Як Україна перевернула гру з Ісландією: розбір матчу та рішень Реброва
Примудрились ловити суперника на контратаках, Судаков – MVP.
Емоційних постів вам для початку, вони того варті:
Збірна України таки вийшла на Євро-2024 – і подарувала нам як мінімум насичене, а сподіваємось і яскраве футбольне літо. Путівку здобули вже у звичному стилі – перемогли Ісландію (2:1), поступаючись у перерві.
Тепер спробуємо з холодною головою розібратись, чому у команди знову виникли проблеми та як Сергію Реброву вдалося вкотре перевернути матч.
***
Тренерський штаб зробив три зміни у складі:
➡️ відновився Циганков та одразу потрапив у старт;
➡️ Зінченка, про сумніви щодо фізичної готовності якого говорив Ребров на пресконференції, замінив Маліновський;
➡️ Яремчук після 1+1 проти БіГ все ж виграв конкуренцію у Довбика.
Україна змінила формацію у грі з м‘ячем – але знову билась об стіну, покладалась на Забарного та пропустила
Розпочнемо зі змін, які, на перший погляд, не були значними, але насправді внесли багато коректив. Це не стосується гри без м’яча – стандартні 4-1-4-1, але з кращим рухом форварда у пресингу, ніж у попередній зустрічі.
Основна перебудова – навпаки при володінні. У другому таймі з БіГ Ребров пішов на зміну моделі – опустив фактично третім центрбеком Бражка. З ісландцями це напрацювання ми побачили з перших хвилин при, здається, новому розташуванні футболістів: три захисники позаду із Забарним та Матвієнком у широких позиціях, фулбеки біля бокової лінії в атаці, вінгери – у напівфлангах.
Також на старті матчу були чітко помітні основні принципи доведенні м‘яча до фінальної третини:
1. Через канали у центрі поля, де у глибоких позиціях відкривались одночасно Маліновський та Судаков:
2. Через закидання Матвієнка/Забарного на фулбеків – переважно на Миколенка
Проблема, що це не працювало. Повторився сценарій матчу з боснійцями, бо Ісландія насиченіше та інтенсивніше перекривала простір позаду – усією командою.
Все зводилось до того, що Україна билась об стіну. Наче контролювала м‘яч та підіймала лінії, але зовсім нічого не могла створити. В якийсь момент навіть з‘явилася ідея постежити та порахувати, чим закінчуються розіграші із залученням Судакова/Маліновського/Миколенка. На основі нотаток за період з 10-ї до 15-ї хвилини:
➡️ 11-та хвилина. Затяжний розіграш, закидання на Миколенка, втрата;
➡️ 12-та хвилина. Судаков і Маліновський опустилися, вдалося дістатися фінальної третини, але атака у підсумку розвернулась назад;
➡️ 13-та хвилина. Майже аналогічна ситуація;
➡️ 15-та хвилина. Знову компактність ісландців розвернула атаку назад.
Тенденція загалом стала зрозумілою. Єдине, що у цьому проміжку часу був один виняток, який потім теж став тенденцією – виявлення ініціативи Забарним. Ілля своїми діями розхитував оборону суперника та шукав неочевидні рішення:
Просував м’яч: тут створив більшість на фланзі, що у підсумку призвело до комбінації, яка завершилася ударом Миколенка з навісу Коноплі
Робив ривки на фланг
Закидав вперед: тут заробили кутовий
Щоправда, ця сміливість у другому таймі ледь не призвела до пропущеного – Забарний привіз, а Ґудмундссон чудом не забив.
Ця помилка була схожою до менш критичних огріхів Матвієнка – він нарешті надійно оборонявся, але вчергове мав труднощі з пасовою роботою (десь до 60-ї хвилини). Його втрати виправдовували тиск Ісландії:
На пару з Бражком загнали себе на фланзі, у Миколи першим дотиком м’яч зрізався в аут
Поганий винос вперед (під тиском)
Непорозуміння з Мудриком
Затягнув з рішенням та випустив м’яч в аут
Тобто пресинг Ісландії працював – тиснули як на захисників, так і на центрхавів:
На 30-й хвилині це призвело нехай до не зовсім логічного, але голу – парад замахів Ґудмундссона та падінь Маліновського/Бражка. У Луніна претензії, схоже, були до опорника «Динамо», який належним чином не зустрів форварда:
І взагалі проти простоти Ісландії виникали проблеми – українці давали їм спокійно бити здалеку та навішувати без спротиву (попри кількісне насичення карного):
Україна майже всі моменти створила з контратак. Ключові фігури – Судаков та Циганков
Україна, граючи два поспіль матчі із дуже закритими суперниками, все одно примудрилася створити ледь не усі свої моменти після швидких випадів на просторі. Це дивно, але водночас й феноменально – так провокувати суперника треба вміти.
Одна з контратак була ще до перерви:
Перехоплення та пас на Коноплю, який пройшов двох гравців
Ситуація наприкінці цієї атаки (вже другим темпом), коли лівий фланг Ісландії розсипався
Оскільки Ісландія вразлива у перехідних фазах та банально не встигла перебудуватися, утворився хаос – шкода, що гол скасували через офсайд.
