Кліф Левінгстон: кар’єрний шлях через Атланту та Чікаго

Спогади про міцного форварда із непоганим середнім кидком

Кліф Левінгстон – ім’я, яке добре пам’ятають шанувальники НБА кінця 80-х та початку 90-х. Чи пам’ятаєте ви його? Всім привіт, це пан Вінтаженко, який цього разу розкопав чергове архівне ім’я у світі баскетболу. Оце відео може допомогти вам наглядно зрозуміти про кого сьогодні йде мова:

Мова йде про атлетичного міцного форвада, хліб якого - гра під щитом. Звичайно раніше, як Оконгву «новадейс» велитні не поливали, але мали нормальний, робочий кидок із ближньої, середньої відстаней.

Народжений 4 січня 1961 року в Сан-Дієго, він пройшов шлях від університету Wichita State до великих арен НБА. І навіть Європейських клубних стадіонів, - граючи за ПАОК наприкінці своєї кар’єри.

Кліф Левінгстон був видатним форвардом «Вічіта Стейт» (1979–1982), утворивши дует «Bookend Forwards» (Форварди – опори/близнюки) разом з Антуаном Каром, який вивів «Шокерс» на національний рівень.

За три роки кар’єри він у середньому набирав 16,2 очка та робив 10,6 підбирання, двічі потрапляючи до першої символічної збірної конференції MVC. У 1981 році він допоміг команді пробитися до Елітної вісімки.

Початок кар’єри

У 1982 році Левінгстона обрали на драфті під 9-м номером у першому раунді «Детройт Пістонс». Проте, справжній розквіт його кар’єри розпочався після переходу до Atlanta Hawks (1984–1990). Там він зарекомендував себе як енергійний форвард, відомий своєю роботою під щитами.

Чемпіонські роки в Чікаго

У 1990 році Левінгстон приєднався до Chicago Bulls, де став частиною легендарної команди Майкла Джордана. Хоча він не був зіркою першої величини, його роль «енергічного гравця з лавки» була надзвичайно важливою. Саме з «Булз» він двічі виграв чемпіонат НБА – у 1991 та 1992 роках.

Подальша кар’єра

Вона теж мала місце бути. Після Чемпіонства перейшов до Грецької Ліги у команду ПАОК, де грав у Євролізі. Також виступав за італійську Болонью, але не довго. І встиг повернутися до НБА – закінчував кар’єру в Денвері.

Після завершення кар’єри став тренером, що підкреслює його зацікавленість до процесу гри.

Тож як висновок, залишився символом командного духу та був відомий, як відданий боротьбі та команді гравець. Отакий шлях не доволі відомого рольового гравця.

Дякую за увагу. Вінтажний на зв’язочку.