«Готовий йти пішки до Гданська, якщо команда зіграє у фіналі ЛЄ». Фанат з Польщі читає українською, щоб стежити за «Шахтарем»
Душевна історія Каміля Рогульського.
Душевна історія Каміля Рогульського.
Цього хлопця звати Каміль Рогульський. Він поляк, мешкає у Вроцлаві і безмежно любить донецький «Шахтар». В його твіттері 10,4 тисячі підписників і дуже багато футболу, особливо українського.
Ірина Козюпа поговорила з Камілем про його величезну симпатію до «Шахтаря», емоції від матчів, різницю між польським та українським футболом, переписку з Вітором Северіно, Мірчу Луческу в «Динамо», мрію про фінал Ліги Європи та багато іншого.
«Ви дуже недооцінюєте свій футбол. Єдине, що у нас є кращого – Роберт Левандовський»
Каміль дуже часто чує питання, як і чому він почав вболівати за «Шахтар» і взагалі цікавитися українським футболом. Багатьох людей дивує такий вибір, але поляк нічого особливого у цьому не бачить.
«Все пішло з дитинства. Я активно цікавився вашою країною, її історією, політикою та культурою. А футбол – моя велика пристрасть. Коли я був малий, то у мене не було доступу до топових чемпіонатів – Італії, Німеччини, Англії, Іспанії. Часто люди обирають собі саме європейські гранди, щоб за них вболівати.
Я дивився на футбол через призму Ліги чемпіонів, а клуби оцінював за їхній родовід, філософію, чого вони хочуть досягти і який мають рівень. Так я і закохався в «Шахтар». Також мені дуже подобається атмосфера вашої ліги. Ви маєте кілька сучасних стадіонів, але якщо говорити в загальному про інфраструктуру, то це ще минула епоха. І це поєднання доволі високого рівня футболу з автентичними аренами виглядає дуже класно. Тому я любив дивитися матчі не тільки «Шахтаря», але й «Дніпра» та «Металіста». На трибунах тоді панувала чудова атмосфера.
Часто спілкуюся з українцями. Маю хорошого друга, який виїхав з Іршави (Закарпатська область – прим. Tribuna.com) до Нью-Йорка. Він каже: «Каміль, у нас впав рівень чемпіонату. Зараз вже не так, як було раніше». Але якщо порівняти УПЛ з Екстракласою, то ви для нас знаходитеся за горизонтом. Польські клуби грали в Лізі чемпіонів всього кілька разів за всю історію цього турніру. А для вас два клуби в ЛЧ – це нормальна ситуація. Тому вам десь трохи нудно дивитися свій внутрішній чемпіонат.
«Дніпро» і фінал Ліги Європи, перемога «Шахтаря» в Кубку УЄФА, «Динамо» у півфіналі Ліги чемпіонів – для поляків це якась фантастика. У нас немає олігархів і великих грошей у футболі. У цьому плані ми з вами не можемо тягатися. У Росії платять шалені гроші футболістам, яких запрошують з топових ліг. А українські клуби підписують молодих талантів з Латинської Америки. Відзначив би роботу «Металіста» на аргентинському ринку. Це була чудова команда. Маю надію, що Ярославський ще повернеться у футбол. Ну, а «Шахтар» – це взагалі феномен.
Кожного разу, коли читаю якийсь текст про ваш футбол чи країну, де автор не розуміє про що пише, то у мене запалюється червона лампа. Коли у вашій країні вибухнула війна і у футболі почалося теж робити неспокійно, то у Польщі вийшла серія текстів: «Український футбол перестане існувати», «Футболісти тікають з «Шахтаря». Зрозуміло, що рівень впав і деяким командам довелося адаптовуватися до нових умов. Але польському футболу все одно до вас дуже далеко. Єдине, що у нас є кращого – Роберт Левандовський.
Коли говоримо про футбол з українцем, то починаємо обмінюватися взаємними компліментами. Мені кажуть: «О, ви маєте Щенсного, Левандовського та інших». Виходить, що українці заздрять нам полякам, бо ми маємо своїх футболістів у топових лігах. Ви б також хотіли, щоб у вас знову повторилися часи Андрія Шевченка, який свого часу був найкращим футболістом світу. Відчуваю у розмовах з українцями, що вам цього бракує.
Наприклад, мені не хотілося, щоб Матвієнко переходив в «Арсенал». Так, це англійська прем’єр-ліга, але в «Шахтарі» Микола грає в Лізі чемпіонів. А знайомий українець дуже хотів, щоб захисник перейшов у команду рівня АПЛ.