А після перерви відбулися точкові зміни – Бражко іноді не опускався третім центрбеком. Трійка позаду залишалась, але до неї тепер по черзі долучались хтось з крайніх захисників. Це давало наступний ефект:
➡️ один з фулбеків не підключався до атак – і тим самим не тягнув на фланг зайвого ісландця;
➡️ вінгери відповідно отримували трохи більше свободи та простору;
➡️ на вінгерів йшли закидання – вони приймали паси у значно комфортнішому становищі, ніж у першому таймі, коли навколо збиралось одразу по декілька опонентів.
Найбільша користь з цього – залученість Циганкова, за що треба дякувати перш за все Судакову. Георгій почав зміщуватися праворуч – і виявилося, що у них з Віктором дуже класна взаємодія.
Хавбек «Шахтаря», погано провівши старт матчу, у другому таймі реабілітувався і самотужки розганяв гострі атаки, віддаючи геніальні паси.
Епізод 1
Епізод 2
Епізод 3
І, звісно, два асисти. Спочатку на Циганкова, який у фірмовому стилі змістився у центр та пробивши у нижній кут:
А згодом на Мудрика в n-нній швидкій атаці:
У контексті Циганкова ще варто згадати важливу деталь – якщо у БіГ у нас відверто не пішли стандарти, то Віктор у Вроцлаві серйозно покращив їхню ефективність. З його подач як мінімум двічі пробивав Забарний (черговий плюсик в актив Іллі). Власне, цими стандартами Україна у дебюті другого таймі створила необхідну «навалу», що вибило суперника з ритму.
Кадрові рішення Реброва знову спрацювали – Яремчук був корисним, віра у Мудрика принесла переможний гол
Через те, що до командної гри знову є запитання, акцентуємо увагу на індивідуальних перформансах. І, відповідно, на кадрових рішеннях Реброва.
Найяскравіший кейс – вихід в основі Яремчука, а не Довбика. Прогнозую, що багатьом гра Романа могла не сподобатися, але він дав великий обсяг. Головна відмінність від Довбика – робота у пресингу, Роман набагато активніше йшов на захисників/голкіпера:
Результат – пас в аут
Результат – розвернули на воротаря і втратили м’яч на правому фланзі
Другий аспект – гра корпусом та підіграш. Яремчук виграв багато дуелей спиною до воріт, а це важливо, якщо врахувати, що захисникам під тиском певний час доводилося лупити вперед лонгболи.
Наступне правильне рішення Реброва – не прибирати з поля Мудрика, який не виглядав надто ефективною одиницею. Проте повторюємо істину – Михайло давно зарекомендував себе як «гравець моменту». Історія матчу з БіГ повторилась, адже вибуховість вінгера «Челсі» спрацювала тоді, коли потрібно. Відповідь на усю критику – переможний гол.
Третє рішення – віра у Луніна. Він двічі по-справжньому врятував після хороших дальніх ударів. Один з сейвів – на 77-й хвилині за рахунку 1:1.
Що стосується замін, то варто відзначати своєчасний вихід Зінченка. Однак приклади його успішних дій більше підходять до заключного пункту розбору.
Команда непогано впоралася фізично – контролювала ситуацію у другому таймі, окрім одного нервового відрізка
Маємо паралелі з минулим матчем – є претензії до інтенсивності, але збірна Україна при цьому виявилася добре готовою у фізичному плані. У другому таймі команда Реброва остаточно перехопила ініціативу – домінувала, підіймала усіх 10 футболістів на чужу половину поля та бігла дотискати ісландців:
Винятком став лише період з 70-80 хвилини, коли спокійна гра першим номером перетворилася на необов’язкові випади Ісландії. Причиною, схоже, стала втома Коноплі – Юхим добре провів обидва матчі, але 180 хвилин у високому темпі не витримав. Усі атаки проходили з його із Забарним флангу – ісландців ніхто не встигав перекривати. «Заспокоїтись» вдалося аж тоді, коли увімкнулися центрхави та забрали м‘яч собі.
Загалом фізична готовність допомогла:
➡️ відповідати на агресію Ісландії;
➡️ зупиняти контратаки ривками для перекриття простору;
➡️ користатися ризиком суперника після другого голу;
➡️ просто користатися поступовою втратою фокуса ісландців.
Власне, повертаємося до заміни Зінченка – за таких умов він увійшов у гру значно краще, ніж у Боснії. Олександр без особливих труднощів знаходив прогалини, відкриваючись між лініями, і встиг вивести на удар Яремчука:
***
Враження після матчу з Ісландією значно приємніші, ніж у четвер. Не тільки через результат, який забронював нам участь на Євро-2024. Попри схожий нерадісний перший тайм збірна ввімкнулася у другому – не у заключні 15 хвилин, а з 46-ї з системним тиском.
Подяка Судакову (MVP), Циганкову, Забарному, Мудрику та зрештою усім гравцям, бо жоден з них цього разу серйозно не провалився.
Фото: Zoryalondonsk, Оксана Васильєва/Tribuna.com, інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляції MEGOGO
