21 найгірший трансфер ХХI століття
Є два українці.
У розпал трансферного вікна ми вирішили згадати найбільші трансферні провали клубів у ХХІ столітті. Ми враховували не лише суми, які було заплачено, але й контекст, в якому відбувався перехід, та до яких наслідків він призвів.
Усі суми взято із сайту Transfermarkt.
Також тут не враховувалися гравці, які приєдналися вільними агентами, тому тут не буде, наприклад, Лео Мессі. Але усе одно вийшло цікаво.
21 місце – Бебе
«Вікторія Гімараєш» → «МЮ», 2010 рік
💶 8,8 млн євро
В «МЮ» були і значно більші фінансові провали, які не увійшли в список: Джемба-Джемба, Клеберсон, Санчо – список можна продовжувати, але цей трансфер став легендою, тому без нього наш топ буде неповним.
Одна із найдивовижніших історій, яка так і не стала казкою. Вихованець дитячого притулку у 18 років поїхав на чемпіонат світу для безхатьків у Боснію, де наколотив 40 голів за 6 матчів. Так Бебе потрапив у професійний футбол в Португалію, а згодом сам Карлуш Кейруш порадив колишньому шефу взяти його в «Юнайтед». Фергюсон погодився, надихнувшись трансферами Нані та Роналду.
В «МЮ» португалець зіграв лише 9 поєдинків і навіть забив 2 голи, але закріпитися так і не зміг. Кажуть, що це був єдиний трансфер Фергі, коли він жодного разу не бачив гравця перед переходом в його команду.
Минулий сезон Бебе провів за «Сарагосу» у Сегунді.
20 місце – Дмитро Чигринський
«Шахтар» → «Барселона», 2009 рік
💶 25 млн євро
У кінці 2000-х «Шахтар» любив називати себе східноєвропейською «Барселоною», тому трансфер між клубами був лише питанням часу. Гвардіола особисто схвалив перехід українського захисника у стан «блаугранас», він бачив його ідеальним партнером для Піке.
За «Барсу» Дмитро провів 12 матчів, потоваришував з Ібрагімовичем, але своїм так і не став. 25 млн – серйозна сума за захисника навіть зараз, проте впоратись зі тиском та проявити свої найкращі якості було дуже важко.
«Я ніколи не кажу, що грав в «Барселоні», я всім кажу, що я був в «Барселоні», – зізнавався захисник іспанським ЗМІ.
19 місце – Маріо Балотеллі
«Мілан» → «Ліверпуль», 2014 рік
💶 27 млн євро
Зараз страшно таке говорити вголос, але у 2014-му Бало розглядався, як заміна Луїсу Суаресу. Скандальний форвард саме провів ударний період в «Мілані», здавалося, був готовий розкрити свій потенціал в Англії та довести Манчіні, що він рано списав футболіста. Дива не сталося – Маріо залишався вірним своїм фокусам, а клуб найняв для нього охоронця-няньку, який мав дивитися, аби гравець не влазив у проблеми.
Але проблеми були й на полі, адже свій перший гол в АПЛ Маріо забив аж у лютому. «Ти покинеш цей клуб за 60-70 мільйонів – і я виграю парі. Або ти тут здохнеш», – кричав Міно Райола, але навіть всесильний агент не допоміг Бало. Їхній спір полягав у тому, що італієць мав покинути «Ліверпуль» тільки за великі гроші.
Наступний сезон Маріо розпочав в «Мілані», а потім пішов у оренду в «Ніццу».
18 місце – Джексон Мартінес
«Порту» → «Атлетико», 2015 рік
💶 35 млн євро
Колумбієць творив дива в Португалії, двічі поспіль вигравши бомбардирські перегони. Було очевидно, що йому пора на підвищення – таким клубом став «Атлетіко», який відвалив за гравця 60 млн євро.
