З чого треба почати Шовковському в «Динамо»: 5 рішень, які здаються необхідними
Є куди розігнатись в плані змін.
Призначення Олександра Шовковського в «Динамо» здається незрозумілим з багатьох причин. Однак якщо абстрагуватись від питань, відповіді на які дізнаємося не швидше літнього міжсезоння, то залишається лише одна тема, розкриття якої на нас очікує найближчим часом: «А яку ж свободу дій матиме СаШо на своїй тимчасовій посаді?».
Є два чітких припущення:
1. Шовковський стає просто правою рукою Мірчі Луческу та виконує вказівки румунського фахівця, які він передаватиме йому через вайбер із лікарні;
2. Ігор Суркіс дає Шовковському свободу та можливість проявити себе в якості самостійного тренера, щоб оцінити його перспективи.
І от в контексті другого варіанту розвитку подій ми вирішили пофантазувати, з чого Олександру варто почати свою роботу, щоб сходу спробувати вплинути на становище та картину гри киян.
Розбити пару Попов-Дячук
Вибір Луческу у центрі оборони після продажу Іллі Забарного є дивним. Румун сформував пару з гравців, які за стилем дуже схожі один на одного – Денис Попов та Максим Дячук. Сумніви щодо такого кроку виникали ще під кінець зимових зборів, а в офіційних матчах їм обом поки не вдалося довести правоту рішення Мірчі. У захисників є очевидні проблеми з білд-апом та залученістю до атак.
Ба більше, у центрі поля немає людини а-ля Миколи Шапаренка, яка могла б компенсувати відсутність вмінь у центрбеків доводити м’яч до потрібних зон. Хоча слід зазначити, що ще восени той же Попов видавав не настільки критичні цифри, як у весняній частині. Цілком ймовірно, що це може бути пов‘язано й з вказівками тренерського штабу та запланованим переходом на прямолінійний футбол.
Тому доречним виглядає нарешті довіритись Антону Болю або Олександру Сироті, який через травму Попова зіграв у старті проти відверто закритого «Шахтаря» та видав хороші цифри пасів вперед та в останню третину (27 з 37). Хоча всі ми пам’ятаємо банальні помилки, за які він і присів у глибокий резерв.
Дати шанс вінгерам – Діалло, Перрісу та Волошину
Весною «Динамо» має величезні труднощі, коли потрібно зламувати оборону суперника. Матчі часто складаються за таким сценарієм, що у другому таймі Луческу замінами взагалі прибирає усіх вінгерів з поля, бо наче не вважає їх ефективними за відсутності простору та вільних зон. Так ми неодноразово бачили, що номінально позиції на флангах займали Гармаш-Царенко або Гармаш-Шепелєв. Так, задум наче зрозумілий – більш «тонкі» футболісти повинні були знаходити шляхи до чужого карного.
Але знову ж таки – це не спрацювало, то чому не спробувати щось нове? Той же Назар Волошин на старті другого тайму з «Шахтарем» продемонстрував, що навіть проти компактного захисту може бути корисним. Тим паче, що взимку на зборах саме він виділявся креативністю в атаці.
Також незрозуміло, що відбувається з Кахімом Перрісом. Якщо свій шанс отримує навіть Беніто, то наскільки погана селекція у клубу, що ямаєць за один мільйон євро не здатен вибороти у нього місце в старті бодай на пару матчів?
Зліва така ж історія – до травми постійно грав Владислав Кабаєв, який взагалі не був ефективним у позиційних атаках. Зі своїх десяти молодіжних збірних нарешті повернувся Самба Діалло, тому і його хочеться побачити на полі в УПЛ, особливо після Класичного у юнацькій першості, де сенегалець відзначився ударом в падінні.
Не форсувати повернення Бущана та Шапаренка
А це вже делікатна тема. Так, Бущана та особливо Шапаренка дуже не вистачає цій команді. Георгій деякий час займається в основній групі, а Микола минулої суботи повернувся в Україну після етапу реабілітації в Бельгії. Однак потрібно враховувати наступні речі:
➡️ Максимум, за який зараз бореться «Динамо» – бронзові медалі. Це точно не та ситуація, де варто ризикувати футболістами, які понад 6 місяців не мали практики. І точно не той рівень завдань, який не здатні виконати наявні гравці у складі при правильному підході;
➡️ У контексті майбутньої перебудови слід позбавлятися залежності від гравців, вірогідність продажу яких влітку оцінюється досить високо.
