10 фактів про Романчука: почав плавати у 6 років, жив з батьками в Аргентині, вболіває за «Шахтар»
Михайло виграв срібло та бронзу в Токіо.
Михайло виграв срібло та бронзу в Токіо.
Михайло Романчук – мультимедаліст Олімпійських Ігор у Токіо. Сьогоднi вiн завоював срібло, а кілька днів тому бронзу. Українець здобув медалі у запливах на дистанції 1500 та 800 метрів вільним стилем.
Розповідаємо все найцікавіше про нашого бронзового і срібного призера Олімпіади.
Почав плавати у 6 років
Разом з батьками і молодшою сестрою
Михайло не мав шансів уникнути занять спортом. Він народився у Рівному у спортивній сім’ї. Його батько – тренер з легкої атлетики. Мама – вчителька, яка раніше також займалася легкою атлетикою. Сина віддали на плавання для загального розвитку у ДЮСШ №2. Ця школа раніше вже виховала чемпіонку Європи та бронзову призерку ЧС Ганну Хлистунову. Тепер у цьому 25-метровому басейні виріс володар бронзової олімпійської медалі.
«Почав плавати з шести років. Я просто хотів навчитися плавати. Адже це ніколи не завадить. Після цього думав піти в легку атлетику, але у 14 років виконав норматив майстра спорту з плавання і так вже залишився у плаванні».
А ще раніше – в 11 років Романчук виграв свої перші змагання, хоча його суперниками були на два роки старші хлопці. У 15 років його вже покликали у збірну України з плавання.
Закінчив школу із золотою медаллю
Михайло ніколи не забивав на навчання. Інакше ніяк, коли у тебе мама – вчителька. Із сьомого класу він був відмінником, хоча багато часу проводив на змаганнях та зборах. Брав домашні завдання у вчителів і виконував їх у вільний від тренувань та плавання час. Завершив школу із золотою медаллю.
Після школи поступив в Рівненський гуманітарний університет, де навчався на спеціальності «Здоров’я людини».
«Приїжджаю здавати іспити. Там ставляться з розумінням, допомагають, не ставлять палки у колеса. Знають, що я не просто так прогулюю пари», – говорив Михайло у 2017-му.
З дитинства працює з одним тренером
Тандем тренера Петра Нагорного та плавця Михайла Романчука називають дуетом фанатика та трудоголіка. Вони працюють разом з самого початку – вже 19 років. Саме до Нагорного батьки привели 6-річного Михайлика.
«Тренер завжди бачив у мені потенціал. Правда, ставився до цього тверезо. Юних талантів багато, але вистрілюють не всі. Ми з тренером знайшли спільну мову і разом стаємо сильнішими. Дякуючи йому, я маю такі досягнення», – розповів Романчук.
До п’ятого класу він вже тренувався дев’ять разів на тиждень. «Понеділок-середа-п’ятниця – по два тренування в день, вівторок-четвер-субота – по одному», – згадує Романчук свій дитячий графік. Згодом він перейшов в режим двох тренувань кожного дня. Ранкове заняття – півгодини розминки перед водою, 2-2,5 години в басейні, 1-1,5 – зал. А у ввечері ще одне двогодинне тренування.
«Працюємо не покладаючи рук – навіть у неділю. Тренування проходять дуже швидко, тому що ти зосереджуєшся на елементарних деталях, техніці, на кожному гребку».
Більшість часу тренується за кордоном, улюблений басейн – у Будапешті
З часом плавець переріс свій рідний 25-метровий басейн і почав готуватися до змагань за кордоном, де є кращі умови для тренувань і розвитку. Зокрема, у Туреччині.
«Майже весь свій час проводжу в Туреччині. У нас графік такий: три тижні там, один – у Рівному. Два рази на рік їздимо на тренувальні збори в гори. Цього року були в Іспанії – в Сьєрра-Неваді на висоті 2500 м», – говорив Романчук 2017-го.
А улюблений басейн українця знаходиться в Будапешті. Саме там у 2017-му Михайло виграв срібло чемпіонату світу на дистанції 1500 метрів, а вже цього року двічі тріумфував на чемпіонаті Європи (800 м та 1500 м).
Просив у святого Миколая плавальну шапочку
У дитинстві маленький Михайлик писав листи святому Миколаю і просив принести йому спортивну екіпіровку. «Я постійно просив плавки, рюкзак, окуляри, шапочку», – згадує Романчук.
