«У Катарі боязко ставляться до українців через війну, а росіян пускають без проблем». Головні історії про ЧС з місця подій
Враження українських журналістів з катарських стадіонів.
12 300 журналістів отримали акредитації на висвітлення ЧС-2022. Середи них є українські репортери, які зараз працюють в Катарі. Поговорили з нашими колегами Валерієм Пригорницьким та Євгеном Карановим про перші враження від країни, що з організацією турніру і що говорять про війну в Україні.
«Перелякані індуси та філіппінці взагалі забули про свої функції. Міг пронести хоч байрактар з джавеліном»
Валерій Пригорницький пише для сайту Football.ua, а також ділиться атмосферними репортажами на своїй сторінці у фейсбук. Говоримо по вайбер – телеграм та WhatsApp там блокують.
«Пішов другий тиждень, а я навіть ще не бачив блакитних вод Перської затоки. Але нічого, під час ЧС-2014 в Бразилії Атлантичний океан побачив на двадцятий день.
Поселився в Ер-Раяні, місті-сателіті Дохи. Це як мої рідні Бровари під Києвом. Тут дешевше і з локацією не прогадав – саме в Ер-Раяні знаходиться медіа-центр, з якого бас-шатли курсують на арени.
Найдовша подорож займає 65 хвилин - до Ель-Хауру, де відбувався матч-відкриття Катар – Еквадор. Щоправда, в той єдиний день хайвей, який веде до стадіону, не витримав трафіку. Це викликало величезний корок, через що ми ледь не спізнилися на матч.
Довелося залишати бус і пустелею мчати до «Аль-Байту». Пригоди на цьому не скінчилися. Часу було обмаль, щоб шукати вхід для представників преси - пішов на вхід для ВІП. А там скандал на скандалі. Шейхи чихвостили стюардів та волонтерів за те, що ті не справилися з організацією, погрожували звільненнями з роботи.
Перелякані індуси та філіппінці взагалі забули про свої функції – і я пройшов на арену без перевірки, крокуючи за шейхами. Міг пронести хоч байрактар з джавеліном. Єдине, не побачив виступ улюбленого Моргана Фрімена на відкритті, а там справді було на що подивитися. Сама церемонія вийшла набагато цікавішою за матч, і вже в першому таймі добра тисяча катарців залишила стадіон».
«У Катарі війною в Україні не переймаються. Стюарди хотіли забрати наш прапор, прийнявши його за символ ЛГБТ»
Тенденція цього чемпіонату світу така, що мало хто досиджує матчі до кінця. Арени вже з 75-ї хвилини сильно порожніють.
«На будь-який матч, за винятком поєдинків Аргентини чи Бразилії, легко придбати квитки з рук. Якщо найдешевший квиток на сайті ФІФА коштує 70 доларів, то для резидентів ціна – 40 баксів. Однак вони цією привілегією не користуються, а часто перепродають квитки. І не втридорога, а по собівартості. Якщо до матчу залишається година-друга, то добряче скидають у ціні.
ФІФА оголосило, що заповнюваність трибун у першому турі 94%. Насправді, не більше 80%. Хоча, можливо, вони рахують за кількістю проданих квитків, адже чимало вболівальників до Катару просто не доїхало».
Квитків на матчі чи акредитації на ЧС-2022 недостатньо, щоб потрапити в Катар. Потрібно також отримати Hayya Сard – це віза для в’їзду в країну на період турніру. Зазвичай її підтверджують за 5 днів.
«Однак через кляту війну у Катарі боязко ставляться до громадян України. Мені Hayya Сard підтвердили за декілька днів до вильоту. Не пощастило товаришу, одеситу Руслану, який працює моряком. Він змушений був прокладати шлях в Катар через дев‘ять кіл пекла. На початок чемпіонату візи він не мав і одні квитки в Катар згоріли. Тож він вирішив йти ва-банк – летіти у Катар без візи. Однак умовно з Варшави чи Стамбулу ніхто на літак без візи не пустить.
Руслан дізнався, що полетіти в Катар, не маючи на руках Hayya Сard, можливо лише з Дубаї. Там літаки відправляються в Доху як рейсові автобуси - двічі на годину.
