«Якщо ви помилитеся, то позаду вже стоїть Джек Ніколсон з ножем». Ріццолі судив фінали ЛЧ і ЧС, а тепер працюватиме в Україні
Італієць відповідатиме за систему ВАР і підготовку арбітрів.
Італієць відповідатиме за систему ВАР і підготовку арбітрів.
Нікола Ріццолі отримав посаду в Україні – відомий у минулому італійський арбітр працюватиме куратором підготовки українських рефері.
Важливий момент – Лучано Лучі залишається головою комітету арбітрів УАФ. З ним нещодавно продовжили контракт. За інформацією Sky Sports головним завданням Ріццолі буде робота з системою ВАР і розвиток всього українського арбітражу.
«Фактично, Нікола буде головою арбітрів української ліги разом з колишнім італійським арбітром Лучано Лучі, який уже десять років очолює сектор суддівства в Києві», – йдеться в повідомленні Sky Sports.
У Будинку футболу детально не пояснили функції Ріццолі – там обійшлися загальними фразами. Зате конкретніше на цю тему висловився член виконкому УАФ Віталій Кварцяний.
«Ріццолі зараз відповідатиме за систему ВАР та інше технічне забезпечення в українському суддівстві. Поки він працюватиме з Лучано Лучі, а в перспективі стане, швидше за все, кандидатом номер один на посаду голови комітету арбітрів», — сказав Кварцяний.
Лучі заявив, що Україна виграла боротьбу за Ріццолі в кількох інших національних федерацій.
«Ще два місяці тому він очолював суддівській комітет серії А, відповідає за навчання арбітрів в УЄФА й є одним із найкращих фахівців у світі з ВАР. Залучення фахівця такого рівня в Україну – це серйозна інвестиція в підготовку українських арбітрів, які вже зараз отримують усе більше призначень на міжнародні матчі», – сказав Лучі.
Сам Ріццолі поки ніяк не коментував новий виклик у своїй кар’єрі.
«Я був дуже амбітний – хотів залишити слід в італійській архітектурі»
У 13 років Нікола вирішив стати архітектором. Він закінчив один з найбільших та найстаріших університетів Італії – у прекрасній Флоренції.
«Я хотів вивчити архітектуру, щоб згодом ставити інженерів у глухий кут. Чи знаєте ви, що архітекторам завжди хочеться побудувати щось дивне? Структура не важлива, тому що для нас найголовніше в світі – це дарувати емоції. Моєю метою було змусити людину вийти в космос і сказати «Вау!» або «Брр!». Я був дуже амбітний – хотів залишити слід в італійській архітектурі. І, звісно, тому я – арбітр», – розповідав Ріццолі на конференції TED.
Нікола став одним з найкращих суддів світу, але досі не може пояснити, чому у 16 років зробив такий вибір.
«Я майже випадково зважився на це. Насправді, я теж добре грав у футбол і дуже часто сперечався з арбітрами».
Кар’єра італійця стрімко розвивалася. У 2002 році він почав працювати в серії А і чудово показав себе в матчах команд, які боролися за виживання. З часом йому почали довіряти ігри лідерів. Футболісти і вболівальники поважали Ріццолі за послідовність та справедливість, хоча його рішення не завжди були безпомилковими.
Нікола з тих арбітрів, які вміли підтримувати баланс на полі. Він захищав технічних гравців, але й не садив команди на свисток. Хоча за грубий фол без вагань виганяв з поля. Він любив спілкуватися з футболістами і міг пояснити своє рішення, якщо не було агресії з їхнього боку.
«Мені було 20 років. Всі мої друзі у ті вихідні пішли на пляж чи дискотеку, щоб розважитися. А я поїхав у провінцію Парма судити матч. Було холодно і падав дощ, а на полі багато складних ситуацій, гравці протестують, вболівальники ображають мене з першої хвилини. Напруга просто заблокувала мені ноги. А може це був просто бруд на бутсах.
Після першого тайму я не міг дочекатися, щоб зайти в роздягальню, зачинити двері і сказати: «А хто змусив мене це робити?» Я хотів зупинитися, поїхати додому і більше не повертатися на поле. Навіть думав не виходити на другий тайм. Але тоді щось в голові клацнуло. Сказав собі: «Я ніколи не здаюся». Вийшов на поле і вже не відчував холоду. Цей стрес дуже мені допоміг».
