Тренування бійців у горах: чому спортсмени піднімаються на висоту і чи можна досягти такого ж ефекту на рівнині
Розповідаємо, навіщо бійці тренуються у горах і чи ефективніше це за звичні нам тренування.
Від редакції: ви знаходитесь у блозі В1 Promotions – української промоутерскої компанії, що працює з боксерами та бійцями змішаних єдиноборств. Тут є не тільки ексклюзиви із спортсменами, а й матеріали про єдиноборства. Підтримайте блог підпискою.
Розповідаємо, навіщо бійці тренуються у горах і чи ефективніше це за звичні нам тренування.
Брати Клички, Енді Руїз, Хабіб Нурмагомедов, Джо Джойс, Генадій Головкін, Денис Берінчик, Владислав Сіренко – усіх цих спортсменів об’єднує те, що їх тренування регулярно проходили в горах.
Наприклад, кемп Володимира в Альпах, що знаходився в комуні Гойнг, знаходився на висоті майже 1000 метрів над рівнем моря. Зал Big Bear, в якому тренувались Джойс, Руїз і де регулярно проходив тренування Головкін – на висоті 2100 метрів над рівнем моря.
Навіщо бійці їдуть в гори? І чи є різниця між тренуваннями там і у звичних для нас залах у містах?
Тренування в горах, в першу чергу, використовується для підвищення витривалості на рівнині. Чим вище підіймається спортсмен – тим гірше м’язи насичуються киснем
Розріджене повітря на висоті – не зовсім те, що уявляють, коли чують це визначення. Кількість газів, що міститься у повітрі не знижується, як би високо людина не підіймалась. Повітря завжди містить 20,93% кисню, 0,03% вуглекислого газу та 79,04% азоту.
Проте, тиск, який виробляють молекули кисню безпосередньо пов’язаний з атмосферним тиском. Зміна в тиску кисню безпосередньо впливає на його циркуляцію між легенями та кров’ю та між кров’ю та тканинами. Відповідно, поглинання кисню м’язами на висоті знижується і після тривалого перебування в цих умовах трохи збільшується. Це пов’язано зі значною гіпоксією, що виникає під час тренувань на висоті, і наступною неможливістю тренуватися з адекватною інтенсивністю та у потрібному обсязі.
Важливо розуміти, що тренування в горах, як і будь-яке тренування, має вести до певної цілі. Ніхто з професіоналів, будь це єдиноборці чи представники іншого виду спорту, просто так, щоб побігати, в гори не їде. Можна виділити декілька можливих цілей таких тренувань:
• Якщо змагання будуть проходити на аналогічній висоті з ціллю звикання організму спортсмена до відповідних умов.
• Якщо попереду у спортсмена серія змагань, що проводитиметься на різних висотах.
• Підвищення спортивних досягнень на рівнині.
Найчастіше до єдиноборств відноситься саме останній пункт.
Також, за ступенем впливу на організм виділяють: За ступенем впливу виділяють: низькогір’я (1000 – 1400 метрів над рівнем моря), середньогір’я (до 2500 метрів), високогір’я (до 4500 метрів) та сніжне високогір’я (понад 4500 метрів).
Низькогір’я (або передгір’я) вимагає від спортсмена певного рівня адаптації. Зазвичай воно настає через 3-4 дні. Не дивлячись на те, що середногір’я являється найпопулярнішою міткою серед спортсменів, низкогір’я має достатній ефект для жителів рівнин після повернення у звичний режим тренувань.
Резюмуючи, можна сказати, що розумний підхід до тренувань у горах справді допомагає досягти більшої витривалості під час змагань на рівнині, завдяки звиканню організму до умов з незвичним атмосферним тиском. Після повернення на рівнину, м’язи і організм загалом, отримують достатню кількість кисню і спортсмен може працювати більше часу у високому темпі.
Тренування у горах – не панацея. Важливіше правильний підхід до тренувань, а гіпоксії можна досягнути і на рівнині
Виходячи з того, що кількість потрібних для життя газів є у повітрі на будь-якій з доступних людині висот, можна зробити висновок, що просто поїхати в гори – замало.
