Мбокально-інструментальний. Як Блохін знайшов свого форварда

Я розумію, що три голи у двох матчах – не показник. Я розумію, що курчат почнуть рахувати турів так після двадцяти п’яти. Я розумію, що минулий сезон Браун Ідеє починав із шістьма забитими м’ячами у 5 матчах. Але. Перші зовнішні відчуття від гри Дьюмерсі Мбокані шепчуть – в атаці «Динамо» починаються якісні зміни. Наголошую на слові «якісні». Звичайно, ми були готові до того, що Мбокані почне забивати. Ну і нехай «Волині», нехай «Говерлі». Скажіть, на скільки відсотків заряджений акумулятор Мбокані? Думаю, в районі 60. Проаналізувавши стартові тури календаря, Блохін дає новому основному нападнику набрати форму через офіційні поєдинки. Так швидше нівелюється функціональна різниця між ним та партнерами, які пройшли повний цикл міжсезонних зборів. А там, неподалік, вже у четвертому турі, Динамо поїде на «Донбас-Арену».

Найкращим ігровим футбольним менеджером усіх часів я вважаю «Championship Manager 97/98». Він, на відміну від сучасних братів по крові, простий, як двері. Я давно у них не рубаюся, занадто складні. Замість задоволення від гри – постійне напруження. Замість того, щоб спокійно виставити тактику і тицьнути «старт», ти домовляєшся за зустріч з агентом гравця, намагаєшся «вламати» дружину футболіста на переїзд, наймаєш чувака, який найкраще випере ігрову форму.

У менеджері-97/98 основним критерієм була adaptability – здатність гравця пристосовуватися до стилю та життя нової команди. Футболіст міг посередньо грати на другому поверсі, міг погано вести силову боротьбу, але коли adaptability була близька 20 (тобто максимуму), я такого хлопця брав. Мбокані саме такий хлопець – тільки він ще й володіє усіма вищеназваними елементами.

Усю свою кар’єру Мбокані грав проти захисників середнього європейського рівня, рівня чемпіонату України. І забивав, не маючи у помічниках такого потужного інструментального ансамблю, як нині у півзахисті «Динамо». Саме час попрацювати над вокальними даними. У «Стандарді» ним опікувалися молоді Дефур (нині «Порту»), Вітсель («Зеніт»), Карсела-Гонсалес («Анжи»). Це зараз усі вони зірки, а тоді були несформованими і в перспективі прибутковими. Середня ж лінія «Динамо» формується не на продаж, а на переможне сьогодення. І має більший інструментальний потенціал.   

За десять років трансферних мук у «Динамо» з’являлися форварди загального рівня «як у Мбокані». Їхні навички адаптації був не те що слабкі, просто вони не підходили для цієї команди, для нашого футболу. Хтось худий, як Марко Рубен. Хтось, як Дуду, любить ніжність у ставленні до себе, а сам махає кулаками проти тещі. Хтось, як Кравець… хоча ні, поганий приклад. Недоторкані не рахуються.

Майже цілий рік Блохін з ними усіма мучився. На тлі вищеназваних персонажів Ідеє виглядав напівбогом-рятівником. Але й він здійснив таку кількість нереальних промахів, що у Блохіна скінчилися жарти на прес-конференціях і лунало приречене «может, мне выйти забить?». Блохін, схоже, нарешті знайшов «свого» форварда, який поліпшить відсоток реалізації в матчах з великою кількістю створених нагод і заб’є той єдиний гол у грі проти сильного опонента. Нехай запхне, як у ворота «Волині», нехай це будуть, як сказав Леоненко, «судороги», але буде гол. І буде реалізація, необхідна на рівні внутрішніх змагань. Особливим геройством у єврокубках Мбокані ніколи не відзначався. Минулого сезону я вживу спостерігав за кумиром стадіону «Констант ван ден Сток», коли він у лігочемпіонівському складі «Андерлехта» був з’їдений захисниками “Малаги». З Лігою чемпіонів Мбокані мусить почекати, а для інших змагань цілком динамівського рівня його хисту має вистачити. Вокал буде – були би інструменти. 

Фото: fcdynamo.kiev.ua