У «матрацників» згодом були не дуже вдалі трансфери, як той же Тома Лемар або Жоау Фелікс, але з цим хлопцем відбулося повне фіаско. Сімеоне вистачило декілька місяців, щоб зрозуміти, що ніякої заміни Маріо Манджукичу не буде. У колумбійця в активі було лише три голи за половину сезону, але ситуацію врятували китайці. Саме в той час вони закуповувалися у Європі, тому «матрацники» люб'язно відпустили гравця вже у лютому за 42 млн євро в Гуанчжоу.
«Я ніколи так віддано не тренувався і при цьому ніколи не грав так погано», – говорив Джексон про свій час в «Атлетіко». Але екс-партнери казали, що Джексон більше вірив в Ісуса, ніж у самого себе. Він і зараз записує християнські пісні та викладає їх на Ютуб.
17 місце – Чіро Іммобіле
«Торіно» → «Боруссія» Д, 2014 рік
💶 18 млн євро
Зараз Чіро можна сміливо назвати найкращим форвардом Серії А за останнє десятиліття, його статистика у «Лаціо» просто вражає. У 2015 році нападник «Торіно» мав замінити самого Роберта Левандовського у «Боруссії», Юрген Клопп справді вірив в італійця. Хоч покидати Італію Іммобіле не дуже хотів, але амбіції мав досить пристойні: «Треба бути божевільним, щоб не використати такий шанс», – говорив він. Та сезон вийшов провальним, попри 4 голи в ЛЧ, у Бундеслізі він забив лише 3 м’ячі у 24 матчах.
Вже у лютому Чіро жалівся, що німці – холодні люди, за 8 місяців ніхто з гравців клубу не запросив його на до себе на вечерю. Наступного літа гравець перейшов у «Севілью» (теж провал), а вже за декілька років, будучи лідером «Лаціо», Чіро зізнавався, що мав хороші відносини з Клоппом, але тренер отримав лише бліду копію справжнього Іммобіле.
16 місце – Джонатан Вудгейт
«Ньюкасл» → «Реал», 2004 рік
💶 18 млн євро
Один із головних трансферних мемів «Реала», коли мова заходить про невдалі переходи. Молодий Джонатан круто проявив себе у «Лідсі» та став важливою частиною «Ньюкасла» Боббі Робсона, але у справу втрутився Флорентіно Перес. До Бекхема та Оуена було вирішено прикупити захисника, який почав грати за збірну Англії.
Гравець прибув до Мадриду із ушкодженням стегна, але хто б міг подумати, що на дебют Вудгейт доведеться чекати майже півтора року. У першому ж матчі (проти «Атлетіка») він видав «достойний» перфоманс: автогол та вилучення. Добре, що Рауль дублем врятував гру.
Англієць навіть забив один м'яч за «вершкових» (із подачі Бекса), але в «Реалі» не затримався.
15 місце – Адріан Муту
«Парма» → «Челсі», 2003 рік
💶 19 млн євро
Найзірковіший гравець Румунії після Хаджі запалював у Серії А в складі «Парми». В дуеті із тезкою, бразильцем Адріано, вони були дійсно неперевершені, поки не з’явився раптово розбагатілий «Челсі». Муту потрапив у першу хвилю закупів від Абрамовича, а гравця хотів бачити особисто Клаудіо Раньєрі.
Спочатку він забив 4 голи у трьох матчах, чим підкупив фанів, але потім пустився берегів на повну. У той час Муту називали «Пафф Дедді» на честь відомого репера – це було точно не через футбольні навички. Гостроти додавали сварки з Моуром, який забороняв йому їхати у збірну через травму, але це були лише квіточки. Гулянки, розлучення з жінкою, інтимні фото із румунською порнозіркою та кокаїн. Допінговий тест виявився позитивним, а гравець отримав 7 місяців дискваліфікації. Потім його за хитрою схемою через «Ліворно» підписав «Юве», але найцікавіше було попереду.