І таких як він, без візи, чимало. У його літаку безвізових було приблизно тридцять людей. Всі вони вирішували свої питання на місці в аеропорту Дохи. В середньому ця процедура займала не більше півгодини, однак Руслану довелося перейматися питанням Hayya Сard 5,5 годин. Його документи та особистість вивчали дотошно, мотивуючи це тим, що він може осісти у Катарі як біженець. Руслану навіть довелося показувати скани всіх контрактів з роботодавцями.
І якщо йому врешті-решт вдалося потрапити до Катару, то трьом іншим українцям – ні. От така біда тут спіткає земляків. Найприкріше те, що росіян пускають без проблем, на матчі Бразилія – Сербія їх було чимало.
Насправді, у Катарі війною в Україні не переймаються. Смішно інше - у наших хлопців на стадіоні «Аль-Байт» перед грою Англія – США стюарди хотіли забрати прапор, прийнявши його за символ ЛГБТ. Індуси, одним словом».
«Ціни в закритих клубах на алкоголь – космос. Найдешевше пиво коштує від 500 гривень»
Багатьох фанатів також зупинило питання грошей. Ціни перед чемпіонатом світу піднялися на все – від продуктів харчування і до проживання.
«За якусь палатку у пустелі треба платити від 200 доларів. Здавалося б, Катар і так заможна країна, але спекулюють на всьому. Тут працюють багато мігрантів. І хто з них має можливість, той здає житло в суборенду. Крутяться, як можуть, щоб заробити за цей місяць, поки триває турнір».
За два дні до старту ЧС-2022 Катар передумав продавати пиво вболівальникам на стадіонах. Насправді, його можна дістати, але треба мати знайомих резидентів.
«Це перший і, мабуть, останній тверезий турнір в історії. Я до алкоголю ставлюся нейтрально, тому мене це питання хвилює в останню чергу. Алкоголь точно є у вільній продажі на круїзних лайнерах. Крім того, місцеві можуть придбати пиво чи вино за ліцензією у спеціальних місцях, але не можуть витратити на нього більше 10% власного місячного доходу. Ціни в цих закритих клубах на алкоголь – космос. Найдешевше пиво коштує від 500 гривень.
Таким цінам не варто дивуватися. В медіа-центрі шведський стіл для журналістів коштує 53 євро. Можна купувати їжу окремо. Наприклад, скибочка дині чи банан коштує – 10 реалів (100 гривень). Я лише одного разу пообідав. Ну як пообідав? Замовив гарбузовий крем-суп за 260 грн. А там тієї порції треба з’їсти хоча б три, щоб наїстися. Ще й без хліба подають. Тобто, дивишся на ціни і відразу зникає бажання їсти», - сміється Валерій.
«Суворих правил Корану тут дотримується 10% людей»
Виручають великі супермаркети - там ціни трішки вищі, чим в Україні.
«Банани, мандарини і сливи по 70 грн за кг. Картопля, морква, цибуля – 20-25 грн за кг. А от пучок салату – 120 грн. Смачні консерви та рибна продукція. Якось на неї я тут налягаю, як і на фрукти. Єдине, відмовився від тушонки - не пішла. І груші – в смітник. Взагалі без смаку. А ще дуже смачний сік – мікст лайму та ківі.
До речі, у супермаркетах продають свинину, якщо я не сплутав її з бараниною. А от ковбасу та сосиски не рекомендують брати.
Взагалі, 90% продукції в Катар завозиться з-за кордону. Фактично з будь-якого куточку світу – Туреччини, Сирії, Йордану чи Австралії. Катар забезпечує себе сільською продукцією лише на 10%».
Але разом з тим – в Катарі далеко на все так аскетично, як можна було очікувати.
«Суворих правил Корану тут дотримується 10% людей. Навіть в літаках Qatar Airways годують свининою та подають алкоголь. А ще то міф, мовляв, катарські шейхи мають більше однією дружини. Якщо і мають, то таких одиниці».
«Журналіст з Оману сказав: «Україна в плей-оф поступилася Уельсу 0:1. Вам ще чистий пенальті не поставили»
Поїхати на чемпіонат світу Валерій зміг тільки після того, як отримав дозвіл від Міністерства культури та інформаційної політики.
«Перше – потрібно було отримати акредитацію на чемпіонат світу від ФІФА. Її дуже затримували. Лише через два тижні після дедлайну отримав підтвердження. Тоді вже домовився з партнерами, які покрили вартість поїздки.