Судив фінал Ліги чемпіонів, а за рік фінал Чемпіонату світу
В серії А Ріццолі часто діставалися найскладніші матчі – він може помилитися, але шоу точно не зіпсує. В Європі він також мав багато роботи. 10 років італієць був арбітром категорії ФІФА. Нікола працював на Євро-2012, ЧС-2014 (найкращий арбітр турніру) і Євро-2016 (найкращий арбітр турніру). Два роки поспіль він був найкращим арбітром світу. В його кар’єрі є кілька дуже особливих та знакових матчі. У першу чергу – фінал Ліги чемпіонів-2013 між «Боруссією» Д та «Баварією» на «Вемблі».
«Я дуже гордий собою. Пишаюся тим, що ми зробили і чого досягли за довгий шлях до фіналу. Це найважливіший матч на європейському рівні. Озираюся на 24 роки суддівської кар’єри: просто неймовірно, до чого я зараз прийшов.
Але я не хочу, щоб мене якось згадували. Сподіваюся, що люди згадають про мене лише тоді, коли прочитають ім’я головного судді. Зірки – це футболісти, так і має бути. Буде краще, якщо про мене потім не ходитиме багато розмов», – говорив Ріццолі перед фіналом офіційному сайту УЄФА.
Наступного року він працював на фіналі ЧС-2014 між Німеччиною та Аргентиною. Ріццолі став лише третім італійцем в історії (після Серджіо Гонелли та П’єрлуїджі Колліни), який судив матч за звання чемпіона світу.
«В ніч перед фіналом я виконав той самий ритуал, який зробив у Лондоні рік тому. Пришив офіційну емблему на своїй футболці голкою та ниткою. Люблю робити це, як мене навчила моя бабуся. Ворог у такій грі, звичайно, не гравці, а несподіванка чи епізод, до якого ви завжди маєте бути готові», – згадував згодом Нікола.
Свою кар’єру він завершив у 2017 році, хоча за правилами міг ще рік працювати. Всього Ріццолі відсудив 499 матчів, в яких показав 2285 жовтих карток і 79 червоних.
Пояснював арбітрам гру рукою малюнком Да Вінчі
Відразу після завершення кар’єри Ріццолі став головою комітету арбітрів серії А і працював на цій посаді до недавнього часу. «Він зробив хорошу роботу за ці чотири роки», – коротко, але позитивно оцінюють діяльність Ніколи італійські журналісти.
Пішов не через суддівські скандали, а через непрості особисті стосунки з новим головою італійської асоціації суддів. Сам Ріццолі має репутацію неконфліктної людини, яка любить працювати в команді однодумців. Також багато уваги він приділяє роботі з відео. І взагалі в нього творчий підхід. Все-таки – він архітектор у цивільному житті.
Два роки тому за 12 перших турів серії А до арбітрів було багато скарг. Ріццолі організував зустріч з тренерами – пояснював суперечливі моменти, визнавав помилки, слухав пропозиції. Найбільше говорили про використання ВАР та гру рукою – тоді з цим були проблеми. Ріццолі знайшов оригінальний вихід – порадив арбітрам орієнтуватися на відомий малюнок Леонардо Да Вінчі Вітрувіанська людина (ви точно його бачили). Мовляв, так буде простіше приймати правильні рішення – була гра рукою порушенням чи ні.
«Питання, яке мені найчастіше задають: «Скільки потрібно мужності, щоб вийти на поле і поставити пенальті, наприклад, у фіналі Ліги чемпіонів». Нуль. Насправді сміливість не має нічого спільного з рішеннями. Рішення – це лише результат правильної підготовки. Мета рефері – зробити інстинкт раціональною, механічною річчю, щоб жодна несподівана ситуація не могла заскочити зненацька.
На жаль, ми живемо в коридорі готелю, де все здається ідеальним. 300 готельних номерів, в яких потрібно відкрити двері, подивитися, оцінити, прийняти рішення і закрити двері. Матч – це 300 ситуацій і одне неправильне рішення може змінити гру. А якщо ви помилитеся, то позаду вже стоїть Джек Ніколсон з ножем, який не може дочекатися, щоб вставити його вам у спину.
А найкращий момент для арбітра – це коли він бере м’яч у руки. Я зазвичай цілував його, щоб згадати час, коли був дитиною і доглядав за м’ячем. Ви вітаєтеся з колегами, помічниками, і кажете: «Гарного матчу». Адже головне, коли ми виходимо на поле, – це весело провести час».
Два роки тому Нікола Ріццолі потрапив у Зал слави італійського футболу.
