«Продексім» в окупації. Має грати в ЛЧ, але власника (мер Херсона) викрали, а команда роз’їхалась - вся надія на ЗСУ

Велика війна застала «Продексім» в дорозі. В ніч з 23 на 24 лютого херсонці саме повертались з Івано-Франківська, де минулого вечора в кубковій грі вилетіли від місцевого «Урагану». Рідне місто команда покинула мирним, а повернулась в уже охоплене боями.

Зовсім скоро Херсон взяли в окупацію. Відтоді «Продексім», як і єдиний захоплений рашистами облцентр України, живе у примарному стані. Але не здається.

В кінці травня Асоціація футзалу України достроково закінчила чемпіонат 21/22 і зафіксувала таблицю, в якій херсонці на момент зупинки посідали перше місце. Це автоматично кваліфікувало «Продексім» в Лігу чемпіонів, і наразі клуб від участі не відмовляється.

Попри окупацію, тут вірять, що зіграти восени в ЛЧ таки вдасться. Хоча розуміють - всі обставини проти них.

«До 30 серпня маємо надіслати заявку команди на ЛЧ. Якщо ні, то «Ураган» зіграє замість нас»

«Продексім» - найуспішніша команда в українському футзалі останніх років. В Екстралізі херсонці виступають лише з 2015 року, але відтоді жодного сезону не залишались без медалей чемпіонату. Ба більше, у чотирьох кампаніях з шести брали чемпіонство - при чому поспіль, чого не вдавалось нікому раніше.

Клуб також є базовим для збірної України. На чемпіонаті Європи, який на початку року відбувся в Нідерландах, де українці дійшли до півфіналу, «Продексім» представляли одразу п’ять гравців. Це третина заявки.

Багато в чому такий швидкий поступ - заслуга власника клубу. Це місцевий підприємець та політик Ігор Колихаєв та його агрокомпанія «Продексім», ім’ям якої й названий клуб. Бізнесмен - опікун клубу, від якого він не відійшов навіть коли у 2019 році обрався до Верховної Ради, а через рік виграв вибори мера Херсона.

Але успішні сторінки історії херсонського гранда перервало повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Замість боротьби за чемпіонство команда та її гравці зіткнулись із боротьбою за життя, коли вранці 24 лютого повертались до Херсона з виїзду.

«Новини про війну застали нас в автобусі. Близько шостої ранку почались дзвінки. Коли ми заїхали в Миколаївську область, колони машин уже їхали в протилежний бік. А ми одні з небагатьох, хто їхав на Херсон. Коли проїжджали ту ж Чорнобаївку, було уже видно дим», - розповіли Tribuna.com в клубі (ім’я людини тут і в подальших цитатах не вказане з міркувань безпеки). 

Того ж дня частина гравців, які мали можливість одразу ж виїхати на авто, негайно покинули місто разом із сім’ями. Поки це ще можна було зробити без перешкод з боку ворога та блокпостів.

Більшість же опинилась в окупації. Серед таких був капітан збірної України Петро Шотурма, який з дружиною та нещодавно народженими двома дітьми провів у захопленому Херсоні понад місяць. Допоки також не знайшов можливості виїхати, хоча таких ставало все менше.

«Більша частина команди жила в одному місці. Підтримували один одного, допомагали. Зрозуміло, кожна сім’я сама приймала рішення, коли і куди їм виїжджати. І на чому. Все це було індивідуально».

З часом більшості гравцям з труднощами, але таки вдалось покинути Херсон. В тому числі трьом бразильським легіонерам «Продексіма» - Клаудіньо, Евертону та Даніелю Розі.

«На сьогодні в місті залишилось п’ять людей з клубу, з них лише двоє - гравці. Решту роз’їхались, в основному всі в Україні. Бразильці тільки підписали уже контракти з бразильськими клубами. 

Решту гравців, хоч мають пропозиції, нікуди не перейшли (уже після цієї розмови стало відомо про перехід воротаря Кирила Ципуна в польське «Глівіце» - Tribuna.com). Віримо, що «Продексім» вдасться зберегти.

Кожен підтримує форму, наскільки може. Хтось у залі, хтось грає на майданчиках, бере участь в турнірах. Зрозуміло, що через окупацію ми зараз не маємо можливості тренуватись.

Хтось знайшов іншу роботу [поза спортом], щоб годувати сім’ю. Ситуація складна. Чекаємо новин, які дозволять нам йти далі».

Під такими новинами, звісно, мається на увазі звільнення міста, над чим зараз активно працюють ЗСУ. Але не лише це. Також в «Продексімі» сподіваються, що після деокупації вдасться звільнити власника клубу - в кінці червня мера Херсона Ігоря Колихаєва затримали і викрали російські окупанти. Де він перебуває зараз, невідомо.

Зникнення підкреслило значення Колихаєва для «Продексіма» - без його слова в клубі нікому прийняти рішення. Наприклад, про переїзд на підконтрольну Україні територію чи відмову від участі в ЛЧ.

«На початку червня наш президент Ігор Колихаєв надіслав підтвердження [про участь клубу в Лізі чемпіонів]. Наступний етап - до 30 серпня маємо надіслати заявку команди. Якщо все складеться так, як нам хочеться, ми це зробимо. Якщо ні, то замість нас зіграє «Ураган».

Ми [самостійно] не можемо зараз ніякі питання підіймати. Без Ігоря Вікторовича ніхто нічого не може вирішити. Він президент клубу, всі рішення на ньому. А з ним зв’язку нема з того дня, коли його викрали».