А дозвіл на виїзд з країни надавало Міністерство культури та інформаційної політики. Там був нюанс – вони дають його лише за кілька днів до виїзду. Ти плануєш поїздку наперед – бронюєш квитки на літак, домовляєшся за квартиру в Катарі, отримуєш «Hayya» карту і уяви, якщо щось зірветься».
Пригорницький планує відпрацювати весь ЧС-2022 - аж до фіналу.
«На матчі-відкритті сидів з журналістом з Оману. Розговорилися і він починає мені розповідати: «Україна в плей-оф поступилася Уельсу 0:1. Вам ще чистий пенальті не поставили». Він знає Ярмоленка та Реброва, бо їздив на матчі «Аль-Айна». Я був приємно шокований, що журналіст з Оману стільки знає про наш футбол».
«Акредитація дає право безкоштовного проїзду на всьому транспорті»
Якщо дивитеся ЧС-2022 на «Суспільному», то точно бачили прямі включення Євгена Каранова з Катару. Женя теж поділився з Tribuna.com своїми катарськими враженнями.
«Досить високі ціни, як на наш гаманець. Наприклад, обід, де є перше, друге і десерт з водичкою та фруктами – десь 540 гривень. Салат мінімально – 220 гривень. На арені сьогодні купив собі шаурму з куркою – вона коштувала 300 гривень.
В медіа-центрах біля стадіону навіть вода, чай та кава платні для журналістів. Безкоштовно можна попити воду хіба у фонтанчиках. Щоправда, у головному медіа-центрі є безкоштовна вода у пляшках. Також можна зробити каву та чай.
А талісман ЧС-2022 Лаїб середнього розміру коштує півтори тисячі гривень. Тобто країна – не дешева. Спілкувався з фанатом з Південної Корреї. Для корейців тут також дорого. А всі працівники на стадіонах, в кейтерінгу, стюарди – із сусідніх бідних країн. Катарці такої роботи не роблять.
Ще проблема з логістикою – після матчу в метро їдеш разом з вболівальниками. Для медіа немає окремої швидкої лінії, де можна швидше проїхати. Коли апелюєш до правоохоронців, що тобі треба їхати працювати, то ніхто на це не звертає уваги. Йдеш разом з вболівальниками.
Так само на дорогах. На Олімпіаді в Пекіні була спеціальна олімпійська смуга, а тут ти їдеш в загальному трафіку. А він в Катарі важкий. Пишуть, що їхати 40 хвилин, а насправді виходить вдвічі довше. Ми вже потрапляли в таку історію.
Щоправда, наша акредитація дає право безкоштовного проїзду на всьому транспорті. Тому на це ми кошти не витрачаємо».
«Класна атмосфера на матчах Саудівської Аравії – звідти приїхало реально багато фанатів»
Каранов в Катарі вже помітив фанатів, які не зовсім трушні вболівальники.
«Безпосередньо перед матчем Англія – Іран став свідком, коли за наметом, який стоїть неподалік від стадіону, розбирали прапори різних країн. Це не були приїжджі вболівальники Англії чи Ірану. Люди просто взяли фанатську атрибутику з пакету – і пішли на стадіон.
Після матчу Канада – Бельгія бачив, як їхала сім'я. Точно не можу сказати з якої країни Близького Сходу, але в них була бельгійська атрибутика, яку вони швидко склали, коли сіли в метро. Щоправда, в дівчинки на щоці залишився намальований прапор Бельгії.
Тобто є багато фанів, яких запросили чи проплатили, щоб просто створити масовку. Класна атмосфера на матчах Саудівської Аравії – країна знаходиться поруч, і звідти приїхало реально багато фанатів. Те саме можна сказати про Марокко.
А з темою алкоголю ми поки не розібралися. Мій колега Сергій Захарченко був у фан-зоні, і там було все спокійно – без якогось ажіотажу. Там він теж не бачив людей з алкоголем».
У трансляціях під час матчів камера часто вихоплює на трибунах жінок та дівчат. Але безпосередньо в Катарі у вболівальниць та журналісток могли виникати певні труднощі.
«Вболівальниць, які приїхали з-за кордону, є багато. Катарських чоловіків на стадіонах теж чимало, а місцевих жінок в традиційному вбрані на аренах не видно. Наступного дня після відкриття відбулася зустріч з організаційним комітетом ФІФА, який працює з медіа. Обговорювали ситуації, які треба врегулювати та виправити.
