Олдскульний півфінал в Тернополі: аншлаг замість 25%, перепалка Луческу з ультрас і перемога «Динамо»
Атмосферний репортаж зі стадіону імені Романа Шухевича.
Репортаж Ірини Козюпи зі стадіону імені Романа Шухевича.
Вчора «Динамо» перемогло «Агробізнес» 3:0 і тепер зіграє із «Зорею» у фіналі Кубку України.
Приїзд «Динамо» в Тернопіль – це наче фінал Ліги чемпіонів для Києва чи концерт Imagine Dragons на «Олімпійському», якщо говорити про масштаби. Востаннє велика команда приїжджала сюди 2015-го – тоді Мірча Луческу з «Шахтарем» грав у Кубку України проти місцевого ФК «Тернопіль».
Тоді гірників дуже красиво і тепло зустрічали – з оркестром і короваєм в аеропорту, а міська влада навіть заманювала команду грати в місті свої домашні матчі. Тепер Луческу повернувся в Тернопіль з «Динамо» і провів тут один з найбільш епічних матчів цього сезону. Кубка так точно.
Стадіон був практично заповнений, хоча міська влада дозволила лише 25% від загальної кількості
Ми вже звикли, що матчі грають без вболівальників і кожна гра з фанатами – це подія. У Тернополі не такий суворий карантин, як у Києві і тут дозволили заповнити стадіон на 25% від загальної кількості. Більше того, «Агробізнес» зробив вхід на півфінал Кубка України безкоштовним для учасників АТО та медиків. Частина квитків пішла у вільний продаж – їх розкупили менше, ніж за годину. Свою квоту також отримали фанати «Динамо».
Стадіон, а зокрема газон, до приїзду киян, а також до майбутнього фіналу Кубка України готували заздалегідь. Навіть заборонили грати там місцевій «Ниві», яка свій домашній матч провела у Львові. А напередодні півфіналу на арені мили пластикові сидіння і малювали розмітку на полі. Всю територію стадіону, який знаходиться фактично у центрі міста, обнесли додатковим парканом і на пропускних пунктах поставили суворих хлопців з поліції та нацгвардії.
За дві-три години до матчу на стадіон почали тягнутися люди. Одна компанія розпивала щось схоже на коньяк просто з машини, ще одна група вбивала час у парку біля арени, інші просто чекали біля центрального входу. Перекупників не зустрічала, зате було багато людей, які самі пропонували всі гроші світу за квиток на футбол. І чим більшим було бажання побачити матч, тим вищою ставали пропозиції – доходило навіть до тисячі гривень за один тікет.
Всім би так дивитися на свою другу половину, як люди без квитка задивлялися на мою акредитацію преси. Дідусі, які ще ходили на «Ниву» у вищій лізі і бачили сенсаційну перемогу тернополян над «Динамо» Лобановського, і діти, які мріють про футболку Циганкова – всі вони прийшли до стадіону з надією потрапити на матч.
Медикам і воїнам АТО аплодували стоячи
У таких містах, де всі один одного знають, працює своя схема. З ким не говорила, всі діставали запрошення на гру через знайомих чи знайомих своїх знайомих. Когось провели родичі, хтось скористався тиснявою перед матчем і так пройшов. Словом, хто дуже хотів, той знайшов можливість. І в підсумку, замість заявлених 3800 глядачів на трибунах був аншлаг. Все, як у добрі старі докоронавірусні часи.
Важко на око визначити скільки саме було вболівальників, але візуально 15-тисячний стадіон заповнили тисяч на 10. А може і більше. Про соціальну дистанцію тут вже мова не йшла. Маски теж носили далеко не всі. Коли диктор попросив присутніх дотримуватися заходів безпеки, всі лише посміялися. І справді – як тут розсістися, якщо всі місця зайняті. До слова, температуру перед входом на стадіон теж ніхто не перевіряв, а санітайзер у мене завжди з собою.
А коли диктор висловив подяку медикам та ветеранам АТО, то весь стадіон дружно аплодував їм стоячи. На «Слава Україні» від ультрас «Динамо» трибуни хором відповідали «Героям Слава». Ну, а заряд «Бандера і Шухевич – герої України» прозвучав на стадіоні імені Романа Шухевича, який знаходиться на проспекті Степана Бандери, 15.
Це був дуже атмосферний та олдскульний перегляд матчу на стадіоні. Зовсім, не той випадок, коли чуєш всі підказки тренера своїм гравцям і шелест поліетиленового пакетика на вітрі. Тут були зовсім інші звуки – поодинокі, але дуже пронизливі дудки, лузгання добре просмаженого соняшника у конвертик, зроблений з програмки матчу, колективне ох і ах під час ударів по воротах і жорстких підкатах, окремі голоси дядьків, які краще за тренера знають, як має грати його команда.