Так, для трансферу Бущану та Шапаренку потрібно провести хоча б пару матчів, щоб знову довести свою профпридатність, проте передчасно кидати у бій неготових фізично та морально футболістів, бо «новому тренеру потрібно здобути результат» – це потенційно суперечливе рішення.
Знайти місце в старті Царенку
Якщо на зборах світлою плямою був Волошин, то вже весною таких гравців двоє – Владислав Ванат, який регулярно забиває, та Антон Царенко. 18-річний футболіст отримав багато ігрового часу за відсутності дискваліфікованого Віталія Буяльського та встиг показати себе з хорошої сторони. В особі Царенка можна побачити той футбольний інтелект, якого «Динамо» критично не вистачає без Віктора Циганкова та Шапаренка.
Втім, після повернення Буяльського він двічі поспіль залишився в запасі, бо Луческу банально не знайшов йому місця на полі в основі разом з Віталієм, хоча за стилем гри вони відрізняються – якщо Віталій комфортніше почуває себе на завершальних стадіях, то Антон є корисною опцією саме у створенні цих моментів.
Царенко встиг як дебютний гол в УПЛ забити, так і заробити той самий вирішальний штрафний у протистоянні з «Шахтарем». Виступи Антона є серйозним аргументом, чому Шовковському потрібно якось розв’язати проблему його регулярного залучення до стартового складу для подальшої адаптації у дорослому футболі. Можливо, навіть піти на зміну схеми, з чим тісно пов’язаний заключний пункт у списку.
Розвантажити Сидорчука, який у центрі поля відповідає за все
Так-так, вкотре захищаю Сидорчука. Однак цього разу немає бажання вступати у дискусії щодо впливу капітана на гру «Динамо» та обсягу його роботи на полі, деякі аспекти якої навіть неможливо передати цифрами (як от створення тиску на гравців суперника, які отримують м’яч). Поговоримо про інше, а саме про можливі причини такої зацикленості більшої частини публіки на помилках та недопрацюваннях Сергія.
Здається, з травмою Шапаренка Луческу вирішив, що лише Сидорчук здатен хоча б якось виконувати функції Миколи на полі. У підсумку вийшло так, що тренерський штаб повісив на хавбека нові обов’язки, але при цьому не скоротив список старих. А в умовах повної імпотентності команди попереду доводиться помічати, що Сергій навіть тут намагається зробити щось самотужки. Але ж не може він встигати всюди – звідси й косяки, й епізодичні позиційні помилки, й технічний брак, на який всі звертають увагу.
Як це виправляти? Тут у Шовковського розв’язані руки. Один з варіантів – зміна тактики, а саме розташування гравців у центрі поля. Можливо, є сенс зіграти з опорником та двома інсайдами у трикутнику (перейти з 4-2-3-1 на 4-3-3), коли Сидорчук не тяготітиме до правого флангу, а просто займатиме позицію перед центрбеками, де в пригоді стануть його сильні сторони (і де не доведеться виконувати безліч додаткової роботи).
За таким сценарієм і місце для Царенка теоретично знаходиться – поруч з Буяльським, чия позиція «відтягнутого форварда» після від’їзду Циганкова стала не настільки ефективною (весною Віталій ледь не вдвічі рідше зустрічається з м’ячем у карному, ніж восени).
Одним словом, простору для фантазій у Шовковського вдосталь. За бажанням гру «Динамо» дійсно можна трансформувати у короткі терміни. Принаймні у це хочеться вірити, враховуючи рівень сьогоднішньої УПЛ та наступних суперників киян у календарі.
За першими кроками СаШо та змінами спостерігатимемо вже у п’ятницю – о 13.00 динамівці на виїзді зіграють з «Металістом».
Фото: «Динамо»
