Найкращі перфоманси АПЛ: #45 – Марк Відука проти «Ліверпуля» в сезоні 2000-01

БлогМата d'Or
АвторDanylo Miroshnychenko
11 серпня, 13:44
1
Найкращі перфоманси АПЛ: #45 – Марк Відука проти «Ліверпуля» в сезоні 2000-01

На честь 30-річчя створення Англійської прем’єр-ліги, автори сайту The Athletic проголосували за топ-50 найкращих індивідуальних перфомансів гравців.

Переклад та адаптація статті «Best Premier League performances: No 45, Mark Viduka for Leeds v Liverpool»

«Я дійсно не вважаю, що зіграв добре».

Варто визнати, що подібна фраза не найкращий початок тексту, який збирається описувати один з 50 найкращих індивідуальних перфомансів в АПЛ. Якщо навіть сам гравець не вважає себе вартим відзнаки, то що він тоді тут робить?

В даному випадку героями повісті виявилися Марк Відука та його покер у ворота «Ліверпуля», який допоміг «Лідсу» перемогти в тому матчі з рахунком 4:3. Цього голого факту достатньо, щоб припустити, що, можливо, футболіст відіграв доволі пристойний матч, але на думку самого Відуки це було не так.

«Були матчі, де я грав набагато краще, але не забивав стільки голів. У всякому випадку, я не вважаю, що провів тоді виключно гарну гру», – сказав гравець після матчу в інтерв'ю Sky Sports.

Звичайна людина може припустити, що 4 забити м'ячі можуть цілком задовільнити будь-якого нападника, але як виявилося потім, Відука прагнув більшого.

«У нападника є чітко окреслені обов'язки – треба підтримувати загальний темп гри команди, використовувати дриблінг, створювати моменти і все інше. Забивати голи також важливий обов'язок, можливо головний, але я не вважаю, що домінував у інших компонентах своєї гри.

В мене було чотири гольові можливості – я реалізував всі, таке трапляється не дуже часто. Іноді у вас є чотири шанси, але ви користуєтесь лише одним, або жодним. Були інші матчі, де я виконував свою роботу більш бездоганно.

Футбол – єдина річ у моєму житті, щодо якої я перфекціоніст. Звісно, ти радієш забитому голу, але ось вам питання. Що зробить вас більш щасливішим, якщо ви відіграєте неймовірний матч, обіграєте трьох суперників та заб'єте неймовірний гол, або якщо м’яч випадково залетіть у ворота від вашої дупи. Що зробить вас більш щасливим?», – запитує Відука.

Що ж, з цих слів витікає цікаве запитання, що насправді означає «зіграти добре»? Успішне виконання своїх обов'язків на полі? Загальний внесок у результат команди? Або це означає робити те, заради чого ми дивимося цю гру, — забивати голи, і робити це часто?

Відповідь, як і багато інших речей у футболі, суб’єктивна. І в житті є щось більш важливе, ніж голи. Але хіба хтось справді б засмутився, якщо б Відука нічого не робив протягом 85 хвилин, а за решту часу забив чотири голи? В Прем’єр-лізі тільки 33-м гравцям вдавалося відзначитися чотирма голами в одному матчі. На думку Відуки, через три дні він відіграв проти «Лаціо» у Лізі чемпіонів набагато краще. «В тому матчі я віддав гольову передачу на Алана Сміта п'ятою.

Звичайно, я був би не проти забити сам, але з самого початку матчу я почував себе доволі впевнено, мені протистояли Алессандро Неста та Фернандо Коуто, проте вони мали труднощі зі мною. Це була гра, яка залишилася в моїй пам’яті назавжди, в ній я робив полі все, що хотів», — розповідає Марк.

Відука перейшов до «Лідса» з «Селтіка» влітку 2000 року. Він відразу прописав у своєму контракті пункт, який дозволял нападнику зіграти на Олімпійських іграх у Сіднеї, тобто прийняти участь у перших 5 турах АПЛ, а далі зникнути майже на весь вересень. Австралія врешті програла всі три своїх матчі групового етапу — Італії, Нігерії та Гондурасу, а Марку не вдалося відзначитися бодай одним голом. Проте, натхнений таким досвідом, він повернувся у Англію та забив 5 голів у наступних 3 іграх, хоча до Олімпіади на його рахунку не було жодної результативної дії.

