчасний (для клубу) перехід у «Юве».
6 місце – Вейн Руні
«Евертон» → «МЮ», 2004 рік
💶 37 млн євро
Якби ми писали матеріал про роль серветок у переходах футболістів, то вийшла б ціла книга: Мессі, Зідан – і ось Руні. Влітку 2004-го Вейн видав неймовірний турнір на Євро-2004: забив два голи, чудово взаємодіяв з Оуеном, лише травма в 1/4-й завадила йому розкритися на повну.
«Іриски» зайняли 17 місце в АПЛ, а до клубу почали сходитись покупці на юного таланта. «Ньюкасл», «Челсі» та «МЮ» боролись з Руні, пропонуючи «Евертону» шалені гроші за тінейджера. Спочатку форвард взагалі нікуди не хотів їхати, але коли стало зрозуміло, що трансфер неминучий, то зробив свій вибір.
«Ти їдеш в Челсі», вони дають найбільшу суму», – сказав Моєс. Руні ж хотів перейти в «МЮ», але йому повідомили, що треба написати спеціальний запит на трансфер. Юнак вийшов з офісу, знайшов найближчу серветку і написав: «Я, Вейн Руні, прошу продати мене з футбольного клуба «Евертон». Солідний документ за пару хвилин лежав на столі Моєса.
Переговори були важкими, перехід затягувався, 25 серпня 2004 року на матчі кваліфікації ЛЧ проти «Динамо» Бухарест з'явився хлопчик з плакатом: «Будь ласка, купіть Руні». Хлопчина став знаменитістю, Руні перейшов в останній день вікна, аби на довгі роки стати лідером «МЮ», тричі граючи у фіналах ЛЧ.
5 місце – Тоні Кроос
«Баварія» → «Реал», 2014 рік
💶 25 млн євро
«Ми не будемо платити тобі 10 млн на рік. Ти не гравець світового рівня», – сказав Карл-Хайнц Румменіге своєму півзахиснику, чим сильно допоміг статися одному із найуспішніших трансферів останніх десятиліть. Уявити, що гравця рівня Тоні Крооса можна купити 25 млн, міг би тільки безумець, але так сталося. За рік до закінчення контракту Тоні поїхав у Мадрид, але в Мюнхені не сильно переймалися, адже на його місце вже прибув «золотий хлопчик» Маріо Ґьотце. Чи варто говорити про те, що було далі?
Тоні став одним із головних гравців покоління, штампуючи перемоги в ЛЧ. Колишній партнер Каземіро так говорив про його гру: «Увесь «Реал» грає в темпі Тоні. Якщо він хоче, щоб ми зупинились – він грає повільніше, якщо хоче, аби пришвидшились, то починає грати швидко».
4 місце – Кака
«Сан-Паулу» → «Мілан», 2003 рік
💶 8,5 млн євро
«Мілан» щойно виграв ЛЧ, а на позиції атакувального півзахисника були Руй Кошта та Рівалдо. Ну куди ще цього малого? Юного Кака возили на ЧС-2002, де він отримав переможну медаль, хоча й не грав. Як Роналдо у 1994-му, тому аналогій із феноменом не уникнути. Кажуть, Галліані до останнього сумнівався, аж поки бухгалтер клубу Кантармесса не вирахував по його даті народження, що Рікі народився під щасливою зіркою – солідний аргумент.
Анчелотті не бачив Кака навіть на відеокасеті, але з першого тренування Карло зрозумів, що перед ним діамант. Мало того, що бразилець бив і віддавав передачі, Рікі ще й був дуже скромним і зовсім не любив тусовок, як його співвітчизники. Руй Кошта та Рівалдо швидко зрозуміли, що вони надто повільні, аби конкурувати з гравцем нової формації, який не таскався з м’ячем, а давав швидкість. Чудова зв’язка з Шевченком, дебютний гол «Інтеру» – і все пішло.
Незрівняний гол у ворота «МЮ» – головний хайлайт великої кар’єри гравця у «Мілані».
3 місце – Френк Лемпард
«Вест Гем» → «Челсі», 2001 рік
💶 16 млн євро
«Вест Гем» кінця 90-х – це дивовижний коктейль зі молодих талантів (Лемпард, Ріо Фердинанд, Джо Коул) та досвідчених бійців (Шака Хіслоп, Паоло Ді Каніо, Іан Райт). У «молотобійців» був справжній сімейний підряд, адже Френк Лемпард-старший працював помічником у Харрі Реднаппа, обидва були одружені на рідних сестрах, а в полі бігав юний Лемпард. Для повного щастя не вистачало лише Джеймі Реднаппа, але той грав за «Ліверпуль».
І ось з усього цього сімейного щастя могла б вирости легенда «Вест Гема», але так не сталося. У 2000 році Ріо пішов у «Лідс», Реднапп з батьком Френка теж згодом покинули клуб, а самого півзахисника підписав «Челсі» за дуже солідні на той час 16 млн. Наприклад, чемпіон світу Петі та голландець Зенден обійшлися дешевше.
Але то було історичне рішення Раньєрі, за яке його немало критикували, вважаючи, що «Челсі» переплатив. Хто б знав, що клуб купив свого майбутнього найкращого бомбардира в історії і «серце команди».
2 місце – Лука Модрич
«Тоттенгем» → «Реал», 2012 рік
💶 35 млн євро
Перенесемось у літо 2012 року: «Барса» купує Алекса Сонга у «Арсенала», а «Реал» у «шпор» придбав Луку Модрича. Взимку Marca поставила обох на перші два місця серед найбільш провальних трансферів сезону, а хорват навіть випереджав камерунця. З часом Лука відійшов від травм, а Карло Анчелотті знайшов йому ідеальну позицію на полі.
У наступні 10 років уявити «Реал» без Модрича неможливо. Гравець, який шантажував «Тоттенгем», не виходив на тренування та вимагав переходу в Мадрид, став найкращим футболістом світу і отримав «Золотий м’яч» саме у столиці Іспанії. Тепер і в голову нікому не прийде порівнювати його із Сонгом.
1 місце – Кріштіану Роналду
«Спортінг» → «МЮ», 2003 рік
💶 19 млн євро
Звичайна передсезонна гра змінила історію європейського футболу. Змучений «Юнайтед» саме повертався із турне у США, але Фергюсон пообіцяв своєму помічнику Кейрушу зіграти матч-відкриття стадіону «Жозе Алвеладе» у Ліссабоні із «Спортингом». «Леви» виграли поєдинок із рахунком 3:1, а захист «МЮ» відвозив 18-річний Кріштіану Роналду.
Вже після першого тайму до Фергюсона підійшла солідна делегація із гравців, які сиділи на лаві запасних: Рой Кін, Філ Невілл та Райян Гіггіз. «Цей хлопць повинен бути у нас», – говорили вони.
Сер Алекс вирішив не їхати з Португалії без контракту, тож віддав «Спортінгу» стільки, скільки вони хотіли. Пізніше Жорже Мендеш згадував, що Фрегі був єдиним, хто прагнув забрати гравця одразу, а не залишати на сезон в оренді у Португалії. Перші матчі Роналду більше вражав технікою, ніж ефективністю. Зате потім у нього пішло так, що Кріштіану називали найкращим гравцем клубу з часів Джорджа Беста, а згодом хлопчина став й найкращим у світі.
Фото: Global Look Press, твіттер «Челсі», твіттер «МЮ»