Можливо, я помиляюся, але на мою думку ви дуже недооцінюєте свій футбол. Але я розумію чому так – ви пам’ятаєте кращі часи. Нещодавно хотів згадати собі, як Руслан Малиновський грав за «Севастополь» і знайшов його матчі у першій лізі. Мені сподобалося, як тоді вболівали на стадіоні. Зараз Україні цього бракує.
У Польщі дуже низький рівень футболу, але Екстракласу чудово запакували. Наш футбол бідний. Пропозиція у два чи три мільйони євро для команди Екстракласи – і футболіста продають. Тут ніхто такими пропозиціями не нехтує. Якби стільки запропонували за Степаненка чи Матвієнка, то Ахметов би засміявся. Так само, як і Суркіс. Якщо наші гравці залишаються в Екстракласі, то це означає, що вони слабкі. Якщо українські футболісти залишаються в УПЛ, то це не означає, що вони не мають пропозицій. Просто в олігархів є гроші і гордість».
«Весь автобус був за «Реал», а я один зі своєю улюбленою помаранчево-чорною футболкою»
Каміль лише кілька разів був на матчах «Шахтаря» у Львові, але знає практично все, що відбувається в житті клубу. Поляк навіть навчився читати українською та російською мовами, щоб бути в курсі останніх новин.
«Багато людей з Польщі їздили, щоб подивитися на «Реал», ПСЖ чи «Баварію». А на стадіоні доходило навіть до того, що трибуни більше підтримували гравців Мадрида, ніж «Шахтар», правда? Я ж їхав, щоб вболівати за гірників. Це виглядало цікаво, коли весь автобус був за «Реал», а я один зі своєю улюбленою помаранчево-чорною футболкою. Розумію, що з боку це може здаватися дивним, але якщо подумати логічно, то немає нічого надзвичайного у тому, щоб підтримувати «Шахтар».
Працював у різних місцях та сферах – навіть як скаут у «Ракові» з Ченстохова. Власник клубу ніколи мені цього прямо не говорив, але у мене склалося враження, що йому дуже подобається «Шахтар». Він поглядав на український ринок і хотів відкрити Бразилію, але у нас ніхто не може дозволити собі трансфери за 10 мільйонів євро. Коли цей власник змінив клубну стратегію, то моя роль скаута по Бразилії теж на цьому завершилася. Можливо, так складеться доля, що я знову працюватиму у футбольному клубі.
Дуже багато читаю українською та російською мовами і добре розумію тексти. Трохи соромно мені у цьому зізнаватися, але за стільки років я поки так і не навчився ще вільно говорити. Розмовна українська та російська дуже важко мені даються, постійно вставляю польські слова і виходить комедія.
Стежу за усіма найбільшими українськими сайтами – Tribuna.com, Footballhub, Football.ua. Стараюся дивитися все, що тільки можу. Твої тексти теж читав. За роки свого захоплення українським футболом я вже вивчив ваші медіа, журналістів, агентів. Та і загалом у мене багато знайомих українців. Дуже тішуся, коли українці кажуть мені: «Каміль, ти так багато знаєш про наш футбол». Мені теж було б приємно, якби я поїхав до Німеччини і там хтось назвав би мені склад «Вісли» Краків».
«Після поразок «Шахтаря» мене краще не турбувати»
У Польщі Рогульський фактично має статус головного експерта з «Шахтаря» та українського футболу. Хоча сам дуже не любить, коли його так називають.
«Коли «Шахтар» переміг «Реал», то тут трапився великий вибух – отримав привітання з усієї Польщі, купу дзвінків і запрошень поговорити про цю гру. Причому о шостій годині ранку на радіо. Польські медіа взяли собі за звичку – якщо щось діється в Україні, то треба телефонувати до Рогульського. Люди часто звертають увагу, що коли я говорю про ваш футбол, то чують у моєму голосі велику радість та захоплення. І їм подобається мене слухати. Часто приходять повідомлення: «Каміль, з якою любов’ю ти говорив про «Шахтар». Тренер «Легії» Чеслав Міхнєвич перед матчем з «Ромою» слухав моє інтерв’ю, а потім написав: «Каміль, не знаю тебе особисто, але тепер, мабуть, теж почну вболівати за «Шахтар».
Зараз у гірників дуже молодий колектив. Читав, що вперше в історії Ліги чемпіонів команда три матчі поспіль виставила склад з 8 гравцями, які не старші 21 року. Разом з тим команда є дуже нестабільною, тому можуть трапитися такі матчі, як з «Боруссією». Коли «Шахтар» грав на виїзді проти «Динамо» Загреб, то сусід знизу почав стукати до мене, мовляв, що там взагалі відбувається. І що я мав йому відповісти? «Терпи, бо грає українська команда, а я стрибаю і кричу так, що весь будинок це чує». Від тих емоцій мені аж перед очима потемніло.