Не тільки відсутність голів у ті перші 5 турів справили про гравця не найкраще враження. «Деякі люди бачили в ньому ледачого гравця, когось, хто не завжди викладався на всі сто. Я не розумів і ненавидів цю думку. Так вважала купка дурнів. Марк піклувався про себе, як і про будь-кого з того складу, і я ніколи не бачив у його діях прояви лінощів.

Його техніка та майстерність були вражаючими. Я можу порівняти його з Роббі Фаулером, якщо згадувати гравців вищого рівня, з якими мені доводилося грати. Через габарити ти підсвідомо сприймав його, як класичну «дев'ятку», яка не дуже допомагає партнерам навколо», — розповідає The Athletic колишній партнер Відуки по команді Домінік Маттео.

«Лідс» підійшов до гри з «Ліверпулем» дуже виснаженим. Cклад страждав від великої кількості ушкоджень — Лукас Радебе, Майкл Бріджес, Гаррі К'юелл, Стівен МакФейл, Джейсон Вілкокс, Денні Міллз, Майкл Дюберрі, Девід Бетті, Даррен Хакербі та Найджел Мартін — усі були травмовані.

Все було настільки погано, що у заявку на матч потрапило лише 4 запасних гравці, хоча ліміт був на одного більше. Команда жодного разу не перемогла у попередніх 5 матчах, і хоча в одному із них їм вдалося зіграти внічию з «Барселоною» у Лізі чемпіонів, паралельно клуб примудрився вилетіти з розіграшу Кубка ліги через поразку друголіговому «Транмір Роверсу».

Відука також був не у найкращій формі. «Це був один із перших ранніх матчів туру (гра в прямому ефірі на Sky Sports розпочиналася об 11:30), тому ми зупинилися в одному з готелів у центрі Лідса.

«Моя сім'я проживала в селищі поблизу Ветербі, у нас був ротвейлер на ім’я Тайра. Оскільки на дату матчу припало святкування Ночі Гая Фокса, люди запускали феєрверки всю ніч, собака сильно нервувала від цього та постійно гавкала. Дружина була сама, тож через переляк телефонувала мені декілька разів за ніч.

Коли телефонний дзвінок розбудив мене вдруге, я сказав їй: «Якщо завтра в мене буде не найкращий день - тобі непереливки». Але сталося навпаки, тому я повинен подякувати їй», — розповідає австралієць.

Зі стартом матчу справи стали ще гірше. Вже на другій хвилині «Ліверпуль» повів у рахунку завдяки голу Самі Гююпя, який переправив м'яч у сітку воріт після подачі з правого флангу. Згодом Крістіан Циге забив майже ідентичний гол, але після подачі з іншого флангу. Рахунок був 2:0 вже на 17 хвилині матчу. Невдалий початок матчу довершила травма Джоната Вудгейта, який був змушений покинути поле через розтягнення стегна.

«З точки зору гри в захисті, це був не найкращій наш день, — каже Маттео.

«Ми дивилися небезпеці прямо в очі, але програвали 2:0 дійсно гарній команді. Потім ще й Вудгейт отримав травму», — згадує Марк.

Після цього на авансцену вийшов Відука. На 24-й хвилині матчу все той же Циге на мить забарився із виносом м'яча на фланзі. Цього часу вистачило, щоб переслідувавший його Сміт встиг виставити ногу. Замість центру поля м'яч відлетів прямісінько на стоячого в центрі карного майданчика Відуку, який першими двома дотиками зручно приборкав м'яч, а третім пробив повз голкіпера «Ліверпуля» Вестервельда.

Звичайно, те, як м’яч потрапив йому у ноги — елемент удачі, але саме завершення моменту було вже цілковитою майстерністю самого Відуки. Точний удар, реалізація досвідченого форварда, «один із тих днів», коли все йде добре. «Я був одним з тих, кого голи Марка рятували від неприємностей. По мірі того, як все продовжувалося, я просто стояв осторонь і дивився на нього з одним питанням в голові: «Що тут в біса відбувається?» Було відчуття, що стаю свідком чогось незвичайного», — каже Маттео.

