🇺🇦 🇵🇱 «Доброго вечора, ми з України». Перший домашній матч ЛЧ «Шахтаря» у Варшаві – кайф
Репортаж Ірини Козюпи зі стадіону «Війська Польського».
Перетин кордону перетворюється на рутину. Нова серія «Дому драконів», кілька фільмів з Netflix – і вже Варшава. Місто зустрічає осіннім теплом, українською мовою на вулицях та синьо-жовтими прапорами на будинках. Їх тут справді дуже багато.
А ще багато плакатів, які висловлюють солідарність з Україною – від побажання Путіну піти за російським кораблем до прохання одного з ресторанів допомогти українським тваринкам, які постраждали від війни. Та навіть посольство Угорщини у Варшаві вивісило біля себе фото, як їхня країна допомагає українцям.
І все це помічаєш буквально по дорозі до стадіону «Легії» – тут «Шахтар» проведе свої домашні матчі в Лізі чемпіонів. Арена «Війська Польського» знаходиться біля чудового парку з дуже милими білочками. Дістатися до неї можна пішки – від мого готелю в центрі міста так точно.
«Стежимо за успіхами України на фронті і дуже раді, що вам вдається звільняти свої території»
Ліга чемпіонів для Варшави та і загалом для Польщі – топ-подія. Це помітно навіть за кількістю акредитацій на гру з «Селтіком». Їх близько 70 – і там дуже багато польських імен. А пресконференції для зручності всіх присутніх перекладають англійською і польською (або українькою і польською, коли спікери з «Селтіка») – трохи займає часу, але це гарний жест клубу для місцевих медіа.
Перед грою Йовичевич прийшов на пресконференцію з Мар’яном Шведом – ексгравцем «Селтіка» та першим українцем у складі кельтів. Наш футболіст стартував у команді з голу у кваліфікації ЛЧ – після цього фанати навіть називали його Шведченком, але на цьому все і закінчилося. «Якби мав шанс повторити свій час у «Селтіку», то зробив би все так само», - щиро зізнався Швед.
Після пресконференції шотландців підійшла до одного з працівників клубу з питанням, чи пам’ятає він українця.
«Я тоді не працював у «Селтіку», але як фанат команди, звичайно, пам’ятаю його. Коли він забив у першому ж матчі, то всі подумали: «Яке потужне підписання. Цей хлопець буде зіркою». Але у футболі так буває, що не все виходить. Є багато шотландських гравців, які поїхали за кордон і не зробили там кар’єри. Хай у нього все складеться в «Шахтарі», але не в матчі проти нас», - сміється чоловік, не знімаючи маски з обличчя.
Я не запитала, як його звати, але він сказав слова, які зворушили мало не до сліз.
«Ми стежимо за успіхами України на фронті і дуже раді, що вам вдається звільняти свої території. Шотландці дуже вас підтримують і бажають тільки перемоги у війні. Такі жахливі речі не повинні відбуватися», - він говорив щиро від серця.
Потім ще кілька фанатів «кельтів» висловили підтримку. І пригадали поразку Шотландії від країни у відборі на ЧС-2022. «Якщо вже програвати, то тільки такій команді, як Україна».
«Таке враження, що людей за межами Великої Британії смерть Єлизавети ІІ зачепила більше, ніж самих британців»
Пресконференція «Селтіка» розпочалася з питання про покійну королеву Великої Британії Єлизавету ІІ. Журналіст BBC запитав, чи буде хвилина мовчання у пам’ять про монарха. Ангелос Постекоглу відповів щось зовсім загальне та дипломатичне. У клубі таке питання розцінили, як кинуту бананову шкірку на підлогу – таку собі пастку і спробу дістати якусь гостру заяву.
Ні для кого ж не секрет, що у «Селтіка» антимонархічні погляди – це традиційно католицький клуб з ірландськими прапорами на трибунах. «Кельти» єдині, хто не змінив свою аватарку на чорно-білу після смерті королеви.
Та і самі англійські журналісти прямо кажуть, що прощання з королевою надто розтягнене в часі і дуже драматизоване. По ТБ в них марафон – все про Єлизавету ІІ. І цієї теми вже трохи їм забагато.
«Таке враження, що людей за межами Великої Британії смерть Єлизавети ІІ зачепила більше, ніж самих британців. Люди просто хочуть дивитися футбол, а не переносити матчі, і знати ще якісь новини, які відбуваються у світі», - висловили практичну одну і ту ж думку добре відомий в Україні Андрій Тодос і поки трохи менш відомий Адам з The Athletic.
Кажу їм: «Друзі, раз в 96 років можна і потерпіти. Таке у вас не часто буває». Чарльз ІІІ хоч і не молодий хлопець, але має хороші гени.
Ввечері напередодні матчу фанати «Селтіка» веселились і раділи життю в одному з ірландських пабів у центрі Варшави. А біля них було щонайменше шість машин поліції. Мені було б якось не по собі – ти п’єш пиво, а навколо тебе мигають сині вогні і люди у формі не зводять з тебе очей. А шотландці просто собі кайфували.
Президент PZPN порадив «Шахтареві» грати з «Реалом» на Національному стадіоні у Варшаві
В день матчу думала відвідати музей Варшавського повстання, але колега з The Athletic попросив допомогти йому з перекладом інтерв’ю одного з гравців «Шахтаря». Плани з музеєм довелося кенсельнути, але відкрились інші можливості.
В готелі клубу випадково зустріла президента Польського футбольного союзу Цезарія Кулешу. У нього була активна розмова з екс-гравцем «Шальке» Томашем Хайто, але він спокійно перервався на 15 хвилин, щоб поговорити зі мною. Я взагалі просила про 5 хв.