Перед матчами «Шахтаря» люблю трохи прогулятися, щоб подихати свіжим повітрям, адже потім будуть шалені емоції. У моїй кімнаті є образ Івана Павла ІІ. Перед матчем з «Наполі» у Харкові помолився перед ним за хорошу гру і це, мабуть, допомогло. «Шахтар» виграв 2:1. А якщо говорити про поразки, то після «Аталанти» кілька днів ні з ким не розмовляв. Я б не був такий злий, якби «Шахтар» справді зіграв провально, але я ж бачив, як рішення арбітра вплинули на результат зустрічі. Просто не міг це прийняти.
Мої друзі вже знають, що після поразок гірників мене краще не турбувати. А хто не в курсі і телефонує в час матчів «Шахтаря», то може почути від мене не завжди коректну відповідь. Якщо людина взагалі не цікавиться футболом, то їй важко пояснити, що я злий, бо програла українська команда».
«Якби не Луческу, то «Шахтар» зараз мав би, напевне, 8 пунктів відриву від киян»
У розмові з фанатом «Шахтаря» важко втриматися від теми Мірчі Луческу в «Динамо». І в цій ситуації Каміль знайшов чимало позитиву.
«Коли з’явилася перша інформація, то я не сприймав це все серйозно. Але зараз я не маю до нього претензій і не вважаю, що його заслуги в «Шахтарі» треба якось применшувати. Натомість я очікую від гірників, що вони покажуть свою перевагу над Луческу. Мірча з його досвідом та трофеями нікому нічого не винен, він може робити все, що хоче. Я навіть зрадів, що «Динамо» вийшло в Лігу чемпіонів.
«Шахтареві» потрібна сильна конкуренція в УПЛ. Третє поспіль чемпіонство гірників перестало приносити мені задоволення. «Шахтар» став королем серед бідних. А тепер зросла інтрига, люди почали більше говорити про чемпіонат, всім стало цікавіше. Якби не Луческу, то «Шахтар» зараз мав би, напевне, 8 пунктів відриву від киян.
Чудово розумію, як «Шахтареві» було важко у цьому сезоні. Команда тільки завершила виступи в Лізі Європи, як вже потрібно було грати Суперкубок України проти «Динамо». Наразі Луїш Каштру витис з команди все, що міг. Дуже високо ціную цього тренера. Мені подобається, що він не боїться довіряти молодим футболістам. Наприклад, Фонсека так не робив. Деякі гравці під час його каденції зупинилися у розвитку.
Я з великою повагою ставлюся до Паулу, вважаю його дуже хорошим тренером. Але також згідний з Луческу, який говорив, що португалець дуже хотів показати себе в Європі з «Шахтарем» і отримати запрошення від клубу з топ-ліги. Тому йому було не до питання розвитку молоді. Просто зараз Каштру я поставлю вище за Фонсеку. І давайте не забувати, що Луїш налагодив гру у захисті».
«Якби я міг омолодити якогось футболіста, то вибрав би Марлоса»
В онлайні Каміль переписується з помічником Луїша Каштру Вітором Северіно. І навіть дає йому тактичні поради. А в реальному житті поляк хотів би зустрітися з Марлосом.
«Зрозуміло, що травма і вік впливають на ефективність його гри. Але він був гравцем а-ля Мессі. Я вмикав матчі «Шахтаря» і захоплювався стилем і технікою Марлоса. Якби я міг омолодити якогось футболіста, то вибрав би саме його. А якщо говорити про улюбленого гравця, то важко назвати когось одного. Раніше мені подобався Фернандіньо, який чудово грав у «Шахтарі». Вся та команда була для мене, як сім’я. А теперішні молоді футболісти наче мої молодші брати. Радий, що можу бачити прогрес і розвиток Соломона, Тете, Додо та інших.
Безпосереднього контакту з «Шахтарем» у мене немає, але офіційний акаунт клубу стежить за мною у твіттері. Маю особистий зв’язок з другим тренером Вітором Северіно. Хоча останнім часом у мене склалося враження, що він почав мене трохи ігнорувати. Мабуть, забагато порад щодо вибору тактики і складу на матчі від мене.
У лютому минулого року лежав у лікарні. Якраз у цей час «Шахтар» грав проти «Бенфіки». Я був після операції, почувався не дуже добре, але все одно дивився гру. Так як це був пізнішій час, то накрився ковдрою і переглядав матч на телефоні. Після фінального свистка вислав Северіно три сердечка і три молоточки, а він мені відписав. Це було дуже мило – я лежу в лікарні, а помічник головного тренера відповідає на мої повідомлення. Також Маркос Антоніо стежить за мною у твіттері».