«Ліверпуль» виглядав краще та мав більше шансів на перемогу, але завдяки своєму дев'ятому номеру «Лідс» все ще залишався у грі. Відразу після перерви господарі зрівняли рахунок. Гаррі Келлі промчався правим флангом, після чого виконав навіс на ближню стійку, де зовсім вільному Відуці залишилося лише кивнути головою в сторону воріт, і ось рахунок вже 2:2. Ідеально поставлений удар головою, який чимось нагадує один з голів Каріма Бензема у ворота «Челсі» в плей-офф Ліги чемпіонів минулого сезону.

«Келлі зробив велику справу в тому моменті, коли із нічого примудрився віддати мені ідеальну передачу. Як форвард я повинен або набігати на м'яч, або отримувати його в недодачу, у тому випадку я трохи відставав, тому був вимушений стрибнути за м'ячем вперед. Я ризикував пробити прямо в руки воротарю, але м'яч проскочив між ним та поперечиною. Це був мій день, хоча б з точки зору реалізації моментів», — розповідає Відука.

Паритет протримався близько 15 хвилин, після чого «Ліверпуль» вдруге вийшов за матч уперед завдяки Владіміру Шміцеру. Але цей текст не про нього. Що сталося далі розповість Мартін Тайлер, який в той день коментував цей матч.

«Дакур віддає пас на Відуку. Ще Відука, ще! Геніально! Просто геніально! Приголомшливий хет-трик від австралійця. Марк Відука — зірка «Елленд Роуд!».

Сам нападник описував цей гол, як «надскладний». Спочатку він зробив вигляд ніби збирається пробити лівою ногою, але несподівано для обох захисників виконав оберт на 360 градусів, прибравши м'яч під себе, слідом переклав його під праву та на завершення пробив в дальній кут. Захисник «мерсисайдців» Патрік Бергер був настільки збентежений різким рухом Відуки, що його ноги сами собою підкосилися в процесі спроби зупинити форварда. Нажаль, захисник травмував коліно і залишився поза грою на наступні 5 місяців, з поля його виносили на ношах.

З цього моменту атмосфера на трибунах «Елленд Роуд» була такою, якою буває лише у особливих випадках. Коли команда продовжує бігти вперед, а фанатам здається, що гол обов'язково прийде, якщо кричати ще голосніше. Це більше не 35 тисяч різних людей, а один цілковитий і голосний крик, який відчайдушно благав команду забити ще один гол.

Але благати потрібно було лише одну людину. Через дві хвилини Відука знов отримав передачу із глибини від Дакура у штрафному майданчику. Перший дотик був доволі незграбним, проте Марк все одно обробив м'яч таким чином, що опинився сам на сам с Вестервальдом. Останній намагався кинутися австралійцю у ноги, але форвард філігранно перекинув м'яча над ним. Ідеальне завершення моменту, чимось нагадувало перший гол. І усе б нічого, але гравець забив із очевидного офсайду. «Гол мав бути скасований, чи не так?», — сказав після матчу Відука у інтерв'ю Mail.

«Існують гравці, з якими ви фізично не в змозі впоратися», — сказав через багато років Джеймі Каррагер, який у тому матчі отримав невдячне завдання — опікати Відуку персонально.

«Якби ми грали ще півгодини, то Марк, мабуть, забив би ще три голи. Легко казати про це зараз, але можна було передбачити, що люди будуть згадувати цю гру і через 20 років. Марк, напевно, почувався трохи кепсько через те, що зробив з їх захистом, буквально розірвавши його на шматки. В кінці було навіть трохи жаль їх, — каже Маттео.

«V — це перемога! V — це Відука!» — заревів Тайлер після фінального свистка. Це був момент, коли Відука по-справжньому заявив про себе у Прем'єр-лізі та підкорив серця уболівальників «Лідса.» Він забив ще 62 голи за клуб, перш ніж у 2004 році перейшов до «Мідлсбро», з яким дійшов до фіналу Кубка УЄФА, а опісля — завершив кар’єру в «Ньюкаслі».

Не дивлячись на це, Відуку завжди будуть пам'ятати саме по обідній грі об 11:30 проти «Ліверпуля».

А тепер уявить, якби він дійсно грав на повну.

Найкращі
Нові
Перші
Досі пам'ятаю той топовий "Лідс" О'Лірі. Радебе, Кюелл, Харт. Еххх, була банда!
Відповісти
0

Інші пости блогу