Представник колумбійського каналу розповів, що вони йшли на матч-відкриття групою з 9 людей. 6 чоловіків пройшли контроль безпеки і металодетектор, а трьох жінок зупинили і не пропускали десь півгодини. Не зрозуміло, в чому була причина, але одну жінку довели до сліз.
Представник ФІФА вибачився і запропонував обговорити цю ситуацію детальніше після загальної зустрічі».
«Колега чотири дні сидів у Варшаві і не міг потрапити в Катар»
Проблеми з катарською візою були не тільки в знайомих Пригорницького, але і в колеги Каранова з «Суспільного». Здається, з України чоловікам зараз набагато легше виїхати, ніж потрапити в Катар.
«Суспільне безпосередньо транслює цей чемпіонат світу, тому телекомпанія написала лист-звернення до міністерства культури України. Там прописали дати проведення ЧС, групу, яка їде на нього працювати, та через який пункт пропуску ми будемо їхати. Нам чітко на ці дати видали дозвіл на виїзд з України.
В Катар я прибув без свого колеги Сергія Захарченка. Катарська сторона створила систему реєстрації, де мають реєструватися всі, хто хоче потрапити на чемпіонат світу. Коли ми прийшли на чекін в аеропорту Варшави, то там перевіряли Hayya Сard і сканували QR-код. В мого колеги була неправильно написана дата народження.
Сказали телефонувати в кол-центр на катарський номер, де нам за 5 хвилин розмови списало 500 гривень. Через труднощі перекладу відразу все не встигли пояснити оператору. Поповнили телефон і ще раз набрали. В підсумку, за півтори години до вильоту ми нічого не встигли змінити. Нам сказали, що це потребує часу. Я полетів один.
Вирішити проблему нам допомагали з європейської телевізійної спілки. Ми спілкувалися з ФІФА, пояснювали ситуацію. Нам казали, що скоро все буде ок, а колега чотири днів сидів у Варшаві і не міг потрапити в Катар. Коли написали лист на пошту, що будемо розповідати про цю ситуацію, тоді там почали щось робити».
«Англійські вболівальники купували реанімобілі для України»
Якщо організаторів мало хвилює війна в Україні, то вболівальники та журналісти все розуміють.
«В перший день зустрів групу фанатів з Лондона. Коли почули, що я з України, то відразу висловили свою підтримку. Сказали, що допомогли розмістити більше 90 людей з України, збирали кошти, купували реанімобілі, їздили до українського кордону і передавали речі.
Аргентинці теж говорили: Україна – ми з вами, коли дізналися звідки я. Тобто всі висловлюють свою підтримку, коли чують, що я з України.
Працював на матчі Хорватія – Марокко, коли був масований обстріл по Україні. Морально було зовсім не до роботи. В мікст-зоні побачив колегу з Греції. Він записав зі мною інтерв'ю для свого каналу, коли дізнався, звідки я.
Потім їхали зі стадіону в автобусі з марокканськими журналістами. Дівчина-фотограф запитала чи нас ще досі бомблять. Розповів, що нічого не припинилося, а ми продовжуємо боротися за свою країну та свободу.
Наша місія тут також – нагадати світу про Україну, щоб не забували про нашу боротьбу з окупантом».
«Те, що хтось добрий, не означає, що в його країні немає бруду під нігтями»
Мій улюблений польський журналіст просто зараз Якуб Бялек написав текст про свої враження від чемпіонату світу і про два Катари.
«Той, про який ми читали перед чемпіонатом світу, і той, який ми побачили на власні очі. Немає милішої людини, ніж катарець, який організовує чемпіонат світу.
І я знову собі повторюю: не потрап у пастку. Те, що хтось добрий, не означає, що в його країні немає бруду під нігтями. Коли я читаю свої тексти з російського чемпіонату світу з футболу, я бачу тези, які не дуже застаріли. Про шкідливу пропаганду. Про безпідставні стереотипи. Про велику країну великих людей.
Це був хороший урок. Тому я не буду нічого писати ні про пропаганду, ні про стереотипи, ні про велику країну. Напишу лише те, що катарці привітні, милі і дуже допомагають. Тільки і всього».