Цього сезону фінал Ліги Європи пройде у Гданську. Наш герой готовий хоч пішки йти туди з Вроцлава, якщо гірники дістануться до вирішального матчу.
«Якщо «Шахтар» зіграє у фіналі, то це стане здійсненням мрії. Я мешкаю на півдні Польщі, але якщо доведеться, то готовий йти пішки до Гданська. Мені навіть потяг не буде потрібний. Лише б тільки побачити свою улюблену команду на польській землі.
В Україні маю стільки знайомих, що міг би собі організувати масштабне турне по вашій країні – від Львова до Маріуполя. Один чоловік навіть пропонував відвезти мене зі Львова в Донецьк за тисячу доларів в один бік. Але я не скористався цією пропозицією. Донецьк є для мене дуже важливим містом. Я цікавився ним ще до війни. У листопаді 2013 року мав можливість побувати там. Група знайомих летіла в Донецьк на матч «Шахтаря» проти «Манчестер Юнайтед» в Лізі чемпіонів. Але я був тоді дуже зайнятий і не зміг вибратися на гру. Цей приклад показує, як важливо користуватися можливостями, які у нас виникають, бо невідомо, що може трапитися у майбутньому».
«Вірю, що «Шахтар» повернеться в Донецьк»
Але не футболом єдиним. Каміль стежить за всім, що відбувається в Україні, гостро переживав війну на Донбасі і вірить, що одного дня «Шахтар» повернеться в Донецьк.
«Якщо цікавишся українським футболом, то також потрібно розбиратися в українській політиці. У вас це все набагато тісніше пов’язано, ніж в інших країнах. Якби я не стежив за вашими політичними процесами і не знав би, що таке олігархічна демократія, то я б губився у футболі. А коли на Донбасі почалося робити неспокійно, то я дуже хвилювався. Особливо, коли тривали криваві битви за донецький аеропорт. Зранку і до вечора відстежував новини, гортав україномовний твіттер і не міг веселитися, як мої друзі. Не зовсім доречно мені про це говорити, адже я не українець і не переживав війну, так як ви. Але кажу щиро, що брав близько до серця все, що у вас відбувалося.
Аура Донбасу завжди нагадувала мені Каталонію. Не знаю, наскільки я маю рацію, але мені здається, що у цьому регіоні завжди були сепаратистські настрої. Вірю, що «Шахтар» повернеться в Донецьк. Це метафора життя – у кожного з нас є речі, про які ми мріємо, але розуміємо, що шанси на це мінімальні.
Ще хотів би кілька слів сказати про Ріната Ахметова. Розумію, що це дуже контроверсійна особистість. Читав про нього книжки і дивився документальні фільми. Виглядає так, що він має кілька іпостасей: з одного боку гангстер, а із іншого – людина, яка дуже добре знає футбол і вміє себе подати в медіа. Його біографія – це тема для якогось фільму. Коли зустрічаю українців, то питаю, що вони думають про Ахметова. Одна моя знайома українка була про нього дуже негативної думки. Маю таку журналістську мрію – хотів би з ним поспілкуватися, хоча розумію, що зараз він недоступний».
Рогульський настільки полюбив українську культуру, що навіть готовий святкувати своє весілля, коли на це прийде час, з деякими нашими традиціями.
«У Польщі є дуже багато стереотипів про українців. Так само, як про поляків у Нідерландах чи інших країнах, де ми є робочою силою. Мене це завжди бентежило. Ми докоряємо українцям, що приїжджають до нас працювати, хоча часто вони виконують свою роботу за нижчу ставку, ніж поляки. Колись 80% моїх знайомих виїхали на заробітки до Франції, Нідерландів та інших країн. Але не працювали там лікарями, а збирали полуницю та виконували іншу подібну роботу. Тому не розумію, як можна засуджувати за це інших. Я не оцінюю людей за національністю, кольором шкіри, походження чи сексуальною орієнтацією. Навколо останнього пункту у Польщі взагалі відбувається якийсь шалений психоз.
Коли був в Україні, то почувався у вас дуже добре. Якби не коронавірус, то приїжджав би до України частіше. Мені дуже подобається ваша культура. У своєму плейлисті маю багато україномовних та російськомовних пісень. Люблю пісню «Чорнобривці» – вона неймовірна. Колись переглянув фільм Олеся Янчука «Голод 33» і залишився під великим враженням від нього. А коли у мене буде весілля, то хотів би поєднати на ньому польсько-українські традиції».