«Челсі» подав до суду на гравця і відсудив у нього понад 17 млн євро, які були витрачені на румуна. Муту подавав апеляції, але у 2018 році Європейський суд з прав людини став на сторону клубу. «В мене немає 17 млн для «Челсі». Я хочу вирішити це питання з Абрамовичем», – говорив гравець. Днями він очолив «Нефтчі», але навряд він там заробить такі гроші.
14 місце – Енді Керролл
«Ньюкасл» → «Ліверпуль», 2011 рік
💶 41 млн євро
Керрол проводив фантастичний час у «Ньюкаслі», вів переговори про новий контракт із клубом, коли раптом Майк Ешлі вирішив все переграти. «Ліверпуль» саме продав Фернандо Торреса у «Челсі», тож шукав йому заміну. Із «Аякса» виписали Луїса Суареса, але для повного щастя не вистачало Енді. Сам гравець точно не хотів покидати «Сент-Джеймс Парк», однак вибір вже зробили за нього.
«Все що я хотів, коли летів в Ліверпуль – провалити медогляд», – згадував нападник. У нього було ушкодження стегна, яке не знітило медичну службу мерсисайдців. У Керрола були хороші моменти в клубі, наприклад, голи у ворота «Евертона», але загалом перехід виявився провальним, особливо на фоні монструозного уругвайця, який розривав АПЛ.
За 58 матчів він забив лише 11 голів – явно не те, чого від нього чекали.
13 місце – Ніколя Пепе
«Лілль» → «Арсенал», 2019 рік
💶 80 млн євро
«Арсенал» не часто потрапляє в подібні рейтинги, але історія з Пепе канонічна. Француз провів блискучий сезон у «Ліллі», тож «каноніри» вирішили викласти космічні для себе 80 млн євро. До цього найдорожчим був перехід Обамеянга, який обійшовся майже на 20 мільйонів дешевше. Чи варто казати, що від Пепе чекали результативність не меншу, ніж в Ауби?
В першому сезоні Ніколя забив 6 голів в АПЛ, в наступному вже 10, але це все одно не був гравець на 80 мільйонів. У клубі навіть почали спеціальне розслідування, у результаті якого звільнили декількох скаутів, включаючи спортивного директора Рауля Санльєї. «Я взагалі просив купити Вілфріда Заха із «Пелес», – згадував Унаї Емері.
Минулий сезон гравець провів в оренді у «Ніцці», а зараз лондонський клуб шукає на нього покупця, поки у Пепе ще є рік контракту.
12 місце – Анхель Ді Марія
«Реал» → «МЮ», 2014 рік
💶 75 млн євро
Аргентинець переходив в Англію як найкращий гравець фіналу ЛЧ-2014 та безумовна суперзірка. В «МЮ» він отримав солідний контракт, але тут на нього чекав Луї ван Гал, у якого свої погляди на футбол та порядки в команді. В перших турах Анхель все ще показував свої найкращі скіли, але згодом нідерландець почав диктувати гравцю інший футбол та забороняв часто йти в обіграші.
Сім'я аргентинця теж була не в захваті від похмурого Манчестера, а коли їх пограбували у лютому під час сімейної вечері, бажання залишатися в Британії було рівним нулю.
Ді Марія взагалі не хотів йти з «Реала», але Флорентіно Перес вже намітив собі нову зірку – Хамеса Родрігеса, для цього треба було продати Ді Марію. Перед фіналом ЧС-2014 із клубу прийшов лист, де гравця просили не грати, аби не поглибити ушкодження, яке він вже мав. На поле вийшов Енцо Перес.
Пізніше виявилося, що влітку 2014-го він мав опинитися в «ПСЖ», але клубу саме дали ліміт на трансфери у 60 млн, більша частина яких пішла на Давіда Луїза. Зрештою, через рік Ді Марія таки опинився в Парижі, а Манчестер воліє не згадувати.