Через відсутність Колихаєва під ризиком участь «Продексіма» не лише в Лізі чемпіонів, але й в чемпіонаті України, який планують відновити. Хоч інфраструктура та власність клубу не постраждали, наразі також не зрозуміло, чи зможе команда самоорганізуватись для виступів у внутрішній першості.

На всі сумніви і невизначеності тут одна відповідь: «Віримо, що звільнення відбудеться якомога швидше».

«Відчуття таке, ніби перебуваєш у клітці. Місто опустіле»

Херсон в окупації з перших днів березня, коли російські війська вдерлись в місто і захопили його. На жаль, не без допомоги тутешніх колаборантів при владі, які перейшли на бік ворога. Відтоді місцеве населення, що залишилось, живе в атмосфері терору і напруги.

«Психологічно складно. Відчуття таке, ніби перебуваєш у клітці. Місто опустіле. Є проблеми гуманітарні - продукти, медикаменти. І це не налагодиться, поки місто не стане знову українським.

[Мобільний] зв’язок в Херсоні не працює - ні Київстар, ні Vodafone. Все відключено. А російську карточку я не купую принципово. В магазинах цінники в гривнях та рублях. Але мені з рублями не доводилось стикатись.

Окупанти поступово окуповують установи, магазини - все це відбувається. Електрика, вода, вивіз сміття, прибирання - все це є, але нижчого рівня, ніж було до окупації.

Більшість херсонців втратила роботу. Але магазини, аптеки працюють - там люди виходять на роботу. Деякі заклади працюють, але більшість зачинені. Не сказати, що зовсім нічого не працює, але не так, як було раніше.

Дуже змінилось життя. Тому стараємось відволікатись. Наприклад, дитяча школа, де займається моя дитина, працює, тренування проходять. Ходимо, дивимось».

Як розповіли Tribuna.com, на побутові проблеми накладається ризик видатись підозрілим окупантам. Адже в Херсоні успішно діє партизанський рух опору, який уже ліквідував кількох колаборантів, і продовжує це робити, протидіючи спробам створити в регіонів самопроголошену республіку.

«Боротьба ведеться і зсередини. Читаємо про партизанський рух, але мирному мешканцю це важко зі сторони зрозуміти. Мітингів [проти окупаційної влади] таких, як на початку, нема. Проти мітингувальників почали агресивно діяти, були поранення - і мітинги припинились. Якщо будеш нариватись, може статись те ж, що й з мером. 

Тотального терору нема, на вулицю виходимо практично кожен день. Але будь-кого, хто викликав сумніви чи не сподобався, можуть зупинити. Перевіряти документи і татуювання, розпитувати. Наприклад, за аватарку з гербом тебе можуть забрати, однозначно. Тут ніяких навіть запитань.

Є блокпости по місту - можуть зупинити, перевірити багажник і салон. У мене був такий досвід спілкування з окупантами, але без перевірки телефона. Зупиняли машину, оглядали все.

Це психологічно тисне. Багато хто через це їде звідси - хто з цим зіткнувся, чи хтось із рідних. Важко психологічно, але ми поки тут».

За неперевіреною інформацією, після 24 лютого з Херсона виїхала майже половина його мешканців. Можливо, число було б і більшим, але виїзд з міста пов’язаний з іншими ризиками. 

«Виїзди дозволяють, але не кожного дня. Вони проходять через кілька блокпостів, а це перевірки. Можна й під обстріл потрапити. 

Є дні, коли все швидко проходить, а є дні, коли доводиться і в полі ночувати. А є випадки, коли люди тижнями виїжджали. Їх могли на блокпостах розвертати, бо бойові дії якраз проходили.

Черги є як на виїзд, так і на в’їзд. Є й такі люди. Мені важко судити, але в когось тут залишаються рідні та близькі, яким потрібна допомога. 

Складна ситуація. Кожен сам вирішує, відважуватись чи ні. Сумнівів багато, і ти не завжди впевнений в рішенні, яке ти прийняв.

Ми з сім’єю стежимо за ситуацією щодня. А вона постійно змінюється. Не виключено, що виїдемо».

Тим, хто залишається в місті і потребує опіки, допомагають волонтери. Вони можуть регулярно їздити на підконтрольну Україні територію, щоб привезти звідти потрібні продукти та медикаменти. Але для цього треба отримати спецдозвіл від окупаційної влади.

«Це, щоб тебе пропускали на блокпостах. Хоча окупанти все одно когось пропускають, а когось ні. І зараз все менше охочих займатись волонтерством, їздити постійно.

Це небезпечно. Раніше було простіше. Зараз активізувались бої. Були і є волонтери, які під обстрілами їздили туди-сюди. Є й такі, що загинули так».

Попри всі труднощі, Херсон не здається і як може опирається спробам рашистів утворити в регіоні псевдореспубліку. І, як бачимо, поки робить це успішно. А новини про наказ Володимира Зеленського деокупувати найближчим часом південь додають місту наснаги.

«Знаємо з новин, що йде контрнаступ ЗСУ [в напрямку Херсона]. Кожного дня чуємо вибухи - і в Херсоні, і поза містом. І вильоти, і прильоти.

Надіємось, що це вдасться нашим ЗСУ якомога швидше. Хочеться, щоб повернувся мир, і життя налагодилось так, яким було окупації. Хочеться, щоб все це якомога швидше закінчилось».

Фото: «Продексім», khersonci.com.ua, медіаплатформа «Вгору», novynarnia.com