«У 7 років він попросив у Діда Мороза плавальну шапочку. І він її приніс. Коли було 8 років, то написав про окуляри. Тренери до цього часу не радили одягати окуляри, щоб дитина навчилася відкривати очі і не боялася води. А ще дошку, яка допомагає плавати», – розповідає мама плавця Олена.
Згодом вже чемпіон світу з плавання сам став святим Миколаєм для своєї родини і подарував найріднішим зимовий відпочинок на гірськолижному курорті.
Жив з батьками в Аргентині
Деякий час у дитинстві Романчук провів у Південній Америці. Батьки Михайла перебували в Аргентині на заробітках.
«Дуже приємні згадки, класно час там провели. Частина рідні залишилась там. Дуже хочу побачити їх, тому що сумую», – говорив плавець.
На Олімпіаді в Ріо не зміг вийти у фінал
Токіо-2020 – це вже другі Олімпійські Ігри в кар’єрі Романчука. В Ріо-2016 він не зміг потрапити у вісімку фінального запливу своєї коронної дистанції на 1500 метрів вільним стилем. У кваліфікації Михайло показав лише 15-й результат. Олімпійським чемпіоном тоді став італієць Грегоріо Пальтріньєрі.
«Я важив на 5 кг більше, ніж зараз. Після Олімпіади разом з тренером змінили підхід до тренувань та харчування. І після цього прийшли результати».
У 2017-му Романчук став віце-чемпіоном світу та чемпіоном Європи. З цього часу українець міцно увірвався в еліту світового плавання.
Коронні дистанції – 400, 800 і 1500 метрів вільним стилем
Михайло – стаєр, він спеціалізується на довгих дистанціях. Всі свої медалі він брав у запливах на 400, 800 і 1500 метрів вільним стилем. В Романчука вже солідна колекція нагород. Окрім бронзи Олімпіади в Токіо на дистанції 800 метрів, у нього є:
- два срібла ЧС,
- золото ЧС на короткій воді,
- дві бронзи, одне срібло і чотири золота чемпіонату Європи,
- золото чемпіонату Європи на короткій воді,
- золото та срібло Юнацьких Олімпійських Ігор,
- три медалі Універсіади (золото і два срібла).
Михайло ще побореться за медаль у своїй улюбленій дистанції на 1500 тисячі метрів. Попередні запливи пройдуть 29 липня о 14.40
«Золота медаль Олімпіади – це мрія, з якою я жив завжди, і зараз викладаюся на повну, щоб до неї наблизитися».
Вболіває за «Шахтар» та «Барселону»
Романчук любить футбол. Навіть називає цю гру своїм хобі. Особливо його серцю близькі два клуби – «Шахтар» та «Барселона».
«В Україні вболіваю за «Шахтар». Вважаю, що це найсильніший клуб країни. Мені подобається їхній стиль гри. Спілкуюсь деколи з гравцями «Шахтаря», тому за них і вболіваю. Мій тато підтримує гірників. Мабуть, це у нас так з покоління в покоління».
Якщо говорити про «Барселону», то Михайлові навіть вдалося побувати на «Камп Ноу». Це був прощальний матч Віктора Вальдеса. Любов до каталонців з’явилася зокрема і завдяки Ліонелеві Мессі.
Іноді Романчук і сам може пограти у футбол з друзями.
Дружина – Марина Бех-Романчук
Друга половинка Романчука – топова українська спортсменка, наша надія на медаль в Токіо у стрибках у довжину Марина Бех-Романчук. Стосунки у пари зав’язалися на Олімпіаді в Ріо, де обидва молоді спортсмени виступили не надто успішно, але набралися досвіду і знайшли свою любов.
Бех і Романчук одружилися у 2018-му і стали однією з найяскравіших пар України. Їхні успіхи мотивують один одного, а тепер обидва можуть стати володарями олімпійських медалей. У Михайла вже є бронза Токіо.
А ще Марина не постить фото в інстаграмі без попереднього затвердження у чоловіка. «Ніколи не скидаю фото, поки воно не пройде митний контроль чоловіка. І більшість фотографій Миша і робить», – говорила Бех-Романчук.
Так хочеться побачити їхнє спільне фото з медалями в Токіо.
Фото: інстаграм Михайла Романчука; globallookpress.com/Alfredo Falcone/Keystone Press Agency; REUTERS/Stefan Wermuth
