«Золотий м‘яч» все ще залишає за собою багато запитань. Чому пора прибрати цей трофей і замислитися над чимось новим?

Дивне голосування, несправедливість до деяких гравців і додаткові призи, які псують загальну картину.

Цього року «Золотий м‘яч» нарешті отримав не Мессі, скажете ви і підете радіти від того, що нарешті справедливість перемогла. А я вам скажу, що це не так, не дивлячись на те, що цього року дійсно своє «золото» заслуженно отримав Бензема. Проте всеодно залишаються питання…

"Золотий м'яч" - не релевантний приз. Визначити найкращого гравця фізично неможливо

Погодьтеся, найкращий футболіст року — надто суб'єктивна номінація. Вона не має чітких загальноприйнятих і прописаних у правилах критеріїв. Немає формули, яка б дозволяла обчислити однозначного претендента на «Золотий м'яч».

Пам'ятаєте чотири перемоги Мессі поспіль?

До 2009-го та 2011-го питань, здається, ні в кого не було: усі знали, що трофеї Ліги чемпіонів із «Барсою» — необхідний додаток до топового перформансу, який переважує досягнення інших гравців. Але при цьому 2010-го та 2012-го все було інакше: виявилося, що можна взяти «Золотий м'яч», вилетівши у чвертьфіналі чемпіонату світу, та й Євро — не такий уже й важливий турнір. 2012-го Мессі буквально таки подарували цен приз за купу голів. І після цього ситуація стала ще більш заплутаною. Ніхто не розумів точних критерій.

Цього року правила змінилися, але до цього ми ще повернемося.

Проте скажу наперед, що не дивлячись на всі зміни, до голосування всеодно виникає багато запитан.

Розпочнемо.

До «Золотого м'ячу» додали вузькопрофільні призи. Ситуація стала ще більш заплутаною

Від початку існування цієї церемонії з’явилося дуже багато другорядних нагород. Вони ніби й престижні, але при цьому деякі з них схожі на те, аби трохи потішити інших талановитих гравців. Причому вибір переможців часто не співпадає зі списком потенційних претендентів на «Золотий м'яч».

Цей рік не став винятком і додав ще трохи плутанини.

Роберт Левандовський - найкращий нападник. Але стоп, Бензема ж теж нападник!

Гаві – найкращий молодий футболіст. Але його немає серед 20-ти номінантів на «Золотий м'яч».

На «Золотий м'яч» цього року претендувало два воротарі – Тібо Куртуа та Мік Меньян. Добре, бельгієць взяв приз найкращому голкіперу заслуженно, але чому ж тоді француз у цій номінації лише п'ятий?

Врешті-решт виникає відчуття, що France Football, трохи намудрив з додатковими номінаціями, зробивши лише гірше. Найкращий футболіст сезону — нападник, але він не найкращий нападник. Другого воротаря зі списку найкращих немає серед номінантів на «Золотий м'яч», натомість він є п'ятим.

«Золотий м'яч» має дивне голосування. Через це страждають нові таланти

Щороку все зводиться до думки журналістів, у яких цілком можуть бути симпатії саме до конкретних футболістів.

Просто уявіть: ще зовсім недавно долю найпрестижнішого призу вирішували 180 журналістів з усього світу. Чи треба уточнювати, що не всі країни розвинені у футбольному плані. Через це перед новими зірками постійно виникають перешкоди — дехто з журналістів або ніколи не чув про них, або хоче вибрати безпрограшний варіант і голосує за більш відомі прізвища.

До 2007 року у голосуванні за «Золотий м'яч» брали участь лише журналісти, після чого вибір найкращого футболіста також довірили тренерам та капітанам збірних. Число журналістів при цьому зросло з 52 до 96 осіб. Так було до 2016 року. Потім голосування знову довірили журналістам, а їхнє число збільшилося до 180. Лише цього року вперше скоротилося коло обирачів.

Подробиці голосування, що випливають вже після вручення нагороди, вже неодноразово підтверджували це. Наприклад, Лео Мессі у 2019-му забрав «Золотий м'яч» у Вірджила ван Дейка завдяки голосам журналістів з Африки, Північної Америки та Океанії. У африканців захисник «Ліверпуля» взагалі не увійшов до топ-3, натомість увійшов сенегалець Садіо Мане — кумир усього континенту. Хоча в Європі найкращим визнали ван Дейка.

Абсурдність процесу підтверджував ще той факт, що приз вручали за підсумками року, а не європейського сезону. Через це був відсутній баланс: можна було виграти Лігу чемпіонів і запалювати на чемпіонаті світу, але різко впасти по грі в останні місяці, як було з Лукою Модричем у 2018-му. І все одно виграти «Золотий м‘яч», успішно уникнувши критики.

Повернемося до нововведень. Цього року «Золотий м'яч» нарешті почали вручати за підсумками сезону. До того ж з'явилися критерії: індивідуальні досягнення важливіші за командні трофеї. Також організатори скоротили коло тих, хто голосує: відтепер це журналісти зі 100 країн. То тепер справедливо? Навряд чи.

Цього року другим у голосуванні став Садіо Мане. Не Роберт Левандовский, не Кіліан Мбаппе, не Мохамед Салах і не Вінісіус Жуніор. Ви скажете: Мане привів збірну Сенегалу до завоювання Кубка Африки. А цього точно достатньо? Чи, може, Садіо ще й видав найкращий сезон у кар'єрі на клубному рівні? На жаль, ні — у «Ліверпулі» запалював Салах (46 результативних дій проти 23). Та й найкращі сезони Мане швидше припали на період із 2018 по 2020 рік. Але тоді він дістався лише четвертого місця у голосуванні за «Золотий м'яч». Парадокс.

Проте немає сумнівів, що за Мане усі голосували в рідній Африці. Чи це погано? Ні, але об'єктивність у будь-якому випадку страждає. Інакше бути і не може, коли вмикається людський фактор. Відразу нагадаю про перший пункт: навіть оголошені цього року критерії не зроблять голосування на 100% чесним.

"Золотий м'яч" - це стара епоха. У сучасну епоху така нагорода просто не здатна бути об'єктивною, тому саме час замінити її на щось нове, сучасне. Ні, звичайно, можна постаратися її реформувати, але, здається, навіть організатори не розуміють, як це зробити. А поки що «Золотий м'яч» залишається «Оскаром» у світі футболу.

Телеграмм канал з анонсами футбольних постів: https://t.me/+AB-MZdV4_dI4NTg6