«Ісландці не вважають Україну явним фаворитом». Ярошенко живе в Ісландії – він розповів про місцевий футбол
Українець грає за «Троютюр» та працює в кейтерингу.
26 березня о 21.45 збірна України зіграє фінал плей-оф за потрапляння на Євро-2024 проти Ісландії. Ісландський футбол – це щось особливе. Країна з близько 350 тисяч населення грала в фінальній частині чемпіонатів Європи та світу, а на Євро взагалі виходила у чвертьфінал.
Тетяна Савенець поспілкувалась про ісландський футбол з українським футболістом Костянтином Ярошенком, який починав в системі «Шахтаря» та грав в Україні за «Металіст», «Арсенал», «Чорноморець», «Карпати», «Іллічівець» та інші клуби. Зараз 37-річний півзахисник виступає за місцевий «Троютюр». Він розповів, як у країні ставляться до майбутнього матчу Україна – Ісландія та багато іншого про особливості місцевого футболу.
«На поле основної команди може вийти потренуватися хоч кожен перехожий»
Костянтин Ярошенко застав початок повномасштабного вторгнення на зборах у Туреччині разом із «Альянсом». Перебування команди за кордоном продовжилося на три тижні, після чого клуб дав зрозуміти гравцям, що час шукати нові команди.
«Троутюр», в якому опинився Костянтин, також зʼявився у полі зору не одразу, проте це був перший реальний варіант. Таку пропозицію приніс футболістові агент, вже після чого запустився процес підписання документів, що тривав близько трьох тижнів.
«Умови, звичайно, мене здивували, бо якісні поля. Щоправда, синтетичні, але гарної якості, – розповідає Ярошенко. – Відчувається різниця, коли ти граєш на синтетиці або на натуральному полі. У кожної команди є свій тренажерний зал. От у нас база: стадіон, роздягальня, тренажерний зал, кімната для теоретичних занять, багато полів.
Кинулося в очі, що дітям взагалі тут все дозволено. Вони можуть тренуватися на будь-яких полях, коли захочуть, мабуть, будь-який перехожий може вийти спокійно потренуватися на центральному полі. Але якщо вони виходять – їм просто кажуть бути обережніше, бо можуть влучити мʼячем».
Костянтин виступає за команду з другого дивізіону Ісландії з Рейкʼявіка і, за його словами, у місті команд аналогічного рівня вистачає на кожен район. А дітям там дозволено багато не лише у футболі. Наприклад, Ярошенко розповів, що в школі, де навчається його дитина, просять батьків старатися не привозити дітей, мовляв, нехай ті дістаються власноруч.
«В Ісландії прикута однакова увага як до чоловічого футболу, так і до жіночого. Ба більше, мені здається, у нас жіночій команді віддається більша перевага, ніж чоловічій. Вони все-таки грають у вищому дивізіоні, того року виборювали потрапляння до Ліги чемпіонів, їм трохи не вистачило».
Основні команди чоловіків та жінок часто навіть ділять одне поле для тренування. Кожен займається своєю справою, але окремого поля може не вистачати елементарно через велику кількість дитячих команд. А діти, зі слів Костянтина, можуть тренуватися хоч весь день. Він зізнався, що його донька теж хотіла піти займатися футболом, але все ж передумала та обрала гімнастику.
«Нещодавно повертався з тренування о годині сьомій, погода огидна, вітер, дощ змінюється на град. Повертаюся і дивлюся: ідуть дівчатка, на вигляд по 9-10 років, тягнуть цю сітку з мʼячами. І мене це дуже вразило. Думаю, ось діти тренуються за такої погоди. Наскільки потрібно любити футбол малим дівчаткам, щоб тренуватися в таку погоду?
У них це в крові. У моєї дружини на роботі є подруги ісландки, і вони розповіли, що теж в дитинстві багато займалися футболом, але потім вирішили покинути. Для них це умовно як фізкультура. Якщо є бажання, можна займатися рік-два, і потім перекваліфікуватися чи продовжити навчання на іншу професію».
В ісландців завжди є «план Б»: освіта багато що вирішує, а футболісти мають по ще одній роботі
«В самому Рейкʼявіку дуже багато стадіонів, але, звісно, їх не порівняєш з «Ареною Львів», «Олімпійським» та іншими нашими стадіонами. Але у всіх команді є свої власні, на 4-5 тисяч фанів. На матчі по тисячі людей десь приходять. У них дуже популярні барабани, тому їхня присутність відчувається.
Більше того на стадіонах виділено окрему зону для барбекю та алкогольних напоїв. Тобто ти можеш їсти, пити пиво та дивитися футбол. Як у нас, але формат зовсім інший – прийшов відпочити та заодно футбол подивився».
В Ісландії прийти на футбольний матч – це як в Україні поїхати на природу. І сприйняття футболу як професії тут теж інше. Представники що жіночих, що чоловічих команд мають якусь іншу роботу окрім гри за команду. Костянтину з цим допомогли безпосередньо в клубі, тому він знайшов роботу, що вдало підлаштовується під футбольний графік. Щоправда, не відразу, а за місяців 7 після переїзду, коли дізнався від колег, що це популярна практика з купою плюсів – додаткові кошти, зручний графік та зайнятість до початку вечірніх тренувань.
«Хлопці грали на груповому етапі Ліги конференцій і так само ходили на іншу роботу. Для них футбол означає не те, що для нас. Вони розуміють, що футбол закінчується відносно швидко і їм треба думати, що буде потім. Якщо вдасться «вистрілити» і виїхати з Ісландії – це один момент, а другий – крім футболу їм потрібно розвиватися в іншій сфері, тут так заведено. Платять добре, а освіта тут багато що означає, це прямо дуже кидається в очі».
Костянтин Ярошенко з деякими колегами працює в кейтерингу, що займається збором та доставкою замовлень із ресторанів у офіси. Перше, до чого Костянтин найдовше звикав у новій країні – ісландці все роблять дуже повільно. І ні, не вулицями повільно ходять, а готують документи та організовуються інші важливі процеси.
«Так було і з контрактом, і з усім іншим. Ми так хвилювалися спочатку, а потім зрозуміли, що це просто ритм життя ісландців – живуть спокійно, нікуди не поспішають. До цього треба було звикнути».
До погоди звикнути також було важко, але зими принаймні тут не холодніші. А от вітер, який унеможливлює пересування, постійні ночі взимку й сонце влітку не можуть не вплинути на сон та режим дня.
Ще одна відмінність, але цього разу приємна – висока задіяність англійської мови, але не менш висока складність ісландської.
«Всі тут англійською спокійно розмовляють, перелаштовуються навіть бабусі, дідусі і діти. Тут рівень англійської дуже сильний, навіть коли був у Фінляндії такого не бачив».
Цікаво, що третя за популярністю мова в Ісландії після англійської та ісландської – польська.
«Українців дуже багато тут, але поляків все-таки більше. Тут навіть коли заходиш до банку чи державної установи, то матимеш вибір із 3 мов: ісландська, англійська та польська. У них тут велика діаспора».
«Коли тут команди програють, то немає такого, як у нас: програв – і все, тебе вже готові роздерти»
Ісландці намагаються грати сучасно та зміцнювати свій рівень. Це стосується і збірної, особливо після перебудови команди зі знаменитого складу, що виступав на Євро-2016.
З настільки високою популярністю футболу серед дітей цей процес проходить очікувано добре, адже для цього створені всі умови та іноді навіть більше. Та і ставлення інше, простіше:
«Футбол – більше для задоволення, для дітей. Коли тут команди програють, то немає такого, як у нас: програв – і все, тебе вже готові роздерти. Тут всі відразу перемикаються і рухаються далі, немає такого тиску на футболістів та футболісток. Тому в нас ніби й футболісти якісніші...
Але відмінності є і в ментальності. У нас у тренажерному залі тренер все одно над тобою стоятиме, щоб ти не байдикував та не валяв дурня, підганяє якось. А ісландцям цього не потрібно: їм сказали що саме робити і з якою інтенсивністю – от і все. Їх не треба мотивувати додатково.
Ще одна відмінність – як молоді футболісти приходять в команду. Якщо в Україні на початку всі обережніші, десь не штовхнуть старших колег, то тут питання авторитетності відходить на задній план. Це, звичайно, приємно дивує. Звісно, інколи трохи дратує, коли молодий хлопець тебе жорстко зустріне, але – це класно. Так відбувається на футбольному полі, а за його межами всі ставляться з повагою».
В Ісландії курс на інші більш футбольні європейські країни. Багато агенцій з Норвегії, Данії та інших країн, які активно відбирають талановиту молодь та забирають її розвиватися вже в межах своїх чемпіонатів. Звідси відсутність збірників із клубів Ісландії та велике представництво з норвезьких та датських чемпіонатів.
«Коли я тільки приїхав сюди, в мене спортивний директор запитав, кого знаю з ісландських футболістів. Зрозуміло, що я сказав тоді про їхню збірну, на що він також підкреслив момент перебудови. Каже, що те покоління минуло і ось зараз все перебудовується, змінюється підхід.
Буквально пару років тому ходили на товариські ігри збірної Ісландії і було помітно, що команда поки стає на ноги. А вже торік вони з Португалією грали – і вже змінився малюнок. У команди з'явилася мета та розуміння, до чого вони йдуть».
«В Боснії відчувалося, що вони боялися, а ісландці повністю впевнені в собі»
Для ісландців чемпіонат України – щось далеке і незнайоме, як для нас чемпіонат Ісландії. Звідси може бути й додаткова впевненість у своїх силах. З УПЛ ісландці знають Судакова та Ярмоленка. За Георгія в Ярошенка запитували в Ісландії на фоні його можливого трансферу та яскравих виступів. З нашими легіонерами там проблем немає – добре орієнтуються в наших у Ла Лізі, АПЛ.
«Вони про УПЛ особливо нічого не знають, «Шахтар» – ще так, інколи «Динамо». Якщо я спитаю у них футболістів цих клубів – вони мені майже нікого не назвуть. Могли Мудрика тоді назвати, коли він запалював у Лізі чемпіонів і потім у «Челсі» перейшов, а зараз запитують «Хто там грає в «Шахтарі»? Кого ти можеш виділити? Розкажи».
Тут, мабуть, лише АПЛ ідеально знають. У нас навіть був випадок, що під час командної вечірки одночасно йшов матч «Інтер» – «Мілан» та щось з нетоповими командами Англії, то пріоритет надавався без сумнівів другим».
В Ісландії щиро вірять у свою збірну та не вважають Україну явним фаворитом:
«Мені одразу ж написали, що «Fight» (бій, – прим.) Україна – Ісландія. Я відповідаю – так-так! Вони вірять у свою збірну і не вважають Україну прямо явним фаворитом. Я не знаю, просто навіть якось не бояться. Але, звісно, проявляють повагу».
Ярошенко вважає, що Україні буде простіше, ніж у матчі з Боснією, адже Ісландія і сама хотітиме грати, і нам даватиме.
«В Боснії відчувалося, що вони боялися, а ісландці повністю впевнені в собі. Але, думаю, перед матчем буде багато пропозицій поспорити на щось, дискусій. Командного перегляду матчу в нас, найімовірніше, не буде. Тут це не так популярно. Після тренувань всі їдуть додому чи у справах, тут приватність переважує колективізм. У нас в Україні за збірну всі переймаються, тут такого немає, або вони це не показують. Немає якогось запалу».
Для нинішньої збірної України Ярошенко озвучив цікаву характеристику – команда нарешті грає, а не страждає.
«За потенціалом нинішня збірна України – найкраща, що в нас була. Хочеться, аби вони потрапили на Євро, бо тоді на них ще швидше звернуть увагу в Європі.
В матчі з Ісландією нерви, звісно, теж будуть, бо все-таки все вирішиться за підсумками однієї гри. Боснійці будували свою гру через довгі передачі на Джеко, а ісландці організують повну свободу дій і для себе, і для нас. Тому в України тут буде перевага, адже ми маємо якісніших футболістів».
Фото: Костянтин Ярошенко; UEFA EURO 2024, Football Association of Iceland / x; УАФ
