Не надо смеяться, сынок, не надо смеяться... Україна - Фінляндія - 1:1. Прокляття другого матчу?

Сталося те, чого так боялися усі "футбольні люди" в Україні. Ми втратили очки в матчі зі збірною Фінляндії. Гадаю, що приблизно так почувалися французи після нещодавньої нічієї з нами - дещо розчаровано і в моменті - демотивовано. Бо як і в Парижі, так і в Києві, до воріт влетіли голи, які господарі навряд чи очікували побачити.

При цьому, якось не підіймається рука журити Віталія Миколенка. Всі все розуміють - хлопець намагався з останніх сил врятувати ворота. Окрім нього, невдало зіграв Забарний. Ілля міг діяти простіше - просто вибити м'яч в аут. Але коли Шевченко "прививає" контроль м'яча зі слабкішими суперниками, то навіщо це робити. Виходить, що гол - наслідок системи Андрія Миколайовича.

Тут варто віддати належне вайлуватому форварду фінів Теему Пуккі. Він вчасно прискорився і "продавив" Віталія. А після цього реалізував пенальті. Власне, тривожні дзвіночки були і до 11-метрового. Фінам практично ТРИЧІ! - з 80-ї по 83-ю хвилини - давали бити по воротам Бущана. Одного разу врятувала стійка. Однак після цих епізодів ми не стали грати надійніше.

Більш неприємні речі - це те, що Миколенко пропускатиме наступний матч з Казахстаном. А також зіпсоване враження від дебютного голу за збірну Жуніора Мораєса. Форвард катастрофічно мало забиває цього сезону. За збірну взагалі було 0 голів і вже навіть пішли розмови про те, що це була "невдала натуралізація". Але сьогодні "старий кінь борозди не зіпсував". А ось два молодших - так.

Зінченко після матчу з Францією сказав, що коли ми не візьмемо 6 очків в двох наступних матчах, то 1:1 в Парижі нічого не значитиме. Але згадаймо матч практично дворічної давнини проти Люксембургу. Історія там дуже схожа, тільки 1:1 тягнулися з першого тайму. Але наприкінці "допоміг" Родрігеш, який зрізав м'яч до своїх воріт. Тоді Україна виграла 1:2. Перед тим була нічия з сильними португальцями, а після - розгром сербів 5:0.

Насторожує те, що Шевченко досі не придумав, як налаштовувати збірну після вдалих результатів з грандами. І якщо з Люксембургом нам пощастило, то з міцнішою Фінляндією - ні. Перша половина 1-го тайму була нервовою. Фіни чудово перекривали зони і наші гравці проблематично доставляли м'яч до штрафного майданчику "біло-синіх". З 23-ї хвилини, наші ніби прокинулися і почали підтискати фінів.

Були реальні шанси забити гол наприкінці першого тайму. Наприклад, моменти у Зубкова та Малиновського. Загалом сподобалася гра Руслана. Він вже другий матч поспіль показує лідерські якості і чудово просуває м'яч до воріт суперника. Також варто відмітити Зінченка, який освоюється в ролі капітана. Сьогодні він був корисний практично в усіх лініях гри і вдало зв'язував гру між зонами, особливо в першому таймі.

Наскільки ці 1:1 сильний удар по збірній покаже найближчий матч проти Казахастану. Ось це буде справді важливо. Гадаю, що зайвивй раз після втрати очок з фінами, мотивувати хлопців Шевченку не доведеться. І ми, як мінімум, повторимо результат домашнього матчу проти Сербії. А сьогоднішній поєдинок має остаточно змусити Шеву вигадати "шокову терапію" після ігор з французами та португальцями.

А поки хочеться згадати слова Андрія Миколайовича, які він сказав на тренуванні перед матчем з Іспанією. Тоді він звертався якраз до Миколенка. "Не потрібно сміятися, синку, не потрібно сміятися, мені завтра буде не до сміху". І нехай на вболівальницьких обличчях зараз "гіркі" посмішки, але давайте швидше їх "скидати". Тому що відбір до ЧС лише розпочався і нашим потрібно виграти ще не один двобій.