Tribuna/Футбол/Блоги/Мата d'Or/Перший та останній з могікан

Перший та останній з могікан

З футболу знову пішов один з його найкращих синів.

Блог — Мата d'Or
Автор — Danylo Miroshnychenko
5 червня, 02:05
Перший та останній з могікан

Навіщо цьому світу футбол, якщо в ньому немає Златана?

Кар'єра Ібри завершувалася поступово, десь навіть довго та багатостраждально, і все було зрозуміло навіть не рік тому, але коли вона врешті завершилася – ти не був до цього готовий. Футбол втратив Златана як гравця вже давно, як особистість – тільки сьогодні.

Навіщо цьому світу футбол, якщо ніхто більше не чекатиме 4 роки, щоб зробити боляче Марко Матерацці?

Людина-монумент в прямому та переносному значенні, втілення людини слова Коли він обіцяв виграти з «Міланом» чемпіонство у 38 років, маючи за плечима не одну серйозну травму, вже не ту швидкість та різкість – я сміявся, а через два роки плакав, бо не бачив історії красивіше після 6 років смутку у клубі.

І почався цей смуток якраз з його відходом. Блудний син пішов гуляти світом, але повернувся тоді, коли стакан води був потрібен як ніколи. Він віддав останнє, маючи колись весь світ у своїх руках.

В його житті не було перемоги у Лізі чемпіонів, не було «Золотого м'яча», не було перемоги на чемпіонаті світу чи Європи. Але Златану воно не треба. Він і без того згадуватиметься нащадками, він вище матеріальних нагород. Він сам нагорода нам від всесвіту.

Ми більше не побачимо ці шалені удари через себе з 35 метрів, не побачимо цих гармат зі штрафних ударів, не побачимо, як Златан ліктем ламає бідолагу, бо той вирішив стрибнути йому на голову хвилиною раніше. Але давайте радіти, що це взагалі з нами було, на наших очах.

На наших очах малювали Мона Лізу, зводили Храм Артеміди, вперше злітали у космос. Ми стали свідками чогось великого, що навіть важко пояснити, хоча живемо у час, коли великий – кожен п'ятий серед нас.

Світ прощається з гравцем, для нагадування величі якого потім не потрібно буде передивлятися голи, відкривати список досягнень або питатись у більш страшного покоління як він грав.

Достатньо буде просто промовити це ім'я, навіть без прізвища, і все одразу стане зрозуміло. Чи не дорожче це за срібну бляшанку з великими вухами, яку підіймав навіть росіянин, але ім'я якого мало хто взагалі знає.

Давайте просто пам'ятати Златана, для нього це дорожче всіх Ліг чемпіонів, не відмовте йому в цій маленькій послузі, інакше він знесе вам голову.

Найкраще у блогахБільше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости