Уго Льоріс залишає «Тоттенгем». Триб'ют європейській кар'єрі француза
Важко назвати Уго Льоріса найкращим воротарем навіть свого покоління. Він не завжди був показником надійності на лінії воріт, періодично стаючи об’єктом насмішок через кумедні помилки. Коли футбол почав змінюватись, та гра ногами для воротаря стала не менш важливою якістю ніж гра руками, Уго, як представник старої школи, виглядав як застаріла модель айфона на фоні блискучих новинок. Що поробиш, в такому віці вже не перевчишся – Давід де Хеа не дасть збрехати. Француз не підкупав своєю екстравагантністю, як, наприклад, Мануель Нойер чи Еміліано Мартінес. Він не виглядав як брутальний дядько-капітан, що у важкі хвилини заведе команду та надасть їй необхідного імпульсу своїми справедливими стусанами. Навіть у якихось серйозних конфліктах Уго не був помічений як учасник, намагаючись залишитись осторонь гучних заяв, як під час проблем у «Тоттенгемі», так і у збірній Франції. Та все ж, Уго – гравець, який символізує цілу епоху для своїх колективів, він символізує «Тоттенгем» як команду, що так і не змогла дібратись до вершин. Ментально не існувало кращого воротара для «шпорів», ніж тихий, спокійний Льоріс, що працює виключно на благо емблеми на грудях, та не намагається перетягнути ковдру на себе. Уго – це і є «Тоттенгем» у воротарській системі координат.
Цей текст – дань пошани європейській кар’єрі Уго Льоріса.
Французький етап: початок становлення майбутнього воротаря збірної
Свої перші серйозні кроки майбутній чемпіон світу почав робити в академії «Ніцци», клубу зі свого рідного міста, в далекому 1997 році, де, напевне за щасливим збігом, його тренером був колишній воротар збірної Франції – Домінік Барателлі. Саме цей дядько в дитинстві був кумиром маленького Уго, та, якщо подивитися на фотографії Барателлі, можна знайти навіть деякі зовнішні схожості. Цікаво, так? Тоді він не був найвищим серед однолітків, та вдумливий підхід до гри та здатність до самоконтролю підіймали Уго в очах тренерського штабу одразу на декілька позицій вище.
Прогрес Льоріса і не збирався зупинятись, та успішно пройшовши декілька молодіжних команд різних вікових категорій, молодий француз зміг дібратись до U-18, де у 2004 році став чемпіоном Франції серед гравців до 18 років. Звучить перспективно. Далі був класичний перехід у дубль, що згодом переріс у місце на лаві для запасних основної команди. Симптоматично, що вже тоді Уго отримав футболку з першим номером, ніби боси клубу справді робили на нього велику ставку ще на початку шляху.
Далі був дебют у кубку ліги, вихід у старті на декілька матчів чемпіонату та початок конкуренції з основним воротарем – Даміеном Грегоріні (хтось про такого ще щось чув взагалі?), яка звісно ж, була успішно виграна, інакше цього матеріалу могло зовсім і не бути. Сезони 2006/2007 та 2007/2008 Уго провів як залізобетонний гравець старту.
Переїзд до Ліону та перша широка популярність
Історія не могла обійтись без першого великого виклику, яким став вибір майбутньої команди. Очевидно, що провести все життя у червоно-чорних кольорах не входило до планів Льоріса, тому дилема виявилась і правда важкою. Серед основних кандидатів були «Мілан», що шукав заміну Крістіану Абьятті (який, до речі, так і не пішов аж до 2016 року), «Тоттенгем» Готспур (вірогідно, що вже тоді керівництво відчувало певний зв’язок між ними) та «Ліон», який саме й виклав за француза 8.5 мільйонів євро – солідна сума як на той час за воротаря.
Це був зовсім не той «Ліон», який зараз відчайдушно намагається виповзти з зони вильоту, та має серйозні фінансові складнощі. Той «Ліон» сприймався як французький гегемон, та був їм насправді, ще й регулярно успішно виступаючи у Лізі Чемпіонів. Перехід у найсильніший клуб чемпіонату супроводжувався логічним дебютом у національній команді. У 2008 році Уго остаточно перетворився на головного голкіпера країни, підтвердженням чого стала перемога у номінації «Найкращий воротар Франції». Обличчя Уго почало з’являтись на різноманітних постерах, футболки з його ім’ям усе частіше стали зникати з фан-шопів, а сотні хлопчиків з усієї держави робили Льоріса своїм кумиром, так само як він колись робив це з Барателлі. Та це був тільки початок.
Продовження прогресу та отримання першого визнання
Динаміка наступних сезонів продовжувала штовхати Льоріса вгору. Він став більш досвідченим не тільки за національними критеріями, а й за загальноєвропейськими, завдяки частим виходам під лігочемпіонський гімн. Звісно ж, не завжди вдавалося піти с поля, залишивши свої ворота «сухими». Та навіть тоді головні якості Льоріса підсвічувались якнайкраще. Ось його коментар після нічиєї з мадридським «Реалом» після матчу-відповіді 1/8 фіналу головного турніру Європи: «Я не мав пропускати м'яч між ніг. Досвід дозволяє мені не допускати таких помилок. Втім, зараз я хочу насолодитися нашим досягненням разом із партнерами. Ми суворо дотримувалися вказівок тренера. Деколи тренерські вказівки можна прирівняти до цілого футболіста. Ми діяли спільно і виглядали монолітно. Боролися до кінця та були винагороджені».
Його вклад у гру «Ліону» підмічав і тренерський штаб «Олімпіку». Після матчу-відповіді 1/4 фіналу Ліги чемпіонів проти «Бордо», головний тренер команди Клод Пюель компліментарно висловився в адрес француза, виділивши саме серед інших гравців, що вибороли тоді квиток до півфіналу: «Думаю, вирішальну роль у зустрічі відіграла роль нашого голкіпера Уго Льоріса, який претендуватиме на поїздку на ЧС-2010…». За підсумками того сезону УЄФА вніс Льоріса у список з 12 кандидатів, які претендували на звання найкращого гравця року, а Міжнародна федерація футбольної історії та статистики (IFFHS) поставила Уго на 14 місце у списку найкращих воротарів 2010 року.
Перехідний етап: вибір наступної команди
Приблизно у той час, після двох сильних сезонів у складі «Ліону», почали ходити чутки про переїзд Льоріса до команди, вищої за статусом. Зокрема, на початку 2011 року англійський The Telegraph виклав новину, де повідомлялося, що «Манчестер Юнайтед» серед варіантів майбутньої заміни Едвіну ван дер Сару розглядав саме голкіпера французької збірної, та «Ліон» відмовився навіть вести перемовини, вважаючи Уго недоторканним. Як повідомляв Mercato365.com, «Мілан», який декілька років тому випустив Льоріса з рук, також виявляв до нього предметний інтерес. Ходили чутки і про перехід до «Арсеналу» Арсена Венгера. Та все ж, у жовтні 2011 контракт Уго з клубом був продовжений до 2015 року, а у липні 2012 президент «Ліону» Жан-Мішель Олас наголошував: «Я дав йому ще один тиждень, щоб визначитися. Але думаю, що на 99 відсотків він залишиться у «Ліоні». Якщо так, то я буду щасливий».
А вже через декілька тижнів розпочався найкращий період у кар’єрі француза – він переїхав до північного Лондону. Але не в «Арсенал», а у «Тоттенгем», який виявився найбільш проворним у своїх спробах підписати Льоріса. Тоді «шпори» заплатили 10 мільйонів євро + 5 мільйонів бонусами за свою майбутню легенду, і на сьогодні ми можемо оцінити, якою ж успішною виявилася ця угода.
Англійський етап: тяжка адаптація і недовіра тренера
А от вболівальники «Готспур» оцінити це змогли не одразу – шлях Уго в англійському футболі розпочався з проблем. Головний тренер команди Андре Вілаш-Боаш не бачив новачка першим номером: «Ми вже повідомили Уго про те, що не маємо наміру одразу саджати Фріделя у запас, якщо він раптом проведе невдалий матч. Це тонкі матерії, до цього питання потрібно підходити максимально обережно. Ми в жодному разі не сумніваємося в масштабах таланту Льоріса. Але зараз ми не можемо не виявити поваги до голкіпера, який грає дуже добре. У потрібний момент повернемось до цього питання. Уго – справжній професіонал. Він хоче зайняти місце у воротах, але для цього йому доведеться виграти конкуренцію. Незабаром він отримає свій шанс»
Така риторика продовжувалась і надалі, а 10 листопада, коли на рахунку Уго був усього лише 1 матч у англійській Прем’єр-лізі, французьке видавництво L’Equipe видало матеріал, де було вказано, що Льоріс встановив крайній термін (матч 12 туру чемпіонату Англії проти «Арсеналу»), після якого буде готовий оголосити про бажання залишити команду в зимове трансферне вікно, якщо ситуація не зміниться.
Виграш конкуренції та остаточне закріплення у якості першого номера
Змінилася. Вже до початку зими Льоріс витіснив Бреда Фріделя, та не віддавав нікому місце у старті на протязі наступних 10 років. Перший сезон Уго закінчив з цифрою 27 у графі «кількість зіграних матчів», закохавши в себе фанатів «Тоттенгема» розкішною грою. Тим більший страх скував вболівальників, коли Льоріс отримав пошкодження в поєдинку чемпіонату Англії з «Евертоном» – на 78-й хвилині зустрічі голкіпер отримав удар по голові від форварда «ірисок» Ромелу Лукаку. Та все скінчилося добре – Уго отримав медичну допомогу, та викликав серйозні обговорення щодо необхідності негайних замін гравців, що отримали травми голови, коли вирішив залишитись на полі. Сам воротар ставився до ситуації з іронією, на питання журналістів щодо моменту з Лукаку відповідаючи: «Щиро кажучи, я не пам'ятаю такого».
Важливість Льоріса для команди підкреслював і Тім Шервуд, що очолював «шпор» в період з грудня 2013 по травень 2014: «Льоріс – один із найкращих голкіперів, це природно, що до нього є інтерес. Але я впевнений, що клуб не захоче його відпускати. Не думаю, що він покине «Тоттенгем», тільки якщо хтось не запропонує за нього 100 мільйонів фунтів. А такі гроші зазвичай за голкіперів не пропонують». Він вгадав – вже згодом Уго підписав новий 5-річний контракт з останнім європейським клубом у своєму житті, розпочавши наступний сезон у якості віцекапітану колективу, а згодом ставши і капітаном.
Прихід Почеттіно і взаємна прив'язаність тренера та голкіпера
Та це ж «Тоттенгем», і новий менеджер на ім’я Маурісіо Почеттіно зіштовхнувся з великими проблемами – на початку сезону гра у «Готспур» не йшла зовсім. Настільки, що вже у листопаді почали ходити чутки про звільнення аргентинця. Льоріс на цей рахунок висловлювався так: «Якщо проблеми зберігаються за третього тренера на рік, справа, можливо, не в Почеттіно. Ми працюємо та намагаємося знайти рішення… Нам необхідно вирвати себе із цього становища, адже комфорт не допоможе уникнути вильоту з Прем'єр-ліги. Я переймаюся за тренера». Чи треба казати, наскільки правим у підсумку виявився француз?
Почеттіно закріпився, та віддячив Уго безмежною довірою, не забуваючи про компліменти в адрес свого підопічного: «Льоріс зробив чудовий сейв на останній хвилині. Уго – один із найкращих воротарів у світі, нам пощастило з голкіпером» - це коментар Маурісіо після важкої перемоги над «Свонсі» в березні 2015 року. Не виключено, що саме відношення головного тренера допомогло французу прийняти рішення відмовитися від трансферу у «Манчестер Юнайтед» того ж року на заміну Давіду де Геа, який мав переїздити до Мадриду. Сам герой сьогоднішньої статті на цей рахунок зазначав таке: «Я чудово себе почуваю, і трансферне вікно мене не засмутило. Я пройшов певний шлях і зараз сфокусований на підготовці до матчів «Тоттенгему». Я готовий грати за свій клуб. Інтерес «Манчестер Юнайтед»? Перехід міг відбутися, але я залишився тут. Втім, хто б що не писав, я маю зберігати концентрацію». Хтозна, як би розвивалися події у випадку успішного трансферу у стан «червоних дияволів», та навряд хтось з дійових персонажів дійсно продовжує шкодувати щодо зриву переходу. Кожен залишився на своєму місці.
Плавне перетворення на живу легенду та уособлення сутності «Тоттенгему»
Льоріс прогресував разом із рештою команди та тренером, тож немає нічого дивовижного у тому, що він опинився вже на 7 місці у рейтингу найкращих голкіперів світу за версією The Telegraph станом на квітень 2016 року. «Тоттенгем» тоді був головним конкурентом «Лестеру» в боротьбі за титул, і надійність Уго не остання причина непоганої гри команди. Його важливість підкреслював і партнер по збірній Антуан Грізман: «Льоріс, на відміну від Евра, не любить багато говорити, багато тримає при собі. Але коли Уго починає говорити, всі у роздягальні замовкають».
Свої найкращі роки француз провів під керівництвом Почеттіно, це не є секретом. Льоріс усі ці роки був основним та грав на вкрай високому рівні, а згодом знову продовжив угоду з клубом до 2022 року, закривши обговорення відносно його переходу до «Парі Сен-Жермен». Незабаром після цього воротар казав: «Моя доля пов'язана з Маурісіо Почеттіно, безперечно. Він багато для мене означає, наші відносини виходять за площину футболу. «Тоттенгем» - це не та команда, яка постійно виграє, проте ми намагаємося побудувати в цьому клубі щось важливе і значуще. Не так просто боротися з європейськими грандами, але це особлива мотивація». Ці дві фрази від Льоріса повністю описують весь цей період у його кар’єрі. Він прекрасно розумів можливості свого клубу. Розумів його ментальність, розумів той максимум, який можна отримати з таких ресурсів при Деніелі Леві. А тому щиро радів виходу у Лігу Чемпіонів: «Небагато хто на старті сезону вірив, що «Тоттенгем» увійде до топ-4. На мій погляд, у наш час це важливіше за трофей, тому що клуб довів свою силу навіть тоді, коли переживав складний період».
Пік кар'єри француза, страшна травма та закономірний спад
Були у кар’єрі Уго і темні плями. Вже як чемпіон світу Льоріс був затриманий за водіння нетверезому вигляді, через що його могли навіть позбавити капітанської пов’язки. Почеттіно розвіяв усі чутки: «Уго знає, що зробив велику помилку. Його вчинку немає виправдань, але ми його підтримаємо. Я не мав думок позбавляти його капітанства чи місця у складі. Він приніс вибачення перед уболівальниками, перед нами, перед усією країною. Він сам себе покарав і йому дуже погано». На щастя, вже зовсім скоро всі забули про цей неприємний інцидент, а за підсумками 2018 року Міжнародна федерація футбольної історії та статистики (IFFHS) визнала Уго другим найкращим воротарем року, поставивши на перше місце Тібо Куртуа.
А далі була неймовірна євровесна 2019, коли «Тоттенгем» у плей-офф впевнено пройшов «Дортмунд», сенсаційно вибив «Манчестер Сіті» у божевільному матчі зі скасованим голом Стерлінга, та переміг «Аякс», оформивши той самий камбек з хет-триком Лукаса Моури. Та на фінал сил вже не вистачило:«Боляче. Ніколи не знаєш, коли буде інший шанс. Могли зіграти краще, але непросто пропускати такий швидкий гол. Ранній м'яч надав супернику впевненості. Ми дуже добре виступили у Лізі чемпіонів цього сезону. Це великий крок для клубу – зайти так далеко».
Свою останню гру під керівництвом Маурісіо голкіпер зіграв 5 жовтня 2019 проти «Брайтона». Намагаючись упіймати м'яч після удару Ніла Мопе, француз, м’яко кажучи, невдало приземлився на ліву руку. Ви маєте пам’ятати ту страшну травму, коли на повторах було видно, що рука Льоріса буквально розвернулася в іншу сторону. Дійсно приголомшливі кадри. Уго був прооперований, пропустив 3.5 місяці, а коли повернувся, побачив на тренерському містку вже Жозе Моуріньйо. Коли Поччетіно очолював «ПСЖ», час від часу з’являлася інформація про інтерес «парижан» до голкіпера, та цьому не судилося статися. 22 серпня 2021 року французький голкіпер зіграв свій 300-й матч за «Тоттенгем», побивши клубний рекорд. Незабаром його контракт було продовжено до 2024.
Неоднозначне завершення великого шляху Льоріса
Відпрацювати його до кінця, на жаль, не вдасться. Свою останню гру за «Готспур» Льоріс, що називається, провалив, пропустивши від «Ньюкасла» 5 м'ячів у першому таймі, та був замінений через травму вже по перерві. Уго пропустив залишок сезону, а вже влітку, коментуючи своє положення, заявив: «Ми підходимо до важливого моменту – і я, і клуб. Це кінець епохи. Я хотів би робити щось інше, так що збираюся подивитися, які варіанти доступні. Але я не можу забувати про те, що за контрактом у мене ще рік, і у футболі важко передбачити, що буде далі». Перебудова під більш атакувальну гру Постекоглу зачепила, перш за все, Уго. Був придбаний молодший Вікаріо, а в послугах француза були зацікавлені саудити, «Інтер», «Лаціо» та «Ніцца», проте ні з ким домовитися не вдалось. Льоріс залишився, просидів в резерві пів року, а тепер, за повідомленням L’Équipe, остаточно розірвав контракт з англійським клубом після 12 сезонів виступів задля переїзду до МЛС.
Та нехай змазане закінчення європейської кар’єри Уго не вводить вас в оману - француз назавжди залишиться в історії «Тоттенгема» та усього англійського і європейського футболу.
Дякуємо, Уго.