По-перше, тренуватись у горах треба правильно. При умовах недостатнього насичення організму киснем, дуже легко перетренуватись у перші дні і втратити спортсмена надовго.
Це підтверджує і Олександр Корх – один з тренерів Владислава Сіренка:
«Організм спортсмена, перебуваючи у горах, відчуває нестачу кисню. Тренуючись у горах, ми підвищуємо буферну ємність крові, аеробну продуктивність, підвищуємо функціональну порогову потужність і адаптацію до гіпоксії.
Ми повинні розуміти, що лише при правильно вибудованій роботі ми зможемо досягти потрібного результату. Адже, по суті, організм спортсмена на великих висотах перебуває у стані стресу усі 24 години на добу».
Тренування в горах – не корисніше тренувань на рівнині, адже багато спортсменів займаючись у звичайних залах, перемагали роками і ставали великими чемпіонами. Просто тренуючись у горах, на організм спортсмена здійснюється вплив під іншим кутом, він отримує додатковий ефект на закладається основа його функціонального стану.
Окрім цього, сучасні технології дозволяють досягати умов гіпоксії на рівнині, що будуть тотожні тим, що боєць переживає у горах. Зараз є і гіпоксичні намети, і гіпоксичні кімнати. Також, маючи певні знання, правильно вибудовуючи тренувальний процес, можна досягти гіпоксичного ефекту і досягти адаптаційного ефекту на рівнині.
Гіпоксична кімната
Лише підхід з наукової точки зору, використовуючи знання анатомії, фізіології, біохімії, спортивної адаптології, проводячи множинні медичні тести та лабораторні дослідження, тренери можуть зрозуміти, як реагує організм спортсмена на навантаження в горах.
Спортсмені все одно обирають тренування в горах. Чому?
Логічне запитання – чому тоді їхати у гори? Якщо є всі можливості для того, щоб тренуватись в звичних умовах, навіщо забиратись на тисячу метрів над рівнем моря, або і вище?
Дійсно, багатьом комфортніше і зручніше тренуватись на рівнині. Той же Флойд Мейвезер все життя пропрацював у залі в Лас-Вегасі, а Олександр Усик багато часу, готуючись до останніх поєдинків, провів в залі в Києві. І обидва виглядали у ринзі чудово.
Але тренувальних табір перед професійним поєдинком – не тільки про фізичний стан, а й про психологію. Новий зал, нові спаринг-партнери, які не знають твоїх можливостей і хочуть доказати, що вони – реальні конкуренти і просто природній допінг. Тренування в горах – ізоляція бійця з природою, якщо хочете – природній допінг, завдяки повному відключенню від зовнішніх факторів. Тільки спортсмен, його команда, робота, яку треба зробити і природа. Цього не дасть жоден зал у місті.
Це підтверджує Данііл Донченко – боєць В1 ММА, що зараз готується до наступних поєдинків у горах:
«В першу чергу відчується, що повітря чистіше, ніж у місті. Ми знаходимось невисоко у горах, але вже відчувається, наскільки краще тут дихається.
В таких обставинах просто немає змоги відволікатись на щось ще. Тренування, тренування, тренування. Декілька днів пішло на адаптацію, а далі ти просто постійно робиш свою роботу і намагаєшся покращити результати.
Коли у нас проходять тренування ударної техніки, ми їдемо вище в гори – там справді дихається важче, кожен раунд проходить, наче передостанній. При цьому, після повернення на нижчу висоту, інші тренування: боротьба чи фізичні навантаження, даються щоразу простіше.
А ще хотів би зауважити різницю зі сном. Завдяки повітрю і часткові ізоляції, спиться набагато краще. По-перше, засинаєш простіше, бо нічого не відволікає. По-друге, сон більш якісний, що надважливо для більш швидкого відновлення. Та ситуація, коли результативність від тренувань видно одразу».