11 місце – Леонардо Бонуччі
«Ювентус» → «Мілан», 2017 рік
💶 41 млн євро
Найгучніший трансфер «Мілана» в епоху після Берлусконі виявився провальним. Те, що у Леонардо є проблеми з Аллегрі, було відомо давно, але ніхто не думав, що лідер «Юве» дійсно покине команду, тим більше заради «Мілана», але перехід таки відбувся.
Бонуччі отримав капітанську пов’язку у «россонері» і повну довіру нового тренера. Клуб витратив 200 млн на трансфери, але сезон виявився абсолютно провальним. Цікаво, що захисник навіть встиг забити колишній команді.
«Перехід в «Мілан» був поганим рішенням, але за той час я розумів, що «Юве» – моя справжня сім’я», – підсумовував той період Бонуччі. Та й грати поряд із К'єлліні та Барцальї зовсім не те саме, що із Романьйолі та Мусаккіо.
Через рік гравець повернувся у Турін в обмін на Маттіа Кальдару.
10 місце – Хуан Себастьян Верон
«Лаціо» → «МЮ», 2001 рік
💶 42 млн євро
«Коли я дивився на нього, то боявся, що більше ніколи не зіграю за «МЮ», – розповідав про свої перші враження від аргентинця Ніккі Батт. Верон приходив в АПЛ у 26 років, аби змінити гру «Юнайтед». Фергюсон хотів більше європейськості, центр півзахисту Скоулз – Кін здавався йому надто архаїчним.
Перші місяці Відьмак провів блискуче, а у вересні навіть отримав відзнаку найкращому гравцеві місяця в АПЛ. З часом Верону ставало все важче витримувати англійський стиль гри, аргентинця критикувала преса. «Він великий гравець, а ви всі ідіоти», – відповідав журналістам Фергюсон.
Сам футболіст визнав, що йому не вистачило фізичної готовності, а також знання мови: «Мені ніколи в житті не подобалося вчитись». Після «МЮ» на нього чекав «Челсі», який теж не зумів розкрити талант великого майстра.
9 місце – Гаїска Мендьєта
«Валенсія» → «Лаціо», 2002 рік
💶 48 млн євро
На початку 2000-х жоден іспанський футболіст, окрім Рауля, не викликав стільки захоплення, скільки Мендьєта. Лідер блискучої «Валенсії» Ектора Купера, дворазовий фіналіст ЛЧ, тонкий майстер гри. Саме він бачився ідеальною заміною для Верона у «Лаціо».
Римляни якраз проводили своє останнє трансферне вікно в якості одного з найбагатших клубів планети: Гаїска Мендьєта – 48 млн, Стефано Фіоре – 25 млн, Яп Стам – 27,5 млн, Дарко Ковачевич – 15 млн, Фабіо Ліверані – 13 млн, Джуліано Джаннікедда – 7 млн. Таких багатих ярмарків біло-синя частина Риму з того часу не бачила.
І хоч вони продали Недведа, Верона та Саласа, але все одно витратили більше, ніж заробили. Згодом в клубі почалося безладдя, компанія всемогутнього Серджіо Краньйотті, молочний гігант «Чіріо», збанкротувала, а Мендьєта, здавалося, розучився грати у футбол. Жодного голу за 20 матчів, бліда тінь самого себе на полі.
Після «Лаціо» він так і не повернувся на колишній рівень, але баск знайшов себе в музиці. Його діджейські сети можна почути у клубах від Лондона до Ібіци (навіть перед фіналом ЛЧ у Кардіффі).
8 місце – Златан Ібрагімович
«Інтер» → «Барселона», 2009 рік
💶 70 млн євро
Ми вже розповідали, про відносини Ібри з «Барсою» – навіть попри не найгіршу статистику та чемпіонство в Іспанії, сезон у Каталонії вважають провальним для шведа. Особливо, якщо порівнювати із Ето'о, який відправився в «Інтер».
Хороший початок сезону зіпсували сварки з Пепом та зміна позиції на користь Мессі. «Дитячий садок» Гвардіоли не підійшов Ібрі за духом, а швед довго такого терпіти не міг.
