Колиска диявола. Збірна Бельгії як соціальна програма майбутнього
Володимир Звєров пояснює, як бельгійці намагались вирішити соціальні проблеми і заздрили сусідам, а отримали одну з найцікавіших збірних планети.
Володимир Звєров пояснює, як бельгійці намагались вирішити соціальні проблеми і заздрили сусідам, а отримали одну з найцікавіших збірних планети.
Чемпіонат світу-98 збірна Бельгії пройшла ні туди-ні сюди. З усіма суперниками по групі – Нідерландами, Мексикою та Південною Кореєю – «червоні дияволи» зіграли унічию, і вилетіла на стадії групового турніру. Перезавантажена збірна Бельгії-2000 ставила за мету вихід із групи на домашньому (в парі з Нідерландами) чемпіонаті Європи. Стартова радість після перемоги над шведами 2:1 (нічого не нагадує?) змінилася горем – по 0:2 від Італії і Туреччини. Паралельно Нідерланди неслися до фіналу в ролі суперфаворита і за крок сенсаційно були зупинені восьмируким Франческо Тольдо. Провал на тлі сусіда-півфіналіста – як би ви почувалися, якби Україна на Євро-2012 не пройшла групу, а поляки дісталися 1/2?
Домашнє нещастя каталізувало потужний імпульс у голови бельгійських футбольних чиновників (тут варто сказати, що на старому багажі бельгійці вискочать на ЧС-2002, і навіть вийдуть з групи). Втім, на той час уже буде прийняте ризиковане рішення змінити систему підготовки в місцевих ДЮСШ. Федерація футболу «наполегливо попросила» керівників юнацьких команд не ставити за мету вигравати дитячі турніри і зосередитися на розвитку індивідуальних талантів. За розробленою системою підготовки дітей молодших вікових груп значно урізалася кількість матчів у повних складах, натомість більше уваги приділялося розвитку індивідуальної техніки. Виснажливі матчі витіснилися спарингами «1 в 1» і «2 в 2».
Такими були нинішні бельгійські збірники у рік поки останнього для країни чемпіонату світу
Сказавши «А», бельгійці не зупинилися і у 2001-му впровадили нову небачену за розмахом соціальну «антивуличну» програму для дітей численних іммігрантів, за реалізацію якої узялися академії найбільших міст країни – Брюсселя, Антверпена, Льєжа, Гента. Основною озвученою метою стало «інтегрування нащадків іммігрантів у суспільство через заняття футболом». Відсоток вирощених «приїжджих» можна прикинути на прикладі нинішнього складу команди, яка їде на чемпіонат світу (у заявці команди Марка Вільмотса на ЧС фактично кожен третій народжений у етнічно не бельгійських сім’ях). В той же час, за офіційними даними демографів на 2010-й рік, загальний відсоток іммігрантів складав 18% від населення країни. Проситься висновок – діти із приїжджих і апріорі малозабезпечених сімей частіше досягають успіху.
На початку сторіччя школи отримали юний ресурс із здебільшого, африканськими генами, а федерація мріяла, що колись вдасться виростити покоління, як у сусідів-французів
Гнучка політика натуралізації передбачає видачу 30 тисяч червоних паспортів королівства щорічно. Вже вирісши і ставши заможним професіоналом, Венсан Компані, коментуючи вибори президента Франції у своєму твіттері, напише: «Два кандидати в президенти: Олланд не любить багатих, Саркозі – іноземців. Я би мав там проблеми…». Капітан «Манчестер Сіті» – етнічний конголезець по лінії батька. Родом із Конго ще два представники збірної Бельгії у англійській Прем’єр-лізі – Ромелу Лукаку та Крістіан Бентеке. На жаль, точною статисткою по конголезьких вихідцях не володію, та й без того ясно – вибачення королівства за жорстоку у минулому колоніальну політику принесло якісні у всіх сенсах плоди. Коріння Мусси Дембеле зарите в Малі, Акселя Вітцеля на Мартініку, Маруан Феллаіні етнічний марокканець. Достатньо фактів із життя бельгійського інтернаціоналу.
Отже, на початку сторіччя школи отримали юний ресурс із чудовими, здебільшого, африканськими генами, а федерація тихенько мріяла, що колись вдасться виростити покоління як у сусідів-французів. На дворі 2001-й, діти переселенців принесли збірній Франції перемоги на останніх чемпіонатах світу та Європи…. У лігах до 12-рчних включно найчастіше практикувалися спаринги 5 на 5. Діти 13-14 років грали 7 на 7. В таких умовах історично зменшувався ризик перебування на полі так званих «пасажирів», тобто незадіяних гравців. Кожен отримав більше шансів проявити себе першочергово в швидкості прийняття рішень. То хіба варто дивуватися 16-річному футболісту основи(!) «Андерлехта», який роздає ось такі паси?
Щодо старших вікових груп – клубам ставилася обов’язкова умова грати за схемою 4-3-3. Ключовим елементом підготовки юнацьких та юніорських команд стало збільшення кількості міжнародних товариських матчів серед 16-17-річних. Як тільки внутрішній календар дає добро на паузу, її використовують для ігор або навчально-тренувальних зборів. Суху статистику дивимося на прикладі збірної 1998-го року народження (все-таки ми й починали розповідь із 1998-го). Торік ця вікова група встигла провести 7 навчально-тренувальних зборів і 13 міжнародних «товарняків»! (при цьому, ще два контрольних поєдинки якраз проти збірної України Бельгія скасувала)
Щодо старших вікових груп – клубам ставилася обов’язкова умова грати за схемою 4-3-3
– це більше, ніж у традиційно розвинених по дітям італійців (7 НТЗ, 11 ТМ)
– більше, ніж у конвеєра талантів із Нідерландів (5 НТЗ, 11 ТМ)
– більше, ніж у німецької виховної машини (5 НТЗ, 9 ТМ)
Я вже мовчу про Англію, чи Францію, які даааалеко позаду в цій статистичній розкладці. Що маємо на виході? В сезоні 2013-2014 у найвищому дивізіоні чемпіонату Бельгії дебютував один 16-річний футболіст Юрі Тілеманс (це його передача трошки вище по відео), при чому в складі майбутнього чемпіона «Андерлехта», семеро 17-річних і десяток 18-річних. Самі бельгійці не вважають, що це рано. У них перед очима вже пройдені шляхи Компані і Лукаку, Куртуа і Міньйоле. Сюди можна додати і Азара-старшого з Міральясом. Хоч ці двоє стартували на профі-рівні у складі французьких команд, базову футбольну освіту отримували за програмою розвитку у рідній Бельгії.
В умовному 10-річному віці без різниці, чий ти нащадок – етнічних мешканців цієї землі, чи іммігрантів, у 10-річному віці тобі байдуже, що таке ті соціальні програми. Ти просто граєш у мяч не зважаючи на результат, а отже без матюків тренера на бровці. Формула розвитку написана, і головний знак у ній – множення.