І попри все – коронавірус, скупчення російських військ біля кордонів України, великі платіжки за комуналку, люди на 90 хвилин забули про це. Вони були щасливі вирватися з рутини і перемкнутися на футбол, побачити в реальності тих, кого раніше бачили лише по телевізору. Футболісти теж старалися – «Агробізнес» тримався практично весь перший тайм, але Лєднєв, Бєсєдін та Буяльський забили красиві м’ячі і вивели киян у фінал Кубка України. Битва за трофей між «Динамо» і «Зорею» теж має пройти у Тернополі. Головне, врахувати всі фейли півфіналу і краще організувати заходи безпеки.
Ультрас «Динамо» провокували Луческу, а стадіон його підтримав. За тренера вписався Бущан та інші футболісти
А наприкінці матчу сталося те, що затьмарило собою саму гру та результат – нова серія протистояння між ультрас «Динамо» та Луческу. Фанати знову вивісили банери «Lucescu go away» і «Сцуркіси – ганьба «Динамо» на фан-секторі. Але цього разу вони пішли далі. «Олімпійський» – це така собі фортеця. Якщо там просто так до Луческу не підібратися, то у Тернополі фанати скористалися ситуацією та можливістю вільно ходити трибунами – ніхто їх не зупинив. Група людей перемістилася до тренерської лави і мало не в самі вуха зарядила тренеру все, що про нього думає – від «Lucescu go away» до «У#####й отсюда» і «Луческу – г####н».
Раніше тренер саркастично аплодував і махав рукою у бік фан-сектора. Цього разу він кілька разів прокричав фанатам, що вони не «Динамо» – «You’re not Dynamo». За тренера вписалися вболівальники, які просто прийшли подивитися на красивий футбол. Весь центральний сектор почав скандувати «Луческу». Містер це оцінив і віддячив за підтримку оплесками.
На полі ще тривав матч, але цього вже ніхто не бачив. Ультрас тикали Луческу середні пальці, а Бущан намагався їх заспокоїти. Воротар пояснив, що такими діями вони у першу чергу виступають проти команди і «тільки дураки не міняють своєї думки».
Жерсон Родрігеш і Денис Бойко після матчу підійшли подякувати до трибуни, яка підтримала Луческу. Воротар «Динамо» також звернувся до ультрас, а вони відреагували криками «Крыса!».
Через кілька хвилин після матчу Луческу вже спокійно сидів у крихітному прес-центрі стадіону і коментував матч. На запитання про фанатів він довго та емоційно відповідав. Є відчуття, що його асистент Еміл Карас не все дослівно переклав, але суть зрозуміла.
«Я не вважаю їх уболівальниками. Мене цікавить гра, результат, як підняти «Динамо» і вивести в Лігу чемпіонів. Якщо хочеш якихось протестів, знімай маску, щоб тебе бачили. Інша частина стадіону, яка підтримували мене і команду, – це справжні вболівальники «Динамо». Ту групу я не чув, щоб вони кричали: «Динамо». Ця група людей, так званих фанатів, не має ніякого відношення до «Динамо». Вони не підтримують команду і гравців, що потрібно робити протягом всього матчу», – сказав Луческу.
Луческу фотографувався з вболівальниками після матчу
А тепер про те, чого точно не було у трансляції матчу. Вболівальники не стали розходитися після матчу, а чекали за кордоном поліції та огородженням на «Динамо» в надії, що хтось з гравців підійде до них. Жерсон знову тепло помахав до них рукою у відповідь на скандування «Динамо», «Динамо» і сів в автобус.
Луческу вітали найголосніше після виходу з роздягальні. А він зробив все, щоб його полюбили ще більше – підійшов до вболівальників, підписав програмки дітлахам і зробив кілька селфі. Красивий жест, а в часи коронавірусу так взагалі героїчний і навіть небезпечний. Здається, я хвилююся за здоров’ю Містера більше, ніж він сам.
Про цей матч ще довго пам’ятатимуть у Тернополі, а вчора навіть у маршрутках говорили не про політику, а про футбол – як зіграли, хто забив, кому вдалося потрапити на стадіон, а кому – ні.
Їхала додому і переписувалася з другом. Він мав запрошення на матч, але не пішов через чергування в лікарні. Скинула йому фото зі стадіону, він мені своє фото у повній медичній екіпіровці, він питав, який рахунок, я питала, на скільки лікарні у Тернополі забиті хворими на коронавірус.
«Поки місця і кисень є. А треба?»
Фото: «Динамо», Tribuna.com/Ірина Козюпа