7 місце – Ромелу Лукаку
«Інтер» → «Челсі», 2021 рік
💶 100 млн євро
Із форвардів, які не заграли у «Челсі», можна складати окремий топ. За останні 20 років у складі «синіх» значно краще себе проявляють забивні хавбеки, не дарма найкращий бомбардир клубу – Франк Лемпард, а Еден Азар входить у топ-5 голеадорів в історії.
Повернення Лукаку в Лондон за рекордні для «Челсі» 120 мільйонів стало провалом – і породило лише жарти і меми. Приїхавши елітним форвардом із «Інтера», Лукаку забив всього 8 голів за сезон, що спонукало клуб віддати його в оренду у зворотньому напрямку. Хтось списує це на прокляття дев’ятого номера в «Челсі», хтось говорить про проблеми самого Ромелу, який не може видавати результат під тиском.
Поки що 100 млн євро виглядають справжнім провалом, хоча в світлі останніх витрат «Челсі» – цілком буденним.
6 місце – Кака
«Мілан» → «Реал», 2009 рік
💶 67 млн євро
Рікардо Ізексон став частиною одного із найвідоміших закупів в історії футболу: Роналду, Бензема, Хабі Алонсо, Рауль Альбіоль і Кака. Саме бразилець став головним розчаруванням з цього списку (ну які надії на Альбіоля?), адже переходив у золотому для футболіста віці – йому було 27. Нагадаємо, що Кака був останнім із людей, хто брав «Золотий м'яч», перед тим, як його окупували інопланетяни Кріш та Мессі.
Рікі дуже рідко показував рівень гри, як у «Мілані», хоча Пеллегріні йому довіряв. До всього іншого додалась травма, яка вибила гравця на 8 місяців, після чого відбулась зміна тренера.
«Моурінью виявився важким тренером для мене. Коли я думав, що мені дадуть шанс, нічого не відбувалося», – згадував гравець. Бразилець допоміг команді виграти Ла Лігу із 100 очками, але він не був лідером «Реала», перебуваючи в тіні Роналду, Озіла, Бензема та навіть Ігуаїна.
У 2013 Рікі повернувся в «Мілан», звідки не хотів їхати ще в 2009-му, але фінансові труднощі змусили Галліані віддати свій головний актив.
5 місце – Андрій Шевченко
«Мілан» → «Челсі», 2006 рік
💶 44 млн євро
Про цей перехід вже було сказано і написано, особливо в Україні, але те, що після «Мілана» Шева сильно здав – факт. Можливо, причина в тому, що Андрій поїхав на ЧС-2006 із незалікованою травмою спини і грав на уколах весь турнір. Можливо, визначальними стали травми отримані вже в Англії. Можливо, АПЛ просто не підійшла форварду, але цей трансфер досі вважають одним із найбільш провальних в історії ліги.
Абрамович три роки поспіль кликав Шевченка в Англію, аж поки у 2006-му той не піддався. Жозе Моурінью не приховував, що чекав Самюеля Ето'О, а не українця, під якого довелося перебудовувати гру. Під загрозою конкуренції роззабивався Дрогба.
В матчі з «Астон Віллою» у грудні 2007 року Шева провів свій найкращий матч в АПЛ (2+1), але в тому ж поєдинку він отримав травму, яка остаточно поставила хрест на його амбіціях в Лондоні. Взимку прийшов Анелька, а за фіналом ЛЧ-2008 довелося спостерігати з лави запасних.
4 місце – Фернандо Торрес
«Ліверпуль» → «Челсі», 2011 рік
💶 58 млн євро
Промахи Торреса за «Челсі» – головний футбольний мем 2011 року. Іспанець став зіркою АПЛ в «Ліверпулі», сам Абрамович мріяв побачити його в своєму клубі. Заради цього він взимку виклав аж 50 мільйонів, які мали б конвертуватися в голи. Але щось пішло не так.
