Перший басейн Романчука: працює з 1988-го року, має всього 25 метрів, виховав Хлистунову
Місце, де починав наш мультимедаліст.
Місце, де починав наш мультимедаліст.
Михайло Романчук приніс Україні дві медалі Олімпіади в Токіо – бронзу на 800 метрів і срібло на 1500 тисяч метрів.
Згадуємо, де плавець розпочинав свій шлях до олімпійських нагород.
Михайло почав займатися плаванням у 6 років у рідному Рівному. Його перший басейн знаходиться у СДЮШОР №2 на вулиці Євгена Коновальця, 17а.
Спочатку це мав бути просто басейн при школі №28, але після будівництва йому вирішити надати більшого статусу. На базі новенької спортивної споруди організували ДЮСШ № 2 з плавання, яка запрацювала 4 квітня 1988 року.
Через школу пройшли більше 20 тисяч школярів, а близько 2,5 тисяч стали спортсменами-розрядниками. Зараз там займається майже 400 дітей, заняття ведуть 13 тренерів. Вихованці школи часто беруть медалі на українських змагань, а рівненська ДЮСШ вважається третьою в Україні після Києва та Харкова. Офіційно заклад називається – Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву №2 рівненської міської ради.
У самому Рівному цю спортивну школу кличуть кузнею чемпіонів. У старенькому 25-метровому басейні виховали не тільки Михайла Романчука, але й Ганну Хлистунову (чемпіонка Європи, бронзова призерка ЧС, учасниця Олімпіади в Пекіні) та Катерину Дікіджі (учасниця Олімпіади в Пекіні).
Директор школи Юрій Єфімчук мріє про басейни на 50 метрів. Це дозволило б готувати більше спортсменів.
«Ностальгія – все своє і рідне. Тільки з теплотою згадую це місце. Не має такого, що у нас все погано. Якось на зборах ми з тренером мешкали в Надвірній у сільській хаті. Він сказав мені: «Хочеш жити в готелі, то плавай швидше», – розповів Михайло в інтерв’ю Дмитру Поворознюку для проекту MYRIVNE у 2018 році.
Розмову записували у приміщенні школи і навіть разом плавали у басейні. Тоді Романчук із зав’язаними руками був швидшим від Дмитра.
25-метровий рідний басейн на чотири доріжки швидко став затісним для талановитого спортсмена і він більшість часу почав тренуватися закордоном. Зокрема, в Туреччині. Для нормальної роботи потрібні 50-метрові басейни на 10 доріжок.
«Дуже важливо ніколи не здаватися і йти до мети, які б труднощі на шляху не траплялися. Навіть коли бракує умов. З Рівного кожен із нас намагається вирватися туди, де є ліпші умови. Багато хто переїздить зовсім. А хтось, як я, воліє не міняти прописки, лише тренується в інших містах чи країнах.
Якби я продовжив тренуватися в тих умовах, які є в рідному місті зараз, перспектив не мав би. Басейни не реконструюються взагалі. Ремонт якщо й робиться, то лише поверхневий. Це важко, але на диво в Рівному завжди були хороші плавальні традиції. Раз на десять років точно хтось сильний з’являється.
Та нехай би в Україні загалом побудували хоч один справді сучасний басейн, який відповідав би усім вимогам, а тоді вже поговорили б про Рівне!» – сказав Романчук в інтерв’ю «Главкому» два роки тому.
На Олімпіаді Михайло представляє рідну Рівненську область. Він завжди з теплотою згадує своє місто. Хоча зараз буває там зовсім мало часу. Разом з тим він наголошує, що закордоном його знають набагато більше, ніж в Україні.
«Це моє рідне місто. Я відчуваю себе тут комфортно і дуже сильно його люблю», – говорить Михайло про Рівне.
Наступного разу Михайло відвідає рідне місто, де і зберігає всі свої нагороди, вже у статусі володаря двох олімпійських медалей.
Фото: Mixsport, Mini-rivne.com, infopotik