Згадав свій візит у Київ на 30-річчя святкування УАФ незадовго до вторгнення Росії, показав на телефоні фото з Андрієм Павелком і порадив «Шахтареві» грати домашній матч з «Реалом» на Національному стадіоні у Варшаві. Вважає, що арена «Легії» замала для події такого масштабу.
Сам на матч з «Селтіком» на стадіон не зможе прийти хоча має запрошення, але вважає, що поляки будуть підтримувати «Шахтар».
Щось мені щастить на президентів PZPN – колись у схожих умовах вдалося поговорити і навіть випити кави зі Збігневом Бонеком.
А тепер історія з нашої реальності. Софії 13 років, вона з Луганської області. Її мама і бабуся вважаються безвісти зниклими. Два місяці вони знаходяться під завалами будинку на тимчасово окупованій території. Дівчинка вижила після обстрілу, але отримала поранення. Її забрала до себе хрещена мама і зараз вони живуть в Луцьку.
Соня – одна з дітей, яким допомагає «Шахтар». Клуб запросив її на свій матч проти «Селтіка» у Варшаву. Її історія також буде у фільмі SBC про гірників. Дуже хотілося щось сказати Софії, але так і не знайшла потрібних слів і сміливості заговорити з нею. Говорити про футбол набагато легше – навіть з головними людьми у польській пілці ножній.
«Поляки вболіватимуть за український клуб з солідарності»
За дві години автобус «Шахтаря» вже їхав на стадіон у супроводі машин поліції. Українці на вулицях махали їм руками. Чим ближче до стадіону, тим більше ставало поліції і тим голосніше було чути фанатів «Селтіка». Їх було відразу легко впізнати по зелених футболах. А от вболівальники «Шахтаря» візуально мало вирізнялися.
«Селтік» має тісні зв’язки з Польщею – за команду виступали Артур Боруц та ще кілька поляків. Недавно команда приїжджала у Варшаву грати прощальний матч воротаря проти «Легії». Тому частина поляків вболіватиме за «кельтів», але більшість за «Шахтар».
Команда привезла сюди Лігу чемпіонів, яка тут була вже давно. Також поляки вболіватимуть за український клуб з солідарності через війну. А багато колег-журналістів розраховують ще на вихід «Шахтаря» у плей-оф єврокубків», – щиро говорить Міхал. Мій новий знайомий польський журналіст.
Перед матчем на стадіоні звучить «Червона калина», «Стефанія» і Wellboy. Але гімн Ліги чемпіонів на майже повному стадіоні – це до мурашок по шкірі. На цю гру взагалі все продали, просто дехто викупив пакети на три гри заради «Реала» і вирішив проігнорити цей матч. Тому і були вільні місця.
«Було відчуття, що граємо на виїзді. Але після голу почули й наших уболівальників»
Команди вийшли на гру в чорних пов’язках на знак трауру по Єлизаветі ІІ, але без хвилини мовчання. А фанати «Селтіка» спочатку вивісили банер «Співчуваємо твоїй втраті Майкл Фаган». Це безробітний чоловік, який у 80-х непомітно проник у спальню до королеви у Букінгемському палаці і поговорив з нею 10 хвилин перед тим, як прийшла охорона. А тоді вивісили «f*** the crown». Так цей напис і провисів на трибуні весь матч.
Стартові хвилини гри від «Шахтаря» вийшли депресивні. На трибуні цього затишного стадіону було відчуття, що нічого доброго сьогодні не буде. Фанати «Селтіка» співали нон-стоп, а інші трибуни просто мовчали. Зрештою, «кельти» вийшли вперед завдяки м’ячу, який записали, як автогол Бондаренка.
Все змінилося з голом Мудрика. Сама атмосфера на стадіоні стала іншою. Це був наче ковток свіжого повітря. Трибуни прокинулися і почали кричати «Молодці» та «Шахтар». Не весь матч, але вже стало набагато веселіше. Швед забив і ми з українськими колегами вже встигли цей гол відсвяткувати поки зрозуміли, що рахунок так і не змінився на 2:1.
Зате який ступор на кілька хвилин був у фанатів «Селтіка» поки вони не прийшли в себе.
«У першому таймі було більше вболівальників «Селтіка» чути - їх дуже підтримували. Було відчуття, що граємо на виїзді.
Але після нашого голу почули й наших уболівальників. Дуже добре, що нас так приймають у Польщі. Звісно, хотілося б грати в Україні, але зараз ми не можемо цього зробити, на жаль», - сказав після матчу Судаков.
За емоціями та поведінкою українська команда виглядала, як переможці
Другий тайм вже пройшов без такої ейфорії, як було у першому. А настрій змінювався від «було б круто забити ще один» і до «тільки б не пропустити». Останні хвилини взагалі тягнулися цілу вічність. Але післясмак від першого тайму вийшов настільки потужним, що загалом нічийний результат сприймався, як перемога.
Бо команда зробила дещо дуже важливе – змогла відігратися і витримала удар. Це дорого коштує. Після такого з гордо піднятою головою заходиш у прес-центр і приймаєш привітання іноземних колег.
Після завершення матчу на стадіоні заграла культова вже «Доброго вечора, ми з України». Прозвучало символічно. Навіть за емоціями та поведінкою після матчу українська команда (10 українців у стартовому складі) виглядала, як переможці. А «кельти» мали не дуже щасливий вигляд.
До слова, у мікст-зону до гравців пускали тільки в масках. Один іноземний колега був цим дуже незадоволений. Порадила йому ставитися до цього по-філософськи. «Повір, краще вже маски, ніж повітряні тривоги».