Ель Ніньйо у 27 років фактично застопорив кар'єру, так і не повернувшись на колишній рівень. У «Челсі» була серія, коли він не міг забити 903 хвилини – надто багато як для гравця, що мав четвертий цінник в історії.
У 2020 році видання The Athletic повідомило, що в «Ліверпулі» знали про хронічні проблеми гравця з коліном, тож почали пропонувати його іншим клубам, а «Челсі» виявився найбільш щедрим. Сам Торрес каже, що вдячний «Челсі» за здобуті трофеї, адже в «Ліверпулі» та «Атлетіко» ЛЧ він виграти не зміг.
3 місце – Еден Азар
«Челсі» → «Реал», 2019 рік
💶 115 млн євро
В одне літо 2019-го «Реал» придбав Луку Йовича та Едена Азара. Якщо провал першого, хоч і був неприємним, але не сильно здивував, то Азар став одним з найбільших фейлів в історії «Мадрида». Футболіст, який ще недавно вважався тим, хто візьме «Золотий мяч» після ери Мессі та Кріша, зав’язав з великим футболом раніше за них обох.
За майже півсотні матчів в Ла Лізі у нього лише 4 голи та 9 асистів. Такого дауншифту у кар'єрі топ-гравця дуже важко пригадати.
«Він рознесе вас усіх, коли набере форму», – говорив про нього Зідан ще два роки тому, але сьогодні бельгієць без клубу.
2 місце – Антуан Грізманн
«Атлетіко» → «Барселона», 2019 рік
💶 120 млн євро
Із чисто ігрової точки зору Антуан Грізманн не такий провальний трансфер, як Азар – француз дійсно був одним з лідерів команди. За понад сто поєдинків у нього більше 50 результативних дій. За інших обставин це був би цілком собі хороший трансфер, але в контексті все виглядає значно гірше.
Каталонці у 2019-му й так мали фінансові проблеми, але виклали аж 120 мільйонів євро, частину з яких навіть позичили у фонду 23capital (пов'язують із Соросом). Звісно, гравець не винен у цьому, але такий трансфер перед ковідом став кроком у фінансову прірву, над якою «Барса» стояла давно.
В ігровому плані Антуана треба було влаштувати в команду, де вже були Мессі, Суарес та Дембеле (ще один провальний оверпрайс). Відбиток накладали і стосунки з Лео, який кликав гравця в команду сезоном раніше, але отримав відмову. Хоч на людях футболісти відкидали конфлікт, але такої синергії, як з Неймаром та Суаресом, не було і близько. Таким чином блискучий гравець за космічні гроші опинився в команді, яка його не потребувала.
1 місце – Філіппе Коутінью
«Ліверпуль» → «Барселона», 2018 рік
💶 135 млн євро
Для того, аби осягнути всю велич трансферу: Філіппе Коутінью – найдорожчий гравець в історії «Барси», яка ще нещодавно купувала Луїса Суареса, Неймара та Ібру. І з усіма доплатами він обійшовся 135 млн – це гроші, які «Ліверпуль» зумів інвестувати у ван Дейка та Аліссона.
«Барса» ж отримала гравця, який забив 25 голів та зробив 11 асистів у 106 матчах. Але головне не в цифрах – бразильцю так і не змогли знайти позицію на полі, тому про основу він швидко забув. Керівництво розглядало його як заміну Андресу Іньєсті, але новим Іньєстою він не зміг стати, а свої найкращі скіли показував дуже рідко.
Мало було «Барсі» приниження з переплатою за Коутінью, він будучи в оренді в «Баварії» та отримуючи зарплату від «Барселони», взяв участь у легендарному декласуванні «блаугранас» із рахунком 8:2 в ЛЧ. У півзахисника в тому матчі 2+1 – чудовий бізнес.
«Барселона» минулого року отримала від «Астон Вілли» 20 мільйонів за бразильця, чим підвела жирну риску під своїм найбільш невдалим трансфером.
Фото: Global Look Press
Інші пости блогу
